Постанова

від 26.03.2024 по справі 344/942/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/942/24

Провадження № 22-ц/4808/502/24

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Луганська

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Луганської В.М.

суддів Баркова В.М., Девляшевського В.А.,

за участю секретаря Петрів Д.Б.

учасники справи

заявник ОСОБА_1

заінтересована особа - Служба у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Івано-Франківського апеляційного суду справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року, постановлену судом у складі судді Бородовського С.О.

за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Служба у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради про встановлення факту виховання дитини з інвалідністю,

в с т а н о в и в:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту виховання дитини з інвалідністю, в обґрунтування якої вказав, що 06.09.2008 року 06.09.2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, який у 2016 році було розірвано. У шлюбі у них народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У березні 2017 року ОСОБА_2 з донькою переїхали до м. Івано-Франківська, з того часу заявник та ОСОБА_2 проживають разом однією сім`єю. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилася дочка ОСОБА_5 . 15.05.2021 року між заявником та ОСОБА_2 укладено шлюб.

Висновком про визначення місця проживання дитини, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 з матір`ю та вказано, що ОСОБА_6 та її донька проживають за адресою: АДРЕСА_1 .

З 22.12.2021 року ОСОБА_7 перебуває на обліку в департаменті соціальної політики виконкому Івано-Франківської міської ради та отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю.

Заявник вказав, що 22.09.2023 року ОСОБА_7 звільнено з роботи, про матеріальне забезпеченням сім`ї дбає заявник

Враховуючи, що він не є біологічним батьком, опікуном ОСОБА_4 , заявник не може в інший спосіб отримати документ, який посвідчував би факт виховання дитини та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового встановлення такого юридичного факту. Встановлення даного юридичного факту необхідно заявнику для можливості оформлення документів, необхідних для вирішення соціальних питань стосовно дитини, інших питань щодо проживання, перебування дитини, питань, пов`язаних з її здоров`ям та навчанням.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту виховання дитини з інвалідністю.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про відмову у відкритті та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в поданій заяві ним було зазначено що він не є біологічним батьком чи опікуном доньки дружини, тому не може в інший спосіб отримати документ, який посвідчував би факт його виховання дитини та чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення такого юридичного факту. Зазначив, що встановлення даного юридичного факту необхідно для подальшої можливості та права оформлення документів, необхідних для вирішення будь-яких соціальних питань стосовно дитини. На підтвердження того, що дитина проживає з заявником та його дружиною з 2017 року, а місце проживання біологічного батька невідоме, ним було надано рішення виконкому Івано-Франківської міської ради від 17.06.2021 року.

Вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що можливість вирішення питання встановлення даного факту передбачена у позасудовому порядку. Відповідно до ст. 260 СК України він має право брати участь у вихованні дитини, тому хоче встановити цей факт у судовому порядку, що він як вітчим, котрий проживає з дитиною однією сім`єю, дійсно займається її вихованням.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

У судове засідання заявник ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. На адресу апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшла заява, про розгляд справи без його участі.

У судове засідання представник Служби у справах дітей виконкому Івано-Франківської міської ради не з`явився, про дату, місце і час судового засідання повідомлені у відповідності до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справу.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає можливим провести судовий розгляд справи без учасників справи, які повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що порядок встановлення опіки та піклування передбачено в позасудовому порядку та заявником не дотримано вимог ст.318 ЦПК України. Заявник не зазначив мету встановлення юридичного факту. В залежності від мети встановлення юридичного факту, визначається коло заінтересованих осіб, заявником не вказано на обставини позбавлення батьківських прав батька дитини, не долучено документів, які б свідчили про такі обставини.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд першої інстанції дійшов поспішно, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другоїстатті 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений устатті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Згідно із частиною другоюстатті 315 ЦПК Українив судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Частиною першоюстатті 316 ЦПК Українивизначено, що заява фізичної особипро встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.

Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий.

Так, не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів належності до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, до ветеранів чи інвалідів війни, проходження військової служби, перебування на фронті, у партизанських загонах, одержання поранень і контузій при виконанні обов`язків військової служби, про встановлення причин і ступеня втрати працездатності, групи інвалідності та часу її настання, про закінчення учбового закладу і одержання відповідної освіти, одержання урядових нагород. Відмова відповідного органу в установленні такого факту може бути оскаржена заінтересованою особою до суду в порядку, передбаченому законом.

Аналогічний висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 08.11.2019 у справі № 161/853/19, від 18.12.2019 у справі № 370/2598/16-ц.

Статтею 19 ЦПК Українивизначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справипро встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявоюпро встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Тож, чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Звертаючись до суду, заявник просив суд встановити факт виховання заявником дитини з інвалідністю ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обгрунтовучи заяву тим, що він не є біологічним батьком дитини, опікуном дитини, однак дитина проживає в його сім`ї і він не може в інший спосіб одержати документ, який би встановлював факт виховання дитини. Встановлення вказаного факту необхідно для оформлення документів для вирішення будь-яких соціальних питань стосовно дитини, вирішення інших питань щодо проживання, перебування дитини, питань пов`язаних із її здоров`ям та навчанням.

Відповідно до ст. 260 Сімейного Кодексу України, якщо мачуха, вітчим проживають однією сім`єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.

Частиною першою ст. 262 вказаного Кодексу вітчим має право на самозахист своїх малолітніх, неповнолітніх, повнолітніх непрацездатних братів, сестер, пасинка, падчерки.

Суд першої інстанції на обставини, які виклав заявник у заяві про встановлення факту виховання дитини уваги не звернув та дійшов передчасного висновку, що такий факт можливо встановити в позасудовому порядку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим статтею 175 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України.

Відповідно до ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суд першої інстанції зазначив, що факт, який просить встановити заявник, можливо встановити в позасудовому порядку. Разом з тим, суд також зазначив, що заявником не дотримано вимог ст. 318 ЦПК України, а саме не зазначено мети встановлення юридичного факту, не вказано в якості заінтересованих осіб батьків дитини та заявником не вказано обставини позбавлення батьківських прав батька дитини та не долучено доказів, які б свідчили про такі обставини.

Суд першої інстанції, встановивши, що заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам ст.318 ЦПК України не виконав вимоги, передбачені ст.185 ЦПК України, не залишив заяву без руху для усунення недоліків.

Нормами ст.186 ЦПК України не передбачено відмову у відкритті провадження у справ з підстави не відповідності заяви вимогам ст.318 ЦПК України.

Згідно з п. 4ст. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Оскільки ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права та перешкоджає подальшому провадженню у справі, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, то Івано-Франківський апеляційний суд не здійснює розподіл судових витрат у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 367, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Івано-Франківський апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 18 січня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 26 березня 2024 року.

Головуючий В.М. Луганська

Судді: В.М. Барков

В.А. Девляшевський