Ухвала

від 26.03.2024 по справі 488/5883/18

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 488/5883/18

Провадження № 6/488/30/24

УХВАЛА

Іменем України

26.03.2024 року м. Миколаїв

Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, де заінтересованими особами виступають: стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; боржник ОСОБА_4 ,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 р. заявник (боржник) ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила суд визнати такими, що не підлягають виконанню виконавчі листи видані 23.10.2023 Корабельним районним судом м. Миколаєва за №2/488/60/22 (488/5883/18) на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27.01.2022 у справі №488/5883/18.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказала, що Корабельним районним судом м. Миколаєва було видано виконавчі листи на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27.01.2022, зокрема в частині виконання наступних його резолютивних частин, а саме: 1) усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , належною їм на праві власності земельною ділянкою у АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4810136600:05:002:0059) шляхом знесення протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_1 самочинно збудованої господарської споруди площею 18 кв.м, що фактично розташована в лівій частині земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0133 га, кадастровий номер 4810136600:05:002:0059, що межує з землею міста не наданих у власність чи користування; 2) стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3 082,40 грн.

Вважала, що при ухваленні судом рішення, останній не дотримався умов проведення заочного розгляду справи та ухвали заочне рішення з порушенням вимог ст. 280 ЦПК України.

Тому, вважала, що видані виконавчі листи на підставі вказаного заочного рішення не підлягають виконанню з огляду на приписи ст.ст. 1 та 3 Закону України Про виконавче провадження.

В судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Через канцелярію суд від представника стягувача ОСОБА_2 - адвоката Єнової Л.М. надійшла заява про відкладення розгляду заяви у зв`язку із зайнятістю останньої в іншому судовому процесі, призначеному у Ленінському районному суді м. Миколаєва.

В матеріалах заяви також міститься відзив ОСОБА_2 на подану ОСОБА_1 заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, в якому остання не визнала заявлені боржником ОСОБА_1 вимоги заяви та просила суд залишити їх без задоволення. Вважала, що виконавчі листи, які боржник просить визнати такими, що не підлягають виконанню, видані на підставі заочного рішення суду яке набрало законної сили, обов`язок боржниками не виконаний, а тому відсутні підстави для задоволення заяви.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

За такого, з урахуванням положень ст. 432 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути заяву про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню у відсутності учасників по справі.

Дослідивши наявні матеріали справи, суд вважає заяву такою, що не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Судом встановлено, що 27.01.2022 р. у цивільній справі № № 488/5883/18 за позовною заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_5 (Центр надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації, де третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Адміністрація Корабельного району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом зносу об`єкта самочинного будівництва, було ухвалено заочне рішення. За результатами розгляду справи позов було задоволено повністю.

Вказане рішення суду набрало законної сили 02.03.2022 р. та на підставі нього 23.10.2023 р. Корабельним районним судом м. Миколаєва були видані виконавчі листи відносно боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 для подальшого пред`явлення їх до виконання.

Зокрема, відносно боржника ОСОБА_1 були видані виконавчі листи щодо усунення перешкод у користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належною їм на праві власності земельною ділянкою у АДРЕСА_1 (кадастровий номер: 4810136600:05:002:0059) шляхом знесення протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили за рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_1 самочинно збудованої господарської споруди площею 18 кв.м, що фактично розташована в лівій частині земельної ділянки у АДРЕСА_1 , загальною площею 0,0133 га, кадастровий номер 4810136600:05:002:0059, що межує з землею міста не наданих у власність чи користування. Також виданий виконавчий лист щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судових витрати зі сплати судового збору у загальній сумі 3 082,40 грн.

Аналогічні виконавчі листи були видані стягувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відносно боржника ОСОБА_4 .

Як вбачається з наданих до заяви ОСОБА_1 документів, в провадженні Корабельного відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувають виконавчі провадження № 73607177 від 14.12.2023 та 736606631 від 14.12.2023 відносно боржників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно, з примусового виконання виконавчих листів, виданих Корабельним районним судом м. Миколаєва 23.10.2023 р. (вимоги старшого державного виконавця Вівсяної Л.І. від 23.01.2024 р. № 4664, 4663).

Як вказано у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 р. у справі № 61-1592св17, наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Як випливає зі змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 р., наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

З п.п. 5, 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Розглядаючи дану заяву суд приймає до уваги ті обставини, що виконавчі листи у цивільній справі № 488/5883/18, як на час їх видачі, так і на час їх пред`явлення до виконання, були видані на підставі заочного рішення яке набрало законної сили та не було скасоване сторонами. Відомостей про відсутність обов`язку у боржників повністю чи частково у зв`язку з його припиненням або добровільним виконанням боржником, суду надано не було.

Крім того, у пред`явленій ОСОБА_1 заяві має місце невизначеність конкретних вимог, про які заявник просить суд.

Так, заочне рішення від 27.01.2022 р. стосувалося необхідності виконання певних обов`язків як боржником ОСОБА_1 , так і боржником ОСОБА_4 .

Відносно боржника ОСОБА_4 на підставі заочного рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 27.01.2022 р. також були видані виконавчі листи проте, остання не зверталася до суду з аналогічними вимогами про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню з певних підстав повністю або частково та не є співзаявником у досліджуваній заяві ОСОБА_1 . Подана до суду заява про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню підписана ОСОБА_1 одноособово.

Приймаючи рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, суд, окрім іншого, виходить із того, що одночасно з поданням ОСОБА_1 заяви про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, останньою до суду була подана заяву про перегляд заочного рішення від 27.01.2022 р. (на підставі якого були видані виконавчі листи) та призначення справи до розгляду за правилами загального позовного провадження.

За результатамирозгляду названоїзаяви ухвалоюсуду від22.03.2024р.заочне рішенняКорабельного районногосуду від27.01.2022року поцивільній справі№ 488/5883/18за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради, Державного реєстратора Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області Мостецького Дмитра Олександровича (Центр надання адміністративних послуг Миколаївської районної державної адміністрації, де третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Адміністрація Корабельного району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод користування земельною ділянкою шляхом зносу об`єкта самочинного будівництва - скасовано та справу призначено до розгляду у судовому засіданні.

За такого, суд вважає заявлені вимоги ОСОБА_1 передчасними через наступне.

Згідно з статтею 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний зокрема здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом, розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження (далі Закон № № 1404-VIII) виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження визначаються розділом ІV Закону № 1404-VIII.

Водночас згідно з п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

В цьому контексті суд зауважує, що разом з тим, відповідно до п. 1.6 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Методології проведення антикорупційної експертизи» № 1395/5 від 24.04.2017 дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Тобто здійснення органом державної влади дискреційних повноважень може, в деяких випадках, передбачати вибір між здійсненням певних дій і нездійсненням дії.

При цьому, як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № Я (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, в даному випадку державного виконавця, поза межами перевірки. Завдання судочинства полягає в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

За такого, враховуючи те, що виконавчі листи на час їх видання та пред`явлення до примусового виконання були видані на підставі заочного рішення, яке на той час набрало законної сили, доказів щодо відсутності повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником обов`язків за рішенням суду заявником не надано, приймаючи до уваги те, що наразі в межах розгляду іншого судового провадження заочне рішення від 27.01.2022 р. було скасовано та справу призначено до судового розгляду, а також відсутності у зв`язку з цим відомостей про звернення заявника до державного виконавця з заявою на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ Про виконавче провадження, суд вважає за необхідне залишити заяву ОСОБА_1 без задоволення.

Суд також зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст. ст. 258-260, 432 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчих документів такими, що не підлягають виконанню, де заінтересованими особами виступають: стягувачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; боржник ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, зазначений строк обчислюється з дня вручення їй відповідної ухвали суду.

Суддя: Я.А. Чернявська