Рішення

від 20.03.2024 по справі 481/124/24

НОВОБУЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 481/124/24

Провадж.№ 2/481/120/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.03.2024 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Вжещ С.І.,

за участю секретаря Юхименко Т.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача 1 Філіпського О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду в місті Новий Буг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, третя особа приватний нотаріус Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, про звільнення спадкового майна з-під арешту,

В С Т А Н О В И В:

23.01.2024 року ОСОБА_1 звернулась до Новобузького районного суду Миколаївської області з позовом до Баштанської окружної прокуратури Миколаївської області, Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, зазначивши третьою особою приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Ларису Михайлівну, у якому просила звільнити з-під арешту спадкове майно померлої, а саме, зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений 12.07.2006 року Новобузькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Новобузької прокуратури від 27.10.1998 року.

Позов мотивує тим, що житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належав на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по 1/2 частині. Після смерті батька ОСОБА_3 , його частку успадкували вона та її мати - ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_4 померла. 13.07.2020 року вона звернулась до приватного нотаріуса Паліюк Л.М. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, але 12.01.2022 року їй було надано роз`яснення про неможливість отримання свідоцтва до вирішення питання про зняття арешту з будинку. Арешт на будинок був накладений 12.07.2006 року Новобузькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Новобузької районної прокуратури від 27.10.1998 року. Дані установи на даний час не можуть вирішити питання про зняття арешту з нерухомого майна, оскільки у них відсутні документи, на підставі яких накладався арешт. Також їй було роз`яснено, що при накладенні арешту на будинок власником будинку було зазначено ОСОБА_5 . Дана особа їй не відома та відношення до власності даного будинку не мала, оскільки єдиним власником будинку був її батько ОСОБА_3 , а після його смерті її мати ОСОБА_4 та вона. Вважає, що фактично прийняла спадщину після смерті матері, так як була зареєстрована в даному будинку. Таким чином, вважає, що на даний час на належне їй спадкове майно безпідставно накладено арешт, чим порушені її майнові права щодо розпорядження власністю.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 року матеріали справи передані до провадження судді Вжещ С.І.

Ухвалою судді від 24.01.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження до підготовчого судового засідання на 19.02.2024 року о 10:00 год.

Ухвалою суду від 19.02.2024 року відкладене підготовче судове засідання, у зв`язку з заміною первісного відповідача з Баштанської окружної прокуратури на належного відповідача Миколаївську обласну прокуратуру до 11.03.2024 року 10:00 год.

28.02.2024 року на електронну адресу суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що прокуратура Новобузького району проводила досудове розслідування у кримінальній справі № 9869-0022 за фактом розкрадання державного майна ОСОБА_5 . 29.11.1998 року вказана кримінальна справа була направлена для судового розгляду до Казанківського районного суду. Вироком суду від 21.07.1999 року ОСОБА_5 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених ст. 86-1, ч.2 ст.194 КК України (в редакції 1961 року). Відповідно до інформації Казанківського районного суду Миколаївської області від 01.02.2024 року встановлено, що вищевказана кримінальна справа, відповідно до вимог Переліку судових справ, що утворюються в діяльності суду, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом ДСА України від 07.12.2017 року № 1087 (справа) знищена, оригінал вироку зберігається в архіві суду. З вироку Казанківського районного суду від 21.07.1999 року вбачається, що питання зняття арешту з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , не вирішувалось, посилання на те, що такий арешт був накладений, також відсутнє. За інформацією Новобузького відділу Баштанської окружної прокуратури (раніше прокуратура Новобузького району) будь-які відомості щодо обставин накладення арешту на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 відсутні, у зв`язку із закінченням строків зберігання документації (відповідно до вимог Переліку документів, що створюються в діяльності органів прокуратури України, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженого наказом Генерального прокурора № 2 від 08.01.2019 року). Враховуючи наведене, необхідність у продовженні арешту, накладеного на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , наразі відсутня.

Ухвалою суду від 11.03.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті, суддею одноособово на 20.03.2024 року о 14:00 год в приміщенні Новобузького районного суду Миколаївської області.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Кіяновська А.В. в судовому засіданні позов підтримали, просили його задовольнити, посилаючись на обставини зазначенні у ньому.

Представник відповідача Миколаївської обласної прокуратури Філіпський О.В. у судовому засіданні позовні вимоги визнав, не заперечував прои їх задоволення.

Представник відповідача Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області Ткаченко Ю. в судове засідання не з`явилась, надала суду пояснення, в яких проти зняття арешту не заперечувала, але заперечувала проти стягнення з відповідача 2 судових витрат, вказавши, що він є неналежним відповідачем, просила справу слухати без участі представника відповідача.

Третя особа, приватний нотаріус Баштанського нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. в судове засідання не з`явилась, надала суду заяву, в якій просила справу слухати без її участі, проти позову не заперечувала.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 02.11.1995 року та свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.1995 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2-1619 спадкоємцями майна ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме 1/2 частки житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних частках є його дружина ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_1 , що мешкають у зазначеному будинку (а.с.11, 12).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Новобузьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 25.02.2020 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла (а.с.8).

Відповідно до копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №60897516 від 13.07.2020 року, ОСОБА_4 значиться спадкодавцем (а.с.13).

Згідно змісту копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданного ІНФОРМАЦІЯ_3 від 25.07.1965 року та копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого повторно Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Новобузького районного управління юстиції у Миколаївській області від 23.07.2013 року, ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_4 (а.с.9, 10).

Згідно змісту заяви ОСОБА_1 від 13.07.2020 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_1 приймає спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_4 (а.с.29).

Згідно змісту заяви ОСОБА_6 від 13.07.2020 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи, ОСОБА_6 відмовилася від прийняття спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_4 (а.с.28).

Відповідно до роз`яснення приватного нотаріуса Баштанського районного нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Л.М. № 10/02-14 від 12.01.2022 року вбачається, що за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , 12.07.2006 року за № 3449564 накладено арешт на підставі повідомлення Новобузької прокуратури від 27.10.1998 року (а.с.14).

Статтею 41 Конституції Українипередбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст.1 Першого ПротоколуКонвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Статтею 317 ЦК України- передбачено, що власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 321 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України- власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом зазначених норм та положень ст. 16 ЦК Українивласник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - звільнення з-під арешту майна, яке належить йому на праві власності.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року, яка відповідно до ст. 360-7ЦПК України є обов`язковою для суду.

Крім того, Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні; позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Вирішуючи спір по суті, суд встановив, що процедура реєстрації у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна регламентувалася Положенням про Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 09.06.1999 року №31/5, зареєстрованим в Мінюсті України 10.06.1999 року № 364/3657 (зі змінами).

Відповідно до п. 2.1 Положення, підставами для внесення до Реєстру заборон відомостей про накладення (зняття) заборони та арештів на об`єкти нерухомого майна є накладення (зняття) державною нотаріальною конторою - реєстратором заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна.

З 01.01.2013 року, відповідно до ст.8, ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п. 6 постанови КМУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 № 1127, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводить орган державної реєстрації прав. Державний реєстратор - нотаріус є спеціальним суб`єктом, на якого покладено функції державного реєстратора прав на нерухоме майно у випадку, передбаченому вищевказаним Законом.

Відповідно до ст. 73 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем розташування жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, іншого нерухомого майна чи місцем розташування земельної ділянки, або за місцезнаходженням однієї із сторін правочину накладають заборону їх відчуження: за повідомленням установи банку, підприємства або організації про видачу громадянину позики (кредиту) на будівництво, капітальний ремонт чи купівлю жилого будинку (квартири); при посвідченні договору довічного утримання; при посвідченні договору про заставу жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна; за повідомленням іпотекодержателя; в усіх інших випадках, передбачених законом.

Згідно п.п.5.1, п.5 гл.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5, нотаріус, який накладав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; про припинення, розірвання, визнання недійсним договору ренти, довічного утримання (догляду), спадкового договору; органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини; про скасування рішення суду про оголошення фізичної особи померлою або закінчення п`ятирічного строку з часу відкриття спадщини на майно особи, оголошеної померлою; про смерть другого з подружжя, що склали спільний заповіт; про скасування рішення суду про позбавлення батьків дитини батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав; про смерть відчужувача за спадковим договором або про смерть другого з подружжя, що уклали спадковий договір; про відчуження майна, переданого під виплату ренти; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст.27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставою для реєстрації обтяжень є в тому числі визначений законодавством документ, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна.

Відповідно до ч. 2 ст.26 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»,у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

На сьогодні позивач має намір оформити свої спадкові права на майно, проте через наявність арешту позбавлена можливості це зробити.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду, за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно, порушується право позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, а саме позбавлена можливості оформити спадкові права на вказаний житловий будинок, який належав їй та її померлій матері на праві власності, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 02.11.1995 року. Даних чи відомостей на підтвердження необхідності існування на теперішній час арешту вказаного в позовній заяві спадкового майна, наявні матеріали не містять, стороною відповідачів суду надано не було, в зв`язку з чим підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивачки підлягає судовому захисту у заявлений нею спосіб, шляхом скасування арешту з майна.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.

Вимоги щодо відшкодування судових витрат, понесених позивачкою на оплату судового збору, остання не заявляла та не наполягала, а тому суд не вирішує питання про їх розподіл між сторонами.

Керуючись ст.258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Миколаївської обласної прокуратури, Новобузької державної нотаріальної контори Миколаївської області, третя особа приватний нотаріус Баштанського нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, про звільнення спадкового майна з-під арешту, задовольнити.

Звільнити з-під арешту спадкове майно померлої ОСОБА_4 , а саме, зняти арешт з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , який накладений 12.07.2006 року Новобузькою державною нотаріальною конторою на підставі повідомлення Новобузької прокуратури від 27.10.1998 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі неподання особами, які беруть участь у справі апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач Миколаївська обласна прокуратура, адреса місцезнаходження: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Спаська, Код ЄДРПОУ 02910048.

Відповідач: Новобузька державна нотаріальна контора Миколаївської області, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Площа Свободи, 34, код ЄДРПОУ 02892801.

Третя особа: приватний нотаріус Баштанського нотаріального округу Миколаївської області Паліюк Лариса Михайлівна, адреса місцезнаходження: 55601, Миколаївська область, Баштанський район, м. Новий Буг, вул. Гагаріна, 11/2.

Повний текст рішення виготовлений 26.03.2024 року.

Суддя Вжещ С.І.