Постанова

від 26.03.2024 по справі 2-92/08

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2943/24 Справа № 2-92/08 Суддя у 1-й інстанції - Прасолов В.М. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року м.Кривий Ріг

Справа № 2-92/08

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Тимченко О.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року, яка постановлена суддею Прасоловим В.М. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 19 жовтня 2023 року, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (надалі АТ «Державний ощадний банк України», АТ «Ощадбанк») звернулося до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Заява мотивована тим, що на примусовому виконанні у Покровському відділі ДВС з 05.07.2018 року перебувало виконавче провадження ВП 56701169 з виконання виконавчого листа № 2-92/08, виданого 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 29211,11 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».

19.01.2023 року Банком до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі було направлено адвокатський запит за вих. №103.20-12/1-133 про надання інформації щодо стану виконавчого провадження.

02.02.2023 року Банком отримана відповідь (вих. № 364 від 27.01.2023 р.) з Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області про те, що у відділі на виконанні не перебуває виконавчий лист № 2-92/08, виданий 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 29211,11 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». 27.12.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.2.ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

Станом на 06.02.2023 року на адресу банку постанова про повернення виконавчого документа стягувачу за виконавчим листом № 2-92/08, виданого 24.02.2009 року Саксаганським районним судом Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 29211,11грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» та виконавчий лист не надходили.

У зв`язку з тим, що до 02.02.2023 року АТ «Ощадбанк» не знало та не могло знати, що виконавчий лист фактично не перебуває на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу, вважає, що строк пред`явлення виконавчого листа пропущено з поважних причин, а саме внаслідок недотримання державною виконавчою службою Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладене, заявник просив суд: поновити строк пред`явлення виконавчого документа №2-92/08, виданого 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 29 211,11 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України».

Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року в задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено.

В апеляційній скарзі АТ «Державний ощадний банк України» просить скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу про поновлення строку пред`явлення виконавчого документа №2-92/08, виданого 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 29 211,11 грн. на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Вважає, що не направлення виконавчого листа на адресу стягувача є достатньою підставою для визнання причин пропуску строку для його пред`явлення поважними та поновлення такого строку. Посилається на неврахування судом позицій Верховного Суду у справах №910/22695/13 та №918/539/16.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача АТ «Ощадбанк» - адвоката Трофімова С.Ю., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що, згідно рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області по цивільній справі №2-92/08, 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 29 211,11 грн.

Зазначений виконавчий документ перебував на виконанні в Покровському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі, ВП №56701169.

27.12.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану - ПАТ «Державний ощадний банк України», на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

АТ «Ощадбанк», як правонаступник ПАТ «Державний ощадний банк України», звернувся до суду із заявою про поновлення строків пред`явлення виконавчого листа до виконання, яка мотивована тим, що стягувач АТ «Ощадбанк» до 02.02.2023 року не знав та не міг знати, що виконавчий лист фактично не перебуває на виконанні Покровського відділу державної виконавчої служби міста Кривого Рогу, оскільки, станом на 06.02.2023 року, на адресу банку постанова про повернення виконавчого документа стягувачу та виконавчий лист не надходили.

Відмовляючи в задоволенні заяви АТ «Ощадбанк» про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення АТ «Ощадбанк» строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки останнім не наведено та не надано доказів щодо об`єктивних, непереборних перешкод або істотних труднощів для пред`явлення виконавчого листа до виконання в установлені Законом України «Про виконавче провадження» порядку та строку.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини п`ятоїстатті 124 Конституції Українисудові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченогостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько протии України»).

Устатті 1 Закону України «Про виконавче провадження»визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗаконута інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 433ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

У пунктах 44-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року в справі № 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зроблено висновок, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина шоста статті 12 Закону № 1404-VIII). У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України; близький за змістом припис відображений у частині першій статті 329 ГПК України).

Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання є одним із видів процесуальних строків, які передбачені статтею 120 ЦПК України.

Згідно зі статтею 127ЦПК України суд поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

Суд при вирішенні питання про поновлення строку для пред`явлення до виконання виконавчого документа повинен з`ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Поважними можуть бути визнані лише ті причини, що виникли внаслідок обставин, об`єктивно незалежних від волі заінтересованої особи, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк.

Питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, обставин, які безпосередньо унеможливлюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, які виникли об`єктивно, так і від чинників, що не пов`язані з людським фактором, що підтверджуються належними і допустимими засобами доказування.

Аналогічний висновок зроблений в постанові Верховного Суду від 10 серпня 2022 року у справі № 1522/12531/12 (провадження № 61-18649св21) у подібних правовідносинах.

В силу вимог частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, підставою для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання є факт пропуску стягувачем такого строку з поважних причин.

Аналіз змісту даних норм дає підстави для висновку, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для стягувача отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий документ до примусового виконання.

Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв`язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено. Зазначене повинно підтверджуватися належними і допустимими засобами доказування.

Слід також зазначити, що поважність причин пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що 24.02.2009 року Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області був виданий виконавчий лист по цивільній справі №2-92/08 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» заборгованості в сумі 29 211,11 грн, який перебував на виконанні в Покровському відділі державної виконавчої служби у місті Кривому Розі, ВП №56701169.

27.12.2018 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану - ПАТ «Державний ощадний банк України», на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження».

АТ «Ощадбанк» зазначає, що 19.01.2023 року до Покровського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі було направлено адвокатський запит за вих. №103.20-12/1-133 про надання інформації щодо стану виконавчого провадження та лише 02.02.2023року Банком отримана відповідь про те, що 27.12.2018 року виконавчий документ повернуто стягувачу.

Отже, протягом тривалого часу стягувач АТ «Ощадбанк», який був зобов`язаний сумлінно користуватися своїми правами, не вчиняв дії з метою стягнення заборгованості за кредитним договором та не цікавився станом виконавчого провадження, а обставини, що об`єктивно цьому перешкоджали не встановлено, відтак, така поведінка сторони стягувача свідчить про свідоме зволікання у захисті своїх прав та інтересів і неналежну зацікавленість у реальному виконанні рішення суду.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення процесуального строку перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко протии України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух протии України» від 14 жовтня 2003 року).

Натомість, АТ «Ощадбанк» не цікавився ходом виконавчого провадження .

Виходячи з наведеного, заява АТ «Ощадбанк» про поновлення пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа до виконання не містить поважних та обґрунтованих підстав, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин для пред`явлення виконавчого документа до виконання у встановлений законом строк, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Колегія суддів вважає, що наявність норм Конституції України, положень статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про обов`язковість виконання судового рішення та рішень Європейського суду з прав людини з цього приводу не можуть бути єдиною достатньою підставою для поновлення пропущеного без поважних причин строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, оскільки вимагають добросовісної та законної поведінки кожного учасника судового процесу, у тому числі і стягувача на стадії виконання судового рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно незастосування судом першої інстанції постанов Верховного Суду у справах №910/22695/13 та №918/539/16, то колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Предметом судового розгляду у справах №910/22695/13 та № 918/539/16 було питання поновлення пропущенного строку на звернення до суду зі скаргою на діїприватного виконавця. У той же час предметом судового розгляду цієї заяви є поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Отже, висновки у тих справах і у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна протии України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення.

Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судоверішення складено 26березня 2024 року

Головуючий:

Судді: