Постанова

від 25.03.2024 по справі 489/8663/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

25.03.24

22-ц/812/424/24

Провадження № 22-ц/812/424/24 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Постанова

Іменем України

25 березня 2024 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Андрієнко Л.Д,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва, постановлену 05 лютого 2024 року під головуванням судді Микульшиної Г.А., в приміщенні цього ж суду, у справі № 489/8663/23, за позовом ОСОБА_1 до ЖБК «Кристал» про визнання протоколу загальних зборів незаконним та покладення обов`язку,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови ЖБК «Кристал» ОСОБА_3 , в якому просив визнати протокол загальних зборів ЖБК «Кристал» незаконним; визнати нарахування за експлуатаційні витрати неправомірним та зобов`язання провести перерахунок.

02 лютого 2024 року від позивача до суду надійшло клопотання про заміну первісного відповідача належним, яким заявник просив замінити первісного відповідача ОСОБА_3 належним відповідачем ЖБК «Кристал».

05 лютого 2024 року голова ЖБК «Кристал» Рубаннікова О.В. подала клопотання, яким просила компенсувати, на підставі ч. 5 ст. 51 ЦПК України, понесені судові витрати, що складаються зі суми фактично сплаченого на підставі договору про надання правової допомоги від 23 січня 2024 року в розмірі 6500 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2024 року замінено первісного відповідача належним відповідачем та задоволено клопотання про компенсацію судових витрат.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просив апеляційний суд оскаржувану ухвалу скасувати в частині задоволення клопотання про компенсацію судових витрат.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 посилалася на те, що апеляційна скарга не обґрунтована, а оскаржувана ухвала є законною та вмотивованою, тому просила залишити вимоги апеляційної скарги без задоволення, а ухвалу - без змін.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

За змістом ст.15, ст.16 ЦК України, ст.4, ст.13, ст.49, ст.51 ЦПК України право на звернення до суду з позовом є абсолютним. Якщо особа вважає, що її права, свободи чи законні інтереси порушені, вона самостійно визначає предмет та підстави позову, а також особу, яка, на її думку, має відповідати по заявленим вимогам.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Відповідно до ч.5 ст.51 ЦПК України відповідач, замінений іншим відповідачем, має право заявити вимогу про компенсацію судових витрат, здійснених ним внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Згідно з частиною 9статті 141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В ухвалі Верховного Суду від 06 вересня 2018 року по справі № 552/2378/17 викладений правовий висновок про те, що «Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі».

За змістом ст.175 ЦПК України позивач викладає свої вимоги і зобов`язаний зазначити сторін, інших учасників справи та зміст позовних вимог щодо кожного з них, а суд, згідно вимог п.4 ч.2 ст.197 ЦПК України вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об`єднання справ і роз`єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, яка повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

З матеріалів справи вбачається, що, позивач подав позов до ОСОБА_3 , як голови ЖБК «Кристал», вважаючи, що у правовідносинах, які виникли, саме вона повинна відповідати за позовом, оскільки діяла як посадова особа ЖБК «Кристал» та від його імені.

Отримавши та ознайомившись із відзивом на позовну заяву, в якому зазначалось, що ЖБК «Кристал» є юридичною особою, самостійним суб`єктом у цивільних правовідносинах, ОСОБА_1 , у межах підготовчого засідання подавав до суду заяву про заміну відповідача на належного.

У підготовчому судовому засіданні було замінено відповідача голову ЖБК «Кристал» ОСОБА_3 на належного ЖБК «Кристал».

Наведені обставини не дають підстав стверджувати, що позивач свідомо діяв недобросовісно (необґрунтовано) у частині визначення відповідача по справі.

Адже сам по собі факт звернення до суду із позовом за захистом порушеного права, навіть і до неналежного відповідача, не може свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами та тягнути за собою його обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу.

За встановлених обставин, відсутні підстави вважати необґрунтованими дії позивача внаслідок пред`явлення позову до ОСОБА_3 , як голови ЖБК «Кристал».

Відповідно відсутні підстави для компенсації судових витрат на підставі ч. 5ст. 51 ЦПК України.

Відтак, оскаржувана ухвала в частині компенсації судових витрат підлягає скасуванню, а подану апеляційну скаргу слідзадовольнити із ухваленням з даного питання нового судового рішення.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2024 року в частині компенсації судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

В задоволенні заяви ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

В іншій частині ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 05 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді :

Повний текст судового рішення виготовлено 26.03.2024 р.