Постанова
від 19.03.2024 по справі 916/3417/21
ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД


П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3417/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»: А.В. Пашніна

від Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»: О.О. Згода

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 (суддя С.Ф. Гут, м.Одеса, повний текст рішення складено 15.09.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 (суддя С.Ф. Гут, м. Одеса, повний текст рішення складено 27.09.2023)

у справі №916/3417/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»

про стягнення 221975,17 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К»

про розірвання договору та стягнення 379731,70 грн,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-К» (надалі також ТОВ «СВС-К») звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» (надалі також ТОВ «ХАНБЕР») про стягнення 221975,17грн заборгованості, з яких: 157311,00 грн основного боргу, 18349,36 грн інфляційних втрат, 46314,81 грн пені, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням ТОВ «ХАНБЕР» зобов`язання за договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019 в частині оплати поставленого обладнання.

У зустрічному позові, який об`єднаний в одне провадження у справі № 916/3417/21 з первісним позовом, ТОВ «ХАНБЕР» просило суд розірвати договір поставки №СД03072019 від 03.07.2019, який укладений сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням ТОВ «СВС-К» його умов в частині поставки обладнання; у зв`язку з розірванням договору стягнути з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» кошти в сумі 379731,70 грн, сплачені за товар, який не був поставлений.

Коротка історія справи

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі №916/3417/21 у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено в повному обсязі.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 скасовано частково та викладено резолютивну частину рішення у іншій редакції, а саме, у задоволенні первісного позову ТОВ «СВС-К» відмовлено повністю; зустрічний позов ТОВ «ХАНБЕР» задоволено частково: розірвано договір поставки №СД03072019, який укладений 03.07.2019 ТОВ «СВС-К» з ТОВ «ХАНБЕР». Стягнуто з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» кошти у сумі 268521,35 грн, які отримані на виконання умов договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 06.04.2023 рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №916/3417/21 скасовано. Справу №916/3417/21 передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій у справі №916/3417/21 дійшли передчасних висновків як про відмову в задоволенні первісного позову, так і про часткове задоволення зустрічного позову, без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Верховний Суд вказав, що дослідження обставин щодо: складання та видачі постачальником покупцю податкових накладних при здійсненні операції з поставки товару за договором; відображення таких податкових накладних у податкових зобов`язаннях та реєстрі виданих податкових накладних постачальника, а також у реєстрі отриманих податкових накладних покупця; формування ТОВ «ХАНБЕР» податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі спірної накладної, а також подання покупцем уточнюючої декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту постачальником за оспорюваною накладною залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що суди залишили поза увагою та оцінкою наданий позивачем за первісним позовом доказ на підтвердження оплати відповідачем за первісним позовом (який взагалі заперечує факт поставки товару за спірною накладною) 111210,35 грн за платіжним дорученням від 14.11.2019 №1333, тобто після того, як, за твердженням позивача за первісним позовом, відбулася передача товару на користь ТОВ «ХАНБЕР».

Верховний Суд звернув увагу також на те, що поза межами оцінки судами попередніх інстанцій в даній справі залишилось встановлення обставин наявності/відсутності суперечливої поведінки учасників спірних правовідносин та дослідження фактичних прав і обов`язків сторін у процесі виконання спірної господарської операції, з огляду на фактичний результат, до якого мали прагнути учасники такої господарської операції, укладаючи договір.

Також Верховний Суд вказав, що з огляду на спеціальне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, поза межами оцінки суду залишилося встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у справі, а саме: встановлення безпосередньо суб`єкта господарювання, на ім`я якого було зареєстровано та отримано дозвіл на експлуатацію ліфту, що був предметом поставки за договором та/або встановлення обставин відсутності такого дозволу, зокрема, у ТОВ «ХАНБЕР».

Короткий зміст рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у задоволенні первісного позову ТОВ «СВС-К» до ТОВ «ХАНБЕР» про стягнення 221975,17 грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання ТОВ «СВС-К» позовної заяви покладено на заявника. Зустрічний позов ТОВ «ХАНБЕР» до ТОВ «СВС-К» про розірвання договору та стягнення 379731,70 грн задоволено. Розірвано договір поставки №СД03072019, укладений 03.07.2019 між ТОВ «СВС-К» та ТОВ «ХАНБЕР». Стягнуто з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» 379731,70 грн, отриманих на виконання умов договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, 7965,99 грн витрат зі сплати судового збору за подання зустрічної позовної заяви та 11949,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивовано недоведеністю позивачем за первісним позовом факту поставки обладнання за договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019.

При цьому, дослідженням наявних в матеріалах справи доказів судом першої інстанції встановлено, що: видаткова накладна від 14.08.2019 №0000012 не містить підпису представника ТОВ «ХАНБЕР» про отримання ліфту з електричним керуванням БМП СЕО-1 загальною вартістю 537042,70 грн з ПДВ, як і не містить такого підпису товарно-транспортна накладна від 14.08.2019 №28; доказів формування ТОВ «ХАНБЕР», як покупцем, податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі податкових накладних матеріали справи не містять.

Відхиляючи доводи позивача за первісним позовом стосовно того, що поставлений відповідачу за первісним позовом ліфт був установлений Товариством з обмеженою відповідальністю «АПОГЕЙ» (надалі ТОВ «АПОГЄЙ») за адресою: м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8, на підставі договору від 28.08.2019 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання №69, Господарський суд Одеської області зазначив, що підписаного акту приймання виконаних робіт із монтажу та налагодження саме ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки до матеріалів справи не представлено, відтак, відсутні підстави вважати, що ТОВ «АПОГЕЙ» встановлювалось обладнання, яке, за твердженням ТОВ «СВС-К», було отримано ТОВ «ХАНБЕР».

В контексті наведеного суд першої інстанції зазначив, що здійснення ТОВ «ХАНБЕР» 14.11.2019 оплати у розмірі 111210,35 грн не розцінюється як підтвердження виконання ТОВ «СВС-К» умов договору.

Окрім того, місцевий господарський суд зазначив, що однією із підстав для звернення із заявою про реєстрацію ліфта є його перебування у власності або користуванні суб`єкта господарювання, в той час як з огляду на відсутність доказів передачі ТОВ «СВС-К» відповідного ліфта ТОВ «ХАНБЕР», в останнього були відсутні підстави для його реєстрації. При цьому відсутність у ТОВ «ХАНБЕР» відповідного дозволу підтверджено відповіддю Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці.

Своє рішення про задоволення зустрічного позову суд першої інстанції мотивував недоведеністю ТОВ «СВС-К» факту поставки обладнання за договором, що є істотним порушенням умов договору у розумінні приписів частини другої статті 651 Цивільного кодексу України та підставою для розірвання договору і стягнення з ТОВ «СВС-К» в порядку приписів статей 693, 1212 Цивільного кодексу України коштів у сумі 379731,70 грн за обладнання, яке не було поставлено.

В той же час, місцевий господарський суд відхилив наданий ТОВ «ХАНБЕР» висновок судового експерта, оскільки ТОВ «ХАНБЕР» на вирішення експерта поставлено питання, які в контексті розгляду даної справи відносяться до питань права та мають розглядатись у сукупності із усіма наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі відповідними податковими накладними.

Короткий зміст додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 заяву ТОВ «ХАНБЕР» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом справи. В задоволенні решти заяви відмовлено.

Суд першої інстанції, враховуючи положення норм чинного законодавства та фактичні обставини справи, керуючись, у тому числі, такими критеріями, як складність справи, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, дійшов висновку про зменшення розміру заявленого ТОВ «ХАНБЕР» витрат на професійну правничу допомогу у сумі 30000,00 грн та про необхідність покладення на ТОВ «СВС-К» судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн.

Відмовляючи ТОВ «ХАНБЕР» у задоволенні його заяви в частині стягнення з ТОВ «СВС-К» 35000,00 грн витрат за проведену експертизу, місцевий господарський суд виходив з того, що такі витрати не пов`язані із розглядом справи, оскільки у висновку судово-економічної експертизи на вирішення поставлено питання права, яке підлягає вирішенню в процесі судового розгляду.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ «СВС-К»

Не погодившись з рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «СВС-К» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило:

-рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у справі №916/3417/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву залишити без задоволення;

-додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у частині задоволення заяви ТОВ «ХАНБЕР» про ухвалення додаткового рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні вказаної заяви відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт наполягав на тому, що: він здійснив поставку ліфтового обладнання, що підтверджується матеріалами справи; спірне обладнання за договором було змонтовано та на даний час функціонує у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньодомовій території будинку за адресою: м.Одеса, вул. Морська, 8-А; упродовж 2 років від ТОВ «ХАНБЕР» не надоходило жодних листів, претензій тощо стосовно того, що ТОВ «СВС-К» не було/ несвоєчасно було здійснено поставку ліфтового обладнання, жодних актів невідповідності обладнання сторонами не складалося, претензій з боку відповідача за первісним позовом щодо неналежної якості товару не надходило; через 2 календарні місяці нібито прострочення строку поставки ТОВ «ХАНБЕР» сплачено частину заборгованості.

На підставі наведеного, на переконання ТОВ «СВС-К», факт поставки обладнання на виконання умов договору є доведеним, чим спростовуються доводи зустрічної позовної заяви щодо порушення ТОВ «СВС-К» умов договору.

Скаржник зазначив, що представником ТОВ «ХАНБЕР» неодноразово у судових засіданнях було підтверджено формування останнім, як покупцем, податкового кредиту за фактом поставки товару, а тому відповідно до норм частини першої статті 75 Господарського процесуального кодексу України зазначені обставини не підлягають доказуванню апелянтом.

Також скаржник зазначив, що місцевим господарським судом не було надано жодної правової оцінки відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» у листі за вих.№12/06-23 від 15.06.2023 на запит ТОВ «СВС-К» щодо надання роз`яснень та інформації, який саме ліфт було змонтовано ТОВ «ХАНБЕР» та за якою адресою, а також проігноровано наявність підписаного між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «АПОГЄЙ» акту №01-69/1 про приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року щодо монтажу та наладки ліфту, що є грубим процесуальним порушенням, що призвело до зазначення в оскаржуваному рішенні хибних висновків. При цьому апелянт звернув увагу на те, що його представник неодноразово задавав питання представнику ТОВ «ХАНБЕР» щодо походження ліфтового обладнання, яке було змонтовано ТОВ «АПОГЄЙ», якщо це не ліфтове обладнання, поставлене ТОВ «СВС-К» за спірним договором, а також відповідні докази з цього приводу витребовувались місцевим господарським судом, проте копій документів на придбання аналогічного ліфтового обладнання ТОВ «ХАНБЕР» не надано.

Крім того, апелянт зауважив на тому, що судом першої інстанції під час нового розгляду справи не було досліджено обставин суперечливої поведінки ТОВ «ХАНБЕР».

Також скаржник вважав за необхідне зазначити, що конфліктна ситуація з ТОВ «ХАНБЕР» виникла через те, що за іншим договором постачання №СД17102019 від 17.10.2019 було поставлене неякісне ліфтове обладнання і в усному порядку керівництвом ТОВ «ХАНБЕР» було зазначено, що поки не вирішиться ситуація з ліфтом за договором постачання №СД17102019 від 17.10.2019, ТОВ «ХАНБЕР» не буде здійснювати оплату за договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019.

З урахуванням того, що скаржник не погоджується з рішенням Господарського суду Одеської області від 05.09.2023, відповідно, і додаткове рішення від 22.09.2023 у частині задоволення заяви ТОВ «ХАНБЕР» про ухвалення додаткового рішення просить скасувати, оскільки додаткове рішення є похідним від рішення, прийнятого по суті спору, та у випадку задоволення позову ТОВ «СВС-К» витрати, пов`язані із розглядом справи, не підлягають стягненню з позивача за первісним позовом. Окремо скаржник зазначив, що не погоджується із додатковим рішенням про часткове задоволення заяви відповідача, оскільки останній не обґрунтував належними та допустимими доказами з наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості кожної окремо наданої послуги.

Позиція ТОВ «ХАНБЕР» щодо апеляційної скарги ТОВ «СВС-К»

Відповідач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, як законні та обґрунтовані, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ХАНБЕР» навів доводи, які, на його переконання, спростовують докази, на які посилається апелянт на підтвердження поставки спірного ліфтового обладнання, а також зазначив, що судом першої інстанції виконані всі вказівки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.04.2023, винесено законне та обґрунтоване рішення від 05.09.2023 та похідне додаткове рішення від 22.09.2023.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 05.10.2023 за вх.№3178/23, 3179/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.10.2023 та протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.10.2023 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СВС-К» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/3417/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

12.10.2023 до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/3417/21.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ «СВС-К» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21 залишено без руху. Встановлено скаржнику строк для усунення недоліків, виявлених при поданні апеляційної скарги, протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Роз`яснено скаржнику, що якщо не буде усунуто недоліки у строк, встановлений судом, апеляційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «СВС-К» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21. Встановлено ТОВ «ХАНБЕР» строк до 27.11.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

27.11.2023 від ТОВ «ХАНБЕР» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3178/23/Д2 від 27.11.2023).

Будь-які інші заяви чи клопотання з процесуальних питань до суду апеляційної інстанції не надходили.

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу ТОВ «СВС-К» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та на додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21 поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк. Розгляд справи №916/3417/21 призначено на 16.01.2024 об 11:00год.

Однак, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги, судове засідання у призначений день та час не відбулось, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Після усунення обставин, які зумовили неможливість проведення судового засідання, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.01.2024 повідомлено учасників справи про те, що судове засідання у справі №916/3417/21 відбудеться 30.01.2024 о 10:30 год.

У судовому засіданні 30.01.2024 оголошено перерву до 26.02.2024 об 11:00 год.

У судовому засіданні 26.02.2024 оголошено перерву до 19.03.2024 о 10:00 год.

У судових засіданнях, які проводились за клопотанням скаржника в режимі відеоконференції, представники сторін надавали усні пояснення. Представник скаржника підтримав доводи, що викладені в апеляційній скарзі, та просив її задовольнити. Представник відповідача за первісним позовом просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

03.07.2019 між ТОВ «ХАНБЕР», як покупцем, та ТОВ «СВС-К», як постачальником, було укладено договір поставки №СД03072019 (надалі-договір), згідно із пунктом 1.1. якого постачальник зобов`язується у встановлений строк передати товар (обладнання) у власність покупця, а покупець - оплатити та прийняти у постачальника обладнання в асортименті, у кількості та за ціною, що зазначаються у специфікації №1, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору поставка обладнання покупцю здійснюється на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010. Місце поставки на умовах DDP: Одеса, вул. Морська, буд. 8-А.

За умовами пунктів 2.1., 2.3. договору ціни на товар, що поставляється за даним договором, є договірними, та вказуються з урахуванням ПДВ в специфікаціях до даного договору та в рахунках на оплату. Покупець здійснює оплату на підставі рахунків-фактур постачальника.

Сторони погодили, що загальна сума (ціна) договору станом на дату підписання цього договору складає 537042,70 грн, в т.ч. ПДВ 89507,12 грн, відповідно до загальної вартості обладнання, визначеної в специфікації №1 (пункт 2.4. договору).

Оплата ціни договору здійснюється в безготівковому порядку на підставі виставлених постачальником рахунків шляхом перерахування грошових коштів в національній грошовій одиниці України на поточний рахунок постачальника, зазначений в цьому договорі, з урахуванням ПДВ (пункт 2.5. договору).

Днем оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (пункт 2.6. договору).

Згідно із пунктом 2.7. договору покупець здійснює повну оплату ціни договору в наступному порядку:

-авансовий платіж у розмірі 268521,35 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника з дати підписання цього договору протягом двох робочих днів (підпункт 2.7.1. пункту 2.7. договору);

-платіж у розмірі 268521,35 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника з дати закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів, але не пізніше 05.09.2019 (підпункт 2.7.2. пункту 7.2. договору).

Покупець має право здійснити дострокову оплату ціни договору, проте строк поставки, визначений підпунктом 5.1.1. договору, залишається незмінним (пункт 2.8. договору).

Передача обладнання у власність покупця здійснюється у погоджену сторонами дату поставки за адресою (місцем поставки): Одеса, вул. Морська буд. 8а (пункт 3.1. договору).

Роботи по розвантаженню та складанню обладнання здійснюються власними силами покупця та за його рахунок (пункт 3.2. договору).

Відповідно до пунктів 3.4., 3.5. договору прийняття-передача обладнання оформлюється шляхом підписання покупцем накладної на відвантаження із зазначенням в такій накладній асортименту, кількості, одиниці виміру, ціни та загальної суми обладнання, переданого у власність покупця. Прізвище особи, уповноваженої покупцем прийняти обладнання, вказується у накладній на відвантаження згідно з наданою їй довіреністю.

Пунктом 3.6. договору визначено, що право власності на обладнання переходить до покупця у момент підписання ним накладної на відвантаження. З моменту підписання накладної на відвантаження покупець несе повну відповідальність за збереження та ризик випадкової загибелі або пошкодження обладнання, зазначеного в накладній на відвантаження.

За приписами пункту 3.7. договору в день поставки обладнання покупець зобов`язаний прийняти поставлене обладнання і забезпечити наступні умови: належне оформлення товаросупровідних документів в порядку та строки, передбачені договором і вимогами законодавства України (в тому числі, але не обмежуючись: своєчасне надання (передача) документів на право отримання обладнання від імені покупця, здійснення відтиску відповідних печаток та штампів покупця на товаросупровідних документах про приймання обладнання) (підпункт 3.7.1.); безперешкодний проїзд транспортного засобу з товаром до місця поставки (пункту розвантаження), розвантажування обладнання та його складування (зберігання) (підпункт 3.7.2.).

Згідно з пунктом 3.8. договору обладнання передається покупцеві на підставі довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленої згідно вимог законодавства.

Пунктом 3.9. договору передбачено, що у випадку неможливості виконання покупцем вимог підпунктів 3.7.1, 3.7.2. пункту 3.7. договору, покупець зобов`язується протягом доби з моменту отримання відповідного повідомлення поінформувати в такий самий спосіб постачальника про це із зазначенням причин невиконання вказаних умов.

У випадку порушення покупцем умов підпунктів 3.7.1., 3.7.2. пункту 3.7. договору постачальник має право призупинити/скасувати поставку обладнання (його частини) та/або вимагати від покупця відшкодування збитків, спричинених подібним порушенням (пункт 3.10. договору).

У пункті 3.12. договору сторони узгодили, що приймання-передача обладнання за кількістю і якістю здійснюється у відповідності фактичної кількості вантажних місць даним, що зазначені у товарно-супровідних документах обладнання.

Пунктом 3.14. договору передбачено, що у випадку, якщо покупець вчасно не прийняв обладнання в строк, передбачений пунктом 3.7. договору, або постачальник не мав можливості передати обладнання з причини неповної/несвоєчасної оплати обладнання в строки і порядку, передбаченому пунктом 2.7. договору, або через невиконання покупцем підпунктів 3.7.1., 3.7.2. договору, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику всі витрати та збитки, понесені постачальником і спричинені продавцем постачальнику у зв`язку з цим, на підставі відповідного рахунку постачальника протягом 5 банківських днів від дати виставлення такого рахунку. У цьому випадку постачальник і покупець також повинні погоджувати нові строки поставки обладнання. Постачальник має право призупинити передачу обладнання за наявності невідшкодованих витрат і збитків постачальника згідно цього пункту.

Відповідно до пункту 4.2. договору покупець приймає обладнання за якістю та комплектністю згідно специфікації №1 та технічної документації на обладнання. У разі виявлення при прийомці дефектів якості або некомплектності обладнання, сторонами складається дефектний акт, згідно якого постачальник у вказані в дефектному акті строки та за власний кошт повинен поставити відсутні комплектуючі частини та/або усунути виявлені дефекти.

Постачальник зобов`язується: за умови своєчасного здійснення оплат покупцем згідно умов пунктів 2.4., 2.7., 2.7.1. цього договору та погодження сторонами технічного завдання до даного договору, передати обладнання покупцеві впродовж 47 календарних днів від дати здійснення покупцем авансового платежу та отримання постачальником технічного завдання (додаток №2 до договору), погодженого сторонами даного договору та заводом-виготовлювачем (пункт 5.1.); протягом 2 робочих днів направити технічне завдання (додаток №2 до договору) на адресу заводу-виготовлювача обладнання для погодження (підпункт 5.1.2. пункту 5.1.).

Покупець зобов`язується: своєчасно та в повному обсязі здійснити оплату ціни цього договору відповідно до умов, передбачених цим договором (підпункт 5.2.1. пункту 5.2.); відповідно до умов цього договору прийняти передане постачальником обладнання (пункт 5.2.2. пункту 5.2. договору);

У розділі 6 договору передбачена відповідальність сторін. Так, згідно із пунктом 6.2. договору у випадку неналежного виконання чи невиконання покупцем зобов`язань щодо порядку проведення розрахунків по договору, постачальник має право вимагати від покупця сплатити на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Сторони домовились застосовувати до всіх вимог, що виникають з цього договору, в тому числі щодо стягнення неустойки (пені, штрафу), загальний строк позовної даності у три роки (пункт 8.3. договору).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Після набрання чинності цим договором всі попередні переговори за ним, листування, попередні договори, протоколи про наміри або будь-які інші усні чи письмові домовленості сторін з питань, що так чи інакше стосуються цього договору, втрачають юридичну силу (пункт 9.1. договору).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

На виконання умов договору сторонами підписано специфікацію №1 від 03.07.2019, в якій у пункті 1 сторони узгодили умови про те, що постачальник поставляє на користь покупця таке обладнання: ліфт з електричним керуванням, пасажирський, без машинного відділення, 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, вартістю 537042,70 грн з ПДВ.

У пункті 2.1. специфікації №1 сторони визначили, що вартість обладнання у пункті 2.1. даного договору вказана в національній валюті України за курсом 1 дол. США = 26,7026 грн (офіційний курс продажу валюти в день підписання договору +2%).

Відповідно до пункту 2.2. специфікації №1 для визначення обмінного курсу валюти сторони домовились використовувати інформацію, розміщену на сайті: https://bank.gov.ua/ (офіційний курс валют).

Згідно із пунктом 2.3. специфікації №1 вартість договору, яку покупець зобов`язаний сплатити постачальнику у встановлені терміни, визначається платежами, зазначеними у пункті 3 цього додатку, та коригується у випадку збільшення курсу долара, передбаченому у пункті 2.3. даного договору та у відповідності з обмінним курсом валюти. Офіційний курс продажу валюти в день підписання договору +2% на день оплати за формулою: С= (А х Пр) х (Е/Е1), де: С - сума оплати на дату виконання оплати, включаючи ПДВ 20%; А - вартість договору, встановлена в пункті 2.1 даного договору, включаючи ПДВ; Е - обмінний курс гривні до валюти визначеній https://bank.gov.ua (офіційний курс валют + 2%) на день виконання оплати; E1 - обмінний курс гривні до валюти, 26,7026 на день підписання договору; Пр - відсоток оплати по даному етапу.

У пункті 3 специфікації №1 визначено, що вартість обладнання погоджена на умовах DDP місце поставки, вказане у пункті 1.2. договору, та включає вартість усіх митних платежів і зборів, а також вартість упаковки, маркування і транспортування обладнання до місця поставки.

Сторонами підписано додаток №2 до договору «Технічна специфікація ліфтів L1», в якому наведено такі основні характеристики ліфту:

-тип ліфта MR;

-вантажопідйомність 630 кг/8 чол.;

-швидкість 1,00 м/с;

-висота підйому 9 м;

-кількість зупинок/дверей 4/4 (4 - передніх, 0 задніх, 0 аварійних);

-кабіна - CЕO-1500, кількість виходів один (непрохідна кабіна).

05.07.2019 платіжним дорученням №1192 ТОВ «ХАНБЕР» перераховано ТОВ «СВС-К» 268521,35 грн із призначенням платежу «аванс за ліфт з електрічним керуванням зг-но договору №СД03072019 від 03.07.2019 р. та рах.№СФ-0000010 від 04.07.2019 р., у т.ч. ПДВ 20% - 44753,56 грн».

05.07.2019 ТОВ «СВС-К» складено податкову накладну №5, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

10.07.2019 між CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, як продавцем, та ТОВ «СВС-К», як покупцем, укладено договір №CEO-2019312, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується на підставі технічних умов, наданих покупцем, поставити ліфти електричні (продукцію), що зазначені в рахунку-проформі №2019235 від 10.07.2019 і в рахунку-проформі №2019322 від 10.07.2019, які (рахунки) являються невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти продукцію.

Номенклатура продукції, яка постачається, одиниці виміру, загальна кількість, строки поставки зазначені в рахунку-проформі №2019235 від 10.07.2019 і в рахунку-проформі №2019322 від 10.07.2019 (пункт 2.1. договору №CEO-2019312 від 10.07.2019).

У пункті 3.1. договору №CEO-2019312 від 10.07.2019 сторони погодили продукцію, яка постачається, а саме, два ліфти, одним із яких є ліфт БМП серії MRL CЕO-3, номінальне навантаження 630 кг, швидкість 1м/с, поверхи/зупинки 4 поверхи, 4 зупинки, згідно рахунку-проформи №2019235 від 10.07.2019. Також погодили умови поставки EX WORKS, Стамбул, згідно Інкотермс-2010. Крім того, зазначено виробника - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye.

Як вбачається із рахунку-проформи №2019235 від 10.07.2019, в описі продукції зазначено характеристики ліфту БМП серії MRL CЕO-3 (зокрема, 630 кг, швидкість 1м/с, поверхи/зупинки 4 поверхи, 4 зупинки), а також одиниці виміру, загальна кількість, гарантійні строки тощо.

В матеріалах наявні копії креслень ліфта, завірених підписом та печаткою ТОВ «ХАНБЕР», з такими характеристиками: вантажопідйомність 630 кг; швидкість руху кабіни 1 м/с; кількість зупинок 4; висота 8900 мм, та копія паспорту ліфта, у якому, зокрема, зазначено такі основні відомості про ліфт: підприємство-виробник - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye; тип і модель ліфта вантажопасажирський; заводський номер 20190684; рік виготовлення 2019; привід електричний; вантажопідйомність 630 кг; кількість пасажирів 8; номінальна швидкість руху кабіни 1 м/с; кількість зупинок 4; кількість дверей шахти 4; висота шахти 8,9 м.

Відповідно до договору-заявки №28 від 06.08.2019, укладеної між ТОВ «СВС-К» та ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп», останнє взяло на себе зобов`язання здійснити завантаження продукції у Туреччині та розвантаження у м. Одесі, вул. Морська, 8а.

На підставі договору №CEO-2019312 від 10.07.2019, резидентом республіки Туреччина CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. 09.08.2019 виставлено комерційний інвойс №887134 на суму 19500,00 доларів США за 2 ліфта, у тому числі 11500,00 доларів США - за ліфт електричний у розібраному стані, БМП СЕО-1/1 шт., 630 кг, 4 поверхи/4 зупинки, країна виробник Туреччина, виробник CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Т. Ltd. Sti.

Також резидентом республіки Туреччина CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. складено міжнародну товарно-транспорту накладну №017070, у якій зазначено, зокрема, такі відомості про відправку: вантажовідправник вантажу - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St., вантажоотримувач - ТОВ «СВС-К», рахунок №887134, транспортні засоби НОМЕР_1 НОМЕР_2 .

В матеріалах справи наявна митна декларація від 13.08.2019 №UA500090/2019/012909 (за формою МД-2), яка містить такі відомості:

-вантаж: ліфт з електричним керуванням у розібраному стані, вантажопідйомністю 630 кг, модель МП СЕО-1/1 шт., країна виробник Туреччина, виробник CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Т. Ltd. Sti (графа 31 митної декларації);

-вантажовідправник: CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. (графа 2 митної декларації), вантажоотримувач: ТОВ «СВС-К» (графа 8 митної декларації);

-транспортні засоби: НОМЕР_1 АХ1288ХР (графа 18 митної декларації);

-посилання на договір СЕО-2019312 від 10.07.2019, рахунки-проформи №2019322 від 10.07.2019 та №2019235 від 10.07.2019, інвойс №887134 від 09.08.2019, товарно-транспортну накладну №017070 від 10.08.2019 (графа 44 митної декларації та додаток №1 до неї).

14.08.2019 ТОВ «СВС-К», як постачальником, складено та підписано видаткову накладну №РН-0000012 на товар ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 у кількості 1 шт на загальну суму 447535,58 грн без ПДВ, 89507,12 грн ПДВ, всього з ПДВ 537042,70 грн.

Видаткова накладна від 14.08.2019 № РН-0000012 не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ХАНБЕР» на отримання обладнання; матеріали справи не містять довіреності ТОВ «ХАНБЕР» на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Згідно із товарно-транспортною накладною №28 від 14.08.2019, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп», водієм Коротенком Олегом на транспортному засобі DAF НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_2 було прийнято до перевезення на адресу вантажоотримувача ТОВ «ХАНБЕР» (м.Одеса, вул. Морська, 8а) разом з видатковою накладною №РН-0000012 від 14.08.2019 наступний вантаж: ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 на загальну суму 447535,58 грн без ПДВ (537042,70 грн з ПДВ).

У товарно-транспортній накладній №28 від 14.08.2019 міститься засвідчена підписом водія Коротенко О. відмітка про те, що продукція відвантажена, вантажоотримувач від підпису відмовився.

На запит ТОВ «СВС-К», ТОВ «ОКСІЯ КАПІТАЛ ТРАНС ГРУП» у листі №1306 від 13.06.2023 повідомило про те, що вантаж ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 доставлено до пункту розвантаження, а саме, м.Одеса, вул. Морська, 8а, вантаж передано представникам ТОВ «ХАНБЕР», проте останні відмовились підписувати товарно-транспортну накладну, обґрунтовуючи неможливістю підтвердити комплексність та якість отриманого товару.

14.08.2019 ТОВ «СВС-К» складено розрахунок коригування кількісних і якісних показників №8 до податкової накладної №5 від 05.07.2019, в якій у якості причини коригування зазначено код « 104». Відображено товар: «Ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

14.08.2019 ТОВ «СВС-К», як постачальником, складено податкову накладну №7, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

31.10.2019 ТОВ «СВС-К» складено податкову накладну №4, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням MRL CEO-1500»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 436975,00 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 131092,50 грн; сума ПДВ: 26218,50 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

14.11.2019 платіжним дорученням №1333 ТОВ «ХАНБЕР» перераховано ТОВ «СВС-К» 111210,35 грн із призначенням платежу «авансовий платіж зг-но договору №СД17102019 від 17.10.2019 р., у т.ч. ПДВ 20% - 18535,06 грн».

14.11.2019 ТОВ «ХАНБЕР» звернулось до ТОВ «СВС-К» із листом вих. №14/11/2019, в якому просило вважати у платіжному дорученні №1333 від 14.11.2019 на суму 111210,35 грн призначенням платежу згідно договору №СД03072019 від 18.06.2019, в т.ч. ПДВ.

За доводами ТОВ «СВС-К», ліфт з електричним керуванням пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 виготовлено резидентом республіки Туреччина CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St.; поставлено на територію України відповідно до договору - заявки від 06.08.2020 № 28, а саме: між вантажоодержувачем ТОВ «СВС-К», повіреним ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп» та вантажовідправником іноземним суб`єктом.

Як зазначало ТОВ «СВС-К», жодних актів невідповідності обладнання сторонами не складалося, претензій зі сторони ТОВ «ХАНБЕР» щодо неналежної якості товару не надходило. Крім того, із врахуванням пункту 4 специфікації №1 та строку постачання товару, жодних листів та претензій щодо непостачання обладнання зі сторони ТОВ «ХАНБЕР» не надходило. Водночас через 2 календарні місяці нібито прострочення строку поставки ТОВ «ХАНБЕР» сплачено частину заборгованості згідно з платіжним дорученням від 14.11.2019 №1333.

На виконання умов договору ТОВ «ХАНБЕР» сплачено грошові кошти згідно з наступними платіжними дорученнями: від 05.07.2019 №1192 на суму авансового платежу 268521,35 грн, від 14.11.2019 №1333 на суму 111210,35 грн, що в загальному становить 379731,70 грн. Проте, за доводами позивача за первісним позовом, у визначений договором строк, а саме, до 05.09.2019 покупцем не сплачено частину вартості поставленого обладнання у розмірі 157311,00 грн, на яку ТОВ «СВС-К» нараховані пеня та інфляційні втрати.

За доводами ТОВ «СВС-К», з метою з`ясування обставин встановлення ліфтового обладнання на об`єкті ТОВ «ХАНБЕР», представник ТОВ «СВС-К» звернувся з адвокатським запитом до іншої юридичної особи - ТОВ «АПОГЄЙ».

На вказаний запит представником ТОВ «СВС-К» отримано відповідь у телефонному режимі та отримано копію договору №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання від 28.08.2019, укладеного ТОВ «АПОГЄЙ» з ТОВ «ХАНБЕР» щодо виконання робіт з монтажу та налагодження пасажирського ліфта, який встановлений за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8; копію акта №01-69/1 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2020 року, копію довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020 року та підсумкову відомість ресурсів за лютий 2020 року.

З урахуванням отриманої усної відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» та зазначених документів, на думку позивача за первісним позовом, ТОВ «АПОГЄЙ» було здійснено монтаж саме того ліфту, що поставлений на користь ТОВ «ХАНБЕР».

Крім того, представник ТОВ «СВС-К» зауважує на тому, що представник особисто виїздив за адресою: м. Одеса, вул. Морська, 8-А - м. Одеса, вул. Азарова, 8, та здійснив фото- та відеофіксацію ліфтового обладнання, а саме: ліфта з електричним керуванням пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, яке, за твердженнями представника ТОВ «СВС-К», встановлене за вказаною адресою в 4-поверховій будівлі.

На підтвердження наведених вище доводів ТОВ «СВС-К» надано докази, дослідженням яких колегією суддів встановлено таке.

28.08.2019 між ТОВ «АПОГЄЙ», як підрядником, та ТОВ «ХАНБЕР», як замовником, укладено договір №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання комплексу робіт з монтажу та налагодженню пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки, який встановлюється за адресою: м.Одеса, вул.Віце-адмірала Азарова, 8. Технічна специфікація ліфта, яка надана постачальником та затверджена замовником, наведена у додатку 1 до цього договору.

У технічній специфікації №1 до договору №69 від 28.08.2019 наведено такі основні характеристики ліфта: тип ліфта MRL; вантажопідйомність 630 кг/8 чол; швидкість 1,00 м/с; висота підйому 9,0 м; кількість зупинок/дверей 4/4 (4 передніх, 0 задніх, 0 аварійних); кабіна СЕО 1200, кількість виходів один (непрохідна кабіна).

Відповідно до підписаного 28.02.2020 між ТОВ «ХАНБЕР», як замовником, та ТОВ «АПОГЕЙ», як підрядником, акту приймання виконаних будівельних робіт №01-69/1 за договором від 28.08.2019 №69, ТОВ «АПОГЕЙ» виконано монтаж і наладку ліфта пасажирського за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8.

У верхній частині акту №01-69/1 від 28.02.2020 за формою КБ-2в у графі «Найменування будови та її адреса» зазначено: «Монтаж і наладка ліфту в/п 630 кг на 4 зупинки за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8».

У цьому ж акті у локальному кошторисі 2-1-2 на монтаж обладнання зазначено:

-у графі 1: «Монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38 м»;

-у графі 2: «За кожну зупинку ліфта, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг … -8»;

-у графі 3: «За кожен метр висоти шахти ліфта, більше або менше зазначеного в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг … -26».

Також 28.02.2020 між ТОВ «АПОГЄЙ» та ТОВ «ХАНБЕР» було підписано підсумкову відомість ресурсів та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020, у яких зазначено про монтаж і наладку ліфту в/п 630 кг на 4 зупинки за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8.

Окрім того, представником ТОВ «СВС-К» здійснено огляд ліфтового обладнання, встановленого за адресою: м. Одеса, вул. Морська, буд. 8, докази фото- та відеофіксації долучено до матеріалів справи.

У листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 ТОВ «АПОГЄЙ» повідомило ТОВ «СВС-К» про те, що у додатку №1 до договору №69 від 28.08.2019 визначені технічні характеристики ліфтового обладнання, зокрема, вказано найменування та тип кабіни ліфта «СЕО 1200». Разом з тим, вказаний додаток №1 складався замовником робіт ТОВ «ХАНБЕР» та містить технічну помилку, яка не була виявлена ТОВ «АПОГЄЙ» у момент підписання договору та додатків до нього. ТОВ «АПОГЄЙ» на виконання умов договору №69 від 28.08.2019 виконано монтаж ліфтового обладнання: ліфт пасажирський з електричним керуванням без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, з найменуванням (типом) кабіни СЕО-1500, виробництва CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. (Туреччина), заводський номер ліфта 20190684.

Також ТОВ «АПОГЄЙ» у листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 зазначило, що монтаж вищевказаного ліфтового обладнання здійснюється тільки авторизованими організаціями, які отримали відповідні повноваження від виробника. На момент виконання на користь ТОВ «ХАНБЕР» монтажу вказаного ліфтового обладнання ТОВ «АПОГЄЙ» мало необхідні повноваження, що підтверджується відповідним сертифікатом №б/н від 01.08.2019, за змістом якого вбачається, що виробник ліфтового обладнання CEO Asansor Muhendislik Elektronik уповноважив ТОВ «АПОГЄЙ» на монтаж ліфта пасажирського з електричним керуванням, 630 кг, 4 зупинки, кабіна СЕО 1500.

При цьому окремо наголосило, що ТОВ «АПОГЄЙ» не здійснювало на користь ТОВ «ХАНБЕР» монтаж іншого ліфта з кабіною, іменованою «СЕО 1200».

Щодо місця встановлення та перебування ліфтового обладнання ТОВ «АПОГЄЙ» у листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 зазначило, що ним здійснено встановлення зазначеного вище ліфтового обладнання у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньому дворі житлового комплексу «Клубний будинок GRAF», який знаходиться на розі вул. Морської та Віце-адмірала Азарова у м.Одесі (м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / Морська, 8).

Крім того, у листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 ТОВ «АПОГЄЙ» зауважило на тому, що за його даними ліфт із заводським номером 20190684 імпортований в Україну та реалізований ТОВ «ХАНБЕР» саме ТОВ «СВС-К», відтак, паспорт ліфта мав бути переданий ТОВ «АПОГЄЙ» для заповнення відомостей про монтаж ліфту. Натомість на момент встановлення ліфтового обладнання ані ТОВ «СВС-К», ані ТОВ «ХАНБЕР» так і не надали паспорт ліфта представникам ТОВ «АПОГЄЙ», відповідно, у ТОВ «АПОГЄЙ» була відсутня можливість підписати паспорт ліфта та заповнити відповідні відомості щодо гарантійних зобов`язань на монтаж.

В якості додатку до листа від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 ТОВ «АПОГЄЙ» долучено сертифікат, виданий 01.08.2019 виробником - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St., відповідно до якого сертифікат виданий ТОВ «АПОГЄЙ» на монтаж ліфта пасажирського з електричним управлінням 630 кг, MR БМП (без машинного приміщення) СЕО-1 кабина СЕО 1500 на 4 поверхи.

ТОВ «ХАНБЕР», в свою чергу, зазначає, що на виконання договірних зобов`язань 05.07.2019 ТОВ «ХАНБЕР» перерахувало на рахунок ТОВ «СВС-К» 268521,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1192. У подальшому, не дивлячись на те, що постачальником був пропущений строк виконання договірних зобов`язань щодо поставки товару, за усною домовленістю сторін покупцем зроблено ще одне перерахування коштів на рахунок постачальника на суму 111210,35 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 14.11.2019 №1333.

Таким чином, на виконання своїх зобов`язань за договором ТОВ «ХАНБЕР» перерахувало на користь ТОВ «СВС-К» 379731,70 грн, проте, як зазначає ТОВ «ХАНБЕР», обладнання, зазначене в договорі, не було поставлене постачальником, чим істотно порушено умови договору .

За твердженнями ТОВ «ХАНБЕР», за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6б дійсно знаходиться 4-поверхова будівля, матеріали фото та відеозйомки якої було додано ТОВ «СВС-К» до матеріалів справи, проте відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2022 № 305995088 земельна ділянка за вказаною адресою є власністю громадянина Яцканича Сергія Михайловича на підставі рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 № 2519-VII (копія наявна в матеріалах справи). Крім того, ОСОБА_1 є замовником будівництва об`єкта за вказаною адресою, у зв`язку з чим, на думку ТОВ «ХАНБЕР», посилання ТОВ «СВС-К» на пов`язаність будівлі за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6б з фактом поставки ліфта з електричним керуванням пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, є недоведеними.

Позивач за зустрічним позовом зазначив про те, що договір, укладений з ТОВ «СВС-К», підписаний під час будівництва ТОВ «ХАНБЕР» багатоквартирного житлового комплексу з підземними паркінгами вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів та адміністративно- побудованими приміщеннями за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6 (перша черга будівництва) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.12.2018 за №ОД 112183471374 (копія наявна в матеріалах справи), і обладнання, яке є предметом договору, передбачалося використати під час будівництва зазначеного об`єкта.

Проте, враховуючи порушення ТОВ «СВС-К» умов договору в частині поставки обладнання протягом значного строку, ТОВ «ХАНБЕР» закінчило будівництво даного об`єкта без поставленого обладнання, не розраховуючи на поставку обладнання, привівши об`єкт нерухомості до необхідних норм та стандартів, що підтверджується сертифікатом від 12.04.2021 № ІУ 123210401866 (копія наявна в матеріалах справи), яким, зокрема, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Невиконання умов договору поставки зі сторони ТОВ «СВС-К» в частині поставки обладнання призвело до того, що будівництво зазначеного об`єкта нерухомості закінчено без встановлення ліфту та об`єкт введено в експлуатацію без необхідності проведення будь-яких додаткових робіт та встановлення будь-якого додаткового обладнання, що є підставою відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України для розірвання договору поставки та повернення сплачених грошових коштів у розмірі 379731,70 грн.

Місцевим господарським судом під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку статті 82 Господарського процесуального кодексу України, а саме, візуальний огляд ліфтів, що встановлені у вказаному у договорі сторін будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 14-ти поверхова житлова будівля з підземним паркінгом, у якій встановлено ліфтове обладнання на 16 зупинок. Також, за результатами огляду прибудинкової території встановлено, що на внутрішньодомовій території житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться чотирьохповерхова будівля, яка, зі слів голови ОСББ «Граф», має окрему адресу: м. Одеса, вул. Віце - адмірала Азарова 6б та не має відношення до будинку АДРЕСА_2 .

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок експерта №23.05/02 судово-економічної експертизи, складений 22.05.2023 на замовлення представника відповідача за первісним позовом, відповідно до якого: проведеними дослідженнями наданих документів господарська операція з постачання ТОВ «СВС-К» товару «ліфт з електричним керуванням (пасажирський без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки MRL CFO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye» на адресу ТОВ «ХАНБЕР» за умовами договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019 документально не підтверджується; проведеними дослідженнями наданих документів сплата ТОВ «ХАНБЕР» на користь ТОВ «СВС-К» станом на 30.04.2023 підтверджується в розмірі 379731,70 грн.

Також, в матеріалах справи наявна відповідь Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.05.2023 №ПД/2/2812-23 на адвокатський запит представника ТОВ «ХАНБЕР», відповідно до якої відомості щодо видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки ТОВ «ХАНБЕР» відсутні. Також Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило, що останнє не погоджує монтаж, експлуатацію та перевірку роботи ліфтового обладнання.

Позиція суду апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

При визначені правової природи договору суд враховує його умови, права та обов`язки сторін, а також предмет.

Колегія суддів вбачає, що за своєю правовою природою договір №СД03072019 від 03.07.2019 є договором поставки.

Згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (стаття 662 Цивільного кодексу України).

Згідно із положеннями статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Статтею 689 Цивільного кодексу України врегульовано, що покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і, водночас, набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.

Підставою виникнення спору зі справи за первісним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ТОВ «ХАНБЕР» на користь ТОВ «СВС-К» заборгованості, яка виникла у зв`язку з неналежним виконанням, за доводами ТОВ «СВС-К», ТОВ «ХАНБЕР» свого зобов`язання в частині оплати поставленого обладнання.

Підставою виникнення спору зі справи за зустрічним позовом стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для розірвання договору та стягнення з ТОВ «СВС-К» на користь ТОВ «ХАНБЕР» сплачених коштів за договором у сумі 379731,70 грн за обладнання, яке, за твердженням ТОВ «ХАНБЕР», не було поставлене.

Таким чином, у цій справі покупець за договором, зокрема, не визнає факту постачання спірного товару, у той час як постачальник за договором наполягає на фактичному здійсненні господарської операції та змінах майнового стану, які відбулися у сторін в результаті господарської операції.

Щодо обставин здійснення поставки ліфтового обладнання

Південно-західний апеляційний господарський суд при розгляді цієї справи враховує, що у частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем за первісним позовом факту поставки обладнання за договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019, виходячи з того, що:

-ТОВ «СВС-К» надано складені ним, як постачальником, податкові накладні разом із розрахунком коригування однієї з них, однак доказів формування ТОВ «ХАНБЕР» як покупцем податкового кредиту за фактом поставки товару на підставі досліджених в описовій частині рішення податкових накладних до матеріалів справи не представлено; відтак, ТОВ «СВС-К» не представлено до матеріалів справи належних, допустимих та вірогідних доказів, виконання взятих на себе зобов`язань в частині постачання відповідного обладнання;

-ТОВ «СВС-К» отримано ліфт з електричним керуванням у розібраному стані, вантажопідйомністю 630 кг, модель МП СЕО-1/1 шт., країна виробник Туреччина, виробник CEO Asansor Muhendislik Elek. San. Ve Т. Ltd. Sti, однак доказів передачі відповідного ліфта ТОВ «ХАНБЕР» до матеріалів справи не представлено;

-ТОВ «СВС-К» надано укладений між ТОВ «ХАНБЕР» та ТОВ «АПОГЕЙ» договір від 28.08.2019 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання №69, за яким останній, як підрядник, взяв на себе зобов`язання із виконання комплексу робіт з монтажу та налагодження ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки, який встановлюється за адресою: м. Одеса, вул. Віці-адмірала Азарова, 8, однак підписаного акту приймання виконаних робіт із монтажу та налагодження саме ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки до матеріалів справи не представлено, відтак у господарського суду відсутні підстави вважати, що ТОВ «АПОГЕЙ» встановлювалось обладнання, яке, за твердження ТОВ «СВС-К» було отримано ТОВ «ХАНБЕР»;

-в контексті наведеного, здійснення ТОВ «ХАНБЕР» 14.11.2019 оплати у розмірі 111210,35 грн не розцінюється як підтвердження виконання ТОВ «СВС-К» умов договору.

Проте суд апеляційної інстанції вважає такі висновки передчасними з огляду на те, що судом першої інстанції на порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано оцінки всім доказам та доводам позивача за первісним позовом у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», а також з огляду на нижче наведене.

Наявна у цій справі видаткова накладна №РН-0000012 від 14.08.2019 не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ХАНБЕР» на отримання обладнання, як і не містить такого підпису товарно-транспортна накладна №28 від 14.08.2019, у якій міститься засвідчена підписом водія Коротенко О. відмітка про те, що продукція відвантажена, вантажоотримувач від підпису відмовився.

Колегія суддів зазначає, що законодавчого визначення видаткової накладної та її форми не існує, але згідно загальноприйнятого у бухгалтерському обліку тлумачення видаткова накладна це документ, який фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг.

Визначення товарно-транспортної накладної міститься у статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідно до якого товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до визначень термінів, що містяться у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, (далі по тексту - Положення) визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів первинних документів кореспондується з пунктом 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 2.5. пункту 2 цього Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Отже, за загальним правилом, фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Дослідивши надані позивачем за первісним позовом видаткову накладну №РН-0000012 від 14.08.2019 та товарно-транспортну накладну №28 від 14.08.2019, колегія суддів дійшла висновку, що ці документи не відповідають наведеним вище вимогам законодавства щодо оформлення первинних документів, оскільки не містять підпису покупця (відповідача за первісним позовом).

Разом з тим, колегія суддів враховує, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Такий факт повинен оцінюватися у сукупності з іншими доказами у справі, оскільки вибіркова оцінка доказів не відповідає вимогам процесуального законодавства.

На підтвердження господарської операції з поставки обладнання ТОВ «СВС-К», окрім іншого, надало податкові накладні, а саме: податкову накладну №5 від 05.07.2019, розрахунок коригування від 14.08.2019 №8 до податкової накладної від 05.07.2019 №5, податкову накладну №7 від 14.08.2019 та податкову накладну №4 від 31.10.2019.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (зараз і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

За приписами пункту пункту 187.1. статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а)дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б)дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Такий висновок сформовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.06.2021 у справі № 910/23097/17.

З урахуванням наведеного, Верховний Суд неодноразово зазначав, що, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати фактичні дії як постачальника так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Якщо сторона заперечує факт передачі товару за договором поставки за податковими накладними, але одночасно реєструє податкові накладні на придбання товарів від постачальника та формує як покупець податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, і жодним чином не пояснює свої дії та правову підставу виникнення в платника права на податковий кредит з ПДВ за цими накладними, то така поведінка сторони не є добросовісною та розумною. У такому випадку дії сторони з реєстрації податкових накладних засвідчують волю до настання відповідних правових наслідків, тому податкова накладна, виписана однією стороною в договорі (постачальником) на постачання послуг на користь другої сторони (покупця), може бути допустимим доказом факту прийняття товару від контрагента на визначену суму, якщо покупець вчинив юридично значимі дії, зокрема, відобразив податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19.

Як зазначалось, згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Отже, основою податкового обліку є первинні документи по відображенню господарчих операцій.

Підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності. Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу (товару).

Сама по собі відсутність первинних документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі №910/14900/19.

З матеріалів цієї справи вбачається, що на виконання підпункту 2.7.1. пункту 2.7. договору №СД03072019 від 03.07.2019 щодо перерахування покупцем протягом двох робочих днів з дати підписання цього договору авансового платіжу у розмірі 268521,35 грн, в т.ч. ПДВ, 05.07.2019 платіжним дорученням №1192 ТОВ «ХАНБЕР» перерахувало ТОВ «СВС-К» 268521,35 грн, у тому числі ПДВ 44753,56 грн.

05.07.2019 ТОВ «СВС-К» складено податкову накладну №5, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

Після митного оформлення вантажу на території України (митна декларація від 13.08.2019 №UA500090/2019/012909), 14.08.2019 ТОВ «СВС-К» складено розрахунок коригування кількісних і якісних показників №8 до податкової накладної від 05.07.2019 №5, в якій у якості причини коригування зазначено код « 104», який відповідає причині коригування «зміна номенклатури товарів/послуг», а саме, у даному випадку товар «Ліфт з електричним керуванням» змінився на товар «Ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1».

Відтак, у розрахунку коригування кількісних і якісних показників №8 до податкової накладної №5 від 05.07.2019 зі знаком «-» зафіксовано показники щодо товару, номенклатура якого змінюється (анулюється) - «Ліфт з електричним керуванням»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: «-» 223767,79 грн; сума ПДВ: «-» 44753,558 грн. Поряд з цим, відображено товар: «Ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Розрахунок коригування зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

Також 14.08.2019 (тобто у дату, в яку, за доводами позивача за первісним позовом, відбулося постачання товару відповідачу за первісним позовом) ТОВ «СВС-К», як постачальником, складено податкову накладну №7, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ 447535,58 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 223767,79 грн; сума ПДВ: 44753,558 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

31.10.2019 ТОВ «СВС-К» складено податкову накладну №4, в якій відображено постачання ТОВ «ХАНБЕР» такого товару: «Ліфт з електричним керуванням MRL CEO-1500»; ціна постачання одиниці товару без ПДВ: 436975,00 грн; обсяги постачання (база оподаткування) без ПДВ: 131092,50 грн; сума ПДВ: 26218,50 грн. Податкову накладну зареєстровано в ЄРПН та доставлено контрагенту відповідно до проставлених відміток.

Аналізуючи податкові накладні №5 від 05.07.2019 та №7 від 14.08.2019 в контексті доводів ТОВ «СВС-К» про постачання товару, колегія суддів зазначає, що позивач за первісним позовом, реєструючи вказані податкові накладні, визнавав податкові зобов`язання з постачання товару на дату події, яка на той момент сталася раніше (за правилом першої події), а саме: на дату зарахування коштів від покупця на банківський рахунок продавця як оплата товару, що підлягає постачанню (податкова накладна №5 від 05.07.2019), на дату відвантаження товару (податкова накладна №7 від 14.08.2019).

Поряд з цим, в матеріалах справи відсутні докази щодо відображення ТОВ «ХАНБЕР» господарських операцій, відображених ТОВ «СВС-К» у податкових накладних №5 від 05.07.2019 та №7 від 14.08.2019, у своїй податковій звітності та вчинення останнім юридично значимих дій по оформленню податкового кредиту.

У постанові Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 915/878/16 зазначено, що для з`ясування правової природи як господарської операції (спірної поставки), так і договору (укладенням якого опосередковувалося виконання цієї операції) необхідно вичерпно дослідити фактичні права та обов`язки сторін у процесі виконання операції, фактичний результат, до якого прагнули учасники такої операції, та оцінити зміни майнового стану, які відбулися у сторін в результаті операції. Зважаючи на принцип превалювання сутності над формою, судам слід було врахувати, фактичне здійснення господарської операції, повинно підтверджуватися, в тому числі, і реальним джерелом походження товару (його виробництва, попередньої купівлі тощо) в обсязі, зазначеному у первинному документі.

Досліджуючи обставини щодо фактичного руху товару за спірною поставкою, колегія суддів встановила наступне.

Виходячи із умов укладеного між сторонами договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, дії його сторін були направлені на постачання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом обладнання ліфту з електричним керуванням, пасажирського, без машинного відділення, 630 кг, 4 зупинки, MRL CЕO-1500 CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye, на умовах DDP згідно з правилами Інкотермс 2010 за визначеною адресою поставки: Одеса, вул. Морська, буд. 8-А.

Після здійснення 05.07.2019 ТОВ «ХАНБЕР» оплати авансу, 10.07.2019 ТОВ «СВС-К» укладено із турецьким виробником - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St., договір №CEO-2019312, відповідно до пункту 1.1. якого виробник зобов`язався на підставі технічних умов, наданих покупцем, поставити ліфти електричні (продукцію), що зазначені в рахунку-проформі №2019235 від 10.07.2019 і в рахунку-проформі №2019322 від 10.07.2019, які (рахунки) являються невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язується сплатити та прийняти продукцію.

У пункті 3.1. договору №CEO-2019312 від 10.07.2019 сторони погодили продукцію, яка постачається, а саме, два ліфти, одним із яких є ліфт БМП серії MRL CЕO-3, номінальне навантаження 630 кг, швидкість 1м/с, поверхи/зупинки 4 поверхи, 4 зупинки, згідно рахунку-проформи №2019235 від 10.07.2019. Також погодили умови поставки EX WORKS, Стамбул, згідно Інкотермс-2010. Крім того, зазначено виробника - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye.

Як вбачається із рахунку-проформи №2019235 від 10.07.2019, в описі продукції зазначено характеристики ліфту БМП серії MRL CЕO-3 (зокрема, 630 кг, швидкість 1м/с, поверхи/зупинки 4 поверхи, 4 зупинки), а також одиниці виміру, загальна кількість, гарантійні строки тощо.

ТОВ «СВС-К» наполягає на тому, що його було спроектовано спеціально для постачання ТОВ «ХАНБЕР» за кресленнями, що містяться у паспорті виробника.

На підтвердження цього позивачем надано копії креслень ліфта, завірених підписом та печаткою ТОВ «ХАНБЕР», з такими характеристиками: вантажопідйомність 630 кг; швидкість руху кабіни 1 м/с; кількість зупинок 4; висота 8900 мм, та копію паспорту ліфта, у якому, зокрема, зазначено такі основні відомості про ліфт: підприємство-виробник - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye; тип і модель ліфта вантажопасажирський; заводський номер 20190684; рік виготовлення 2019; привід електричний; вантажопідйомність 630 кг; кількість пасажирів 8; номінальна швидкість руху кабіни 1 м/с; кількість зупинок 4; кількість дверей шахти 4; висота шахти 8,9 м.

Відповідно до договору-заявки №28 від 06.08.2019, укладеної між ТОВ «СВС-К» та ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп», останнє взяло на себе зобов`язання здійснити завантаження продукції у Туреччині та розвантаження у м. Одесі, вул. Морська, 8а.

На підставі договору №CEO-2019312 від 10.07.2019, резидентом республіки Туреччина CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. 09.08.2019 виставлено комерційний інвойс №887134 на суму 19500,00 доларів США за 2 ліфта, у тому числі 11500,00 доларів США - за ліфт електричний у розібраному стані, БМП СЕО-1/1 шт., 630 кг, 4 поверхи/4 зупинки, країна виробник Туреччина, виробник CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Т. Ltd. Sti.

Надалі вантаж слідував за міжнародною товарно-транспортою накладною №017070, у якій зазначено, зокрема, такі відомості про відправку: вантажовідправник вантажу - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St., вантажоотримувач - ТОВ «СВС-К», рахунок №887134, транспортні засоби НОМЕР_1 НОМЕР_2 .

Як вбачається з митної декларації від 13.08.2019 №UA500090/2019/012909 (за формою МД-2), вантаж пройшов митне оформлення. Ця митна декларація містить такі відомості:

-вантаж: ліфт з електричним керуванням у розібраному стані, вантажопідйомністю 630 кг, модель МП СЕО-1/1 шт., країна виробник Туреччина, виробник CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Т. Ltd. Sti (графа 31 митної декларації);

-вантажовідправник: CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. (графа 2 митної декларації), вантажоотримувач: ТОВ «СВС-К» (графа 8 митної декларації);

-транспортні засоби: НОМЕР_1 АХ1288ХР (графа 18 митної декларації);

-посилання на договір СЕО-2019312 від 10.07.2019, рахунки-проформи №2019322 від 10.07.2019 та №2019235 від 10.07.2019, інвойс №887134 від 09.08.2019, товарно-транспортну накладну №017070 від 10.08.2019 (графа 44 митної декларації та додаток №1 до неї).

14.08.2019 ТОВ «СВС-К», як постачальником, складено та підписано видаткову накладну №РН-0000012 на товар ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 у кількості 1 шт на загальну суму 447535,58 грн без ПДВ, 89507,12 грн ПДВ, всього з ПДВ 537042,70 грн.

Згідно із товарно-транспортною накладною №28 від 14.08.2019, в якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп», водієм Коротенком Олегом на транспортному засобі DAF НОМЕР_3 з причепом НОМЕР_2 було прийнято до перевезення на адресу вантажоотримувача ТОВ «ХАНБЕР» (м.Одеса, вул.Морська, 8а) разом з видатковою накладною №РН-0000012 від 14.08.2019 наступний вантаж: ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 на загальну суму 447535,58 грн без ПДВ (537042,70 грн з ПДВ).

Однак видаткова накладна №РН-0000012 від 14.08.2019 не містить підпису уповноваженої особи ТОВ «ХАНБЕР» на отримання обладнання, як і не містить такого підпису товарно-транспортна накладна №28 від 14.08.2019, у якій міститься засвідчена підписом водія Коротенко О. відмітка про те, що продукція відвантажена, вантажоотримувач від підпису відмовився.

Як пояснило ТОВ «СВС-К», відмова представника ТОВ «ХАНБЕР» від підписання вказаних документів була обґрунтована тим, що ліфтове обладнання знаходилось у розібраному стані, а тому він не міг пересвідчитись, що обладнання поставлено у повному обсязі. Оскільки ТОВ «СВС-К» та ТОВ «ХАНБЕР» до цього вже мали договірні відносини щодо поставки ліфтового обладнання, то представнику було передано ліфтове обладнання та документи.

При цьому ТОВ «ОКСІЯ КАПІТАЛ ТРАНС ГРУП» у листі №1306 від 13.06.2023 повідомило про те, що вантаж ліфт з електричним керуванням БМП СЕО-1 доставлено до пункту розвантаження, а саме, м.Одеса, вул. Морська, 8а, вантаж передано представникам ТОВ «ХАНБЕР», проте останні відмовились підписувати товарно-транспортну накладну, обґрунтовуючи неможливістю підтвердити комплексність та якість отриманого товару.

Водночас, як установлено апеляційним судом, 28.08.2019 між ТОВ «АПОГЄЙ», як підрядником, та ТОВ «ХАНБЕР», як замовником, укладено договір №69 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а підрядник бере на себе виконання комплексу робіт з монтажу та налагодженню пасажирського ліфта вантажопідйомністю 630 кг на 4 зупинки, який встановлюється за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8.

У технічній специфікації №1 до договору №69 від 28.08.2019 наведено такі основні характеристики ліфта: тип ліфта MRL; вантажопідйомність 630 кг/8 чол; швидкість 1,00 м/с; висота підйому 9,0 м; кількість зупинок/дверей 4/4 (4 передніх, 0 задніх, 0 аварійних); кабіна СЕО1200, кількість виходів один (непрохідна кабіна).

Відповідно до підписаного 28.02.2020 між ТОВ «ХАНБЕР», як замовником, та ТОВ «АПОГЕЙ», як підрядником, акту приймання виконаних будівельних робіт №01-69/1 за договором від 28.08.2019 №69, ТОВ «АПОГЕЙ» виконано монтаж і наладку ліфта пасажирського за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8.

У верхній частині акту №01-69/1 від 28.02.2020 за формою КБ-2в у графі «Найменування будови та її адреса» зазначено: «Монтаж і наладка ліфту в/п 630 кг на 4 зупинки за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8».

У цьому ж акті у локальному кошторисі 2-1-2 на монтаж обладнання зазначено:

-у графі 1: «Монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38 м»;

-у графі 2: «За кожну зупинку ліфта, більше або менше зазначеної в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг … -8»;

-у графі 3: «За кожен метр висоти шахти ліфта, більше або менше зазначеного в характеристиці, додавати або зменшувати для ліфтів пасажирських вантажопідйомністю до 630 кг … -26».

Таким чином, графи 2 та 3 акту №01-69/1 коректують зазначені у графі 1 відомості, а саме: графа 2 коректує кількість зупинок «-8», тобто 12 зупинок 8 зупинок = 4 зупинки; аналогічно, графа 3 коректує висоту шахти «-26», тобто 38 м 26 м = 12 м.

Також 28.02.2020 між ТОВ «АПОГЄЙ» та ТОВ «ХАНБЕР» було підписано підсумкову відомість ресурсів та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2020, у яких зазначено про монтаж і наладку ліфту в/п 630 кг на 4 зупинки за адресою: м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 8.

У листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 ТОВ «АПОГЄЙ» повідомило ТОВ «СВС-К» про те, що у додатку №1 до договору №69 від 28.08.2019 визначені технічні характеристики ліфтового обладнання, зокрема, вказано найменування та тип кабіни ліфта «СЕО 1200». Разом з тим, вказаний додаток №1 складався замовником робіт ТОВ «ХАНБЕР» та містить технічну помилку, яка не була виявлена ТОВ «АПОГЄЙ» у момент підписання договору та додатків до нього. ТОВ «АПОГЄЙ» на виконання умов договору №69 від 28.08.2019 виконано монтаж ліфтового обладнання: ліфт пасажирський з електричним керуванням без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, з найменуванням (типом) кабіни СЕО-1500, виробництва CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. (Туреччина), заводський номер ліфта 20190684.

Також окремо наголосило, що ТОВ «АПОГЄЙ» не здійснювало на користь ТОВ «ХАНБЕР» монтаж іншого ліфта з кабіною, іменованою «СЕО 1200».

При цьому, як вбачається з додатку до листа від 15.06.2023 за вих. №12/06-23, яким є сертифікат, виданий 01.08.2019 виробником - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St., вказаний сертифікат виданий ТОВ «АПОГЄЙ» на монтаж ліфта пасажирського з електричним управлінням 630 кг, MR БМП (без машинного приміщення) СЕО-1 кабіна СЕО 1500 на 4 поверхи.

Тобто, ТОВ «АПОГЄЙ» змонтувало ліфт з таким же заводським номером 20190684, який зазначено підприємством-виробником - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye у паспорті ліфта, в якому серед основних характеристик зазначено: тип і модель ліфта вантажопасажирський; заводський номер 20190684; рік виготовлення 2019; привід електричний; вантажопідйомність 630 кг; кількість пасажирів 8; номінальна швидкість руху кабіни 1 м/с; кількість зупинок 4; кількість дверей шахти 4; висота шахти 8,9 м.

Щодо місця встановлення та перебування ліфтового обладнання ТОВ «АПОГЄЙ» у листі від 15.06.2023 за вих. №12/06-23 зазначило, що ним здійснено встановлення зазначеного вище ліфтового обладнання у 4-х-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньому дворі житлового комплексу «Клубний будинок GRAF», який знаходиться на розі вул. Морської та Віце-адмірала Азарова у м.Одесі (м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / Морська, 8).

Верховний Суд, скасовуючи постановою від 06.04.2023 попередні судові рішення та направляючи справу № 916/3417/21 на новий розгляд до Господарського суду Одеської області, звернув увагу також на те, що поза межами оцінки судами попередніх інстанцій в даній справі залишилось встановлення обставин наявності/відсутності суперечливої поведінки учасників спірних правовідносин.

Так, однією із засад цивільного законодавства України є добросовісність.

Добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» («ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці»). В основі доктрини venire contra factum proprium знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

ТОВ «ХАНБЕР» зазначало про те, що договір, укладений з ТОВ «СВС-К», підписаний під час будівництва ТОВ «ХАНБЕР» багатоквартирного житлового комплексу з підземними паркінгами вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського призначення та станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів та адміністративно- побудованими приміщеннями за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6 (перша черга будівництва) на підставі дозволу на виконання будівельних робіт від 14.12.2018 за №ОД 112183471374 (копія наявна в матеріалах справи), і обладнання, яке є предметом договору, передбачалося використати під час будівництва зазначеного об`єкта.

Проте, як вказувало ТОВ «ХАНБЕР», враховуючи порушення ТОВ «СВС-К» умов договору в частині поставки обладнання протягом значного строку, ТОВ «ХАНБЕР» закінчило будівництво даного об`єкта без поставленого обладнання, не розраховуючи на поставку обладнання, привівши об`єкт нерухомості до необхідних норм та стандартів, що підтверджується сертифікатом від 12.04.2021 № ІУ 123210401866 (копія наявна в матеріалах справи), яким, зокрема, засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта проектній документації та підтверджено його готовність до експлуатації.

Колегія суддів зазначає, що вказаний сертифікат від 12.04.2021 № ІУ 123210401866 не не висвітлює питання наявності/відсутності будь-якого ліфтового обладнання.

В той же час, місцем поставки ліфту за укладеним між сторонами договором поставки ТОВ «ХАНБЕР» визначило таку адресу: м.Одеса, вул. Морська, 8-А.

Також ТОВ «ХАНБЕР», заперечуючи проти доводів ТОВ «СВС-К» про встановлення спірного ліфтового обладнання у 4-поверховій будівлі, доводить, що відповідно до довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.07.2022 № 305995088 земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Азарова Віце-адмірала 6б, є власністю громадянина Яцканича Сергія Михайловича на підставі рішення Одеської міської ради від 04.10.2017 № 2519-VII (копія наявна в матеріалах справи). Крім того, ОСОБА_1 є замовником будівництва об`єкта за вказаною адресою.

Між тим, як вбачається із відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 є керівником ТОВ «ХАНБЕР».

Місцевим господарським судом під час розгляду справи в суді першої інстанції здійснено огляд доказів за їх місцезнаходженням в порядку статті 82 Господарського процесуального кодексу України, а саме, візуальний огляд ліфтів, що встановлені у вказаному у договорі сторін будинку АДРЕСА_1 та встановлено, що за вказаною адресою знаходиться 14-ти поверхова житлова будівля з підземним паркінгом, у якій встановлено ліфтове обладнання на 16 зупинок. Також, за результатами огляду прибудинкової території встановлено, що на внутрішньодомовій території житлового будинку АДРЕСА_1 знаходиться чотирьохповерхова будівля, яка, зі слів голови ОСББ «Граф», має окрему адресу: АДРЕСА_3 та не має відношення до будинку АДРЕСА_2 .

Під час нового розгляду справи ТОВ «СВС-К», враховуючи зміст відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» за вих. №12/06-23 від 15.06.2023 (щодо установлення ліфту із заводським номером 20190684 у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньому дворі житлового комплексу «Клубний будинок GRAF», який знаходиться на розі вул. Морської та Віце-адмірала Азарова у м.Одесі (м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / Морська, 8)), звернулося до суду першої інстанції із клопотанням про витребування у ТОВ «ХАНБЕР» договору та/або інших документів, які підтверджують факт придбання ліфта пасажирського з електричним керуванням без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, з найменуванням (типом) кабіни CEO-1500, виробництва CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. (Туреччина), заводський номер ліфта 20190684, який монтувало ТОВ «АПОГЄЙ» на виконання умов договору №69 від 28.08.2019 у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньому дворі житлового комплексу «Клубний будинок GRAF», який знаходиться на розі вул. Морська та Віце-адмірала Азарова у м. Одеса (м. Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / Морська, 8).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 частково задоволено клопотання ТОВ «СВС-К» про витребування у ТОВ «ХАНБЕР» договору та/або інших документів, які підтверджують факт придбання ліфта із заводським номером 20190684.

Однак ТОВ «ХАНБЕР» на виконання ухвали суду повідомило про відсутність укладених з фізичними/юридичними особами договорів щодо придбання ліфта із заводським номером 20190684, а також інших документів, які підтверджують факт придбання обладнання із заводським номером 20190684, незважаючи на те, що ТОВ «АПОГЄЙ» вказувало про монтаж ліфту саме із таким заводським номером на підставі договору №69 від 28.08.2019.

Також суперечливість поведінки ТОВ «ХАНБЕР» полягає у тому, що останнє сплатило за платіжним дорученням від 14.11.2019 № 1333 111210,35 грн як частину заборгованості за договором, тобто вже після того, як, за твердженням позивача за первісним позовом, відбулася передача товару на користь ТОВ «ХАНБЕР» у встановлений пунктом 5.1. договору №СД03072019 від 03.07.2019 строк (тобто до 21.08.2019 (включно), що становить 47 календарних днів від дати здійснення покупцем авансового платежу та отримання постачальником технічного завдання (додаток №2 до договору), погодженого сторонами даного договору та заводом-виготовлювачем).

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, а саме:

-фактичні обставини щодо укладення ТОВ «СВС-К» із заводом-виробником договору №CEO-2019312 від 10.07.2019 (із урахуванням рахунку-проформи №2019235 від 10.07.2019) на постачання обладнання для цілей його подальшої поставки для ТОВ «ХАНБЕР», фактичні дії щодо виконання договору №CEO-2019312 від 10.07.2019 (виставлення заводом-виробником комерційного інвойсу №887134, міжнародної товарно-транспортої накладної №017070), подальше митне оформлення вантажу згідно із митною декларацією від 13.08.2019 №UA500090/2019/012909, а також взяття ТОВ «Оксія Капітал Транс Груп» за договором-заявкою №28 від 06.08.2019 зобов`язань щодо здійснення завантаження продукції у Туреччині та розвантаження у м.Одесі, вул. Морська, 8а;

-укладення між ТОВ «АПОГЄЙ», як підрядником, та ТОВ «ХАНБЕР», як замовником, договору №69 від 28.08.2019 на виконання робіт з монтажу та налагодження ліфтового обладнання, за результатами виконання якого сторонами складено, зокрема, акт приймання виконаних будівельних робіт №01-69/1 від 28.02.2020 за формою КБ-2в, в якому графа 1: «Монтаж ліфта пасажирського зі швидкістю руху кабіни до 1 м/с вантажопідйомністю 630 кг на 12 зупинок, висота шахти 38 м» коректується графами 2 та 3 акту №01-69/1, внаслідок чого змонтований ліфт має 4 зупинки, а шахта має висоту 12 м;

-зміст відповіді ТОВ «АПОГЄЙ» за вих. №12/06-23 від 15.06.2023 щодо: установлення ліфту із заводським номером 20190684, тобто з таким же заводським номером, який зазначено підприємством-виробником - CEO Asansor Muhendislik Elektronik San. Ve Tic. Ltd St. Turkiye у паспорті ліфта; пояснення причин розходження найменування та типу кабіни ліфта, зазначеного у договорі №69 від 28.08.2019, з фактично змонтованим ліфтовим обладнанням (ліфт пасажирський з електричним керуванням без машинного відділення 630 кг, 4 зупинки, з найменуванням (типом) кабіни СЕО-1500); установлення такого обладнання у 4-поверховій будівлі, яка знаходиться у внутрішньому дворі житлового комплексу «Клубний будинок GRAF», який знаходиться на розі вул. Морської та Віце-адмірала Азарова у м.Одесі (м.Одеса, вул. Віце-адмірала Азарова, 6 / Морська, 8);

а також враховуючи суперечливу поведінку відповідача за зустрічним позовом щодо:

-визначення у договорі №СД03072019 від 03.07.2019 місця поставки (м.Одеса, вул.Морська, 8а) та доводами про те, що мало на меті встановити спірне обладнання у багатоповерховому житловому комплексі за адресою: м. Одеса, Малиновський район, вул. Фонтанська дорога, 6;

-ненадання договорів щодо придбання ліфта із заводським номером 20190684, а також інших документів, які підтверджують факт придбання обладнання із заводським номером 20190684, незважаючи на те, що ТОВ «АПОГЄЙ» вказувало про монтаж ліфту саме із таким заводським номером на підставі договору №69 від 28.08.2019;

-сплати за платіжним дорученням від 14.11.2019 № 1333 111210,35 грн як частини заборгованості за договором, тобто вже після того, як, за твердженням позивача за первісним позовом, відбулася передача товару на користь ТОВ «ХАНБЕР» у встановлений пунктом 5.1. договору №СД03072019 від 03.07.2019 строк,

суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем за первісним позовом докази вірогідно свідчать про те, що останнім здійснено постачання відповідачу за первісним позовом обладнання, яке є предметом укладеного між сторонами поставки №СД03072019 від 03.07.2019.

Надану ТОВ «ХАНБЕР» відповідь Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 08.05.2023 №ПД/2/2812-23 щодо відсутності відомостей стосовно видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устатковання підвищеної небезпеки ТОВ «ХАНБЕР», колегія суддів відхиляє, оскільки відсутність відповідного дозволу у ТОВ «ХАНБЕР» не спростовує факту отримання ліфту від ТОВ «СВС-К» за договором поставки, а свідчить про те, що ТОВ «ХАНБЕР» такий дозвіл не видавався.

Також колегія суддів не бере до уваги висновок експерта №23.05/02 судово-економічної експертизи, складений 22.05.2023 на замовлення представника відповідача за первісним позовом, адже в порушення частини другої статті 98 Господарського процесуального кодексу України ТОВ «ХАНБЕР» на вирішення експерта поставлено питання, які в контексті розгляду даної справи відносяться до питань права.

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Південно-західний апеляційний господарський суд зазначає, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

Іншими словами, відсутність у сторін цього судового спору належним чином оформлених первинних документів, які би підтверджували факт поставки спірного ліфтового обладнання позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу. Цього відповідачем за первісним позовом у справі зроблено не було.

Щодо первісного позову

У пункті 2.7. договору сторони погодили, що покупець здійснює повну оплату ціни договору в наступному порядку:

-авансовий платіж у розмірі 268521,35 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника з дати підписання цього договору протягом двох робочих днів (підпункт 2.7.1. пункту 2.7. договору);

-платіж у розмірі 268521,35 грн, в т.ч. ПДВ, покупець перераховує на поточний рахунок постачальника з дати закінчення монтажних робіт протягом двох робочих днів, але не пізніше 05.09.2019 (підпункт 2.7.2. пункту 7.2. договору).

На виконання умов договору ТОВ «ХАНБЕР» сплачено грошові кошти згідно з наступними платіжними дорученнями: від 05.07.2019 № 1192 на суму авансового платежу 268521,35 грн, від 14.11.2019 № 1333 на суму 111210,35 грн, що в загальному становить 379731,70 грн. Проте, за доводами позивача за первісним позовом, у визначений договором строк, а саме до 05.09.2019 покупцем не сплачено частину вартості поставленого обладнання у розмірі 157311,00 грн, на яку ТОВ «СВС-К» нараховані пеня та інфляційні втрати.

За приписами статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем 157311,00 грн заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019 у передбачений договором строк. Наявність вказаної заборгованості відповідач за первісним позовом не спростував.

Відтак, у спірних правовідносинах відповідачем за первісним позовом порушено умови договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019 та положення вищенаведеного законодавства в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків із позивачем за первісним позовом.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що невиконання грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором є його порушенням у розумінні статті 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач за первісним позовом є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання у розумінні частини першої статті 612 цього Кодексу.

Відтак, позовну вимогу ТОВ «СВС-К» про стягнення з ТОВ «ХАНБЕР» заборгованості за договором поставки №СД03072019 від 03.07.2019 слід задовольнити з мотивів її обґрунтованості.

За змістом частини першої та другої статті 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Положеннями статті 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, а саме невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Згідно із частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Крім того, відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із пунктом 6.2. договору у випадку неналежного виконання чи невиконання покупцем зобов`язань щодо порядку проведення розрахунків по договору, постачальник має право вимагати від покупця сплатити на користь постачальника пеню за кожен день прострочення платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. Пеня нараховується за весь період прострочення. Сплата пені не звільняє покупця від виконання грошових зобов`язань, передбачених цим договором.

Сторони домовились застосовувати до всіх вимог, що виникають з цього договору, в тому числі щодо стягнення неустойки (пені, штрафу), загальний строк позовної даності у три роки (пункт 8.3 договору).

Враховуючи викладені приписи чинного законодавства та умов договору, а також невиконання відповідачем умов договору щодо оплати заборгованості у визначений у ньому строк, позивачем було правомірно здійснено нарахування за період з 14.11.2019 по 09.09.2021 пені у розмірі 46314,81 грн та інфляційних втрат за цей же період у розмірі 18349,36 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши наведені позивачем за первісним позовом розрахунки пені та інфляційних втрат, встановив їх правильність та обґрунтованість.

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення пені та інфляційних втрат у заявленому позивачем за первісним позовом розмірі слід задовольнити.

Щодо зустрічного позову

З урахуванням того, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що надані позивачем за первісним позовом докази вірогідно свідчать про те, що останнім здійснено постачання відповідачу за первісним позовом обладнання, яке є предметом укладеного між сторонами поставки №СД03072019 від 03.07.2019, що виключає задоволення зустрічних позовних вимог ТОВ «ХАНБЕР» про розірвання договору поставки №СД03072019 від 03.07.2019, який укладений сторонами спору, у зв`язку з істотним порушенням ТОВ «СВС-К» його умов в частині поставки обладнання та стягнення сплачених за товар коштів у розмірі 379731,70 грн, у задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023

В силу приписів статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що питання про наявність/відсутність здійснення поставки обладнання за укладеним між сторонами договором мало досліджуватися виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Надаючи оцінку наданим доказам у справі, суд першої інстанції не надав їх оцінки у сукупності, чим порушив вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Порушення судом першої інстанції вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України, а також статті 236 Господарського процесуального кодексу України щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки рішення останнього прийняте за неповного і невсебічного дослідження обставин справи, має своїм наслідком скасування оскаржуваного судового рішення та прийняттям апеляційним судом нового рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Стосовно додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023

Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023, яке оскаржується, суд ухвалював як додаткове судове рішення до рішення цього ж суду від 05.09.2023.

Як зазначалося, за наслідком розгляду апеляційної скарги ТОВ «СВС-К», Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про скасування оскаржуваного судового рішення та прийняттям апеляційним судом нового рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі та відмови у задоволенні зустрічного позову.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У частині третій цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Тобто, законодавець розрізняє два види судових витрат: 1) судовий збір, порядок розподілу якого визначається Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про судовий збір», і 2) витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать витрати, визначені в частині третій статті 123 Господарського процесуального кодексу України і які розподіляються в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Рішення суду першої інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат (пункт 2 частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами першою та третьою статті 244 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо він не вирішив питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 зазначила, що аналіз положень статті 244 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Зазначена правова позиція узгоджується також із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/1623/20, Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 922/2665/17, від 12.01.2021 у справі № 1540/4122/18, від 17.02.2021 у справі №522/17366/13-ц, від 25.03.2021 у справі №640/15192/19.

Таким чином, скасування первісного судового рішення від 05.09.2023 з прийняттям нового рішення про задоволення первісного позову є самостійною підставою для скасування додаткового судового рішення від 22.09.2023, прийнятого відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Розподіл судового збору

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи задоволення первісного позову та апеляційної скарги ТОВ «СВС-К», судовий збір за подання позовної заяви, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі №916/3417/21 покладається на відповідача за первісним позовом ТОВ «ХАНБЕР».

У зв`язку із відмовою у повному обсязі у задоволенні зустрічного позову, судові витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі №916/3417/21 покладаються на ТОВ «ХАНБЕР».

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 у справі №916/3417/21 скасувати

3.Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» задовольнити. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-К» 221975 /двісті двадцять одну тисячу дев`ятсот сімдесят п`ять/ гривень 17 копійок, з яких: 157311 /сто п`ятдесят сім тисяч триста одинадцять/ гривень 00 копійок основного боргу, 18349 /вісімнадцять тисяч триста сорок дев`ять/ гривень 36 копійок інфляційних втрат, 46314 /сорок шість тисяч триста чотирнадцять/ гривень 81 копійка пені, а також 3329 /три тисячі триста двадцять дев`ять/ гривень 64 копійки судового збору за подання позовної заяви, 4994 /чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто чотири/ гривні 64 копійки за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022, 16943 /шістнадцять тисяч дев`ятсот сорок три/ гривні 42 копійки за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 та 19254 /дев`ятнадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири/ гривні 90 копійок за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 у справі № 916/3417/21.

5.Витрати по сплаті судового збору за подання зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги на рішення Господарського суду Одеської області від 12.08.2022 у справі №916/3417/21 покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР».

6.Додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2023 у справі №916/3417/21 скасувати.

7.У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ХАНБЕР» від 11.09.2023 за вих. №760/09-23 (вх.ГСОО №2-1357/23 від 12.09.2023) про ухвалення додаткового рішення відмовити.

8.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран

Дата ухвалення рішення19.03.2024
Оприлюднено28.03.2024
Номер документу117909116
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —916/3417/21

Постанова від 23.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 15.04.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 26.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Постанова від 19.03.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 22.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 16.01.2024

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 04.12.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 06.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

Ухвала від 10.10.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Поліщук Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні