Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/15992/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/15992/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 25.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023

у справі №910/15992/23 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Київського національного лінгвістичного університету

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц."

Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія"

про визнання недійсним договору, протиправним та скасування рішення державного реєстратора,-

В судовому засіданні 25.03.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Київський національний лінгвістичний університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія", яким просив визнати договір іпотеки від 16 листопада 2020 р. недійсним, протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55171364 від 16 листопада 2020 р.

Заявлені вимоги обґрунтовані незаконною передачею Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." належного йому на праві власності нерухомого майна гуртожитку (секція 6, літ "А") по вул. Ломоносова (натепер Ю. Здановської), 50/2, секція 6 у м. Києві в іпотеку. Вчинення подальшого відчуження указаного нерухомого майна може призвести до непоправної шкоди його правам, на захист яких поданий позов, зумовити виникнення інших судових спорів, що збільшить тягар від порушення та витрати на відновлення прав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 6 листопада 2023 р. відкрито провадження у справі № 910/15992/23.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просив:

- до набрання законної сили рішення у справі № 910/15992/23 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитоварим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстрато прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в т.ч., але не виключно, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування реєстраційних дій, виключення записів про державну реєстрацію, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчужені об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна, а саме: об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6. Окрім реєстраційних дій, спрямованих на скасування та/або вилучення записів реєстру внесених на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55171364 від 16 листопада 2020 р.

- до набрання законної сили рішення у справі № 910/15992/23 заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме - об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 по справі №910/15992/23 заяву Київського національного лінгвістичного університету про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" (03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, 8, код 38746348) у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме - об`єкт нерухомого майна №909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6.

До набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонено державним реєстраторам, у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6, на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6130.

У задоволенні заяви Київського національного лінгвістичного університету в іншій частині відмовлено.

Стягувач за ухвалою суду - Київський національний лінгвістичний університет (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 73, код 02125289); боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" (03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, 8, код 38746348).

Задовольняючи частково заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що:

- у разі невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо його відчуження, а також заборони державним реєстраторам у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчиняти реєстраційні дії пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 16 листопада 2020 р., може істотно ускладнитися чи унеможливитися виконання рішення суду та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, та зумовити виникнення інших спорів між сторонами, у цій частині відповідно до вимог ст.136, 137 ГПК України заява задоволена;

- решта заявлених вимог задоволенню не підлягає, оскільки право власності на гуртожиток (секція 6, лі "А") по вул. Ломоносова (натепер Ю. Здановської), 50/2, секція 6 у м. Києві станом на 23 листопада 2023 р. зареєстровано за позивачем, заявлений захід охоплюється поняттям заборони вчинення реєстраційних дій, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, вжитого судом.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач-2 08.12.2023 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:

- судом першої інстанції не враховано, що відповідно до частини 1 статті 33, частини 1 статті 35 Закону України "Про іпотеку" реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, обов`язково передує вимога про виконання основного зобов`язання, і лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель може звернути стягнення на предмет іпотеки; відповідно до частини 1 статті 38 Закону України "Про іпотеку", якщо іпотекодержатель має право на продаж предмета іпотеки за договором, то він зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір; обґрунтовуючи ризики звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку, позивач повинен надати докази вимоги про стягнення на передане в іпотеку майно у випадку ухилення від повернення позики; позивач не надавав, а суд не дослідив доказів, які підтверджують дійсність наміру іпотекодержателя звернути стягнення на іпотечне майно.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача заперечує проти доводів відповідача 2, викладених в апеляційній скарзі, зазначає, що відсутність вимог або повідомлень іпотекодавця не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку; зауважує, що ризик перереєстрації гуртожитку до завершення судового розгляду в цій справі є реальним і така реєстрація може бути вчинена іпотекодержателем в будь-який момент і без направлення будь-яких вимог чи повідомлень (або з направленням вимоги ТОВ «Л.С.Ц.», а не Університету); звертає увагу, що іпотекодержатель та іпотекодавець в цій справі пов`язані між собою та зацікавлені у перереєстрації предмету іпотеки, а листування між відповідачами лежить поза межами волі та обізнаності Університету; стверджує, що вимога до Університету про доведення дійсного наміру іпотекодержателя звернути стягнення на гуртожитки шляхом надання суду доказів направлення вимоги є надмірною та нерозумною, укладаючи договір іпотеки, який передбачає можливість позасудового стягнення, відповідачі передбачали можливість використання цього механізму та мали дійсний намір перереєструвати гуртожитки, а оскарження ухвали про забезпечення додатково свідчить про намір заявника апеляційної скарги перереєструвати гуртожиток до завершення судового розгляду.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.12.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/15992/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/15992/23.

13.12.2023 до суду від представника позивача надійшла заява про заперечення проти відкриття апеляційного провадження, яка вмотивована тим, що апелянт пропустив строк на апеляційне оскарження без поважних причин, оскільки не зареєстрував електронний кабінет, а у разі його реєстрації отримав би ухвалу 27.11.2023.

21.12.2023 матеріали справи №910/15992/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 справу №910/15992/23 у зв`язку перебуванням судді Гончарова С.А., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Скрипка І.М., суддів Іоннікової І.А., Хрипуна О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання належних доказів надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи та доказів реєстрації електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Апелянтом подано заяву на усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано докази надсилання копії апеляційної скарги іншим учасникам справи цінними листами з описами вкладення та відповідь №411945 за запитом про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЕСІТС у Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23 на 14.02.2024.

14.02.2024 судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді Скрипки І.М. та судді Іоннікової І.А. на навчанні в Національній школі суддів України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 розгляд справи №910/15992/23 призначено на 25.03.2024.

13.03.2024 від позивача через підсистему «Електронний суд» надійшла заява, у якій просив врахувати при винесенні постанови у справі №910/15992/23 висновки та мотиви, викладені у постанові Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2024 по справі 910/12716/23.

Розпорядженням Керівника апарату від 20.03.2024 №09.1-08/1284/24 у зв`язку прийняттям участі суддею Іонніковою І.А. у підвищенні кваліфікації в Національній школі суддів України з 22.03.2024 по 29.03.2024, справу №910/15992/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2024 справу №910/15992/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивний комплекс «Олімпія» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23; повідомлено, що розгляд справи №910/15992/23 відбудеться у раніше визначений час 25.03.2024.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Позивач в судовому засіданні в апеляційній інстанції 25.03.2024 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, прийняту у справі ухвалу суду просив залишити без змін.

Представник відповідача 1 в судове засідання в апеляційній інстанції 25.03.2024 не з`явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини його неявки суду не відомі.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні в апеляційній інстанції 25.03.2024 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив оскаржувану ухвалу скасувати.

Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника відповідача 1 обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Київський національний лінгвістичний університет звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." та Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія", яким просив визнати договір іпотеки від 16 листопада 2020 р. недійсним, протиправним та скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55171364 від 16 листопада 2020 р.

Заявлені вимоги обґрунтовані незаконною передачею Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.С.Ц." належного йому на праві власності нерухомого майна гуртожитку (секція 6, літ. "А") по вул. Ломоносова (натепер Ю. Здановської), 50/2, секція 6 у м. Києві в іпотеку. Вчинення подальшого відчуження указаного нерухомого майна може призвести до непоправної шкоди його правам, на захист яких поданий позов, зумовити виникнення інших судових спорів, що збільшить тягар від порушення та витрати на відновлення прав.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 6 листопада 2023 р. відкрито провадження у справі № 910/15992/23.

Позивачем подано заяву про забезпечення позову, якою просив:

- до набрання законної сили рішення у справі № 910/15992/23 заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та всім органам, уповноваженим на проведення державної реєстрації (в т.ч. Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, акредитоварим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстрато прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в т.ч., але не виключно, державну реєстрацію права власності та інших речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень на нерухоме майно, скасування реєстраційних дій, виключення записів про державну реєстрацію, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (в т. ч. до Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчужені об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек) записи про державну реєстрацію права власності та інших речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації права власності та інших речових прав та обтяжень, змін до таких записів щодо нерухомого майна, а саме: об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6. Окрім реєстраційних дій, спрямованих на скасування та/або вилучення записів реєстру внесених на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 55171364 від 16 листопада 2020 р.

- до набрання законної сили рішення у справі № 910/15992/23 заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме - об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 по справі №910/15992/23 заяву Київського національного лінгвістичного університету про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонено Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" (03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, 8, код 38746348) у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме - об`єкт нерухомого майна №909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6.

До набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонено державним реєстраторам, у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6, на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6130.

У задоволенні заяви Київського національного лінгвістичного університету в іншій частині відмовлено.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19 та від 26.10.2020 у справі №907/477/20.

Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

При цьому, якщо особа звернулася до суду з вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення позову не вимагатиме примусового виконання, а тому в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання договору іпотеки від 16 листопада 2020 р. недійсним, протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 55171364 від 16 листопада 2020 р.

Відтак, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, в разі задоволення позовних вимог, що відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №910/21049/17, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20 та від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

Як зазначено в постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) Великої Палати Верховного Суду вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем є спором про право.

При цьому, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову. У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник посилався на ті обставини, що право власності на спірний гуртожиток належить позивачу, що підтверджується рішеннями судів у справі №910/19865/21 та записами в Державному реєстрі.

Втім, спірні гуртожитки стали предметом іпотеки за договором іпотеки від 16.11.2020, укладеного між відповідачами, без згоди та відома позивача.

Тоді як, незалежно від того, яка особа передала нерухоме майно в іпотеку, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації спірного майна за собою, оскільки згідно статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Позаяк, у разі перереєстрації гуртожитків (зміни володільця) до завершення розгляду цієї справи, майбутнім рішенням не поновляться порушені права Університету, рішення втратить свій сенс, а позивач буде вимушений подавати черговий позов про витребування майна.

Застосування заявленого заходу забезпечення позову, за доводами позивача, є необхідним заходом з урахуванням того, що ТОВ "Спортивний комплекс "Олімпія" є іпотекодержателем майна за оскаржуваним договором іпотеки від 16.11.2020, а строк виконання основного зобов`язання за договором позики, відповідно до реєстру та договору, закінчився 22.12.2020. Тобто на цей момент іпотекодержатель має підстави та можливість в будь - який момент звернути стягнення на предмет іпотеки у зв`язку із закінченням строку виконання основного зобов`язання.

Наведені обставини у їх сукупності, з урахуванням їх хронологічності, дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, про можливість вчинення ТОВ "Спортивний комплекс "Олімпія" дій, які, у випадку задоволення майбутнього позову заявника, нівелюють мету звернення з ним, адже зумовлять необхідність з метою відновлення порушених прав позивача на спірне майно звертатися до набувачів такого майна за інших підстав з новими позовами, що не відповідає принципу правової визначеності, а саме "одне порушене право - один позов".

У відповідності до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України", набуло статусу остаточного 12.02.2007, зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як на практиці, так і за законом (рішення у справі "Кудла проти Польщі" заява №30210/96). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі "Міфсуд проти Франції" заява №57220/00 та у справі "Пантелеєнко проти України" заява "№1901/02).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 3 статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.01.2021 у справі №916/3200/17(916/2146/20), суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що у разі невжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони відповідачу 2 у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо його відчуження, а також заборони державним реєстраторам у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчиняти реєстраційні дії пов`язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки на підставі договору іпотеки від 16 листопада 2020 р., може істотно ускладнитися чи унеможливитися виконання рішення суду та поновлення прав позивача, за захистом яких він звернувся, та зумовити виникнення інших спорів між сторонами, а тому наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій частині.

Відтак, з огляду на предмет даного спору, доцільною є заборона вчинення щодо спірного нерухомого майна дій, пов`язаних з його державною перереєстрацією, окрім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього майна.

ЄСПЛ у низці своїх рішень вказував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі "Раймондо проти Італії", ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі "Адамчик проти Польщі", рішення у справах "Карамітров та інші проти Болгарії" від 10.01.2008).

Отже, допускається обмеження судами розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15043/21(910/10070/22) та від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.

При цьому, визначені заявником заходи забезпечення позову не покладають обтяжливих обов`язків на відповідачів, а є тимчасовими обмеженнями їх прав.

Водночас, суд наголошує, що заборона внесення відповідних змін до реєстру є тимчасовою і не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності відповідачів (постанова Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №910/18567/20).

Вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням майновим правам позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

У даному випадку, існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день кола суб`єктів спірних правовідносин та відображеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо такого майна, що можливе шляхом заборони вчинення реєстраційних дій щодо такого майна, до встановлення дійсних обставин перебігу спірних правовідносин.

У той же час, судом враховано, що при постановленні ухвали про заборону відповідачу або іншим особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії (чітко визначені) забороняється вчиняти, тобто не будь-які дії щодо предмета спору (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.02.2023 року у справі №916/2262/22, від 19.05.2021 року у справі № 910/19775/20, від 15.11.2019 у справі № 916/1936/19).

За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви Київського національного лінгвістичного університету про забезпечення позову в частині: до набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" (03191, м. Київ, вул. Маршала Конєва, 8, код 38746348) у будь-який спосіб звертати стягнення на нерухоме майно та/або вчиняти дії щодо відчуження майна, а саме - об`єкт нерухомого майна №909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6; до набрання законної сили рішенням у справі № 910/15992/23 заборонити державним реєстраторам, у т.ч. нотаріусам, іншим акредитованим та посадовим особам вчинення будь-яких реєстраційних дій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки об`єкт нерухомого майна № 909557380361 - гуртожиток (секція 6, літ. "А"), за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова (нова назва Ю. Здановської), буд. 50/2, секція 6, на підставі договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Оніщук О.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 6130.

За вказаних обставин, наявне обґрунтоване припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість необхідності вжиття заходів забезпечення позову, між позовними вимогами, що пред`явлені Київським національним лінгвістичним університетом та обраним засобом забезпечення позову існує зв`язок, обраний заявником захід забезпечення позову є розумним, обґрунтованим, адекватним та ефективним, спосіб забезпечення позову відповідає меті вжиття заходів щодо забезпечення позову, якою є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів заявника.

За висновками суду, визначені заявником заходи забезпечення позову гарантуватимуть ефективний захист оспорюваних прав та інтересів заявника, за захистом яких останінй звернувся до суду.

При цьому суд зазначає, що вказані заходи забезпечення позову мають наслідком лише збереження існуючого становища до розгляду справи по суті та ніяким чином не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті.

Застосування вищезгаданих заходів до забезпечення позову не порушує прав та охоронюваних законом інтересів стягувача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, місцевий господарський суд обґрунтовано зазначив про те, що решта заявлених вимог задоволенню не підлягає, оскільки право власності на гуртожиток (секція 6, лі "А") по вул. Ломоносова (натепер Ю. Здановської), 50/2, секція 6 у м. Києві станом на 23 листопада 2023 р. зареєстровано за позивачем, крім того, заявлений захід охоплюється поняттям заборони вчинення реєстраційних дій, повязаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, вжитого судом.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для забезпечення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача 2, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги розподіляються за результатами розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний комплекс "Олімпія" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/15992/23 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали у справі № 910/15992/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 25.03.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

С.А. Гончаров