Постанова

від 12.03.2024 по справі 922/3430/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2024 року м. Харків Справа № 922/3430/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Ламановій А.В.

за участю представників сторін:

ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" - не з`явився

ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" - Линник Л.С.

представники інших учасників справи не з`явились

розглянувши апеляційні скарги ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" (108Х/1) та ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" (120Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 (повний текст яких складено та підписано в приміщенні господарського суду Харківської області 18.12.2023 та 25.12.2023 відповідно суддею Ємельяновою О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ", 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Приватне акціонерне товариство "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту", 62052, м. Харків, вул. Різдвяна № 29-Б

2. Фізична особа - підприємець Пупов Сергій Валентинович, АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ", 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15

про стягнення 4 757 014,57 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ", 01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ", 49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1

про стягнення 132 129,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (відповідач) про стягнення суми боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 у розмірі 672 258,06 грн., 3% річних у розмірі 24 725,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 85 837,57 грн., неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 07.08.2023 до участі у справі залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Харківський проектно - вишукувальний інститут об`єктів транспорту" та фізичну особу - підприємця Пупова Сергія Валентиновича.

29.08.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" надійшла зустрічна позовна заява (вх. № 23088/23), у якій останнє просить суд, стягнути з позивача на користь відповідача 132 129,03 грн. та 2 684,00 грн. судового збору.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23 у первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" - відмовлено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838) суму боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 у розмірі 512 258,06 грн.; 3% річних у розмірі 19 690,21 грн.; інфляційні втрати у розмірі 61 941,91 грн. та суму судового збору у розмірі 7 126,56 грн.

В частині стягнення суми боргу у розмірі 160 000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн.; інфляційних втрат у розмірі 23 895,66 грн., неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. - відмовлено.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" - відмовлено.

Додатковим рішенням господарського суду Харківської області від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 заяву відповідача, викладену у наданому до суду відзиві на позовну заяву, та клопотання, викладене 19.12.2023, про зменшення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково. Заяву (вх. № 34081 від 11.12.2023) про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838) суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11 000,00 грн.

В частині стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу в іншій частині відмовлено.

ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" із вказаними рішеннями суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі №922/3430/23 в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» до ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення суми боргу у розмірі 160 000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн.; інфляційних втрат у розмірі 23 895,66 грн., неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» до ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ про стягнення - задовольнити повністю.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2023 у справі №922/3430/23 в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 93 000.00 грн. просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» на користь ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104 000.00 грн.

Судові витрати просить покласти на ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ».

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що розрахунок заборгованості з орендної плати, наведений судом в оскаржуваному рішенні, є невірним, оскільки якщо скласти перелічені судом суми, то в результаті вийде сума у розмірі 672 258,06 грн. Отже, розрахунок заборгованості, на думку апелянта, здійснено судом невірно і він є необґрунтований, тому неправомірним було й винесення судового рішення, яке ґрунтувалося на такому розрахунку.

Також позивач вважає, що суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав до стягнення з відповідача на користь позивача неустойки, передбаченої ч.2 ст. 785 ЦК України, оскільки, по-перше, судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги аргумент позивача про те, що відповідач мав повернути майно у стані, в якому воно було одержане, з урахуванням нормального зносу або у стані, який було обумовлено в договорі, однак так як майно було пошкоджене, а отже його стан не відповідав переліченим вище критеріям, то позивач вважає, що відповідач мав спочатку відремонтувати спірне приміщення, а тільки після цього передати його за актом приймання-передачі.

По-друге, позивач зазначає апеляційному суду, що пересилання відповідачем поштою ключів від приміщення не звільняє відповідача від обов`язку приведення орендованого приміщення у первісний стан та передання його позивачу за актом приймання- передачі, що визначено п. 4.3,4.3.5,4.3.6 Договору суборенди, що відповідачем зроблено не було.

По-третє, позивач вказує на те, що суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги лист ТОВ «Оренда тайм» від 25.06.2022, в якому вказано, що особа звільняється від сплати штрафних санкцій за несвоєчасну сплату за оренду у зв`язку з форс-мажорними обставинами, від відшкодування збитків за договором, а не від обов`язку внесення орендної плати. Відповідач в порушення п. 6.1. Договору суборенди не повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин та не надав доказів неможливості використання приміщення, оскільки будь-яких листів орендар від суборендаря до 24.06.2022 не отримував. Пошкоджене скло в склопакетах не є зоною відповідальності позивача, оскільки згідно ст. 776 ЦК України поточний ремонт речі покладається на наймача, і п. 4.3.4. договору суборенди суборендар зобов`язаний забезпечувати цілісність приміщення, запобігати його пошкодження та псуванню, виконувати поточний ремонт приміщення, а вибите скло в вікнах та пошкоджені двері - це є порушенням цілісності; згідно ст. 776 Цивільного Кодексу, капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. За таких обставин орендар не вважає вказані пошкодження перешкодою для провадження господарської діяльності і відповідач мав можливість передати майно позивачу, що було предметом оренди, у стані, в якому воно було одержано, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі, але умисно цього обов`язку не виконав.

Крім того, апелянт вважає, що обставина течії стелі приміщення не відносься до сфери відповідальності орендодавця, а є відповідальністю орендаря в силу приписів п. п.4.3 договору про обов`язок проведення ремонту орендованого приміщення.

Крім того, судом першої інстанції не враховано того, що адресатом в описі вкладення вказано: «ТОВ «Оренда тайм» ОСОБА_1 », що, на думку апелянта, є неправильним, оскільки ОСОБА_1 директор ТОВ «Оренда тайм», не уповноважений за договором суборенди отримувати поштову кореспонденцію, також з опису вкладення неможливо встановити, який саме лист та яку саме додаткову угоду ТОВ «ВФ Ритейл» направляло поштою на адресу ОСОБА_1 . Тому, на думку позивача, матеріалами справи не підтверджується направлення відповідачем позивачу листа від 14.06.2022 про направлення представника для повторної фіксації пошкоджень суборендованого приміщення. Аналогічні аргументи приводить і по всім іншим листам, які направлялись ТОВ «ВФ Ритейл» на адресу ТОВ «Оренда тайм».

Також, позивач вважає необґрунтованим висновок суду про те, що суборендарем було повернуто ключі від орендованого майна орендарю, оскільки суд не досліджував питання чи є ОСОБА_2 (особа, що отримала ключі) представником ТОВ «Оренда тайм».

Щодо додаткового рішення, позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, тому також підлягає скасуванню і додаткове рішення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" (120Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення господарського суду Харківської області у справі № 922/3430/23 та призначено справу до розгляду на 13.02.2024.

ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" із вказаним рішенням суду першої інстанції також не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості з ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" на користь ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти в цих частинах нове рішення, яким відмовити в задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов в повному обсязі.

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 в частині задоволення вимог про стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» на користь ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» витрат на правову допомогу у розмірі 11 000,00 грн. просить скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з висновками суду першої інстанції, суд при винесенні рішення не врахував аргументи та докази, наведені відповідачем за первісним позовом та викладені у відзиві на позовну заяву щодо підстав застосування ч.6 ст. 762 ЦК України, а саме:

1) Перебування Харківської міської територіальної громади у переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженому Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 з 24.02.2022 і по теперішній час, а саме безпосередня близькість лінії ведення бойових дій до населеного пункту Харків, що несе високий ризик не тільки для здійснення господарської діяльності, а й для життя людей;

2) Пошкодження стелі та стіни відбулося внаслідок залиття водою, так як орендоване приміщення після рясних злив чи танення снігових мас постійно заливало дощовими/талими водами. Експертним висновком від 19.08.2022 встановлено, що залиття приміщення відбуваються через неправильно облаштовані системи зливу води з даху, тобто Приміщення було передано Суборендарю в користування вже із даним дефектом.

Так, відповідач зазначає, що відповідно до ч.2 ст.767 ЦКУ, наймодавець зобов`язаний попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров`я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час володіння та/або користування нею. Відповідачем також зазначалося, що в результаті залиття дощовими водами 31.08.2021 було пошкоджено електропроводку, що становило небезпеку для життя та здоров`я працівників та відвідувачів магазину (копія акту фіксації міститься в матеріалах справи).

Також відбувались незначні залиття стелі після кожного рясного дощу чи снігу;

3) Пошкодження склопакету вітрини в результаті бойових дій;

4) Пошкодження замків вхідної групи в результаті протиправних дій сторонніх осіб.

По переліченим у пунктах 3,4 підставах Відділом поліції №2 Харківського районного управління поліції зареєстровано кримінальне провадження № 12022221220000646 за ч.1 ст. 438 ККУ, що підтверджується Витягом з ЄРДР від 29.06.2022, з якого вбачається, що в період з 24.02.2022 року по 01.04.2022 в результаті здійснення обстрілів з невстановленого виду озброєння та снарядами невстановленого калібру пошкоджено приміщення магазину.

Оскільки, приміщення магазину перебувало під охороною ТОВ «Феміда Безпека», яке повідомило відповідача про пошкодження цілісності вітрини 14 березня 2022 року, фактично днем спричинення шкоди майну можна вважати 14 березня 2022 року і з цього дня, приміщення магазину не видавалось за можливе поставити під охорону, а відтак зберігання там товарно-матеріальних цінностей відповідача також було неможливим.

Таким чином, вказані вище обставини перешкоджали ТОВ «ВФ Ритейл» в період з березня 2022 року використовувати приміщення відповідно до мети оренди через обставини, за які суборендар не відповідає. Відновлення приміщення до стану, придатного до використання, в даному випадку не є поточним ремонтом. За цих обставин відновлення приміщення в результаті випадкового пошкодження, відповідно до ст. 323 ЦКУ покладається на власника приміщення. В свою чергу, орендар не вчинив жодних дій для повідомлення власника приміщення про пошкодження задля приведення приміщення у стан, придатний до використання, а в бюджеті ТОВ «ВФ Ритейл» відсутні кошти на ремонтні роботи об`єктів оренди, пошкоджених внаслідок військових дій рф в Україні, що унеможливлює подальше використання приміщення через обставини, за які орндар не відповідає.

З приводу того, що суд першої інстанції прийняв до уваги те, що доданий відповідачем за первісним позовом (позивачем за зустрічним) до відзиву на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023) сертифікат Київської Торгово - промислової палати №3000-23-1230 від 13.03.2023 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) не відповідає умовам пункту 6.2.1 договору, відповідно до умов якого, сторони вирішили, що належним доказом наявності форс - мажорних обставин і їхнього терміну дії є письмове підтвердження видане саме Торгово-промисловою палатою України, то відповідач зазначає, що при цьому суд не прийняв до уваги аргументи відповідача, зазначені у відзиві з цього питання, а саме: «На підтвердження повноважень Київської торгово-промислової палати засвідчувати форс-мажорні обставини додається Розпорядження Торгово-промислової палати України №3 від 25.02.2022 року (Додаток №39,40).»

Щодо зустрічного позову відповідач зазначає, що оскільки висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав звільнення позивача за зустрічним позовом від сплати орендної плати в період з березня 2022 року по липень 2022 року, на його думку, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам ч.6 ст. 762 ЦК України, то фактично і відмова у задоволенні зустрічного позову з цих підстав є необґрунтованою.

Щодо до додаткового рішення відповідач зазначає, що оскільки ТОВ «ВФ Ритейл» оскаржується рішення по даній справі, то у разі задоволення апеляційної скарги ТОВ «ВФ Ритейл» та скасування оскаржуваного рішення від 06.12.2023 в частині, просить суд скасувати і додаткове рішення від 22.12.2023.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" (108Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23. Об`єднано апеляційні скарги ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" та ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 в одне апеляційне провадження. Призначено справу до розгляду на 13.02.2024.

22.01.2024 від представника ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Оренда тайм» на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23 в повному обсязі.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.02.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 12.03.2024.

28.02.2024 від представника ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" надійшли додаткові пояснення щодо повідомлення про припинення договору, щодо листування між сторонами після припинення договору, щодо розрахунку заборгованості з орендної плати.

В судове засідання, призначене на 12.03.2024, з`явився представник ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ", представник ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" та третіх осіб не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення судового засідання.

12.03.2024 від представника ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з тим, що він буде зайнятий як захисник в іншому судовому засіданні, яке відбуватиметься у приміщенні Волинського апеляційного суду, який знаходиться за адресою: вул. Червоного Хреста, 10, м. Луцьк.

Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів вирішила у його задоволенні відмовити, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ст. 2 ст. 202 ГПК України передбачає, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав, зокрема, перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Частинами 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Оскільки учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" не було позбавлено права забезпечити участь іншого представника в судове засідання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначених представників.

Щодо розумності строку розгляду справи судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 273 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції розглядається протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

Проте, 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який продовжено до 19.02.2023 (Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 16.11.2022 №2738-IX).

Відповідно до ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

При цьому, згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даних апеляційних скарг здійснений судом апеляційної інстанції у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" необхідно задовольнити частково, а апеляційну скаргу ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.12.2018 між ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" та ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" укладено договір № 12/18 суборенди нежитлового приміщення.

Пунктом 7.1. договору, сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 01.12.2021 (включно).

Згідно пункту 1.1. договору, на підставі цього договору орендар передає, а суборендар приймає на умовах суборенди в строкове, платне користування нежитлове приміщення першого поверху, розташоване у будівлі за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м. Технічний стан приміщення, що передається в суборенду, визначається в акту прийому - передачі.

Приміщення передається в суборенду суборендарю з метою розміщення магазину з продажу непродовольчих товарів. Орендар надає свою згоду на розміщення суборендарем у приміщенні апарату з прийому платежів типу «I-Box». Розміщення такого апарату не потребує укладання будь-яких інших договорів з орендарем та здійснюється суборендарем на власний розсуд на підставі його домовленості із відповідною організацією (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 1.3. договору, приміщення знаходиться у користуванні орендаря на підставі договору суборенди № 10/3 від 24.12.2018 між ФОП Пупов С.В. та ТОВ «Оренда тайм».

Пунктом 2.1. договору, сторони визначили, що суборендар вступає у строкове платне користування приміщенням з моменту підписання повноважними представниками сторін акту прийому - передачі приміщення в суборенду, якщо інше не буде передбачено цим договором.

Прийом - передача приміщення в суборенду здійснюється сторонами за актом прийому - передачі, який підписується уповноваженими представниками обох сторін у строк до 10.01.2019. До цього моменту орендар зобов`язується звільнити від майна та передати приміщення суборендарю за актом прийому - передачі. У акті прийому - передачі вказуються характеристика, технічний стан приміщення та показники приладів обліку комунальних послуг, перелік, склад і стан майна, якими укомплектовано приміщення. Форма визначається в додатку № 2 до цього договору. Вказаний акт є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2. договору).

Згідно пункту 2.3. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар зобов`язаний прийняти приміщення за актом прийому - передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю у стані, в якому приміщення перебувало на момент передачі його в суборенду, із урахуванням нормального зносу приміщення за період строку дії даного договору. При цьому зміна архітектурно - планувальних характеристик приміщення, у тому числі демонтаж або монтаж перегородок у межах приміщення, та ремонт не визнається шкодою приміщення та компенсації суборендарем не підлягає.

Приміщення вважається фактично переданим (повернутим) з суборенди суборендарем з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (повернення) приміщення з суборенди, з цього моменту нарахування та сплата орендної плати за цим договором припиняється (пункт 2.4. договору).

Відповідно до пункт 3.1. договору, сторони погодили, що орендна плата з урахуванням індексу інфляції є фіксованою, підлягає сплаті суборендарем орендарю щомісячно до 10 числа за поточний місяць, та становить 160 000,00 грн. без ПДВ. У суму орендної плати включається плата за користування приміщенням та плата за користування земельною ділянкою, на якій розташоване приміщення.

За період 15 календарних днів з дати підписання акту прийому - передачі орендна плата із урахуванням її індексації є фіксованою та становить 100,00 грн. без ПДВ. Даний період надається орендарем суборендарю із метою проведення ним опоряджувальних робіт у приміщенні з метою пристосування його для здійснення своєї господарської діяльності (пункт 3.1.1. договору).

Пунктом 3.2. договору визначено, що орендна плата починає нараховуватись з моменту передачі приміщення орендарем суборендарю за актом прийому - передачі.

Визначена у пункті 3.1. цього договору орендна плата включає усі податки, збори та будь-які інші обов`язкові платежі, що підлягають сплаті у відповідності до чинного законодавства України, якщо такі нараховані, або підлягатимуть сплаті у будь-який момент у майбутньому (пункт 3.3. договору).

Згідно пункту 3.4. договору, до орендної плати не включаються витрати орендаря, пов`язані із використанням та утриманням приміщення, такі як електроенергія, теплова енергія, послуги водопостачання та каналізації, комунальні послуги, які компенсуються орендарю та сплачуються суборендарем до 10-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за фактичне споживання, яке визначається на підставі показників приладів обліку, які встановлено у приміщенні, за тарифами постачальних організацій, згідно рахунків та розрахунків, виставлених орендарем до 05-го числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі відсутності приладів обліку, вартість таких послуг розраховується пропорційно до площі приміщення та на підставі діючих тарифів постачальника таких послуг та/або підтверджується відповідними рахунками постачальниками таких послуг. Орендар додатково компенсує експлуатаційні витрати у розмірі 6% від вартості спожитий комунальних послуг.

Пунктом 3.5. договору визначено, що у разі, якщо строк суборенди розпочинається не першого числа відповідного місяця та/або строк суборенди закінчується не в останнє число відповідного місяця, орендна плата за такі неповні перший та останній місяць розраховується орендарем та сплачується суборендарю пропорційно кількості днів у таких місяцях, протягом яких орендується приміщення.

Відповідно до пункту 3.6. договору, інші витрати орендаря, які не перераховані у цьому розділі договору, оплачуються cуборендарем згідно укладених сторонами додаткових угод до цього договору та підписаних сторонами актів виконаних робіт (наданих послуг). Інші додаткові послуги (роботи), які можуть бути надані суборендарю орендарем, оформляться окремими договорами або додатковими угодами до цього договору.

Пунктом 3.7. договору, визначено, що надмірно перерахована суборендарем орендарю сума грошових коштів зараховується в рахунок майбутніх платежів або підлягає поверненню суборендарю протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати зарахування її на рахунок орендаря.

Загальна сума даного договору складає суму всіх платежів суборендаря протягом строку дії договору, проведених на підставі рахунків та актів наданих послуг, які готує орендар (пункт 3.8. договору).

Пунктом 3.10 договору визначено, що сторони погодили, що орендар сплачує оренду плату за останній місяць оренди, у розмірі згідно із пунктом 3.1., на протязі 15 днів з моменту підписання даного договору.

Сторони погодили, що орендар сплачує орендну плату за перший місяць оренди у розмірі згідно пункту 3.1. на протязі 15 днів з моменту підписання акту прийому-передачу до даного договору (пункт 3.11. договору).

Між сторонами було підписано додаток № 1 до договору «Поверхова схема приміщення», додаток № 3 до договору «Податкове застереження».

Також між сторонами було підписано додаток № 2, а саме акт прийому - передачі від 24.12.2018, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах договору суборенди нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м. Технічний стан приміщення, що передається в суборенду, визначається в акту прийому - передачі. Стан приміщення, що передається в суборенду: в задовільному стані.

Також між сторонами було укладено додаткову угоду № 2 від 17.03.2020, відповідно до якої сторони погодили, що починаючи з 01.04.2020 по 11.05.2020 включно, а у разі продовження дії карантину після цієї дати, до моменту відміни карантину, орендна плата встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

29.12.2020 між сторонами було укладено додаткову угоду № 3, відповідно до якої, сторони погодили, що починаючи з 01.01.2021 по 30.04.2021 включно, орендна плата встановлюється пунктом 3.12 договору, встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

15.01.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 4 відповідно до якої, сторони погодили, що починаючи з 01.05.2021 по 31.08.2021 включно, орендна плата встановлюється пунктом 3.12 договору, встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

10.08.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 5 відповідно до якої, сторони погодили, що починаючи з 01.09.2021 по 01.12.2021 включно, орендна плата встановлюється на рівні 80 % щоденної орендної плати. Щоденна орендна плата розраховується пропорційно від розміру орендної плати за повний календарний місяць до кількості днів у розрахунковому місяці.

29.10.2021 між сторонами було укладено додаткову угоду № 7 відповідно до якої, сторони погодили, що починаючи з 01.01.2022 по 31.03.2022 включно, орендна плата встановлюється на рівні 120 000,00 грн. без ПДВ за повний місяць оренди.

Як зазначає позивач, протягом дії договору суборенди відповідачем з 08.01.2019 по 09.02.2022 було перераховано на користь позивача грошові кошти у якості орендної плати на загальну суму 5 508 745,13 грн. про що свідчать платіжні інструкції, а саме: № 00100000214 від 08.01.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 00100000357 від 10.01.2019 на суму 160 000,00 грн., № 0010002102 від 08.02.1019 на суму 100,00 грн.; № 0010002103 від 08.02.2019 на суму 120 000,00 грн.; № 0010003520 від 06.03.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010005531 від 08.04.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010007253 від 07.05.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010009341 від 06.06.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010011300 від 08.07.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010013473 від 09.08.2019 на суму 115 000,00 грн.; № 0010014151 від 20.08.2019 на суму 45 000,00 грн.; № 0010015422 від 09.09.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010017267 від 10.10.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010019244 від 07.11.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010021521 від 06.12.2019 на суму 160 000,00 грн.; № 0010000301 від 09.01.2020 на суму 160 000,00 грн.; № 0010002285 від 06.02.2020 на суму 160 000,00 грн.; № 0010004518 від 06.03.2020 на суму 160 000,00 грн.; № 0010006976 від 30.04.2020 на суму 112 516,13 грн.; № 00100007198 від 07.05.2020 на суму 143 483,87 грн.; № 0010008207 від 09.06.2020 на суму 128 516,13 грн.; № 0010009810 від 10.07.2020 на суму 144 000,00 грн.; № 0010011211 від 06.08.2020 на суму 144 000,00 грн.; № 0010013372 від 08.09.2020 на суму 144 000,00 грн.; № 0010016740 від 05.11.2020 на суму 144 000,00 грн.; № 0010018706 від 08.12.2020 на суму 144 000,00 грн.; № 0010000087 від 05.01.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010002176 від 09.02.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010003811 від 09.03.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010005311 від 08.04.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010006519 від 06.05.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010008263 від 08.06.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010009775 від 08.07.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010011382 від 12.08.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010012537 від 09.09.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010013939 від 08.10.2021 на суму 100 129,03 грн.; № 0010016869 від 07.12.2021 на суму 128 000,00 грн.; № 0010017199 від 14.12.2021 на суму 120 000,00 грн. ;№ 0010000284 від 06.01.2022 на суму 120 000,00 грн.; № 0010001992 від 09.02.2022 на суму 120 000, 00 грн.

При цьому позивачем до позовної заяви не надано копії платіжної інструкції № 0010015162 від 08.10.2020 на суму 144 000,00 грн., на яку він посилається у позовній заяві.

Як зазначає позивач, 09.02.2022 є останньою датою надходження від відповідача грошових коштів у якості орендної плати за договором суборенди. Оскільки після укладання між сторонами додаткової угоди № 7 до договору №12/18 суборенди, в подальшому інших угод до цього договору суборенди сторони не укладали, починаючи з квітня 2022 року відповідач зобов`язаний сплачувати орендну плату за користування об`єктом оренди у розмірі, визначеному пунктом 3.1 договору суборенди, а саме у розмірі 160 000,00 грн.

Також позивач зазначає, що 09.04.2022 на його електронну адресу від відповідача надійшла сканкопія листа без номера та дати. Вказаний лист адресовано не безпосередньо позивачу, а «партнерам орендодавцям». Лист не містить посилання на договір суборенди, що укладений між сторонами спору, або посилання на адресу об`єкту оренди. Відповідно до змісту цього листа ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» з посиланням на Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, частини 4, 6 статті 762 ЦК України просило «шановних партнерів» «не нараховувати орендну плату, коли магазини не будуть працювати». При цьому доказів на підтвердження того, що магазин, розташований за адресою: вул. Різдвяна, 29-Б, м. Харків, 61052, та який перебуває в користуванні відповідача на підставі договору суборенди, не працює (з посиланням на дату припинення роботи) не додано.

Як зазначає позивач, листом від 19.06.2022 він повідомив відповідача про дострокове припинення договору суборенди у зв`язку із невнесенням орендної плати понад три місяці.

В подальшому на електронну адресу позивача від відповідача надійшла сканкопія листа від 14.06.2022, яким відповідач повідомив позивача про те, що у приміщенні, яке є об`єктом оренди, внаслідок бойових дій пошкоджено всі склопакети, відбулось замокання та порушення цілісності стелі, залишилися сліди протікання на стінах, пошкоджено фарбове покриття стін, пошкоджено вхідні двері. Також позивач зазначає, що доказів на підтвердження обставин, на які полається відповідач надано не було.

За твердженнями позивача, він 25.06.2022 листом повідомив відповідача про припинення дії договору суборенди з 04.07.2022 на підставі пп. 4.2.4.1. та вимагав передати приміщення у десятиденний строк, із приведенням його у первісний стан, розрахуватись за спожиті комунальні послуги та сплатити орендну плату до дня повернення приміщення включно.

При цьому, позивачем до матеріалів справи не було додано листа від 25.06.2022, на якій останній посилається у позовній заяві.

Листом від 06.07.2022 № R/22/230 відповідач надав відповідь на лист від 25.06.2022 щодо припинення договору, та із посиланням на пункт 6.4. договору суборенди повідомив про розірвання договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 з 20.07.2022, у зв`язку із чим запропонував позивачу підписати проект угоди про розірвання договору суборенди з 20.07.2022, який додано до листа.

Позивач на адресу відповідача направив вимогу від 12.07.2022 № 7, у якій просив відповідача погасити борг з орендної плати у розмірі 543 225,80 грн, компенсувати вартість комунальних послуг відповідно до показників лічильників на день звільнення приміщення, сплатити пеню у сумі 38 164.21 грн., 3% річних у сумі 3 278.13 грн., інфляційні втрати у сумі 11 280.00 грн., привести об`єкт оренди у стан, який існував на момент передачі майна в користування суборендаря. Крім того, в даній вимозі позивач зазначив про те, що враховуючи, що відповідач не вносив плату за найм речі протягом трьох місяців поспіль він на підставі статті 782 ЦК України відмовляється від договору найму (оренди) і вимагав повернення об`єкту оренди.

Листом від 19.07.2022 позивач повідомив відповідача про те, що він листом від 19.06.2022 попередив відповідача про дострокове припинення договору, відповідач на даний лист не відреагував, в зв`язку з цим просив зняти детальне відео стану приміщення та надіслати його позивачу, після чого буде складено акт прийому-передачі приміщення. Також позивач просив відповідача ключі від приміщення залишити у охоронця ТОВ «Харгіпротранс», який знаходиться в даній будівлі.

У відповідь на зазначений лист позивача відповідач направив лист від 20.07.2022 №R/22/256, в якому зазначив, що не може виконати прохання про залишення ключів на охороні ТОВ «Харгіпротранс», оскільки умовами договору не передбачено передачу ключів від об`єкту оренди третім особам. Також відповідач просив повідомити номер менеджера та адресу електронної пошти, на які потрібно надіслати відео, та адресу для листування «Укрпошти» для надіслання акту та ключів від приміщення.

Як зазначає позивач, ним 19.08.2022 електронною поштою на адресу відповідача скеровано проект додаткової угоди № 08 від 26 липня 2022 року до договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018.

Проте, як зазначає позивач, його пропозиція щодо укладання додаткової угоди №08 від 26 липня 2022 року до договору суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 відповідачем прийнята не була.

У зв`язку з тим, що починаючи з 29.10.2021 - дати підписання додаткової угоди №07 до договору №12/18, між сторонами не підписано жодного двостороннього документу на виконання договору суборенди, у тому числі акту повернення об`єкту оренди з оренди, та те, що протягом червня - липня 2022 року позивач тричі повідомляв відповідача про розірвання договору суборенди, враховуючи приписів статті 782 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що договір суборенди нежитлового приміщення №12/18 від 24.12.2018 є розірваним саме з 14.07.2022, тобто з дати отримання відповідачем вимоги позивача №7 від 12.07.2022.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що у відповідача перед ним за період з 11.03.2022 по 14.07.2022 виникла заборгованість на загальну суму 672 258,06 грн., яка складається з орендної плати за березень 2022 року у розмірі 120 000.00 грн., за квітень 2022 року у розмірі 160 000.00 грн., за травень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн., червень 2022 року в розмірі 160 000.00 грн. та 160 000.00 грн. за липень 2022 року всього на 760 000.00 грн.

Також позивач зазначає, що оскільки 14.07.2022 договір суборенди нежитлового приміщення розірвано внаслідок односторонньої відмови позивача, платіж у розмірі 160 000.00 грн., перерахований відповідачем за останній місяць оренди (листопад 2022 року), частково зараховано позивачем у якості орендної плати за 14 днів липня 2022 року, а тому на момент розірвання договору загальна сума заборгованості з орендної плати становить 672 258,06 грн.

Зазначене стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. За приписами ч. 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов`язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору найму (оренди, суборенди).

Частиною 1 ст. 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк..

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами 24.12.2018 укладено договір № 12/18 суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до акту прийому - передачі від 24.12.2018 орендар передав, а суборендар прийняв в строкове платне користування на умовах договору суборенди нежитлове приміщення за адресою: м. Харків, вул. Різдвяна, 29-Б, згідно додатку № 1 «Поверхова схема приміщення», загальною площею 132,1 кв.м.

Також між сторонами було укладено ряд додаткових угод, відповідно до яких сторонами було погоджено зміну в частині здійснення орендної плати, а саме: додаткова угода № 2 від 17.03.2020, додаткова угода № 3 від 29.12.2020, додаткова угода № 4 від 15.01.2021, додаткова угода № 5 від 10.08.2021, додаткова угода № 7 від 29.10.2021.

Додатковою угодою № 7 від 29.10.2021 сторонами було погоджено, що починаючи з 01.01.2022 по 31.03.2022 включно, орендна плата встановлюється на рівні 120 000,00 грн. без ПДВ за повний місяць оренди.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні" з 05:30 год. 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався.

Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини. Зазначені обставини діють з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними і невідворотними.

22.12.2022 року Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, де визначено, що датою виникнення можливих бойових дій у Харківській територіальній громаді є 24.02.2022 року.

Як зазначив відповідач, з 24.02.2022 магазин, що є об`єктом договору суборенди перестав функціонувати, що підтверджується наказом про припинення роботи магазинів № ОД/П-26.3 від 01.03.2022, тому 09.04.2022 на електронну адресу представника позивача К. Батищевої було направлено листа, у якому суборендар повідомив про настання форс - мажорних обставин.

На думку відповідача, введення воєнного стану, безпосередня близькість розташування до лінії проведення активних бойових дій, пошкодження приміщення магазину відповідача внаслідок бойових дій, істотно впливає на спроможність відповідача використовувати приміщення за його цільовим призначенням, у зв`язку чим вважає, що наявні підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України у відповідності до якої наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Також у відзиві на позов наведено хронологію листування між представниками сторін щодо укладення додаткової угоди, щодо пошкоджень об`єкту оренди, щодо неможливості використання приміщення через пошкодження, щодо підписання акту приймання-передачі об`єкту оренди, щодо передачі ключів від орендованого приміщення, щодо направлення відеоогляду орендованого приміщення, щодо направлення представника позивача для прийняття орендованого приміщення.

Також відповідач у відзиві на позов заперечував проти заявленої суми боргу, та зазначив, якщо суд не знайде підстав для звільнення останнього від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 цивільного кодексу України, то розрахунок позивача розміру орендної плати здійснено невірно. Відповідно до розрахунку відповідача орендна плата складає 512 258,06 грн.

Щодо посилання відповідача на те, що в силу обставин непереборної сили та неможливості використання майна він звільнений від сплати орендних платежів з 24.02.2022 до моменту розірвання договору, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з листом Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 факт збройної агресії російської федерації щодо України визнається надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами (форс-мажор) для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб.

Цивільний та Господарський кодекси України передбачають, що виникнення для учасника/учасників договірних відносин надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору) є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання за умови доведення таким учасником/учасниками факту того, що результатом впливу таких обставин є об`єктивна неможливість виконання зобов`язання.

Аналіз наведеного свідчить про те, що мова йде про звільнення від відповідальності за невиконання договірного зобов`язання, а не про звільнення від виконання за договором.

Таким чином, існування форс-мажорних обставин не перешкоджає стягненню заборгованості за орендною платою.

Оцінюючи заперечення відповідача, які ґрунтується на неможливості використання орендованого приміщення в силу подій війни, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Згідно з частиною 6 вказаної статті наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Тобто відповідач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за обставини, з яких використання стало неможливим.

При оцінці таких обставин обов`язок доказування покладається на орендаря. Саме орендар повинен подати суду докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх заперечень, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Аналогічна правова позиція щодо застосування приписів статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах №914/1248/18, №914/2264/17, №910/13158/20.

Однак матеріали справи не містять жодних доказів неможливості користування орендованими приміщеннями.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем до відзиву на позовну заяву було додано акт обстеження пошкодженого майна від 21.06.2022, а із наданої переписки вбачається, що у останнього не було жодних перешкод щодо доступу до орендованого майна, оскільки останнім було здійснено фото - та відео фіксацію приміщення.

При цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідача було обмежено у доступі до орендованого приміщення, чи безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що у сторін договору зокрема спірне питання щодо пошкоджень приміщення, та хто його буде ремонтувати, також зазначив, що в бюджеті відповідача відсутні кошти на ремонтні роботи об`єктів оренди, пошкоджених внаслідок військових дій рф в Україні, що унеможливлює подальше використання приміщення через обставини за які відповідач не відповідає.

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав визначених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За умовами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) відповідно до наданого розрахунку заявлено до стягнення із відповідач аза первісним позовом (позивача за зустрічним) суму боргу у розмірі 672 258,06 грн., а саме з:

- 11.03.2022 по 10.04.2022 на суму 120 000,00 грн.;

- 11.04.2022 по 10.05.2022 на суму 280 000,00 грн.;

- 11.05.2022 по 10.06.2022 на суму 440 000,00 грн.;

- 11.06.2022 по 10.07.2022 на суму 600 000,00 грн.;

- 11.07.2022 по 13.07.2022 на суму 760 000,00 грн.;

- 14.07.2022 по 27.07.2023 на суму 672 258,06 грн.

Колегією суддів було здійснено перевірку заявленої до стягнення суми боргу у розмірі 672 258,06 грн. та встановлено, що такі нарахування було здійснено невірно.

Колегією суддів здійснено власний розрахунок, відповідно до якого вірним є нарахування за березень 2022 року 120 000,00 грн., за квітень 2022 року 160 000,00 грн., за травень 2022 року 160 000,00 грн., за червень 2022 року 160 000,00 грн., за 14 днів липня 2022 року 72 258,06 грн., що складає загальну суму у розмірі 672 258,06 грн.

З врахуванням того, що відповідачем за первісним позовом було сплачено орендну плату за останній місяць оренди в розмірі 160 000,00 грн., то від 672 258,036 грн. необхідно відняти 160 000,00 грн., з врахуванням цього сума заборгованості складає 512 258,06 грн.

Також позивачем було заявлено до стягнення із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) 3 % річних у розмірі 24 725,41 грн. та інфляційні втрати у розмірі 85 835,57 грн., відповідно до надано розрахунку.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, враховуючи положення частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Колегією суддів здійснено перевірку вищезазначених нарахувань, за заявлений позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) період в онлайн системі "Ліга закон" та встановлено, що такі нарахування у цій частині здійснено не вірно, а саме позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) невірно визначено суми на які останнім було здійснено нарахування у зв`язку із наступним.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем за первісним позовом (відповідачем за зустрічним) було здійснено вищезазначені нарахування на заборгованість, а саме з:

- 11.03.2022 по 10.04.2022 на суму 120 000,00 грн.;

- 11.04.2022 по 10.05.2022 на суму 280 000,00 грн.;

- 11.05.2022 по 10.06.2022 на суму 440 000,00 грн.;

- 11.06.2022 по 10.07.2022 на суму 600 000,00 грн.;

- 11.07.2022 по 13.07.2022 на суму 760 000,00 грн.;

- 14.07.2022 по 27.07.2023 на суму 672 258,06 грн.

За розрахунком колегії суддів, сума боргу становить: за березень 2022 року 120 000,00 грн., за квітень 2022 року 160 000,00 грн., за травень 2022 року 160 000,00 грн., за червень 2022 року 160 000,00 грн., за 14 днів липня 2022 року 72 258,06 грн.

Колегією суддів було здійснено власний розрахунок із урахуванням встановленої суми боргу в онлайн системі "Ліга закон" та встановлено, що арифметично вірним є сума: інфляційних втрат у розмірі 106501,91 грн. а саме за розрахунком: 11.03.2022 по 10.04.2022 на суму 120 000,00 грн. - 5400,00 грн., 11.04.2022 по 10.05.2022 на суму 280 000,00 грн. - 8680,00 грн., 11.05.2022 по 10.06.2022 на суму 440 000,00 грн. - 11880,00, грн., 11.06.2022 року по 10.07.2022 на суму 600 000,00 грн. - 18 600,00 грн., 11.07.2022 по 27.07.2023 на суму 512 258,06 грн. - 61941,91 грн. В свою чергу, оскільки позивачем заявлено до стягнення 85 837,57 грн. колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовної вимоги у даній сумі, оскільки суд не вправі виходити за межі позовних вимог, що передбачено ч. 2 ст. 237 ГПК України, в зв`язку з чим оскаржуване рішення слід скасувати в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» до ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 895,66 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Щодо стягнення 3 % річних, колегія суддів зазначає, що арифметично вірною є сума у розмірі 19 680,21 грн., а саме за розрахунком: 11.03.2022 по 10.04.2022 на суму 120 000,00 грн. - 305,75 грн., 11.04.2022 по 10.05.2022 року на суму 280 000,00 грн. - 690,41 грн., 11.05.2022 по 10.06.2022 на суму 440 000,00 грн. - 1121,10 грн., 11.06.2022 по 10.07.2022 на суму 600 000,00 грн. - 1 479,45 грн., 11.07.2022 по 27.07.2023 на суму 512 258,06 грн. - 16083,50 грн. Судом першої інстанції під час підрахунку сум 3% річних було здійснено арифметичну помилку та зазначено про стягнення з відповідача суми 3% річних у розмірі 19685,21 грн. замість вірної 19680,21 грн.

В частині стягнення 3 % річних у розмірі 5 045,20 грн. слід відмовити.

Щодо стягнення із відповідача неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається із позовної заяви, позивачем було заявлено неустойку у розмірі 3 974 193,53 грн.

Так, договір суборенди № 12/13 від 24.12.2018 було припинено 14.12.2022, при цьому, колегією суддів встановлено, що сторонами не заперечується дата з якого договір є припиненим, а саме з 14.07.2022.

Пунктом 2.3. договору, у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар зобов`язаний прийняти приміщення за актом прийому - передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю у стані, в якому приміщення перебувало на момент передачі його в суборенду, із урахуванням нормального зносу приміщення за період строку дії даного договору. При цьому зміна архітектурно - планувальних характеристик приміщення, у тому числі демонтаж або монтаж перегородок у межах приміщення, та ремонт не визнається шкодою приміщення та компенсації суборендарем, не підлягає.

Приміщення вважається фактично переданим (повернутим) з суборенди суборендарем з моменту підписання сторонами акту прийому - передачі (повернення) приміщення з суборенди, з цього моменту нарахування та сплата орендної плати за цим договором припиняється (пункт 2.4. договору).

З аналізу вищевикладеного слідує, що у разі закінчення строку дії договору або при його достроковому розірванні відповідно до умов даного договору, впродовж 5 календарних днів орендар зобов`язаний прийняти приміщення за актом прийому - передачі, а суборендар зобов`язаний повернути приміщення орендарю.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, зазначає наступне.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Як вбачається із матеріалів справи, у матеріалах справи наявний лист відповідача від 14.06.2022, який був наданий позивачем до позовної заяви, з якого вбачається, що останній просив 21.06.2022 направити представника для повторної фіксації пошкоджень орендованого приміщення.

З вищевикладеного листа колегією суддів встановлено, що відповідач вживав заходів щодо виклику представника позивача для огляду приміщення.

Також у матеріалах справи наявний лист відповідача від 06.07.2022 вих. № R/22/230, з якого зокрема вбачається, що останній просив направити свого представника 20.07.2022 для прийняття приміщення та підписання акту приймання - передачі, даний лист разом із додатковою угодою, актом приймання - передачі приміщення та актом звірки взаєморозрахунків було направлено на адресу ТОВ «Оренда тайм», про що свідчить опис владання у цінний лист від 06.07.2022 трек номер поштового відправлення 0101509550710.

З вищевикладеного листа колегією суддів встановлено, що відповідач вживав заходів з 06.07.2022 щодо повернення приміщення з суборенди та передачі ключів позивачу.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачем не було направлено свого представника для прийняття об`єкту оренди, відповідачем було складено акт про відсутність сторони при поверненні приміщення з суборенди 20.07.2022, та направлено ключі від приміщення через перевізника «Нова пошта» 11.08.2022.

З вищевикладеного колегією суддів встановлено, що відповідачем було вжито усіх заходів щодо повідомлення та належної передачі приміщення позивачу, було зроблено на прохання позивача фото та відео фіксацію приміщення, проте останній, всупереч умовам договору, а саме пункту 2.3., відповідно до якого суборендар зобов`язаний прийняти приміщення, не вжив належних заходів, акт приймання - передачі з суборенди приміщення не підписав, будь - яких заперечень щодо непідписання акту не надав, уповноваженого представника у запропоновані відповідачем строки не направив. Отже, саме суперечлива та недобросовісна поведінка позивача (ненаправлення представника щодо приймання орендованого майна, необґрунтоване неприбуття та не підписання акту приймання) стала наслідком нарахування останнім суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. за період з 14.07.2022 по 27.07.2023 на підставі статті 785 Цивільного кодексу України.

Крім того, з наданих до позовної заяви ТОВ «Оренда тайм» документів також вбачається листування сторін щодо передачі ключів від орендованого приміщення від 11.08.2022.

Відповідач вживав заходів щодо передачі ключів від приміщення, проте позивач не вжив жодних належних дій, щодо вчасного та належного їх прийняття.

При цьому, ключі від приміщення були отримані представником ТОВ «Оренда тайм» - (накладна нової пошти 59000850707655) посилка видана 15.08.2022 м. Харків, відділення нової пошти № 48 - ОСОБА_2

Щодо тверджень позивача про те, що судом першої інстанції не досліджено питання чи є ОСОБА_2 представником ТОВ «Оренда тайм», колегія суддів зазначає, що 25.07.2022 позивач своїм листом повідомив номер месенджеру (Телеграм) +38067500464 куди вислати відео та дані для відправки ключів : м. Харків, Відділення Нової пошти 48, отримувач Кисіль Олексій, тел. НОМЕР_1 .

Колегія суддів підкреслює, що листування сторін у месенджерах та електронній пошті додане самим позивачем до позовної заяви, тому останній не має права спростовувати надані ним самим докази.

Враховуючи вищевикладене, колегією суддів встановленого, що суборендарем було повернуто ключі твід орендованого майна орендарю.

Вищевикладене спростовує твердження позивача, що відповідач після припинення дії договору суборенди не виконав свого обов`язку щодо негайного повернення приміщення та продовжував ним користуватись, у зв`язку зі чим, позивач отримав право на стягнення неустойки за період з моменту розірвання договору по момент припинення користування майном відповідачем у розмірі 3 974 193,53 грн.

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Отже, відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 цього Кодексу, судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.09.2014 у справі № 3-85гс14, а також Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 914/4238/15, від 24.04.2018 у справі № 910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі № 910/16362/18 (пункт 51).

Обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення договору (до спливу строку дії договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

При цьому, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 Цивільного кодексу України.

Як встановлено колегією суддів, відповідачем було вжито всіх дій щодо повернення майна (переписка, направлення акту приймання-передачі майна, вихід для повернення майна, направлення ключів та повернуто спірне приміщення позивачу за первісним позовом (відповідачу за зустрічним) про що свідчать наявні у матеріалах справи документи.

При цьому, для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання.

З аналізу вищевикладеного, та наявних у матеріалах справи документів слідує, що відповідачем було вжито усіх заходів щодо повернення орендованого майна, проте позивачем не було у строки прийнято орендоване майно, та не було направлено свого представника для прийняття орендованого майна від суборендаря.

За висновком колегії суддів, саме суперечлива та недобросовісна поведінка позивача (не направлення представника щодо приймання орендованого майна, відсутність будь-яких заперечень щодо підписання акту приймання приміщення) стала наслідком нарахування останнім безпідставної суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. за період з 14.07.2022 по 27.07.2023.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 Господарського процесуального кодексу України).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balanceofprobabilities) або "перевага доказів" (preponderanceoftheevidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clearandconvincingevidence); "поза розумним сумнівом" (beyondreasonabledoubt).

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі № 924/233/18).

Тобто обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, позивачем вищезазначених вимог Господарського процесуального кодексу України дотримано не було, у зв`язку із чим колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для стягнення із відповідача заявленої суми неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. за період з 14.07.2022 по 27.07.2023.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що первісний позов підлягає задоволенню частково, а саме про стягнення суму боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 у розмірі 512 258,06 грн.; 3% річних у розмірі 19 680,21 грн., та інфляційних втрат у розмірі 85837,57 грн.

В частині стягнення суми богу у розмірі 160 000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн. та неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. слід відмовити.

Щодо тверджень позивача про те, що суд першої інстанції не врахував, що адресатом в описі вкладення вказано : «ТОВ «Оренда тайм» ОСОБА_1», що, на думку апелянта, є неправильним, колегія суддів зазначає, що в поштових документах відповідачем зазначена як назва юридичної особи, так і ПІБ директора, уповноваженої особи згідно статуту підприємства та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на здійснення представництва юридичної особи без довіреності, а також вказана адреса ТОВ «Оренда тайм» відповідно до даних договору суборенди. Отже, у поштових документах дані про отримувача містили повну і точну інформацію, відповідно до умов договору та вимог Порядку пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Українського державного підприємства поштового зв`язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 р. № 211.

Інші доводи позивача вже були розглянуті судом першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.

Щодо зустрічних позовних вимог ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення з ТОВ "Оренда тайм» 132 129,03 грн. та судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

В обґрунтування зустрічного позову відповідач зазначає, що у разі звільнення відповідача від орендної плати через обставини, за які від не відповідає, у позивача виникає заборгованість перед відповідачем у розмірі 132 129,03 грн., яка підлягає стягненню із позивача на користь відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України, як безпідставно набуті кошти. Так відповідач зазначає, що ним при підготовці даного позову було здійснено перевірку усіх оплат по договору суборенди, відповідно до банківської виписки, та встановлено, що ТОВ «ВФ Ритейл» було сплачено суму у розмірі 5 512 616,13 грн. Як зазначає відповідач, за наявності підстав для звільнення його від сплати орендної плати на підставі частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, у позивача існує заборгованість у розмірі 132 129,03 грн. (5 512 616,13 грн. (сплачено всього по договору - 5 380 487,10 грн. нараховано по 28.02.2022 = 132 129,03 грн.)

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, враховуючи надані сторонами пояснення, заперечення та докази, зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Причиною виникнення спору у даній справі є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь відповідача заявленої ним суми у розмірі 139 129,03 грн. на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України яка, на думку відповідача, є безпідставно набутими позивачем коштами у якості перерахованої відповідачем орендної плати понад встановлені договором умови.

Так, колегією суддів встановлено відсутність підстав щодо звільнення відповідача від сплати орендної плати за період з березня 2022 року по липень 2022 року визначених частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України.

З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову.

Доводи відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, вже були розглянуті судом першої інстанції та їм надано належну правову оцінку.

Щодо до додаткового рішення колегія суддів зазначає, що апелянтами не було зазначено про те яких саме порушень припустився суд першої інстанції ухвалюючи додаткове рішення, а лише зазначено про те, що, оскільки, на їх думку, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, то підлягає скасуванню і додаткове рішення.

Так, судом першої інстанції було частково задоволено заяву ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" про ухвалення додаткового рішення, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на наступне.

11.12.2023 від ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 34081 від 11.12.2023) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просить суд, ухвалити додаткове рішення у справі №922/3430/23 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно вимог частин 2, 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, в частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи судовий збір 57 084.18 грн. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв`язку із розглядом справи Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар адвоката за складання (підготовку) позовної заяви 40 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар адвоката за участь у судовому засіданні 3 00,00 грн. / одне судове засідання. Очікувана кількість судових засідань -чотири. 3 500,00 * 4 = 14 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар за складання відповіді на відзив 20 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар за складання заяв або клопотань з процесуальних питань 2 500 грн. за одне клопотання або заяву Таким чином, сума судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає орієнтовно 136 084,18 грн.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» очікує понести у зв`язку із розглядом справи Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар адвоката за складання (підготовку) відзиву на зустрічну позовну заяву 15 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар адвоката за участь у судовому засіданні 2 500,00 грн. / одне судове засідання. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар за складання (підготовку) заперечення 12 000,00 грн. Витрати на професійну правничу допомогу: гонорар за складання заяв або клопотань з процесуальних питань 1 500,00 грн. за одне клопотання або заяву Таким чином, сума судових витрат, які останнім понесло і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, складає орієнтовно 42 500,00 грн.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Суд має оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі Баришевський проти України (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі Двойних проти України (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі Меріт проти України (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На виконання вищевказаних вимог, заявником 11.12.2023 через канцелярію суду надано заяву (вх. № 34081 від 11.12.2023) про ухвалення додаткового рішення, у якій останній, просив суд, ухвалити додаткове рішення у справі №922/3430/23 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 104 000,00 грн., разом із доказами у підтвердження заявленої до стягнення суми, а саме копії:

- акт надання правової допомоги від 06.12.2023 на суму 64 000,00 грн.;

- копію додаткової угоди № 2 до договору про надання правової допомоги № 78 від 17.05.2023 року від 15.09.2023;

- детальний опис, наданих адвокатом послуг, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» у справі № 922/3430/23 від 08.12.2023 року на суму 104 000,00 грн.;

- акт про надання правової допомоги від 26.07.2023;

- копію додаткової угоди № 1 до договору про надання правової допомоги № 78 від 17.05.2023 року від 01.07.2023;

- копію договору № 78 про надання правової допомоги від 17.05.2023 року укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» та адвокатським бюро Дородних Сергія;

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН № 4955 від 31.01.2018 року на адвоката Дородних С.В.;

- ордеру про надання правничої допомоги серія АН № 1167997 від 17.05.2023.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображення в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19.

При цьому, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок іншої сторони, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

Крім того, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 640/18402/19 у постанові від 28.12.2020 року, зазначив, розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

Колегією суддів, здійснено перевірку заявленої до стягнення із відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним) суми судових витрат у розмірі 104 000,00 грн., та встановлено наступне.

Як вбачається із пункту 4.1. укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» та адвокатським бюро Дородних С.В. № 78 від 17.05.2023 року про надання правової допомоги, розмір гонорару за надання правової допомогою, передбаченої п. 2.1.1-п.2.1.4., п. 2.1.7 - п. 2.1.9 цього договору встановлюється у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, відповідно до додатків та / або додаткових угоди до цього договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 4.2. договору визначено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої п. 2.1.5., п. 2.1.6 цього договору у справах (спорах) що мають майновий характер, встановлюється у відсотковому розмірі від ціни позову, суми податкового повідомлення - рішення (іншого акту суб`єкта владних повноважень), рішення за яким прийнято судом (уповноваженим) органом на користь клієнта або у фінансовому розмірі за домовленістю сторін (відповідно до додатків та / або додаткових угоди до цього договору).

Суми гонорару зазначаються адвокатським бюро в актах про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнту) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв`язку за його місцезнаходженням (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди № 1 від 01.07.2023 торонами погоджено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1. цієї угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1.складання (підготовка) позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» заборгованості з орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за договором № 12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року та неустойки за прострочення повернення об`єкта з оренди - 40 000,00 грн.;

2.1.2. гонорар адвокат за участь у судовому засіданні 3500,00 грн. / за одне судове засідання;

2.1.3. гонорар адвоката за складання відповіді на відзив - 20 000,00 грн.;

2.1.4. гонорар за складання заяви або клопотань з процесуальних питань - 2 500,00 грн. за одне клопотання або заяву.

Відповідно до пункту 2.1. додаткової угоди № 2 від 15.09.2023 року сторонами погоджено, що розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої пунктом 1.1. цієї угоди, встановлюється у розмірі:

2.1.1.складання (підготовка) відзиву на зустрічний позов - 15 000,00 грн.;

2.1.2. гонорар адвокат за участь у судовому засіданні 3 500,00 грн. / за одне судове засідання;

2.1.3. гонорар адвоката за складання заперечення (на відповідь на відзив) 8 000,00 грн.;

2.1.4. гонорар за складання заяви або клопотань з процесуальних питань - від 1 500,00 грн. за одне клопотання або заяву.

Також, з наданого до матеріалів заяви акта про надання правової допомоги від 26.07.2023 пункту 1 вбачається, що адвокатське бюро відповідно до договору про надання правової допомоги № 78 від 17.05.2023 та додаткової угоди № 01 до цього договору від 01.07.2023 надано клієнту правову допомогу, а саме: складання (підготовка) позовної заяви про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» заборгованості з орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за договором № 12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 та неустойки за прострочення повернення об`єкта з оренди.

Відповідно до пункту 2 акту, розмір гонорару за надання правової допомоги, вказаної у пункті 1 цього акту, становить - 40 000,00 грн.

З наданого до матеріалів заяви акта про надання правової допомоги від 06.12.2023 року пункту 1 вбачається, що адвокатське бюро відповідно до договору про надання правової допомоги № 78 від 17.05.2023, додаткової угоди № 01 до цього договору від 01.07.2023, додаткової угоди № 02 до цього договору від 15.09.2023 надано клієнту правову допомогу, а саме: здійснено представництво і захист прав та законних інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області у справі 922/3430/23 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» про стягнення суми боргу за договором № 12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року у розмірі 672 258,06 грн., 3 % річних у розмірі 24 725,41 грн., інфляційних втрат у розмірі 85 837,57 грн., неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВФ Ритейл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» про стягнення 132 129,03 грн. безпідставно набутих коштів, а саме: 1. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 23.08.2023 у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; 2. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 13.09.2023 року у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; 3. Складання (підготовка) заперечення на клопотання про залучення третьої особи до участі у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 1 500,00 грн.; 4. Складання (підготовка) заперечення про залишення зустрічної позовної заяви ТОВ «ВФ Ритейл» у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 1 500,00 грн.; 5. Складання (підготовка) відповіді на відзив у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 15 000,00 грн.; 6. Складання (підготовка) заперечення на клопотання ТОВ «ВФ Ритейл» про доручення додаткових доказів у справі у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 2 000,00 грн.; 7. Складання (підготовка) відзиву на зустрічну позовну заяву ТОВ «ВФ Ритейл» у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 15 000,00 грн.; 8. Складання (підготовка) заперечень на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 8 000,00 грн.; 9. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 11.10.2023 року у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; 10. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 25.10.2023 року у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; 11. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 22.11.2023 року у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; 12. Участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 06.12.2023 року у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн., що складає суму у розмірі 64 000.00 грн.

Загальна сума наданих послуг за актами, складає суму у розмірі 104 000,00 грн.

З детального опису, наданих адвокатом послуг, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» у справі № 922/3430/23 від 08.12.2023 вбачається, що адвокатом було надано послуги, на загальну суму 104 000,00 грн.

Колегією суддів здійснено перевірку розрахунків заявника зазначених у вищезазначених актах приймання - передачі наданих послуг від 26.07.2023 та від 06.12.2023, та встановлено, що як вбачається із акту про надання правової допомоги від 06.12.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» заявлено витрати за участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 25.10.2023 у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.; участь адвоката у судовому засіданні, що відбулось 22.11.2023 у справі № 922/3430/23, вартість послуг - 3 500,00 грн.

Проте, такі витрати не можуть бути повністю покладені на відповідача, оскільки як вбачається із протоколу судового засідання від 25.10.2023 та від 22.11.2023 у судових засіданнях було оголошено перерву у зв`язку із оголошенням у м. Харкові повітряної тривоги, та у зв`язку із підтримання позивачем усного клопотання про перерву у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, для забезпечення безпечного місця для представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Оренда Тайм» - Дородних С.В.

У зав`язку із чим, колегія суддів керуючись принципами справедливості та верховенством права, із урахуванням витрачено часу, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, із урахуванням засад розумності та необхідності понесення таких витрат, дійшов висновку, що за дані судові засідання належною є сума у розмірі 1000,00 грн. (25.10.2023 - 500,00 грн. та за 22.11.2023 - 500,00 грн.).

У зв`язку із чим, за розрахунком колегії суддів, обґрунтованою та співмірною із витраченим часом на справу та судові засідання є загальна суму витрат на правничу допомогу у розмірі 98 000,00 грн.

Рішенням суду від 06.12.2023 у задоволенні первісного позову відмовлено частково.

У зв`язку із чим, за розрахунком колегії суддів, обґрунтованою є суму витрат у розмірі 12 726,90 грн. (617 775,84 *98 000/4 757 014,57 = 12 726,90 грн.).

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі N 922/445/19 та від 22.11.2019 року у справі N 910/906/18.

У наданому відзиві на позовну заяву відповідач просив суд, у разі задоволення позову, зменшити витрати на правову допомогу, у зв`язку із невідповідністю заявлених витрат вимогам критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи.

Крім того, 19.12.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" надійшли заперечення (вх. № 34947/23), у яких останній заперечує проти заявлених витрат, та зокрема зазначає, що як вбачається із детального опису доданого до заяви адвокатом Дородних С., неможливо встановити з чого складається вартість по кожній послузі, так, пунктом 6 вказаного опису визначено вартість відповіді на відзив у розмірі 15 000,00 грн., а у пункті 2.1.3 додаткової угоди № 1 від 01.07.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги №78 від 17.05.2023, вартість складання відповіді на відзив визначена в розмірі 20 000,00 грн.. Таким чином, не зрозуміло з чого виходив адвокат визначаючи вартість складання відповіді на відзив у розмірі 15 000,00 грн., оскільки не вказані критерії з яких адвокат виходив, не вказано скільки часу було витрачено на складання даного процесуального документу, а тому і структуру вартості даної послуги визначити не можливо. Також зазначає, що 80% вказаної відповіді на відзив містить копіювання текстів норм ГПК України, ГК України, ПК України, ЦК України, Рішень Європейського суду з прав людини, постанов Верховного Суду і лише 20% інформації по суті спору. При цьому, сторони погодили вартість складання позовної заяви про стягнення з ТОВ «ВФ Ритейл» заборгованості з орендної плати, трьох відсотків річних, інфляційних втрат за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року та неустойки за прострочення об`єкта оренди в розмірі 40 000,00 грн.. При цьому сторони не вказали з чого виходили при визначенні такої вартості послуги, скільки часу витратив адвокат на складання даного позову, адже справа не відноситься до категорії підвищеної складності, позивач, окрім договору суборенди та додаткових угод до нього не вивчав ніяких документів, правова позиція проста: є договорі суборенди, є обов`язок сплачувати орендну плату, накопичилась заборгованість, нараховано на неї штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних та нараховано неустойку за прострочення повернення об`єкта з оренди, чому такий об`єм послуг визначено саме у розмірі 40 000,00 грн., адвокатом не обґрунтовано.

Також зазначає, що пунктами 4,5,7 у вказаному детальному описі визначено складення заперечень на клопотання, при цьому заперечення на клопотання про залучення третьої особи та заперечення про залишення зустрічної позовної заяви ТОВ «ВФ Ритейл» без руху визначені в одній вартості 1 500,00 грн., а заперечення на клопотання ТОВ «ВФ Ритейл» про долучення додаткових доказів 2 000,00 грн.. По-перше, неможливо визначити з чого виходив адвокат визначаючи вартість одних заперечень в розмірі 1 500,00 грн., а інших 2 000,00 грн., крім того, слід зазначити, що такий процесуальний документ як «заперечення про залишення зустрічної позовної заяви ТОВ «ВФ Ритейл» без руху», вказаний у пункті5 детального опису та у пункті 4 акту про надання правової допомоги від, 06.12.2023, взагалі не подавався, тому вартість даної послуги слід виключити з переліку . В пункті 9 детального опису зазначено послугу : «Складання заперечень на відповідь на відзив за зустрічною позовною заявою» вартість 8 000,00 грн., при цьому, адвокатом не визначено кількість годин, що витрачено на складання вказаного процесуального документу, а також для складання даного процесуального документу адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини. Не можливо також визначити структуру розміру гонорару участі адвоката у судовому засіданні, адже тривалість судових засідань коливалась від 10-ти хвилин і до 1,5 години, а розмір гонорару за всі засідання визначений однаковою сумою.

Також зазначає, що судове рішення по даній справі жодним чином не впливає на репутацію позивача та не становить публічний інтерес. Разом з тим, позивачем не надано доказів, які б підтверджували здійснення відповідних витрат, адже пунктом 4.8. договору передбачено зобов`язання клієнта сплатити вартість послуг правової допомоги протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту підписання акту про надання правової допомоги. За таких обставин, обов`язок клієнта сплатити гонорар адвокатському бюро по акту про надання правової допомоги від 26.07.2023 настав 09.09.2023, однак підтверджуючих документів про понесення витрат позивачем по справі в розмірі 40 000,00 грн. не надано, у зв`язку із чим, просить суд, зменшити витрати на правову допомогу, у зв`язку із невідповідністю заявлених витрат вимогам критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію обґрунтованості, розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, та оскільки, судом позов задоволено частково, покласти витрати на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідач зазначив, що як вбачається із акту виконаних робіт позивачем визначено гонорар у розмірі 40 000,00 грн., та в іншому акті виконаних робіт гонорар складає 64 000,00 грн., тобто на кожний окремий процесуальний документ сторонами було погоджено гонорар.

Щодо заперечень в частині витрачено часу, представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Оренда Тайм" зазначено, що останній було витрачено час на підготовку позовної заяві десь 3 -4 доби. Та звернув увагу суду, що сторонами було визначено фіксований гонорар на кожну окрему дію. Також зазначає, що заявником було враховано практику Верховного суду викладену у постанові від 03.11.2023 у справі № 914/2355/21. Тому заперечує проти клопотання відповідача проти клопотання про зменшення судових витрат.

Щодо заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" в частині відсутності підтверджуючих документів про понесення витрат позивачем у справі суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Зазначена позиція знайшла своє відображенні в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" у цій частині.

При цьому, Верховний суд у постанові від 01.10.2018 року у справі №569/17904/17 зазначив, що у підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.

Проте, як вбачається із наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" до заяви про ухвалення додаткового рішення доказів, останній взагалі не містить будь - якого розрахунку саме із визначенням погодинної вартості правової допомоги, що позбавляє іншу сторону (позивача) можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Колегія суддів не приймає посилання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" на постанову Верховного суду у справі № 914/2355/21 від 03.11.2023, з огляду на наступне.

Як вбачається із постанови Верховного суду у справі № 914/2355/21 від 03.11.2023, Верховний суд зазначив, що Закон "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або ж погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Вищевикладене спростовує позицію представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" щодо відсутності зазначення погодинного розрахунку витрат на правничу допомогу, оскільки останнім не враховано, що - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв, про що і було зазначено Верховним судом у постанові 03.11.2023 у справі № 914/2355/21 на яку послався у судовому засіданні 22.12.2023 представника заявника.

При цьому, у постановах від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18 Верховний Суд зазначив, що під час визначення розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги і на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості, що сплачена чи підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається із аналізу судової практики Верховного Суду (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18), якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд також дотримується позиції, що визначаючи обсяг юридичної та технічної роботи за результатами розгляду відповідного клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу), суд ураховує, чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18).

Також, як вбачається із аналізу судових рішень Верховного Суду, сторона у справі, крім заяви про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, поданої відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має право подати заперечення щодо розподілу (співмірності) судових витрат (постанова КГС ВС від 03.10.2018 у справі № 910/23017/17, додаткова постанова КГС ВС від 27.06.2018 у справі № 911/1803/17).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта (постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі № 910/23210/17).

З аналізу вищевикладеного слідує, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. За наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час і неспівмірність порівняно з ринковими цінами. Здійснюючи розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу між сторонами спору, господарський суд має враховувати результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об`єднанням, бюро), обсяги наданих стороні як клієнту послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, про часткове задоволення заяви відповідача викладеної у наданому до суду відзиві на позовну заяву (вх. № 23082 від 29.08.2023) та клопотання, викладеного у наданих до суду запереченнях (вх. № 34947/23 від 19.12.2023) про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, та виходячи із загальних засад судочинства - справедливості, добросовісності та розумності, та з метою забезпечення балансу інтересів сторін, відсутністю визначення погодинної вартості правової допомоги, що позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу, часткового задоволення позовних вимог, та відмову у задоволенні зустрічного позову, колегія суддів, зменшує розмір витрат позивача на правову допомогу, які підлягають стягненню із Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" до 11 000,00 грн.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 93 000,00 грн. - відмовити.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 1-3 ч.1 ст. 277 ГПК України, є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи.

З огляду на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ТОВ "ВФ РИТЕЙЛ" (108Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ТОВ "ОРЕНДА ТАЙМ" (120Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 та на додаткове рішення від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23 скасувати в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «ОРЕНДА ТАЙМ» до ТОВ «ВФ РИТЕЙЛ» про стягнення інфляційних втрат у розмірі 23 895,66 грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23 залишити без змін.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Харківської області від 06.12.2023 у справі № 922/3430/23 в наступній редакції:

«У первісному позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" - відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838) суму боргу за договором №12/18 суборенди нежитлового приміщення від 24.12.2018 року у розмірі 512 258,06 грн.;

3% річних у розмірі 19 680,21 грн.;

інфляційні втрати у розмірі 85 837,57 грн. та суму судового збору у розмірі 7413,31 грн.

В частині стягнення суми богу у розмірі 160 000,00 грн., 3% річних у розмірі 5045,20 грн.; неустойки у розмірі 3 974 193,53 грн. - відмовити.

У задоволенні зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" - відмовити.»

Додаткове рішення господарського суду Харківської області від 22.12.2023 у справі № 922/3430/23 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ РИТЕЙЛ" (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, ЄДРПОУ 41457291) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕНДА ТАЙМ" (49089, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 21/1, ЄДРПОУ 42623838) 430,12 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний тест постанови апеляційного суду складено 22.03.2024.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя І.А. Шутенко