Рішення

від 25.03.2024 по справі 910/247/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.03.2024Справа № 910/247/24Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного підприємства "Солінг", Полтавська область, м. Кременчук

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія", м. Київ

про стягнення 89 485,97 грн, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

04.01.2024 року Приватне підприємство "Солінг" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Українська нафтотрейдінгова компанія" (відповідач) суми боргу в розмірі 87 000,00 грн, суми пені в розмірі 2 264,38 грн та суми 3% річних в розмірі 221,59 грн, у зв`язку неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором про надання послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом №03/11-Т від 03.11.2022 року в частині оплати наданих позивачем послуг перевезення.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.11.2023 року, матеріали справи №910/247/24 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у ній матеріалами та встановлено строк сторонам для подання відповідних заяв по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідачів, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 16.01.2024 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0600079245361 отримав ухвалу суду від 16.01.2024 про відкриття провадження у справі 22.01.2024.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 06.02.2024 року (включно).

16.02.2024 року відповідачем засобами поштового зв`язку було надіслано на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що надані позивачем за актом послуги перевезення включають в себе послуги, які не передбачені умовами Договору, а саме переміщення транспортного засобу до місця завантаження. Враховуючи незгоду із вартість послуг, підприємством відповідача не було підписано акти та не здійснено оплату послуг. Відповідач у відзиві також просив суд поновити йому строк для подачі відзиву, обґрунтовуючи це тим, що підприємство не кожен день заходить та перевіряє свій кабінет в електронному суді.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. (ч. 1 ст. 119 ГПК України).

Врахувавши, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, суд вважає подану відповідачем заяву обґрунтованою та поновлює йому процесуальний строк для подачі відзиву і, відповідно, приймає поданий ним відзив.

29.02.2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем не було включено до актів таких послуг, що не передбачені умовами Договору. Окрім того, позивач зазначив, що заперечень щодо вартості та об`єму наданих за Договором послуг від відповідача не надходило. Також позивачем наголошено на тому, що за Договором вже надавались відповідачу аналогічні послуги за іншим замовлення і відповідачем не заперечено ні об`єм, ні вартість таких послуг.

Правом на подачу до суду заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2022 року між Приватним підприємством «Солінг» (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Українська нафтотрейдінгова компанія» (замовник) був укладений Договір про перевезення вантажу №06 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Ціни (вартість) послуг з перевезення розраховуються сторонами на підставі узгоджених тарифів передбачених Додатковою угодою до цього Договору або шляхом повідомлення засобами телефонного зв`язку, та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг (згідно показників системи GPS моніторингу). (п. 3.1. Договору).

Загальна ціна цього Договору складається із вартості фактично наданих послуг, вказаних в актах надання послуг та рахунках-фактурах, впродовж всього строку дії цього Договору. Оплата послуг за окремою заявкою здійснюється замовником впродовж 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту надання послуг та виставлення рахунку-фактури перевізником за реквізитами, визначеними в цьому Договорі. (п. 3.2. Договору).

Розрахунки за цим Договором здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 5 банківських днів після отримання рахунку-фактури перевізника, товарно-транспортної накладної (СМR) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт та податкової накладної якщо в «замовленнях на перевезення» не вказані інші умови оплати за кожне окреме перевезення. (п. 4.1. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2023 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань, передбачених цим Договором та Додатковими угодами до Договору. Якщо жодна із сторін, не менш ніж за 30 календарних днів до закінчення строку дії Договору не повідомить іншу сторону про його розірвання, то Договір продовжує свою дію на 1 рік на тих же умовах. (п. 8.1. Договору).

17.10.2023 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату №СФ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн (міжнародні автопослуги з перевезень за межами державного кордону України, 0% ПДВ).

17.10.2023 року позивачем направлено відповідачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-17/10-1 на суму 12 300,00 грн без ПДВ (міжнародні автопослуги з автоперевезень за межами державного кордону України, 0% ПДВ за маршрутом Роман (Румунія) - КПП Порубне (Україна) автомобілем ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF).

Відповідно до товарно-транспортної накладної міжнародного перевезення (СМR) від 17.10.2023 року позивачем здійснено завантаження товару у м. Роман та розвантаження товару в м. Чернівці 21.10.2023 року.

22.10.2023 року позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактуру на оплату №СФ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн (транспортні послуги за маршрутом м. Кеменчук - КПП Порубне - м. Чернівці (ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF).

22.10.2023 року позивачем направлено відповідачу Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-22/10-1 на суму 74 700,00 грн (транспортні послуги за маршрутом м. Кременчук - КПП Порубне - м. Чернівці (ВІ9615НХ, п/п ВІ1263XF).

Окрім того, факт перевезення підтверджується актами прийому нафтопродуктів: №3532_5 від 22.10.2023 року та №3530_22 від 22.10.2023 року.

В подальшому, 17.10.2023 року та 11.10.2023 року позивачем зареєстровано податкові накладні №36 та №46, відповідно, згідно вказаних вище послуг.

У зв`язку з непроведенням оплати позивачем направлено на адресу відповідача претензію про сплату заборгованості, яку останнім залишено без відповіді.

Звертаючись до суду позивачем зазначено, що суму основного боргу в розмірі 87 000,00 грн відповідачем не оплачено, у зв`язку з чим, позивач просить їх стягнути в судовому порядку, а також нараховує до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 264,38 грн та суму 3% річних в розмірі 221,59 грн.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що акти наданих послуг перевезення, складені позивачем, включають в себе послуги, які не передбачені умовами Договору, а саме переміщення транспортного засобу до місця завантаження, у зв`язку з чим відсутні підстави для оплати вказаних послуг.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину суд визнає Договір , укладений між сторонами, належною підставою, у розумінні норм ст. 11 ЦК України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Укладений між сторонами Договір є договором перевезення, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). (статті 909 ЦК України).

Як встановлено вище, на підставі Договору відповідачу було надано послуги на загальну суму в розмірі 87 000,00 грн, що підтверджується зазначеними вище первинними доказами (товарно-транспортними накладними, актами здачі-прийняття робіт).

Однак відповідач зазначив, що акти не підписані з його боку, оскільки він не був згодний з об`ємом наданих послуг.

При цьому суд враховує, що відповідно до п. 9.10. Договору у випадку, якщо відправлений перевізником замовнику акт виконаних робіт ним не підписаний і не заперечений на протязі 5 банківських днів з моменту його отримання замовником, він вважається ним прийнятий без змін та підлягає оплаті в повному обсязі.

В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження направлення відповідачем позивачу заперечень з приводу змісту акту, об`єму наданих послуг та їх вартості, що відповідно до п. 9.10. Договору свідчить про погодження відповідачем Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-17/10-1 від 17.10.2023 року та Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-22/10-1 від 22.10.2023 року.

Таким чином, заперечення відповідача щодо об`єму наданих послуг та їх вартості не підтверджуються матеріалами справи.

Як передбачено ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Так, пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що оплата послуг за окремою заявкою здійснюється замовником впродовж 5 робочих днів з дня підписання сторонами акту надання послуг та виставлення рахунку-фактури перевізником за реквізитами, визначеними в цьому Договорі.

Враховуючи відсутність доказів повної оплати вартості перевезення, згідно встановлених строків, відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, відповідно до п. 3.2. Договору, з оплати вартості наданих позивачем послуг за Договором на загальну суму в розмірі 87 000,00 грн.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. (ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 77 ГПК України).

У свою чергу, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Зазначена позиція викладена в постанові Верховного суду від 12.03.2019 року в справі №914/843/18.

Враховуючи викладене, відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення з нього сум суду не надано.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Факт наявності основної заборгованості за Договором в розмірі 87 000,00 грн у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем належними доказами не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими на вказану суму.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 264,38 грн за період з 05.12.2023 року по 04.01.2024 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 5.3. Договору у випадку затримки оплати, вказаних у п.п. 3.1., 4.1. даного Договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені і визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 2 264,38 грн.

Щодо заявленої позовної вимоги про стягнення з відповідача 221,59 грн суми 3% річних, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми 3% річних, на предмет арифметичної правильності та відповідності вимогам закону, судом встановлено, що він здійснений вірно, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума 3% річних в розмірі 221,59 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума основної заборгованості в розмірі 87 000,00 грн, сума пені в розмірі 2 264,38 грн та сума 3% річних в розмірі 221,59 грн.

Судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Українська нафтотрейдингова компанія» (ідентифікаційний код 42073579, місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Євгена Коновальця, будинок 36Д, офіс 42) на користь Приватного підприємства «Солінг» (ідентифікаційний код 30385712, місцезнаходження: 39605, Полтавська область, м. Кременчук, вул. 29 Вересня, буд. 24) суму боргу в розмірі 87 000,00 грн (вісімдесят сім тисяч гривень 00 копійок), суму пені в розмірі 2 264,38 грн (дві тисячі двісті шістдесят чотири гривни 38 копійок), суму 3% річних в розмірі 221,59 грн (двісті двадцять одна гривна 59 копійок) та суму судового збору у розмірі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ