Рішення

від 21.03.2024 по справі 910/16931/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2024Справа № 910/16931/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" про ухвалення додаткового рішення у господарській справі

за позовом ОСОБА_1

до 1) Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "БВ Констракшн"

про визнання договору недійсним

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" (далі-відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "БВ Констракшн" (далі-відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу єдиного майнового комплексу загальною площею 2095, 4 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2417610480000) за адресою: АДРЕСА_1 (укладеного в місті Києві 13.10.2021 між ПрАТ "НДІМЕХМОНТАЖ" та ТОВ "БВ Констракшн", посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко Любов`ю Анатоліївною 13.10.2021).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.2024 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

05.03.2024 до суду надійшла заява Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" про ухвалення додаткового рішення (сформована в системі «Електронний суд»), в якій відповідач-1 просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з позивача понесені відповідачем-1 витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 70 000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 розгляд заяви призначено на 21.03.2024.

14.03.2024 до суду надійшло клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, в якому він зазначає про необхідність відкладення розгляду заяви Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" про ухвалення додаткового рішення до складання та опублікування повного тексту рішення.

19.03.2024 до суду надійшли заперечення відповідача-1 на клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач-1 зазначає, що наявність чи відсутність повного тексту ухваленого судом рішення жодним чином не впливає на розмір судових витрат чи порядок їх розподілу, визначений законом. Також, відповідач-1 просить суд розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення здійснювати без участі представника Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт".

У це судове засідання представники сторін не з`явилися, однак про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Розглянувши клопотання позивача про відкладення (перенесення) розгляду справи, суд зазначає, що статтею 202 Господарського процесуального кодексу Українит чітко визначені підстави для викладення розгляду справи. Проте, у даній справі судом винесено рішення, яким завершено розгляд справи та наразі суд розглядає заяву відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення, яка подається після ухвалення рішення, відповідно, подання позивачем своїх заперечень на вказану заяву не ставиться в залежність від наявності повного тексту рішення та, відповідно, не обмежує позивача у праві подати свої заперечення на вказану заяву. При цьому, питання ухвалення судом додаткового рішення також не залежить від складання та опублікування судом повного тексту рішення. В частині 1 ст. 244 ГПК України зазначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. Тож, суд не вбачає підстав для відкладення (перенесення) розгляду заяви.

Отже, розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" про ухвалення додаткового рішення, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість поданої заяви, яка підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч.ч. 3,4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 по справі №910/23210/17 та від 24.01.2019 у справі № 910/15944/17.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду по справі № 775/9215/15ц від 19.02.2020 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2023 між Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ю.Т.С. Лойерс Груп» (об`єднання) укладено договір про надання правової допомоги № 205/07-2023, умовами якого передбачено, що за цим договором об`єднання зобов`язується здійснити захист, представництво та інші, передбачені цим договором види правової допомоги клієнту, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору, надання послуг за цим Договором здійснюється Об?єднанням з моменту отримання від Клієнта усного або письмового замовлення, укладення додаткової угоди чи іншого відповідного правочину, а також одержання всіх документів, які необхідні для виконання відповідного замовлення.

Згідно п .6 договору, на час укладення цього Договору, для надання правничої допомоги за цим Договором Об?єднання, за погодженням із Клієнтом, призначає адвоката Юзефовича Артема Олексійовича, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2953/10, видане на підставі рішення Київської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 20 жовтня 2005 р. № 130.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання правової допомоги за цим Договором, Клієнт зобов?язується сплачувати Об?єднанню обумовлену сторонами плату, розмір якої встановлюється Об?єднанням у вигляді фіксованої плати чи визначається погодинно, із урахуванням складності справи/доручення Клієнта та витраченого Об?єднанням часу. Остаточна ціна послуг зазначається у додаткових угодах до цього Договору та/або в рахунках на оплату (в цьому разі вона вважається узгодженою Сторонами з моменту здійснення її повної чи часткової оплати Клієнтом). При погодинній оплаті, вартість першої хвилини кожної години надання послуг дорівнює повній вартості години, а вартість всіх наступних хвилин зазначеної години включена до вартості такої першої хвилини надання послуг.

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2025, якщо не буде припинений раніше належним його виконанням або розірваним сторонами за взаємною згодою чи будь-якою із сторін в односторонньому порядку, відповідно до цього договору, якщо сторони не домоляться про інше (п. 6.1. договору в редакції договору про внесення змін та доповнень від 31.12.2023).

17.12.2023 між Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ю.Т.С. Лойерс Груп» (об`єднання) укладено додаткову угоду № 3-12 до договору про надання правової допомоги № 205/07-2023 від 27.07.2023, відповідно до якої та згідно умов договору Клієнт замовляє/доручає, а Об?єднання приймає на себе обов?язок надати правничу (правову) допомогу Клієнту в Господарському суді м. Києва та Північному апеляційному господарському суді під час розгляду господарської справи № 910/16931/23 за позовом акціонера Мичко Наталії Петрівни до ПрАТ "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт "НДІМЕХМОНТАЖ", ТОВ "БВ Констракшн" про визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Згідно п. 3 додаткової угоди, сторони домовились встановити погодинну оплату надання Правничої допомоги, виходячи з того, що вартість однієї години складає 2500, 00 грн. При цьому, вартість першої хвилини кожної години надання послуг дорівнює повній вартості години, а вартість всіх наступних хвилин зазначеної години включена до вартості такої першої хвилини надання послуг.

Оплата послуг здійснюється за результатами розгляду справи у кожній із інстанцій (прийняття відповідного судового рішення), за умови надання Об?єднанням Звіту про надану правничу (правову) допомогу та його прийняття Клієнтом, а також підписання Сторонами акту про приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі рахунку Об?єднання (п. 3.1. договору).

Оплата вартості наданої правничої допомоги здійснюється клієнтом на користь об`єнання одним платежем або частинами, протягом 30 календарних днів з моменту отримання рахуну на оплату (п. 3.2. договору).

Так, частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Статтею 126 ГПК України також не передбачено, що відповідна сторона зобов`язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.

Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

З матеріалів справи також вбачається, що 04.03.2024 між Приватним акціонерним товариством "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Ю.Т.С. Лойерс Груп» (об`єднання) складено та підписано акт № 0000137 про приймання виконаних робіт (наданих послуг) до договору № 205/07-2023 від 27.07.2023.

Також, 04.03.2024 між сторонами складено звіт про надану правову (правничу) допомогу за договором про надання правової допомоги № 205/07-2023 від 27.07.2023 (з урахуванням додаткової угоди № 3-12 від 17.12.2023 і договору про внесення змін та доповнень від 31.12.2023), відповідно до якого у період з 17 грудня 2023 до 01 березня 2024 адвокатським об?єднанням надана правнича (правова) допомога клієнту за договором про надання правової допомоги № 205/07-2023 від 27 липня 2023 р. (з урахуванням додаткової угоди № 3-12 від 17 грудня 2023 р. і договору про внесення змін та доповнень від 31 грудня 2023) щодо здійснення представництва інтересів ПрАТ "НДІМЕХМОНТАЖ" в межах супроводження господарської справи № 910/16931/23 за позовом акціонера Мичко Наталії Петрівни до ПрАТ "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт "НДІМЕХМОНТАЖ", ТОВ "БВ КОНСТРАКШН" про визнання договору купівлі-продажу недійсним (Господарський суд м. Києва, головуючий суддя Щербаков С.О.), а саме:

- Формування правової позиції, складання відзиву на позовну заяву, формування пакету документів для подання - 10 год.;

- Складання і подання заперечення на відповідь на відзив - 6 год.;

- Представництво інтересів у судовому засіданні в Господарському суді м. Києва (підготовка до засідання, поїздка до суду, час очікування засідання, участь у судовому засіданні) - 2 год.;

- Складання і подання заперечення щодо клопотання про прийняття звіту про оцінку пакету акцій - 5 год.;

- Представництво інтересів у судовому засіданні в Господарському суді м. Києва (підготовка до засідання, поїздка до суду, час очікування засідання, участь у судовому засіданні) - 1 год.;

- Представництво інтересів у судовому засіданні в Господарському суді м. Києва (підготовка до засідання, поїздка до суду, час очікування засідання, участь у судовому засіданні) - 4 год.

Узгоджена ціна послуг за 1 (одну) годину: 2500, 00 грн. Кількість годин надання правничої допомоги: 28 год. Загальна сума: 70 000, 00 грн. (28 год. х 2500, 00 год.).

04.03.2024 Адвокатським об`єднанням «Ю.Т.С. Лойерс Груп» було виставлено Приватному акціонерному товариству "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" рахунок-фактуру № 0000137 на суму 70 000, 00 грн.

Суд зазначає, що інтереси відповідача-1 в судових засіданнях у даній справі представляв адвокат Юзефович Артем Олексійович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2953/10 від 20.10.2005), який діяв на підставі ордера № 1513068 від 15.12.2023, виданого Адвокатським об`єднанням «Ю.Т.С. Лойерс Груп».

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Суд зазначає, що у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Відповідно до частини 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Натомість положеннями пункту 2 частини 2 ст. 126 ГПК України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічних висновків дійшла Об`єднана палата Верховного Суду в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

За таких обставин, враховуючи те, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, перевіривши подані відповідачем-1 докази на підтвердження обсягу виконаних робіт на надання правової допомоги, дослідивши співмірність заявленої відповідачем-1 суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд зазначає, що заявлений відповідачем-1 до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю даної справи, часом витраченим адвокатом на надання послуг у даній справі.

Тож, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на предмет спору, обсяг поданих відповідачем-1 заяв по суті справи, а також часу витраченого у судових засіданнях, суд вважає за можливе покласти на позивача витрати понесені відповідачем-1 на професійну правничу допомогу в сумі 50 000, 00 грн.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Науково-дослідний інститут з технології і механізації монтажних робіт" (вул. Козацька, буд. 118, м. Київ, 03118, ідентифікаційний код - 01411515) 50 000 (п`ятдесят тисяч) грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.

3. В іншій частині заяви відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Повний текст додаткового рішення складено: 26.03.2024.

Суддя С.О. Щербаков