Ухвала

від 19.03.2024 по справі 910/5663/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5663/22 (910/7708/17)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Васьковського О.В., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - Пономаренко В.С.

ТОВ "ЕСУ" - адвокат Білоножко О.А., адвокат Аністратенко О.О.

АТ "Державний експортно-імпортний банк України" - адвокат Мосійчук Я.І.

Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України - Дєєв О.В.

АТ "Державний ощадний банк України" - адвокат Новік В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду державного майна України

на постанову Північного апеляційного господарського суду

від 07.11.2023 в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, зобов`язання списати кошти

у складі колегії суддів: Остапенка О.М. (головуючого), Полякова Б.М., Сотнікова С.В.

у справі № 910/5663/22(910/7708/17)

за позовом Фонду державного майна України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕСУ", 2) Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Адміністрація Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України"

про розірвання договору купівлі-продажу акцій №КПП-582 від 11.03.2011, зобов`язання списати кошти та стягнення пені у розмірі 2 171 169 000,00 грн

в межах справи № 910/5663/22,-

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 Фонд державного майна України звернувся в Господарський суд міста Києва із позовом до ТОВ "ЕСУ" та ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" про розірвання договору купівлі-продажу акцій за конкурсом № КПП-582 від 11.03.2011, зобов`язання списати кошти, стягнення пені у сумі 2 171 169 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ "ЕСУ", як покупець, порушив умови договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Укртелеком", а саме - не вніс інвестиції у вигляді грошових коштів за передані йому акції у визначеному договором розмірі та у відповідності до п. 6.2 розділу 6 Концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ "Укртелеком" (далі - Концепція, яка є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу), а також не створив та не передав у державну власність спеціального зв`язку спецспоживачів виділену телекомунікаційну мережу спеціального призначення (далі - ТМСП), чим порушив п.11.2 договору купівлі-продажу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.06.2023 у справі № 910/5663/22(910/7708/17) у задоволені позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "ЕСУ" на користь Фонду державного майна України пеню у розмірі 2 171 169 000,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Фондом державного майна України подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, зобов`язання списати кошти, і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовну заяву Фонду державного майна України в повному обсязі.

Постанова суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, зобов`язання списати кошти мотивовано, зокрема, наступним:

- положеннями п. 6.2 розділу 6 Концепції чітко визначено, що саме ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000 доларів США. Також визначено, що напрямки внесення інвестицій та відповідні розміри будуть затверджуватись саме ТОВ "ЕСУ" шляхом складення кошторису інвестицій на кожний рік;

- відповідно до акта поточної перевірки від 17.02.2017, проведеної Фондом державного майна України, за результатами вказаної перевірки Фондом державного майна України було виявлено неналежне виконання ТОВ "ЕСУ" взятих на себе умов придбання об`єкта приватизації, зокрема, пункту 6.2 розділу 6 Концепції, що є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, відповідно до якого з метою впровадження цілей післяприватизаційного розвитку та забезпечення ефективності діяльності ВАТ "Укртелеком" в інших напрямах, ТОВ "ЕСУ" планує внесення інвестицій (у вигляді грошових коштів, майна, інтелектуальної власності тощо) впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ у розмірі не менше суми, яка еквівалентна 450 000 000,00 доларів США;

- матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання відповідачем-1, як покупцем, взятих на себе обов`язків із внесення за рахунок власного майна (майнових прав) інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США. В акті поточної перевірки від 22.12.2014 щодо виконання умов Договору від 11.03.2011 №КПП-582, у розділі 3.5 "Внесення інвестицій у грошовій формі" у табличній формі відображено: загальна сума інвестицій згідно з договором 450 000 000 дол. США, а фактично "-", тобто інвестиції не вносилися;

- в пункті 26 Договору наведено виключний перелік підстав для розірвання Договору, а саме: невиконання Покупцем обов`язків, визначених у підпунктах а) та/або б), в), г), ґ) пункту 11.4. Договору. Отже, Договором передбачено як підставу для його розірвання лише невиконання Покупцем обов`язків, передбачених в підпунктах а) та/або б), в), г), ґ) пункту 11.4. Договору. Ці обов`язки покупцем виконано, що підтверджено ФДМУ в Акті перевірки, встановлено судом та не заперечується позивачем;

- також у пункті 25 Договору визначено, що у разі невиконання Покупцем зобов`язань за Договором Продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакету акцій за Актом приймання-передачі у державну власність. Невиконання Покупцем інших обов`язків не визначено Договором як підстава для розірвання Договору, і може бути підставою для розірвання Договору лише у випадках, визначених законодавством.

- відповідно до частини другої 2 статті 651 Цивільного кодексу України, підставою для розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. З огляду на зміст припису абзацу першого вказаної частини інші випадки, ніж істотне порушення договору, для його зміни або розірвання у судовому порядку можуть бути встановлені законом або самим договором. Настання цих випадків зумовлює право сторони ініціювати у суді питання зміни чи розірвання відповідних правовідносин. Порушення договору на предмет істотності суд оцінює виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає зміни чи розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що допустила порушення договору, не має значення ні для оцінки істотності порушення, ні для виникнення права вимагати зміни чи розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Таким чином, йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору". Тобто критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір. Мова йде не лише про грошовий вираз зазначеної шкоди, прямі збитки, але й про випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Співвідношення завданої порушенням договору шкоди із тим, що могла очікувати від його виконання ця сторона, має вирішальне значення для оцінки істотності такого порушення;

- для застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди (яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди), її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати досліджуючи матеріали справи та наявні у ній докази, судова колегія вважає, що встановлення обставин невнесення відповідачем-1 інвестицій у грошовій формі не може, в даному випадку, оцінюватись як істотне порушення Договору, оскільки воно не спричинило істотної шкоди Фонду держмайна, як стороні Договору;

- за умовами Договору та згідно Концепції позивач не є отримувачем інвестицій, метою яких є післяприватизаційний розвиток ПАТ "Укртелеком". Крім того, ФДМУ, як сторона спірного правочину, не зазнав жодної шкоди у вигляді реальних збитків та/або упущеної вигоди внаслідок виконання ПАТ "Укртелеком" інвестиційного плану, оскільки доказів зворотного суду не надано;

- таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позивачем у цій справі не доведено та колегією суддів не встановлено істотного порушення умов Договору з боку відповідача, з яким законодавець пов`язує можливість розірвання Договору в судовому порядку.

Не погоджуючись з ухваленою постановою, Фондом державного майна України подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, зобов`язання списати кошти, і ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким задовольнити позовну заяву Фонду державного майна України в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована, зокрема, наступним:

- хибними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що навіть при наявності порушень Концепції, що є невід`ємною частиною договору, це не є істотним порушенням умов договору;

- судом апеляційної інстанції не враховано, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Також, судом залишено поза увагою, що стан виконання договірних зобов`язань слід розглядати комплексно, оскільки стан виконання зобов`язань прямо пов`язаний із виконанням інвестиційної програми. Тому у результаті невиконання будь - яких зобов`язань за договором держава не отримала очікуваного результату від реалізації пакета акцій ВАТ "Укртелеком".

У цій справі № 910/5663/22(910/7708/17) однією з підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, судом апеляційної інстанції було визначено те, що, незважаючи на встановлені судом обставини щодо невиконання відповідачем-1 взятих на себе обов`язків із внесення за рахунок власного майна (майнових прав) інвестицій впродовж 5 років з моменту набуття права власності на акції ВАТ "Укртелеком" у розмірі не менше суми, яка є еквівалентом 450 000 000,00 доларів США, вказане, на думку суду апеляційної інстанції, не може бути підставою для розірвання договору з огляду на положення частини другої статті 651 Цивільного кодексу України та враховуючи, що судом не встановлено істотного порушення умов Договору з боку відповідача, з яким законодавець пов`язує можливість розірвання Договору в судовому порядку.

При цьому Верховний Суд (у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду) ухвалив постанову від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, в якій зазначено наступне:

- виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є, зокрема невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк;

- на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду;

- частиною другою статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом;

- Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Відтак, судом апеляційної інстанції фактично застосовано правову позицію висловлену у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 911/1102/19 про необхідність доведення істотності порушення договору.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне відступити від вказаного висновку щодо застосування частини другої статті 651 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах (розірвання договору купівлі-продажу державного майна за конкурсом) у раніше ухваленій постанові Верховного Суду 17.03.2020 у справі № 911/1102/19.

Вказана позиція колегії суддів у цій справі № 910/5663/22(910/7708/17) ґрунтується на наступному.

Спірні правовідносини, як у справі 911/1102/19 так і у справі 910/5663/22(910/7708/17) стосуються приватизації державного майна, які регулювалися та регулюються спеціальним законом - Законом України "Про приватизацію державного майна" № 2163-XII від 04.03.1992 та Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" № 2269-VIII від 18.01.2018,

Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин приватизації державного майна (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип узгодженості нормативних приписів права із суміжними інститутами права, що має гарантувати інтеграцію законодавства у сфері приватизації державного майна до національної системи права.

Так, на думку колегії суддів, Закон України "Про приватизацію державного майна" та Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" як спеціальні нормативно-правові акти мають пріоритет перед іншими законодавчими актами України у регулюванні відносин, пов`язаних з приватизацією державного майна.

Згідно частини п`ятої статті 27 Закону України "Про приватизацію державного майна" на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

Відповідно до пункту 2 частини третьої, частини дев`ятої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" однією із виключних умов для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є невиконання умов продажу об`єкта і зобов`язань покупця, визначених договором купівлі-продажу, в установлений таким договором строк. На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

Отже, норми спеціальних законів на відміну від положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України не містять (не містили) такої підстави для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації як наявність саме істотного порушення умов договору та не встановлюють (не встановлювали) необхідність використання будь-яких критеріїв для надання оцінки істотності такого порушення, і зокрема необхідності доведення обставин щодо завдання таким порушенням шкоди внаслідок якої друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Натомість, у наведених вище положеннях вказаних законів, підставою для розірвання договору купівлі-продажу об`єкта приватизації зазначено невиконання стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки, без встановлення критеріїв, унормованих у частині другій статті 651 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи характер спірних правовідносин, а також те, що такі правовідносини мали та мають чітке регулювання положеннями спеціального закону, то пріоритет у застосуванні до таких правовідносин мають саме положення цього закону, а не загальних актів цивільного законодавства.

Відтак, на думку колегії суддів, наявні підстави для відступу від висновку щодо застосування положень частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду 17.03.2020 у справі № 911/1102/19, з огляду на подібність правовідносин у контексті правозастосування.

Головуючим у судовому засіданні 19.03.2024 доведено до відома представників учасників справи вказані обставини.

Представники скаржника та Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України в судовому засіданні 19.03.2024 не заперечили проти передачі цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Представники ТОВ "ЕСУ", АТ "Державний експортно-імпортний банк України", АТ "Державний ощадний банк України" в судовому засіданні 19.03.2024, щодо вирішення питання про передачу цієї справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, поклалися на розсуд суду.

Відповідно до частини другої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Згідно частини першою статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

З огляду на викладене, справа № 910/5663/22(910/7708/17) підлягає передачі на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 233 - 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

У Х В А Л И В:

Справу № 910/5663/22(910/7708/17) разом із касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2023, в частині відмови в задоволенні позовних вимог Фонду держаного майна України щодо розірвання договору, зобов`язання списати кошти, передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк