Постанова

від 26.03.2024 по справі 910/8397/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/8397/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 (у складі колегії суддів: Андрієнко В.В. (головуючий), Буравльов С.І., Шапран В.В.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 (суддя Босий В.П.)

за скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

у справі № 910/8397/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія»

до Комунального підприємства «Київський метрополітен»,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Київської міської ради, Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Київської міської державної адміністрації,

за участю Прокуратури міста Києва,

про стягнення 2 705 379 935,83 грн, розірвання договору та витребування майна,

за зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія»

про визнання недійсним пункту договору,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (далі - ТОВ «Укррослізинг»; найменування змінено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія» (далі - ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія») звернулося до суду з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - КП «Київський метрополітен») про стягнення заборгованості зі сплати прострочених лізингових платежів у сумі 1 959 466 447,88 грн, розірвання договору від 16.07.09 № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагони метрополітену) та витребування предмету лізингу (100 вагонів) згідно з переліком.

КП «Київський метрополітен» подало зустрічну позовну заяву, в якій просило визнати недійсним пункт 1.7 договору від 16.07.09 № 16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 позов ТОВ «Укррослізинг» задоволено частково. У задоволенні зустрічного позову КП «Київський метрополітен» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 змінено.

06.02.2017 на виконання рішення суду видано наказ.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946,73 грн скасовано; у цій частині прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 залишено без змін.

05.06.2020 КП «Київський метрополітен» подало до Господарського суду міста Києва скаргу на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій КП «Київський метрополітен» просило визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. неправомірною та зобов`язати останнього здійснити виконавчі дії щодо повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутих грошових коштів у сумі 151 486 582,34 грн, у тому числі здійснити заходи шляхом направлення подання (висновку) до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету за формою відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2020 відкладено вирішення питання про прийняття до розгляду скарги КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до повернення матеріалів справи № 910/8397/16 до Господарського суду міста Києва.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 заяву КП «Київський метрополітен» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 скасовано. Апеляційну скаргу ТОВ «Укррослізинг» та апеляційну скаргу КП «Київський метрополітен» вх. 09-081/9454/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП «Київський метрополітен» вх. 09-081/9661/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у частині задоволення первісного позову скасовано, у первісному позові відмовлено повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 залишено без змін. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та КП «Київський метрополітен», скасовано. Заяву КП «Київський метрополітен» про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16 задоволено. Стягнуто з ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» на користь КП «Київський метрополітен» 1 924 212 006,77 грн. Доручено Господарському суду міста Києва видати наказ.

Після повернення 27.07.2023 справи № 910/8397/16 до Господарського суду міста Києва ухвалою цього ж суду від 31.07.2023 скаргу КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України призначено до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024, скаргу КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задоволено частково. Визнано бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. неправомірною. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснити дії щодо повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутих грошових коштів у сумі 151 486 582,34 грн, у тому числі шляхом направлення подання до відповідного органу казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету за формою відповідно до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у лютому 2024 року Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого абзацом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 та постанову Північного апеляційного адміністративного суду від 09.01.2024 у справі № 910/8397/16 та постановити нове судове рішення, яким провадження за скаргою закрити у зв`язку з порушенням підвідомчості; якщо суд не знайде підстав для закриття провадження у справі, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у справі № 910/8397/16, прийняти нове рішення про залишення скарги КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України без задоволення.

Касаційну скаргу Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обґрунтовує, зокрема тим, що судами попередніх інстанцій при вирішенні скарги КП «Київський метрополітен» неправильно застосовано положення статей 30, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статті 339, частини 1 статті 340 ГПК та не враховано висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16, від 05.06.2019 у справі № 911/100/18 щодо юрисдикції справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця щодо стягнення (повернення) виконавчого збору, зокрема стосовно того, що згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Отже, провадження у справі № 910/8397/16 за скаргою КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, підлягає закриттю відповідно до частини 1 статті 231 ГПК.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Зуєва В.А. від 22.02.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/8397/16 за касаційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з підстав, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 287 ГПК, та постановлено здійснити перегляд судових рішень без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

КП «Київський метрополітен» у відзиві на касаційну скаргу зазначило, зокрема, що судами попередніх інстанцій установлено, що як станом на дату подачі КП «Київський метрополітен» до суду скарги на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, так і станом на момент її розгляду судом, жодних заходів щодо повернення коштів (виконавчого збору) з державного бюджету Департаментом державної виконавчої служби не вчинено, що свідчить про бездіяльність державного виконавця. При цьому така бездіяльність є неправомірною та такою, що суперечить принципу обов`язковості виконання судових рішень, а саме постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у адміністративній справі № 640/18483/19, якою встановлено факт протиправності дій головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо списання з рахунків КП «Київський метрополітен» виконавчого збору у розмірі 151 486 582, 34 грн, тому ці кошти підлягають поверненню на рахунки КП «Київський метрополітен». Таким чином суди правомірно задовольнили скаргу КП «Київський метрополітен» у справі № 910/8397/16, отже підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу № 910/8397/16 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенка І.С., у зв`язку з перебуванням судді Багай Н.О. у відпустці.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що 16.03.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_1 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2027 № 910/8397/16.

28.08.2017 державним виконавцем винесена постанова ВП № НОМЕР_1 про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі заяви ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія», а також постанова про стягнення з КП «Київський метрополітен» виконавчого збору в сумі 166 344 670, 47 грн, що підлягала б стягненню при примусовому виконанні рішення суду.

29.08.2017 державним виконавцем винесена постанова ВП № НОМЕР_2 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.08.2017 ВП № НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору.

01.02.2018 представник стягувача звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про примусове виконання рішення суду та стягнення залишку суми боргу у розмірі 1 783 883 349, 17 грн.

Постановою від 02.02.2018 державним виконавцем було відкрито виконавче провадження ВП НОМЕР_3 з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 № 910/8397/16, в якій повторно зазначалось про стягнення виконавчого збору в розмірі 10 % від суми стягнення заборгованості.

20.11.2018 між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та КП «Київський метрополітен» у рамках виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 укладено мирову угоду, яку 23.11.2018 Державним виконавцем передано до Господарського суду міста Києва на затвердження у порядку статті 330 ГПК.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 заяву Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про затвердження мирової угоди на стадії виконання рішення у справі № 910/8397/16 задоволено та затверджено мирову угоду, укладену 20.11.2018 між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» і КП «Київський метрополітен».

Відповідно до постанови ВП № НОМЕР_3 від 12.12.2018 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу за заявою ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія».

21.12.2018 КП «Київський метрополітен» подано до Господарського суду міста Києва скаргу на дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.12.2018 ВП № НОМЕР_3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2019 скаргу КП «Київський метрополітен» задоволено, визнано неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. щодо винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 12.12.2018 ВП № НОМЕР_3, а саму постанову визнано недійсною; державного виконавця Рубель І.В. зобов`язано винести постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 та повернути виконавчий документ до Господарського суду міста Києва.

18.09.2019 державним виконавцем прийнято постанову про арешт коштів боржника ВП № НОМЕР_2 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 ВП № НОМЕР_1.

Відповідно до постанови ВП № НОМЕР_2 від 18.09.2019 накладено арешт на грошові кошти КП «Київський метрополітен», що містяться на всіх рахунках в Філії - Головному управлінні по м. Києву та Київській області АТ «Ощадбанк», АТ «Ощадбанк», ПАТ «Банк Кредит Дніпро», АТ «УкрСиббанк», АБ «Укргазбанк», АТ «Укрексімбанк», ПАТ «Айбокс Банк», ПАТ «Банк Восток» у межах суми звернення стягнення 151 486 582,34 грн.

Не погоджуючись з постановою державного виконавця від 18.09.2019 ВП № НОМЕР_2 про накладення арешту на кошти боржника та з діями державного виконавця щодо стягнення виконавчого збору у розмірі 151 486 582,34 грн, КП «Київський метрополітен» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій позивач просив суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про накладення арешту на кошти боржника від 18.09.2019 ВП НОМЕР_2 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 ВП № НОМЕР_1, а також визнати протиправною та скасувати постанову про накладення арешту на кошти боржника від 18.09.2019 ВП № НОМЕР_2.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.01.2020 у адміністративній справі № 640/18483/19 у задоволенні позову КП «Київський метрополітен» відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у адміністративній справі № 640/18483/19 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.01.2020 скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов адміністративний позовом КП «Київський метрополітен» до Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправними дії державного виконавця щодо списання коштів у розмірі 151 486 582,34 грн з рахунків КП «Київський метрополітен» за постановою про арешт коштів боржника від 18.09.2019 ВП № НОМЕР_2 при примусовому виконанні постанови про стягнення виконавчого збору від 28.08.2017 ВП № НОМЕР_1. Визнано протиправною постанову про арешт коштів боржника від 18.09.2019 ВП № НОМЕР_2.

Постановою Верховного Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2020 касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишено без задоволення. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у справі № 640/18483/19 залишено без змін.

У червні 2020 року КП «Київський метрополітен» у межах господарської справи № 910/8397/16 звернулося до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, у якій просило визнати бездіяльність головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рубель І.В. неправомірною та зобов`язати останнього здійснити виконавчі дії щодо повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутих грошових коштів у сумі 151 486 582,34 грн.

Цю скаргу КП «Київський метрополітен» обґрунтувало тим, зокрема, що згідно з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у адміністративній справі № 640/18483/19 дії головного державного виконавця щодо списання коштів з рахунків КП «Київський метрополітен» визнано судом протиправними, а кошти в сумі 151 486 582,34 грн підлягають поверненню як такі, що надміру зараховані до державного та місцевого бюджетів. При цьому скаржник послався на положення частини 1 статті 325, частини 1 статті 370 КАС та зазначив, що судове рішення у адміністративній справі № 640/18483/19 є обов`язковим і підлягає виконанню на всій території України, проте в порушення законодавства державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо здійснення заходів з повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутих коштів в сумі 151 486 582,34 грн.

У справі № 910/8397/16, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу по суті заявлених вимог, керувалися тим, що скарга КП «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 ГПК судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 ГПК).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом статті 339 ГПК сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 ГПК визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18).

Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною 1 статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відтак за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною 2 статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі «Белілос проти Швейцарії»).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Під час такого перегляду Велика Палата Верховного Суду наділена повноваженнями вирішувати, зокрема питання юрисдикційності тієї чи іншої справи.

Так, зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, дають підстави для висновку, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі № 925/138/18, від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17.

Тобто судова практика щодо питання юрисдикції, яке порушено у касаційній скарзі, поданій у справі, що розглядається, є усталеною.

Крім того, відповідно до статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», якою врегульовано особливості виконання кількох рішень у разі надходження на виконання кількох виконавчих документів щодо одного боржника, виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється державним виконавцем, який відкрив перше виконавче провадження щодо такого боржника, у рамках зведеного виконавчого провадження. Виконання кількох рішень про стягнення коштів з одного боржника здійснюється приватним виконавцем у рамках зведеного виконавчого провадження.

При цьому законодавство не передбачає порядку розгляду скарг на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій. Велика Палата Верховного Суду наголошувала на тому, що саме в таких випадках (оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій) згідно з частиною 1 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства (такий висновок наведено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18, від 05.12.2018 у справі № 904/7326/17, від 13.02.2019 у справі № 808/2265/16, від 10.04.2019 у справі № 908/2520/16).

Як зазначалося вище, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях зазначено, що спірним є питання вчинення/не вчинення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заходів щодо повернення коштів (виконавчого збору) з державного бюджету на виконання постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020 у адміністративній справі № 640/18483/19, яким установлено неправомірність стягнення з КП «Київський метрополітен» грошових коштів (виконавчого збору) до державного бюджету.

Ухвалюючи рішення, суди попередніх інстанцій не врахували наведені норми законодавства та висновки Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом; при цьому справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, належать до юрисдикції адміністративних судів, а також ті обставини, що питання правомірності стягнення з КП «Київський метрополітен» грошових коштів (виконавчого збору) до державного бюджету було предметом розгляду у адміністративній справі № 640/18483/19 в порядку адміністративного судочинства і бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що є предметом оскарження за скаргою КП «Київський метрополітен», поданою в межах господарської справи № 910/8397/16, за доводами КП «Київський метрополітен» полягає саме у не вчиненні державним виконавцем дій щодо здійснення заходів з повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково стягнутих коштів (виконавчого збору) у сумі 151 486 582,34 грн.

При цьому необхідно зауважити, що одна з найголовніших відмінностей вирішення саме публічно правових спорів полягає у презумпції правомірності вимог суб`єкта приватного права, оскільки стаття 77 КАС встановлює, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 640/18584/20).

Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 226 та 231 ГПК. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 ГПК, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 313 ГПК).

У пункті 5 частини 1 статті 308 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 ГПК господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 231 ГПК якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Суд касаційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що, оскільки справа № 910/8397/16 розглянута в порядку господарського судочинства, а скарга на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України пов`язана з оскарженням бездіяльності головного державного виконавця з питань, що стосується повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутої суми виконавчого збору (151 486 582,34 грн), що встановлено судовим рішенням у межах розгляду адміністративного позову в справі № 640/18483/19, то Суд позбавлений процесуальної можливості направити справу № 910/8397/16 за встановленою юрисдикцією в порядку частини 2 статті 231 ГПК.

З огляду на те, що бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що є предметом оскарження за скаргою КП «Київський метрополітен», фактично стосується виконання рішення в адміністративній справі № 640/18483/19 щодо повернення суми виконавчого збору, то КП «Київський метрополітен» не позбавлено права звернутися з відповідною скаргою за встановленою юрисдикцією.

У зв`язку з наведеним, оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Щодо понесених заявником касаційної скарги судових витрат, то необхідно зазначити, що відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями 231, 300, 301, 308, 313, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.01.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 16.08.2023 у справі № 910/8397/16 скасувати.

3. Провадження у справі № 910/8397/16 за скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко