Ухвала

від 22.05.2024 по справі 910/8397/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

22.05.2024Справа № 910/8397/16

За скаргоюКомунального підприємства «Київський метрополітен»на діїДепартаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі№910/8397/16за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія»доКомунального підприємства «Київський метрополітен»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача1. Київської міської ради 2. Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 3. Київської міської державної адміністраціїпростягнення 2 705 379 935,83 грн., розірвання договору та витребування майназа участюПрокуратури міста Києваза зустрічним позовом Комунального підприємства «Київський метрополітен»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія»провизнання недійсним пункту договоруСуддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін: від позивача:не з`явився від відповідача:Акімова А.В.від ВДВС:Молчан О.В.від третьої особи 1:Войнов А.В.від третьої особи 2:Войнов А.В.від третьої особи 3:Войнов А.В.прокурор:не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про стягнення заборгованості зі сплати прострочених лізингових платежів у сумі 1 959 466 447,88 грн., розірвання договору №16-Упр-09 на фінансові лізингові послуги (вагону метрополітену) від 16.07.2009 та витребування предмету лізингу 100 вагонів згідно з переліком.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства «Київський метрополітен» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» заборгованість з оплати частини вартості предмета лізингу у розмірі 396 828 349 грн. 71 коп., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 116 766 204 грн. 27 коп., інфляційні у розмірі 235 028 314 грн. 75 коп., 3% річних у розмірі 25 332 102 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 55 489 грн. 35 коп. В іншій частині у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» відмовлено. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 змінено, викладено резолютивну частину рішення у наступній редакції:

«Позовні вимоги за первісним позовом задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства «Київський метрополітен» (03056, м. Київ, просп. Перемоги, 35; ідентифікаційний код 03328913) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» (01004, м. Київ, вул. Дарвіна, 10, прим. 13; ідентифікаційний код 36258787) заборгованість з оплати вартості частини предмету лізингу у розмірі 365 972 194 (триста шістдесят п`ять мільйонів дев`ятсот сімдесят дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн. 84 грн., заборгованість з оплати відсотків за користування предметом лізингу у розмірі 112 303 827 (сто дванадцять мільйонів триста три тисячі вісімсот двадцять сім) грн. 30 коп., інфляційні втрати у розмірі 229 098 329 (двісті двадцять дев`ять мільйонів дев`яносто вісім тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 81 коп., пеню за неналежне виконання зобов`язання в розмірі 42 027 946 (сорок два мільйони двадцять сім тисяч дев`ятсот сорок шість) грн. 73 коп., коефіцієнт коригування у розмірі 1 191 237 276 (один мільярд сто дев`яносто один мільйон двісті тридцять сім тисяч двісті сімдесят шість) грн. 82 коп., 3% річних у сумі 25 332 102 (двадцять п`ять мільйонів триста тридцять дві тисячі сто дві) грн. 90 коп., 123 813,30 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 144 461,80 грн. по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В іншій частині первісного позову відмовити. В задоволенні зустрічного позову Комунального підприємства «Київський метрополітен» відмовити повністю.».

06.02.2017 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.04.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 в частині задоволення позову про стягнення пені в розмірі 42 027 946,73 грн. скасовано та в цій частині прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №910/8397/16 залишено без змін.

11.07.2023 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою ухвалено: «Заяву Комунального підприємства «Київський метрополітен» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №910/8397/16 задовольнити. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №910/8397/16 скасувати. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укррослізинг» та апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» вх. 09-081/9454/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 залишити без задоволення. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» вх. 09-081/9661/16 на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 задовольнити частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 в частині задоволення первісного позову скасувати. В первісному позові відмовити повністю. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 залишити без змін. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 про затвердження мирової угоди, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та Комунальним підприємством «Київський метрополітен», скасувати. Заяву Комунального підприємства «Київський метрополітен» про поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі №910/8397/16 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №910/8397/16 задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Австро-Угорська Лізингова Компанія» на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» 1 924 212 006,77 грн. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.».

01.08.2023 на виконання вказаної постанови Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 видано наказ.

09.05.2024 до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства «Київський метрополітен» надійшла скарга на дії Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2024 скаргу Комунального підприємства «Київський метрополітен» призначено до розгляду на 22.05.2024.

Представник скаржника в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, подану скаргу підтримала та просила задовольнити повністю.

Представник Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в судове засідання з`явилася, надала пояснення по справі, підтримала раніше подані клопотання про закриття провадження з розгляду скарги та залишення її без розгляду.

Представник третіх осіб в судове засідання з`явився, надав пояснення по справі, проти закриття провадження з розгляду скарги заперечував, подану скаргу підтримав та просив задовольнити.

Розглянувши скаргу по суті, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження».

Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Як встановлено судом, 20.11.2018 між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та КП «Київський метрополітен» у рамках виконавчого провадження ВП №55700556 укладено мирову угоду, яку 23.11.2018 Державним виконавцем передано до Господарського суду міста Києва на затвердження у порядку статті 330 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 затверджено мирову угоду, укладену 20.11.2018 між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» і КП «Київський метрополітен».

11.07.2023 Північним апеляційним господарським судом прийнято постанову, якою постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 у справі № 910/8397/16 скасовано; рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16 в частині задоволення первісного позову скасовано; в первісному позові відмовлено повністю; в іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 у справі № 910/8397/16 залишено без змін; ухвалу Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 про затвердження мирової угоди, укладеної між ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» та КП «Київський метрополітен», скасовано; в поворот виконання постанови Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2016 стягнуто з ТОВ «Австро-Угорська Лізингова Компанія» на користь КП «Київський метрополітен» 1 924 212 006,77 грн.

Скаржник вказує, що під час примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 06.02.2017 державними виконавцями Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України були відкриті виконавчі провадження №53587903, №54589710, №55700556, №64302863 та №66898556, згідно яких з КП «Київський метрополітен» стягнуто виконавчий збір та кошти на проведення виконавчих дій на загальну суму 226 630 465,41 грн.

01.04.2024 скаржник звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою №12/04-151 щодо здійснення заходів з повернення на поточний рахунок КП «Київський метрополітен» помилково (зайво) стягнутих грошових коштів у розмірі 226 630 465,41 грн. у зв`язку з тим, що судові рішення про стягнення з боржника грошових коштів були скасовані, а також засновано інститут повороту виконання рішення 333 Господарського процесуального кодексу України.

В той же час, державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на повернення КП «Київський метрополітен» сплачених грошових коштів у розмірі 226 630 465,41 грн., у зв`язку з чим останній звернувся до суду із даною скаргою.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності виконавців.

За змістом статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Отже, зазначеними нормами передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у відповідній справі (такий висновок наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 911/100/18).

Водночас згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною 1 статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відтак за загальними правилами процесуальних кодексів скарги на рішення, дії та бездіяльність службових осіб під час виконання судових рішень подаються за юрисдикцією того суду, який ухвалив судове рішення, що знаходиться на виконанні.

Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України «Про виконавче провадження», згідно із частиною 1 статті 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

При цьому частиною 2 статті 74 зазначеного Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Визначення правильної юрисдикційності того чи іншого спору має важливе значення. Адже Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що кожен має право на суд, встановлений законом, тобто відповідний орган повинен мати повноваження вирішувати питання, що належать до його компетенції, на основі принципу верховенства права (рішення ЄСПЛ від 29.04.1988 у справі «Белілос проти Швейцарії»).

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права. Під час такого перегляду Велика Палата Верховного Суду наділена повноваженнями вирішувати, зокрема питання юрисдикційності тієї чи іншої справи.

Так, зазначені норми права у поєднанні з висловленими Великою Палатою Верховного Суду принципами визначення юрисдикції спорів, пов`язаних з виконанням виконавчих документів, дають підстави для висновку, що оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень судів, за винятком рішень щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу здійснюється до суду, який ухвалив судове рішення.

Оскарження рішень, дій або бездіяльності державних, приватних виконавців, посадових осіб органів державної виконавчої служби в процедурі виконання рішень інших органів, у тому числі щодо виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, здійснюється до судів адміністративної юрисдикції.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні.

Такий правовий висновок викладено, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі № 925/138/18, від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, від 20.09.2018 у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 у справі № 826/5195/17, від 16.01.2019 у справі № 279/3458/17-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17.

В даному випадку спірним є питання вчинення/не вчинення Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заходів щодо повернення коштів (виконавчого збору) з державного бюджету на користь КП «Київський метрополітен».

При цьому судом встановлено, що справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

З огляду на те, що бездіяльність державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, що є предметом оскарження за скаргою КП «Київський метрополітен», фактично стосується обставин повернення суми виконавчого збору, то КП «Київський метрополітен» не позбавлено права звернутися до адміністративного суду.

У зв`язку з наведеним, провадження у справі №910/8397/16 за скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. 231, 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №910/8397/16 за скаргою Комунального підприємства «Київський метрополітен» на дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України закрити.

2. Дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повна ухвала складена 23.05.2024.

Суддя В.П. Босий