Ухвала

від 20.03.2024 по справі 554/10876/23

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/10876/23 Номер провадження 11-сс/814/176/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_8 захисника вінтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023170000000591, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.15 п.п.8, 12 ч.2 ст.115, ч.1 ст.14 п.8, 12, 13 ч.2 ст.115, ч.1 ст.14 ч.2 ст.28 ст.348, ч.4 ст.189, ч.1 ст.255-1, ст.257, ч.1, 2 ст.263, ч.2 ст.263-1, ч.4 ст.296 КК України, задоволено клопотання слідчого - криміналіста відділу СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та застосовано щодо підозрюваного

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука, Полтавської області, українця, громадянина України, із загальною середньою освітою, не працюючого одруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 39 днів, з 14.02.2024 13 год. 42 хв. до 23.03.2024 13 год. 42 хв. в межах строку досудового розслідування.

Задовольняючи клопотання слідчого, слідчий суддя вказав, що з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні та звернення до суду з обвинувальним актом у найкоротший строк, забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, зокрема своєчасної явки за викликом до слідчого, прокурора і суду, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, слідчий суддя врахува вположення ст. ст. 177, 178 КПК України, а також те, що підозрюваний ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення із застосуванням насильства, дійшов висновку про не застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В поданій апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 захисник в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого - криміналіста відділу СУ ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 та обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що жодних фактів наявності ризиків, ухвала слідчого судді не містить та слідчим суддею не встановлено, які саме ризики знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Вказує, що слідчим суддею не надано оцінку тому факту, що підозра ОСОБА_7 за ст. 257, ч. 4 ст. 189 КК України є необґрунтованою, оскільки клопотання слідчого не містить жодного доказу, який би підтверджував факт участі ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 257 КК України, а слідчим та прокурором всудовому засіданні таких доказів не надано.

Також зазначає, що слідчим суддею проігноровані зауваження щодо повідомлення про підозру за ч.4 ст. 189 КК України, оскільки вказані дії, які інкримінується ОСОБА_7 , підпадають під цивільно-правові відносини, оскільки мав факт невідшкодування потерпілим ОСОБА_10 , власником автостоянки, де було пошкоджено вогнем автомобіль ОСОБА_7 , матеріальної шкоди завданої неналежним збереженням майна.

Крім того вказує, що сторона захисту в судовому засіданні звертала увагу суду, що наявна в матеріалах заява ОСОБА_10 про вчинення відносно останнього кримінального правопорушення, яка відповідно до ст. 214 КПК України не внесена до ЄРДР, та відповідно відсутні підстави для повідомлення про підозру ОСОБА_7 , за ч.4 ст.189 КК України.

Наголошує, що судом в ухвалі не вірно зазначені підставі для відмови в застосування запобіжного заходу у вигляді застави посилаючись на те що злочин, який інкримінується ОСОБА_7 , вчинений із застосування насильства. Хоча відповідно до повідомлення про підозру, останньому інкримінується погрози застосування насильства. Також, відповідно до протоколу допиту потерпілого, останній окремим абзацом зазначає, що відносно нього не застосувалася фізична сила.

Також звертає увагу суду, що під час дослідження матеріалів клопотання, в останньому відсутнє повідомлення про підозру відносно ОСОБА_7 , що в свою чергу є грубим порушенням норми процесуального права.

Також вказує, що не відповідають дійсності твердження слідчого судді про відсутність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків. Оскільки, в судовому засіданні, стороною захисту надавались копії свідоцтва про шлюб, свідоцтва по народження, копії документів, що підтверджують наявність у матері ОСОБА_7 групи інвалідності, те, що остання перебуває на його утриманні. Крім того, ОСОБА_7 зареєстрований та проживає разом з родиною в квартирі своєї матері, що підтверджує наявність міцних соціальних зв`язків.

Позиції інших учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції підозрюваний та його захисник апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити. Прокурор заперечив проти доводів скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Мотиви суду.

Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Рішення слідчого судді має чітко відповідати вимогам КПК України, у відповідності до яких воно постановлюється. В протилежному випадку рішення слідчого судді є незаконним.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що у провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Полтавській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного 04.08.2023 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023170000000591 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15 п. п. 8, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 14 п. 8, 12, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 14 ч. 2 ст. 28 ст. 348, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ст. 257, ч. 1, 2 ст. 263, ч. 2 ст. 263-1, ч. 4 ст. 296 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , визначивши як основне джерело здобуття грошових коштів, та з метою встановлення та поширення злочинного впливу ОСОБА_11 на території м. Кременчука та Кременчуцького району Полтавської області, маючи злочинний умисел у серпні 2023 року, вступив в озброєну банду, яку очолював ОСОБА_12 з метою нападу на підприємства, установи, організації та на окремих осіб для протидії законній громадській діяльності, умисного залякування окремих осіб, вчинення умисних вбивств, здійснення незаконного обігу вогнепальної зброї та бойових припасів.

Так ОСОБА_12 з метою вчинення умисних злочинів, направлених на вчинення озброєних нападів з метою покращення свого злочинного впливу шляхом скоєння умисних злочинів, залучив до складу банди у різний період часу: свого сина ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місцевих жителів ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а ОСОБА_14 , у свою чергу залучив до вказаної банди ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та неповнолітнього ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

При створенні озброєної банди ОСОБА_11 використав свій авторитет у злочинному середовищі, а також тривалі, тісні, довірливі дружні зв`язки свого сина з ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_7 , а також дружні зв`язки останніх з ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_17 . При цьому, ОСОБА_11 усвідомлював, що вказані особи фізично здорові та розвинені, ніде не працюють, не мають постійного джерела доходів, та у зв`язку з цим потребують коштів.

Крім того, при створенні злочинного угрупування ОСОБА_12 врахував ту обставину, що всі його учасники молоді, активні і будуть беззаперечно виконувати всі його вказівки, враховуючи його авторитет серед них, що забезпечило тривалу злочинну діяльність банди.

У процесі тривалого дружнього спілкування між учасниками банди були налагоджені тісні довірливі психологічні стосунки, які трансформувались в спеціальні загальні правила поведінки та їх стійку злочинну діяльність.

Ієрархічна побудова банди базувалась на авторитеті ОСОБА_11 , зокрема здобутого на тій підставі, що останній притягується до кримінальної відповідальності за вчинення особливо тяжких злочинів, користується авторитетом та повагою серед осіб, які схильні до вчинення кримінальних правопорушень.

Дана озброєна банда характеризувалась корисливою спрямованістю дій її учасників, єдністю їх намірів, щодо отримання наживи шляхом вчинення нападів, та безпідставного вимагання майна у громадян, тотожністю способу вчинення злочинів та об`єктів злочинних дій, мобільністю, своєю стійкістю, чіткою розробкою планів вчинення злочинів, детальною підготовкою до вчинення злочинів, розподілом ролей між співучасниками, підшукуванням місць переховування знарядь вчинення злочинів.

На початку протиправної діяльності ОСОБА_12 визначив, що об`єктом протиправних дій створеної ним банди будуть матеріально забезпечені особи, які схильні до навіювання, морально слабкі, у зв`язку з чим легко піддаються психологічному тиску, не будуть чинити опір, а у необхідних випадках щодо яких можливо застосувати насильство, що виражалось у спричиненні потерпілим тілесних ушкоджень різного ступеню тяжкості та погроз застосування насильства у випадку відмови передачі грошових коштів та цінностей. Потерпілим при зустрічі нав`язувались боргові зобов`язання перед учасниками банди, що нібито виникли з різних вигаданих ними причин, а предметом було будь-яке майно: грошові кошти, цінне майно, а також речі, які можна було легко продати.

Крім того, всі члени організованої групи були обізнані щодо протиправних цілей угрупування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети вчинення злочинів, в межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі.

Кримінальні правопорушення вчинялись з прямим умислом, тобто учасники організованої групи усвідомлювали суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачали суспільно небезпечні наслідки та бажали їх настання, переслідуючи корисливі мотиви та мету власного збагачення за рахунок чужого майна.

Вчинивши сукупність дій із формування озброєної банди та створивши умови для вчинення злочинів, ОСОБА_11 з метою реалізації єдиного плану злочинної діяльності, продовжив вчинення кримінальних правопорушень у складі озброєної банди.

Крім того, взимку 2023 року, більш точні день та час досудовим розслідуванням не встановлені, у учасника озброєної банди ОСОБА_7 , під керівництвом ОСОБА_11 , виник злочинний умисел на вчинення особливо тяжкого кримінального правопорушення корисливого спрямування, метою якого було незаконне заволодіння майном, шляхом його вимагання у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , із погрозою застосування насильства над потерпілим та членами його сім`ї, щодо заподіяння їм тілесних ушкоджень.

Надуманим приводом для вчинення зазначеного кримінального правопорушення мав бути факт пожежі на вказаній автостоянці, за результатом якої автомобіль марки BMW Х5, д. н. з. НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_7 , став непридатний для подальшої експлуатації.

З метою реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 під керівництвом ОСОБА_11 , запропонував іншим учасникам озброєної банди, а саме ОСОБА_14 та ОСОБА_15 здійснити вимагання грошових коштів у ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , дружина якого очолює Асоціацію «Автодор» (ЄДРПОУ 13959187) та орендує автостоянку за адресою: АДРЕСА_2 .

Так, ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , при спілкуванні з ОСОБА_10 позиціонували себе особами, дотичними до кримінального середовища та які мають відповідні зв`язки та можливості, в тому числі можливість організувати нанесення потерпілому ОСОБА_10 та членам його сім`ї тілесних ушкоджень у майбутньому, в разі невиконання останнім вимоги щодо передачі грошових коштів. При цьому, ОСОБА_7 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, з корисливих мотивів, переслідуючи мотиви незаконного збагачення, достовірно знаючи про відсутність будь-яких цивільно-правових відносин з ОСОБА_10 , а тим більше зобов`язань останнього перед ними, з погрозою застосування насильства, 19.09.2023 висунули протиправну вимогу передачі йому грошових коштів в сумі 10000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України становило 365686 гривень, що перевищує 272 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та становить майну шкоду у великому розмірі.

У свою чергу, ОСОБА_10 , сприймаючи вище вказані дії як реальну пряму загрозу своєму життю чи здоров`ю, усвідомлюючи, що погрози за таких обставин можуть бути виконані останніми, звернувся до правоохоронних органів.

14.02.2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 207 КПК України о 13 год. 42 хв.

14.02.2024 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189 КК України.

Цього ж дня, слідчий - криміналіст відділу СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 звернулася до слідчого судді з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , яке 15.02.2024 задоволено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі Нечипорук та Йонкало проти України від 21 квітня 2011 року термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (також рішення від 30 серпня 1990 р. у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fох, Campbell and Hartley v. The United Kingdom), п. 32, SeriesA, № 182).

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 189 КК України, яка доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, зокрема заявою про вчинення злочину потерпілого ОСОБА_10 та протоколом його додаткового допиту, з яких вбачається, що потерпілий прямо вказує на ОСОБА_7 , як на особу, яка разом із іншими особами, безпідставно вимагала у нього 10000 доларів США та погрожувала застосуванням насильства до його близьких та пошкодження майна; протоколами впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_10 , який впізнав ОСОБА_7 та інших осіб, які вимагали у нього кошти; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_10 , під час якого зафіксовано SMS-повідомлення з погрозами; протоколом огляду відеозапису, який видав потерпілий ОСОБА_10 , під час якого зафіксовано конфлікт на автостоянці від 19.09.2023; протоколом допиту свідка ОСОБА_19 , який працює охоронцем на автостоянці, яка належить ОСОБА_10 та підтвердив показання які надав останній; протоколами впізнання особи за фотознімками за участю свідка ОСОБА_19 .

Тобто існують відомості, які свідчать про можливу причетність ОСОБА_7 до інкримінованих йому злочинів, що є достатнім для застосування запобіжного заходу на даній стадії кримінального провадження. При цьому, сам факт доведеності інкримінованих злочинів, є предметом судового розгляду по суті і встановлюється остаточним рішенням у справі.

Також слідчий суддя обґрунтував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_7 , розуміючи невідворотність покарання за скоєний злочин, може переховуватись від органів досудового розслідування, суду. Поряд з цим, ОСОБА_7 офіційно не одружений, не має утриманців, не працевлаштований, що свідчить про слабкість його соціальних зв`язків. Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, ОСОБА_7 може залишити місце проживання, що унеможливить виконання процесуальних рішень.

Перебуваючи на волі, підозрюваний може перешкодити встановленню істини у справі, впливати на свідків та потерпілого з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання. Свідки та потерпілий є знайомими обвинуваченого, місце їх проживання відомо ОСОБА_7 . При цьому, злочин, у якому підозрюється ОСОБА_7 супроводжувався погрозами із застосуванням насильства по відношенню до потерпілого ОСОБА_10 . Таким чином, у разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з тримання під вартою, підозрюваний зможе застосувати заходи фізичного або психічного впливу до свідків злочину та потерпілого з метою спонукання останніх до зміни раніше наданих показань або до відмови від їх надання, що унеможливить якісне проведення досудового розслідування.

Крім того, підозрюваний є особою чоловічої статі, жителем регіону наближеного до зони ведення активних бойових дій, видимих ознак, або обставин, які б перешкоджали йому виконати конституційний обов`язок із захисту Батьківщини від повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, під час досудового розслідування не встановлено, однак останній разом із іншими співучасниками свідомо, застосовуючи різні способи конспірації, стали на шлях систематичного вчинення особливо тяжких злочинів, із застосуванням насильства відносно громадян України, що є додатковим ризиком вчинити інше кримінальне правопорушення.

Наведені у клопотанні слідчого дані, які належним чином перевірені слідчим суддею, дають підстави для застосування до ОСОБА_7 одного із запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, з метою забезпечення кримінального провадження.

Слідчим суддею також перевірено можливість застосування відносно ОСОБА_7 інших більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою, проте дійшов висновку про їх недостатність з огляду на вчинені злочини та наведені ризики.

Колегія суддів також враховує обставини вчинення злочинів, а саме їх зухвалість, виключну суспільну небезпечність з огляду на погрози застосування насильства щодо потерпілого, а також пошкодження майна.

З огляду на викладене, жоден з більш м`яких запобіжних заходів, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та запобігти існуючим ризикам, а обрання більш м`якого запобіжного заходу, може спричинити перешкоджання встановленню об`єктивної істини у даному кримінальному провадженні та не буде відповідати суспільному інтересу, який превалює над повагою до свободи особистості.

Обставин, які б переконали у протилежному висновку ніж той, до якого дійшов слідчий суддя, захисником в апеляційній скарзі не наведено.

Апеляційним судом враховуються дані про наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зв`язків, проте вони не впливають на правильність прийнятого рішення.

Щодо не визначення застави, слідчий суддя дійсно помилково вказав на вчинення злочину ОСОБА_7 із застосуванням насильства, однак правильно послався на ч. 4 ст. 183 КПК України.

Зазначеною нормою передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

В даному випадку, ОСОБА_7 вчинено злочин із погрозою застосування насильства, що також підпадає під дію ч. 4 ст. 183 КПК України, а відтак рішення слідчого судді щодо не визначення підозрюваному застави, є загалом правильним.

Враховуючи наведене, рішення слідчого судді є законним та належним чином вмотивованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційних вимог.

Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 захисника в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 15 лютого 2024 року щодо ОСОБА_7 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4