Ухвала

від 25.03.2024 по справі 320/25378/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

25 березня 2024 року м. Київ № 320/25378/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни до Міністерства юстиції України та Державного підприємства "Національні інформаційні системи" про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася приватний нотаріус Київського міського нотаріуса Смірнова Алла Сергіївна з позовом до Міністерства юстиції України, у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України Про задоволення скарги від 02.05.2023 року №61562/5 в частині п.3 щодо анулювання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, п.4. щодо направлення до вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни, та Висновок Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб?єктів у сфері державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції у сфері державної реєстрації щодо розгляду скарги від 01.05.2023 року в частині анулювання приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни;

- зобов`язати Міністерство юстиції України відновити становище, що існувало до видачі незаконного наказу, шляхом поновлення (розблокування) доступу державного реєстратора приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Смірнової Алли Сергіївни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

- зобов`язати ДП Національні інформаційні системи поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати позовну заяву з додатками у паперовій формі та належним чином засвідченими доказами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.10.2023 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву (три примірника), з урахуванням вказаних судом зауважень.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 продовжено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на 10 календарних днів дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви, а саме: надати уточнену позовну заяву (три примірники), з урахуванням вказаних судом зауважень.

09.01.2024 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якій в якості відповідачів зазначені Міністерство юстиції України та Державне підприємство "Національні інформаційні системи".

06.03.2024 на адресу суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла уточнена позовна заява, яка є аналогічною за змістом із уточненою позовною заявою, поданою до суду 09.01.2024.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі за цим позовом, суд бере до уваги наступне.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у п.24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у п.1 ст.6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Отже, поняття суд, встановлений законом зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У відповідності до частини п`ятої статті 125 Конституції України з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Предметом позову у даній справі є, серед іншого, вимога про зобов`язання Державного підприємства Національні інформаційні системи поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Спірні правовідносини, які склалися у цій справі у вказаній частині, зводяться до питання правомірності блокування Державним підприємством «Національні інформаційні системи» приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Як вбачається з приписів пункту 6 Порядку забезпечення доступу осіб, уповноважених на здійснення реєстраційних дій, до Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15.12.2015 № 2586/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 грудня 2015 р. за № 1568/28013, тимчасово блокувати доступ до будь-яких реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України, Державне підприємство «Національні інформаційні системи», яке відповідно до пункту 1 наказу Міністерства юстиції України від 25.06.2015 № 1059/5 визначено адміністратором Єдиних та Державних реєстрів, створення та забезпечення функціонування яких належить до компетенції Міністерства юстиції України, може лише на підставі відповідного рішення, прийнятого Міністерством юстиції України або його територіальним органом.

Отже, ДП «Національні інформаційні системи» не наділено свободою розсуду у разі отримання від територіального управління юстиції відповідного рішення, прийнятого Міністерством юстиції України, його територіальним органом про тимчасове блокування доступу до відповідних реєстрів.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до Статуту Державного підприємства «Національні інформаційні системи», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2018 року № 106/5, предметом діяльності Державного підприємства «Національні інформаційні системи» є технічне та технологічне створення, запровадження, експлуатація програмно-експлуатаційних комплексів Єдиних та Державних реєстрів, держателем яких є Міністерство юстиції України. При цьому, підприємство діє на принципах госпрозрахунку, самофінансування та самоокупності і функціонує як самостійний суб`єкт господарювання.

Отже, Державне підприємство «Національні інформаційні системи» не здійснює владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, та, відповідно, законодавчо не уповноважене владно керувати поведінкою, зокрема, позивачки.

Вказана правова позиція була викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №826/3269/18.

Водночас, відносини між приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Смірновою Аллою Сергіївною та ДП «Національні інформаційні системи» врегульовані публічним договором про надання послуг з підключення та забезпечення технічної підтримки користування Єдиними та Державними реєстрами, до якого позивач приєдналася шляхом подання відповідної заяви.

Враховуючи вказане, суд зазначає, що згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У зв`язку з викладеним суд вважає, що на спірні правовідносини в частині зобов`язання ДП Національні інформаційні системи поновити приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Смірновій Аллі Сергіївні доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, оскільки такий спір випливає з цивільно-правових відносин і має вирішуватися судами в порядку цивільного судочинства.

Саме такий правовий висновок було викладено Верховним Судом у постанові від 10.11.2022 у справі №420/607/20.

Відповідно, вищевказана позвона вимога повинна розглядатися та вирішуватися місцевим загальним судом за правилами цивільного судочинства.

Щодо позовних вимог в іншій частині, то в силу вимог КАС України такі вимоги підсудні окружному адміністративному суду.

Таким чином, позивачем у позовній заяві заявлено позовні вимоги, які підсудні різним судам, та мають розглядатися за правилами різного судочинства, що суперечить вимогам КАС України та є порушенням правила об`єднання позовних вимог.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

У даному випадку відсутні підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу, оскільки частиною четвертою цієї статті закріплено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на те, що позивачем порушено правила об`єднання позовних вимог, встановлені КАС України, суд вважає за необхідне позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

При цьому суд позбавлений можливості роз`єднати позов та виокремити заявлені позивачем позовні вимоги до Державного підприємства "Національні інформаційні системи", оскільки останні мають розглядатися за правилами ЦПК України, у той час як позовна заява у цій справі оформлена за правилами КАС України.

Суд зазначає, що допущене позивачем порушення не є формальним, оскільки фактично унеможливлює розгляд справи за вимогами, які підлягають розгляду за правилами різного судочинства, а тому повернення позовної заяви позивачеві свідчить не про допущення судом формалізму, а про вчинення дій, направлених на упорядкування процесуальних правовідносин. При цьому, така процесуальна дія не є порушенням права позивача на доступ до суду в розумінні норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 35 рішення у справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" від 12.03.2009 (Заява № 20347/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія A, N 18, сс. 17-18, пп. 35-36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності, заходи забезпечення позову, нормативне регулювання такого права стосовно неповнолітніх та психічно хворих осіб (див. рішення у справі "Стаббінґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51-52; і у справі"Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, N 316-B, сс. 80-81, пп. 62-67). Якщо доступ до суду обмежено внаслідок дії закону або фактично, Суд має з`ясувати, чи не порушило встановлене обмеження саму суть цього права і, зокрема, чи мало воно законну мету, і чи існувало відповідне пропорційне співвідношення між застосованими засобами і поставленою метою (див. рішення у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, серія A, N 93, сс. 24-25, п. 57).

У пункті 31 рішення у справі "Наталія Михайленко проти України" від 30.05.2013 (Заява № 49069/11) Європейський суд з прав людини також зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. рішення від 28 травня 1985 року у справі Ешингдейн проти Сполученого Королівства (Ashingdane v. the United Kingdom), п. 57, Series A № 93). Встановлюючи такі правила, Договірна держава користується певною свободою розсуду.

Отже, передбачене статтею 169 КАС України право суду на повернення позовної заяви у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог є законодавчо закріпленим процесуальним обмеженням, встановленим державою з метою регулювання процедурних питань. При цьому таке процесуальне не обмежує право позивача на доступ до суду, оскільки позивач не позбавлений можливості подання окремих позовів, сформувавши та виклавши позовні вимоги до Міністерства юстиції України у позовній заяві, оформленій за правилами КАС України, а позовні вимоги до Державного підприємства "Національні інформаційні системи" - за правилами ЦПК України.

Правовий висновок щодо необхідності повернення позовних заяв у випадку порушення правил об`єднання позовних вимог викладено Верховним Судом у постановах від 05.03.2019 у справі №917/1377/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80470812), від 27.02.2019 у справі №922/2225/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80308662), від 14.08.2018 у справі №910/3569/188 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 75896052).

Крім того, об`єднання позовних вимог, щодо яких законом визначена підсудність різним судам, було підставою для повернення Верховним судом позовних заявах у справах №П/9901/242/19 (ухвала від 08.05.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81616500), №П/9901/236/19 (ухвала від 07.05.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81565617), №П/9901/244/19 (ухвала від 07.05.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81563892), №П/9901/234/19 (ухвала від 03.05.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81520727), №9901/185/19 (ухвала від 22.04.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81334585), №9901/189/19 (ухвала від 22.04.2019, реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81366437) та багатьох інших.

Відповідно до частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Керуючись статтями 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

1. Позовну заяву повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.

2. Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

3. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) учасникам справи (їх представникам), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.

Суддя Дудін С.О.