Рішення

від 25.03.2024 по справі 520/26285/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

25 березня 2024 р. справа № 520/26285/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,-

встановив:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» (далі за текстом - платник податків, товариство), у порядку адміністративного судочинства заявив вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.09.2023 №415/35002301 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 456.270,00 грн.

Аргументуючи цю вимогу зазначив, що своєчасно відповідно до вимог ПК України 30.09.2022 подав Звіт про контрольовані операції за 2021 рік. Пізніше, у зв`язку з виявленням Відповідачем факту невключення до поданого Звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та отриманням запиту, 19.04.2023 Позивач подав уточнюючий Звіт про контрольовані операції, в якому додатково задекларував контрольовані операції на загальну суму 3.456.671,00грн. Невключення Позивачем до поданого Звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відбулося протягом періоду дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України. Перелік порушень податкового законодавства, за які контролюючим органом нараховуються штрафні санкції в період дії карантину на території України є вичерпним та не включає застосування штрафних санкцій за порушення подання звіту про контрольовані операції за 2021 рік у період з 01 березня 2020 року і до останнього календарного дня місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Зазначена норма абз. 1 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України була чинною станом на дату проведення перевірки та прийняття ППР, а її дія не зупинена іншими нормами ПК України. Водночас, згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). Зважаючи на вищезазначене, оскільки порушення вимог законодавства з питань трансфертного ціноутворення було вчинене Позивачем під час дії карантину, Відповідач не мав права застосовувати до Позивача штрафні санкції та приймати ППР в силу вимог п. 11 та абз. 1 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Відповідач, Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі за текстом - відповідач, суб`єкт владних повноважень, владний суб`єкт, адміністративний орган, орган публічної адміністрації, МУ, Управління) із поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову, зазначив, що відповідно до вимог Податкового кодексу України подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4. та 120.6 статті 120 ПК України.

Згідно вимог спеціальної норми податкового законодавства, що діє в період воєнного стану, а саме п.69.1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, платники податків звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання свого податкового обов`язку, виключно у випадку, коли така неможливість підтверджена контролюючим органом за процедурою, що встановлена Порядком від 29.07.2022 № 225. Рішення щодо неможливості своєчасного виконання позивачем свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалось. За період дії воєнного стану на території України позивач подавав податкову звітність. Розмір штрафних санкцій передбачений ПК України чинним на день прийняття рішення щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій, що відповідає нормам п.11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що згідно з пунктом 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу). При цьому, норма п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, в редакції чинній на момент прийняття оскаржуваного ППР, не врегульовувала питання застосування штрафів за порушення, вчинені платником податків під час дії карантину. Застосування норм п. 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, як таких, що превалюють над п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, є таким, що припускає неоднозначне трактування прав та обов`язків платників податків. Відповідно до п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу - рішення має бути прийняте на користь платника податків. Таким чином, при прийнятті оскаржуваного ППР Відповідач був зобов`язаний керуватися вимогами абз. 1 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, норма якого була чинною на момент виявлення податкового правопорушення та застосування відповідних санкцій до Позивача. Таким чином, приймаючи 04.09.2023 оскаржуване ППР Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, адже застосування штрафної санкції за порушення, що було вчинене під час дії карантину суперечить п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Разом з тим, фактична відміна на всій території України карантину не впливає на обставини цієї справи та не може свідчити про втрату чинності п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

Суд, вивчивши доводи позову і заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов`язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за адресою місцезнаходження - АДРЕСА_1 , станом на 07.08.2023 перебував на обліку у якості платника податків (зборів) в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

30.09.2022р. заявником було подано до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2021 рік, кількість поданих додатків - 19, загальна сума контрольованих операцій, відображена у звіті - 3.619.175.543,00грн.

19.04.2023р. заявник подав до контролюючого органу уточнюючий Звіт про контрольовані операції з позначкою "уточнюючий" за 2021 рік, кількість поданих додатків-19, загальна сума контрольованих операцій, відображена у звіті 3.622.632.214 грн.,

в якому додатково задекларував контрольовані операції з нерезедентами АО СП « ОСОБА_1 (Узбекистан) у сумі 30.758,00грн., TDR D.O.O. (Хорватія) у сумі 84.417,00грн. та FOCKECO (Німеччина) у сумі 3.341.496,00грн.

Ці обставини спору учасниками справи не заперечуються.

Відповідачем, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків як контролюючим органом на підставі підпункту 191.1.1. пункту 19.1.1 статті 19.1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20,п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, абзацу третього п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв`язку із несвоєчасним декларуванням контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 1 жовтня 2022року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.08.2023 №454/35-00-23-01/14333202 (далі за текстом - Акт або АКТ №454).

У згаданому Акті перевірки викладені власні судження контролюючого органу про вчинення платником податків порушень вимог: абз.1 п.п.39.4.2, абз.1 п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 1 жовтня 2022 року.

З посиланням на даний Акт суб`єктом владних повноважень було винесено податкове повідомлення рішення від 04.09.2023 № 415/35002301 на суму 456 270 гривень.

За викладеними у позові доводами заявника, 05.12.2022р. заявником було отримано запит Відповідача від 18.11.2022 за вих. № 1906/6/35-00-23-01-10 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) щодо встановлених розбіжностей у звіті про контрольовані операції.

У зв`язку з виявленням Відповідачем факту невключення Позивачем до поданого Звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та отриманням вказаного Запиту, 19.04.2023 Позивач подав уточнюючий Звіт про контрольовані операції, в якому додатково задекларував контрольовані операції з нерезедентами АО СП « ОСОБА_1 (Узбекистан) у сумі 30 758 грн., TDR D.O.O. (Хорватія) у сумі 84 417 грн. та FOCKECO (Німеччина) у сумі 3 341 496 грн. на загальну суму 3 456 671 грн.

Як відображено в Акті, позивач листом від 20.04.2023 р. надав пояснення щодо контрольованих операцій з нерезедентами АО СП «УЗБАТ А.О. (Узбекистан), TDR D.O.O. (Хорватія) та FOCKECO (Німеччина).

Позивач стверджує, що 11.07.2023 отримав від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Наказ за № 118-П від 06.07.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача на підставі п.п. 78.1.15 ст. 78 ПК України з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв`язку із несвоєчасним декларуванням контрольованих операцій у поданому Звіті про контрольовані операції за 2021 вік в строк до 1 жовтня 2022 року.

04.08.2023 Позивач в межах перевірки надав Відповідачу власні письмові пояснення щодо обставин, які відповідно до Податкового кодексу України звільняють Позивача від фінансової відповідальності за вих. № 803/23ПО.

Перевірка проводилась з 07.08.2023 по 08.08.2023 у приміщенні відповідача.

Перевіркою встановлено: 1) у поданому Звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 01.10.2022 Позивач не задекларував інформацію про всі контрольовані операції, здійснені ним у звітному періоді, у зв`язку з чим Позивачем було подано уточнюючий Звіт про контрольовані операції; 2) перевіркою встановлено факт несвоєчасного декларування Позивачем контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції в строк до 01.10.2022, що свідчить про невиконання Позивачем вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.6 ст. 120 ПК України.

Позивач зазначає, що в адміністративному (досудовому) порядку не оскаржував ані акт перевірки ані спірне рішення.

Стверджуючи про невідповідність закону податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.09.2023 №415/35002301, заявник ініціював даний спір.

Оскільки учасниками справи не заперечуються обставини подання заявником 30.09.2022р. звіту про контрольовані операції за 2021 рік (із граничним строком до 01.10.2022р.) із неповними відомостями, а 19.04.2023р. уточнюючого звіту про контрольовані операції за 2021 рік, що доводить існування події та складу податкового правопорушення за п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України, то ключовим питанням у межах даного спору є відповідь про існування правових підстав для звільнення учасника суспільних відносин від несення міри юридичної відповідальності за податкове правопорушення на підставі п.52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Вирішуючи спір по суті, надаючи правову оцінку обставинам справи та відповідності оскарженого рішення суб"єкта владних повноважень вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що до відносин, котрі склались на підставі установлених обставин спору підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.3 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Керуючись п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.п.39.4.1. п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України для цілей податкового контролю за трансфертним ціноутворенням звітним періодом є календарний рік.

Згідно з п.п. 39.4.2. п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції.

Відповідно до п.п. 39.4.2.1. п.39.4 ст. 39 Податкового кодексу України у звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді. У разі якщо платником податку виявлено, що у раніше поданому звіті про контрольовані операції інформація надана не в повному обсязі, містить помилки або недоліки, такий платник податків має право подати: новий звіт до закінчення граничного строку подання звіту про контрольовані операції за такий самий звітний період; уточнюючий звіт у разі його подання після закінчення граничного строку для відповідного звітного періоду. Подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 статті 120 цього Кодексу.

Згідно абз.4 п.120.6 ст.120 Податкового кодексу України несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу, або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій по акту перевірки штрафна санкція, що підлягає застосуванню складає 456 270, 00 грн (201 (кількість календарних днів несвоєчасного декларування) * 2270 (прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений законом на 1 січня 2021 року)).

Суд відмічає, що позивачем не заперечується ані дата подачі уточнюючого звіту про контрольовані операції 19.04.2023 року, ані кількість днів несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операцій, ані загальна сума нарахованих штрафних санкцій.

Єдиним доводом позивача щодо протиправності спірного рішення є невключення позивачем до поданого звіту про контрольовані операції інформації про всі здійсненні протягом звітного періоду контрольовані операції протягом періоду дії карантину, встановленого КМУ на всій території України та суперечить п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України.

З цього приводу суд зазначає, що 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX (далі - Закон № 533- IX). У зв`язку із набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IX та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 52-1 такого змісту: «За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за: порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії; відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу; порушення вимог законодавства в частині: обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; цільового використання пального, спирту етилового платниками податків; обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку; порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Отже, п.52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

При цьому, суд зауважує, що законодавець шляхом внесення згаданих вище змін до ПК України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, застосування котрих зумовлено перешкодами у виконанні учасником суспільних відносин, спричинених заходами, спрямованими на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантину Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі - Закон № 2118-IX).

Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Отже, запроваджено особливості справляння податків і зборів на період до припинення або скасування воєнного стану на території України.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України визначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 року внесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (далі - Закон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України викладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинності Законом № 2260-IX передбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України звільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку.

Закон № 2260-IX підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом № 2260-IX було внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX (набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України викладений у наступній редакції : «У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Підпункт 69.2. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України викладений у наступній редакції податкові перевірки не розпочинаються, а розпочаті перевірки зупиняються, крім, зокрема: б) документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків та/або з підстав, визначених підпунктами 78.1.2 (в частині контролю за трансфертним ціноутворенням), 78.1.5, 78.1.7, 78.1.8, 78.1.12, 78.1.14-78.1.16, 78.1.21 та 78.1.22 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, та/або документальних позапланових перевірок платників податків, за якими отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником валютного законодавства в частині дотримання граничних строків надходження товарів за імпортними операціями та/або валютної виручки за експортними операціями, та/або документальних позапланових перевірок з питань оподаткування юридичними особами або іншими нерезидентами, які здійснюють господарську діяльність через постійне представництво на території України, доходів, отриманих нерезидентами із джерелом їх походження з України, та/або документальних позапланових перевірок нерезидентів (представництв нерезидентів).

У разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

З огляду на наведене вище правове регулювання спірних правовідносин вбачається, що платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне подання звітності в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

У спірних правовідносинах звіт про контрольовані операції за 2021 рік було подано 30.09.2022 року тобто у встановлений чинним законодавством строк до 1 жовтня 2022 року, однак з неповною інформацією щодо усіх контрольованих операцій за звітній період. Уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2021 рік було подано до податкового органу 19.04.2023 року.

Дані обставини сторонами по справі не заперечуються.

Як визнає позивач правопорушення тривало з 01.10.2022 по 19.04.2023 року, тобто протягом дії карантину.

Однак, суд повторно зазначає, що платник податків звільняється від відповідальності згідно пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а саме з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Розв`язуючи спір по суті, суд зважає, що уведена законодавцем у дію в положеннях п.п.69.1 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ правова категорія "можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України" прямо кореспондує приписам п.п.112.1 ст.112 і п.112.2 ст.112 Податкового кодексу України в частині вини як обов`язкового елементу складу податкового правопорушення (крім випадків, прямо передбачених нормами Податкового кодексу України) та п.п.112.8.9 ст.112 Податкового кодексу України в частині дії непереборної сили (форс-мажору) як обставини, що звільняє від фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України був затверджений наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022р. №225 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2022р. за №967/38303; набрав чинності - 06.09.2022р.; далі за текстом - Порядок №225).

Згідно з п.3, п.4, п.6 і п.7 Порядку №225 процедурою набуття особою правового статусу платника податків, у якого відсутня можливість виконання податкового обов`язку, у якості обов`язкової передумови визначено подання платником податків до контролюючого органу відповідної заяви та документів у підтвердження викладених у цій заяві фактів, а у разі невчинення платником означеного діяння - такий платник у силу застереження п.7 Порядку №225 вважається таким, що має можливість своєчасно виконати податкові обов`язки у терміни, визначені Податковим кодексом України або іншим законодавством, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи.

Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасне декларування контрольованих операцій після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

Отже, будь-яких інших обставин для звільнення від відповідальності платника податків на період до припинення або скасування воєнного стану на території України чинним законодавством не передбачено.

В Акті перевірки зазначено, що інформація в контролюючому органі щодо подання товариством у відповідності до п.69.1 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України та Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1. пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №225 від 29.07.2022, заяви та документі, що підтверджують неможливість виконання податкового обов`язку, відсутня. Рішення щодо неможливості своєчасного виконання товариством свого податкового обов`язку контролюючим органом не приймалось. Згідно ІС «Податковий блок» за період дії воєнного стану на території України товариство податкову звітність подавало.

Позивачем доказів на спростування цього до матеріалів справи не надано.

Стосовно доводу про юридичні наслідки дії карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19; далі за текстом - Карантин) суд додатково зауважує, що п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ діяла у часі протягом 01.03.2020р.-30.06.2023р., позаяк карантин був введений постановою КМУ від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і з урахуванням рішень Уряду України, зокрема, постанови КМУ від 27.06.2023р. №651 діяв до 24:00 год. 30.06.2023р.

Разом із тим, у силу спеціального застереження за п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з моменту набуття чинності Законом України від 12.05.2022р. №2260-ІХ (27.05.2022р.) виникла колізія між п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ та п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за ст.120 Податкового кодексу України.

Відтак, положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині застосування фінансових санкцій (штрафу) за ст.120 Податкового кодексу України не можуть бути поширені на випадки, де граничний строк реєстрації документа обов`язкової податкової звітності був розпочатий перебігом до 27.05.2022р. і подія несвоєчасної подачі документа обов"язкової податкової звітності припала на період до 27.05.2022р.

Натомість у разі, коли граничний строк подання документа обов`язкової податкової звітності був розпочатий перебігом після 27.05.2022р. (у даному випадку - 01.10.2022р.), а подія фізичного подання документа обов`язкової податкової звітності до контролюючого органу припала на календарну дату після 27.05.2023р., то положення ч.1 ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010р. по справі Щокін проти України (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011р. по справі Серков проти України (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), не створюють підстав для віддання пріоритету у застосуванні саме п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, адже і п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ, і п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ є рівносильними однопредметними актами права, але п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ був прийнятий пізніше у часі.

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 01.06.2023р. по справі №300/4156/22 за принципом незворотності дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, який сформульований, зокрема, у рішеннях Конституційного Суду України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях цього Суду від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, а також від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли й закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

У рішенні від 3 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».

Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, згідно з висновком, що міститься у рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин (особа отримала право на застосування стосовно себе цього акта або його положень та фактично розпочала процес реалізації відповідного права). У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд нагадує, що положення п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ діяли у часі протягом 01.03.2020р.-30.06.2023р.

Положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ в частині спеціальної умови звільнення учасника суспільних відносин від відповідальності за недотримання податкової дисципліни діяли у часі протягом 27.05.2022р.-01.08.2023р.

Положення п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ містили пряму вказівку про те, що вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, за викладеними вище правилами тлумачення змісту норм права у разі виникнення колізії у застосуванні до подій податкових правопорушень, скоєних у період 27.05.2022р.-01.08.2023р. підлягають застосуванню саме норми п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, а не положення п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ.

Також слід зважати на те, що Верховний Суд у постанові від 12 березня 2024 року по справі №160/13661/23 у подібних правовідносинах дійшов висновку, що в період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової звітності регулюються нормами ПК України з урахуванням особливостей, визначених у пункті 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» цього кодексу. Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

Стосовно посилання позивача на судову практику апеляційних судів, то суд зазначає, що згідно з вимогами ч.5 ст. ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Стосовно доводів заявника на презумпцію правомірності рішень платника податку, суд зазначає, що відповідно до вимог п.4.1.4 ст.4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку, з викладених вище міркувань неоднозначності або суперечності трактування норм права у спірних правовідносинах судом не встановлено.

Посилання позивача про скасування норми п.69.2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України 31.07.2023 року, та відновлення з 01.08.2023 року дії норми абз.1 п.52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, суд зазначає, що постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, після настання події календарної дати - 30.06.2023р. положення п.521 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ об"єктивно не можуть продовжувати дію у часі.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30.06.2023 № 3219-IX були внесені зміни до п.69.2. підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України: абзаци дев`ятий - вісімнадцятий замінено вісьмома новими абзацами.

Даний Закон набрав чинності з 01.08.2023 року і розповсюджується на правовідносини, які виникли після цієї дати.

Отже, Закон України від 30.06.2023 №3219-IX не скасовує дії у часі протягом період 27.05.2022р.-01.08.2023р. положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ.

У даній справі податкове правопорушення тривало з 01.10.2022 по 19.04.2023 року, тобто у період дії положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ.

Продовжуючи розгляд справи, суд зазначає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом", у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей".

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Тому, перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, суд констатує, що у ході розгляду справи владним суб`єктом подано докази відповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення, а обсяг використаних доказів та обрані мотиви не дозволяють визнати юридично неправильними та фактично необґрунтованими ті підстави, які покладені адміністративним органом в основу цього волевиявлення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При цьому, суд зважає, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 07.11.2019р. по справі № 826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18) обов`язковою умовою визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-78, 90, 211 КАС України, суд зазначає, що владний суб`єкт у спірних правовідносинах забезпечив дотримання ч.2 ст.19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України, позаяк обставини спірних правовідносин з"ясував із достатньою повнотою, положення належної норми закону витлумачив вірно, зважив на усі юридично значимі фактори і за підтвердження як події, так і складу податкового правопорушення, вчиненого після 27.05.2022р. правомірно поширив на спірні правовідносини дію норм п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, у зв"язку із цим реально вчинене управлінське волевиявлення узгоджується як зі дійсним змістом нормативного регламентування, так і із справжніми обставинами спору, не призводить до безпідставного погіршення правового становища учасника суспільних відносин.

Отже, відсутність порушеного суб`єктивного права (ущемленого охоронюваного законом інтересу) є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

При розв`язанні спору, суд зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з"ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значним факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

СуддяО.В. Старосєльцева