Постанова

від 16.10.2024 по справі 520/26285/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2024 р.Справа № 520/26285/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Старосєльцева О.В., м. Харків, по справі № 520/26285/23

за позовом Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-ПРИЛУКИ»

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Приватного акціонерного товариства «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» (далі позивач, ПАТ «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ») звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просить суд:

-визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.09.2023 №415/35002301 про застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) у розмірі 456270,00 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі №520/26285/23 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що що заявник пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації суб`єктів господарювання, набув правового статусу юридичної особи приватного права, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за адресою місцезнаходження - Україна, 17502, Чернігівська область, місто Прилуки, вул. Незалежності, б.21, станом на 07.08.2023 перебував на обліку у якості платника податків (зборів) в Північному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.

30.09.2022р. заявником було подано до контролюючого органу звіт про контрольовані операції за 2021 рік, кількість поданих додатків - 19, загальна сума контрольованих операцій, відображена у звіті - 3.619.175.543,00грн.

19.04.2023р. заявник подав до контролюючого органу уточнюючий Звіт про контрольовані операції з позначкою "уточнюючий" за 2021 рік, кількість поданих додатків-19, загальна сума контрольованих операцій, відображена у звіті 3.622.632.214 грн., в якому додатково задекларував контрольовані операції з нерезедентами АО СП «УЗБАТ А.О. (Узбекистан) у сумі 30.758,00грн., TDR D.O.O. (Хорватія) у сумі 84.417,00грн. та FOCKECO (Німеччина) у сумі 3.341.496,00грн.

Ці обставини спору учасниками справи не заперечуються.

Відповідачем, Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків як контролюючим органом на підставі підпункту 191.1.1. пункту 19.1.1 статті 19.1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1. статті 20,п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпункту 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпункту 78.1.15 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, абзацу третього п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв`язку із несвоєчасним декларуванням контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 1 жовтня 2022року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 08.08.2023 №454/35-00-23-01/14333202 (далі за текстом - Акт або АКТ №454).

У згаданому Акті перевірки викладені власні судження контролюючого органу про вчинення платником податків порушень вимог: абз.1 п.п.39.4.2, абз.1 п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 1 жовтня 2022 року.

З посиланням на даний Акт суб`єктом владних повноважень було винесено податкове повідомлення рішення від 04.09.2023 № 415/35002301 на суму 456 270 гривень.

За викладеними у позові доводами заявника, 05.12.2022р. заявником було отримано запит Відповідача від 18.11.2022 за вих. № 1906/6/35-00-23-01-10 про надання інформації (пояснень та їх документального підтвердження) щодо встановлених розбіжностей у звіті про контрольовані операції.

У зв`язку з виявленням Відповідачем факту невключення Позивачем до поданого Звіту про контрольовані операції інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції та отриманням вказаного Запиту, 19.04.2023 Позивач подав уточнюючий Звіт про контрольовані операції, в якому додатково задекларував контрольовані операції з нерезедентами АО СП « ОСОБА_1 (Узбекистан) у сумі 30 758 грн., TDR D.O.O. (Хорватія) у сумі 84 417 грн. та FOCKECO (Німеччина) у сумі 3 341 496 грн. на загальну суму 3 456 671 грн.

Як відображено в Акті, позивач листом від 20.04.2023 р. надав пояснення щодо контрольованих операцій з нерезедентами АО СП «УЗБАТ А.О. (Узбекистан), TDR D.O.O. (Хорватія) та FOCKECO (Німеччина).

Позивач стверджує, що 11.07.2023 отримав від Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків Наказ за № 118-П від 06.07.2023 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Позивача на підставі п.п. 78.1.15 ст. 78 ПК України з питань дотримання вимог податкового законодавства у зв`язку із несвоєчасним декларуванням контрольованих операцій у поданому Звіті про контрольовані операції за 2021 вік в строк до 1 жовтня 2022 року.

04.08.2023 Позивач в межах перевірки надав Відповідачу власні письмові пояснення щодо обставин, які відповідно до Податкового кодексу України звільняють Позивача від фінансової відповідальності за вих. № 803/23ПО.

Перевірка проводилась з 07.08.2023 по 08.08.2023 у приміщенні відповідача.

Перевіркою встановлено: 1) у поданому Звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 01.10.2022 Позивач не задекларував інформацію про всі контрольовані операції, здійснені ним у звітному періоді, у зв`язку з чим Позивачем було подано уточнюючий Звіт про контрольовані операції; 2) перевіркою встановлено факт несвоєчасного декларування Позивачем контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції в строк до 01.10.2022, що свідчить про невиконання Позивачем вимог п. 39.4 ст. 39 ПК України та вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена п. 120.6 ст. 120 ПК України.

Позивач зазначає, що в адміністративному (досудовому) порядку не оскаржував ані акт перевірки ані спірне рішення.

Стверджуючи про невідповідність закону податкового повідомлення-рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 04.09.2023 №415/35002301, заявник ініціював даний спір.

Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі податкове правопорушення тривало з 01.10.2022 по 19.04.2023 року, тобто у період дії положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ, а отже контролюючий орган правомірно застосував штрафні (фінансові) санкції відповідно до пункту120.6 ст. 120 ПК України.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України визначено, що платники податків і зборів зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 ПК України податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, звіт про контрольовані операції.

Платники податків, які є учасниками відповідної міжнародної групи компаній та у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов`язані подавати до 1 жовтня року, що настає за звітним, повідомлення про участь у міжнародній групі компаній.

Звіт про контрольовані операції та повідомлення про участь у міжнародній групі компаній подаються центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Згідно до підпункту 39.4.2.1 пункту 39.4 статті 39 ПК України подання платником податку уточнюючого звіту про контрольовані операції не звільняє від відповідальності, передбаченої підпунктами 120.4 і 120.6 статті 120 цього Кодексу.

Приписами абзацу 4 пункту 120.6 статті 120 ПК України встановлено, що несвоєчасне подання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення, та/або глобальної документації з трансфертного ціноутворення (майстер-файлу), та/або звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній, та/або повідомлення про участь у міжнародній групі компаній, у тому числі несвоєчасне подання уточненого звіту у розрізі країн міжнародної групи компаній на вимогу контролюючого органу, або несвоєчасне декларування контрольованих операцій у поданому звіті відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу - тягне за собою накладення штрафу (штрафів) у розмірі: одного розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний календарний день несвоєчасного декларування контрольованих операцій в поданому звіті про контрольовані операції в разі подання уточнюючого звіту, але не більше 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Як вбачається зі змісту акту перевірки від 08.08.2023 №454/35-00-23-01/14333202, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення слугувало те, що: платником податків порушено вимоги абз.1 п.п.39.4.2, абз.1 п.п. 39.4.2.1 п.п. 39.4.2 п. 39.4 ст. 39 Податкового кодексу України в частині несвоєчасного декларування контрольованих операцій у поданому звіті про контрольовані операції за 2021 рік в строк до 1 жовтня 2022 року.

18 березня 2020 року набрав чинностіЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17 березня 2020 року № 533- IX(даліЗакон № 533- IX).

У зв`язку із набранням чинностіЗакону № 533-ІХ(з урахуванням змін, внесенихЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року № 540-IXтаЗакону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)») підрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений пунктом 52-1 такого змісту:

«За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

порушення вимог законодавства в частині:

обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню».

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українимістив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Законодавець шляхом внесення змін доПК Українизапровадив мораторій на застосування штрафних санкцій.

Необхідно зазначити, що карантин Кабінет Міністрів України установив на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Разом з тим, до завершення карантинуУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 рокув Україні введений воєнний стан, який на підставіУказів Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні»продовжувався та станом на час розгляду справи триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада прийнялаЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану» від 3 березня 2022 року № 2118-IX, який набрав чинності 7 березня 2022 року (даліЗакон № 2118-IX).

Законом № 2118-IXпідрозділ 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений пунктом 69, яким установлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

Зокрема, підпунктами 69.1, 69.9 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українивизначено, що у випадку відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом № 2142-IX від 24 березня 2022 рокувнесено зміни у підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX ПК України, а саме слова «трьох місяців» замінено словами «шести місяців».

В подальшому Верховна Рада України прийнялаЗакон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX(даліЗакон № 2260-IX).

У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022року Закону № 2260-IXпідпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українивикладено у такій редакції:

«У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинностіЗаконом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану»за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику».

Відтак, з набранням чинностіЗаконом № 2260-IXпередбачене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК Українизвільнення від відповідальності поставлене в залежність від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IXпідпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнив положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом112.8.9 пункту 112.8 статті 112цьогоКодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються.

Отже, з 27 травня 2022 року припинили застосовуватися положення законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувались пунктом 52-1 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Законом № 2260-IXбуло внесено зміни й до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в Єдиному реєстрі податкових накладних, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом46.2 статті 46цьогоКодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

З 27 травня 2022 року пункт 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК Українидоповнений підпунктом 69.1-1.

Згідно з новими положеннями цього підпункту платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX(набрав чинності 03 січня 2023 року) підпункт 69.1 викладено в новій редакції, зокрема відповідно до абзацу першого підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності та/або документів (повідомлень), у тому числі передбачених статтями 39 і 39-2, пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Враховуючи вказане, платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне подання звітності в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України - з 01 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Між тим, уточнюючий звіт про контрольовані операції за 2021 рік було подано до податкового органу 19.04.2023 року, а отже положення щодо мораторію на дані правові відносини не застосовуються.

Крім того, враховуючи вищезазначені норми підпункту 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХПК України яким визначено, зокрема, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо,Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок № 225).

Цим Порядком визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов`язків тощо.

Згідно Порядку №225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку на підставі відповідної заяви платника податків.

Колегія суддів зазначає, що правопорушення щодо не подання Звіту про контрольовані операції за 2021 рік тривало з 01.10.2022 по 19.04.2023 року, однак, позивач впродовж розгляду справи не доводив наявність обставин звернення Приватного акціонерного товариства «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» з відповідною заявою на виконання положень Порядку №225, будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин не надавав.

Висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що умови юридичної відповідальності визначаються характером діяння, за яке така відповідальність установлюється. Відмінність у заходах відповідальності не може зумовлюватися «випадковими» чинниками, зокрема, недосконалістю законодавчої техніки, коли однакові за характером діяння мають різні умови покарання за них.

За подібних обставин, принцип верховенства права та заборона на дискримінацію платників податків, передбачена підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 ПК України, вимагають застосування однакових умов притягнення до відповідальності за несвоєчасне виконання своїх податкових обов`язків, на які до 27 травня 2022 року поширювалася дія мораторію - як «ковідного», так і «воєнного».

Зважаючи на викладене, визначальним критерієм, який має братися до уваги при вирішенні питання про відповідальність за несвоєчасне виконання податкових обов`язків щодо подання звіту після скасування з 27 травня 2022 року дії мораторіїв, є можливість виконання платником своїх зобов`язань.

При цьому всі платники повинні мати однакові умови, за яких вони можуть уникнути відповідальності шляхом подання Звіту про контрольовані операції у відповідний перехідний період - до 20 липня 2022 року.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 12.03.2024 у справі №160/13661/23.

Таким чином, враховуючи, що заяву про відсутність можливості виконання податкових обов`язків щодо подання Звіту про контрольовані операції за 2021 рік до контролюючого органів позивачем не подавалось, а рішення щодо неможливості своєчасного виконання ПАТ «А/Т ТЮТЮНОВА КОМПАНІЯ «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» контролюючим органом не приймалось, а тому у відповідача були підстави для притягнення платника податків до фінансової відповідальності відповідно до положень п. 120.6 ст. 120 ПК України, оскільки підприємством позивача порушено терміни подання податкової звітності.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивача правомірно притягнуто до відповідальності за порушення підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статі 39 ПК України та застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 120.6 статті 120 ПК України.

Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі, що при прийнятті оскаржуваного ППР щодо позивача у цьому випадку має застосовуватися п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, який звільняє від відповідальності за весь період карантину у зв`язку з COVID-19, а тому нарахування штрафних санкцій за період з 27.05.2022 по 30.06.2023 є недопустимим, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першоїстатті 58 Конституції Українизакони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першустатті 58 Конституції Українищодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце.

Таким чином, правомірність або неправомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

Водночас заходи відповідальності, які підлягають застосуванню за вчинення платниками податків порушення, повинні визначатися згідно з нормативно-правовими актами, чинними на час виникнення відповідних правовідносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 вересня 2020 року у справі № 809/818/17, від 19 червня 2020 року у справі №260/769/19, від 21 липня 2022 року у справі №826/2674/18.

Колегія суддів зазначає, що пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК Українизаконодавець запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій за вчиненні відповідні порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, після настання події календарної дати - 30.06.2023р. положення п.521підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції законів України від 30.03.2020р. №540-ІХ та від 13.05.2020р. №591-ІХ об"єктивно не можуть продовжувати дію у часі.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30.06.2023 №3219-IX були внесені зміни до п.69.2. підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України: абзаци дев`ятий - вісімнадцятий замінено вісьмома новими абзацами.

Вказаний Закон набрав чинності з 01.08.2023 року і розповсюджується на правовідносини, які виникли після цієї дати.

Отже, Закон України від 30.06.2023 №3219-IX не скасовує дії у часі протягом період 27.05.2022р.-01.08.2023р. положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ.

У даній справі податкове правопорушення тривало з 01.10.2022 по 19.04.2023 року, тобто у період дії положень п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 Розділу ХХ Податкового кодексу України у редакції Закону України від 12.05.2022р. №2260-ІХ.

Враховуючи вказане, на час вчинення позивачем правопорушення положення передбачені пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України не застосовувались, а отже посилання позивача на дію мораторію є безпідставним.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення - 04.09.2023 року, Постановою від 27 червня 2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» Кабінет Міністрів України відмінив з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, в зв?язку з чим вимоги пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України втратили чинність та не застосовувались на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що після скасування "ковідного" мораторію приписи п. 52-1 підр. 10 розділу XX ПК України щодо незастосування дії штрафних санкцій за правопорушення вчинененні під час дії мораторію не можуть застосовуватись окремо від п.п.69.2 п.69 підр. 10 розділу ХХ ПК України, що діяли під час карантину та на час вчинення позивачем податкового правопорушення.

Згідно з п. 11 підр. 10 розд. XX "Інші перехідні положення" ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Таким чином, п. 11 підр. 10 розд. XX "Інші перехідні положення" ПК України містить приписи щодо застосування розмірів санкцій на час прийняття рішення контролюючим органом, що було позивачем дотримано.

Однак, вказана норма не містить приписів щодо застосування п. 52-1 підр. 10 розділу XX ПК України, який визначає умови звільнення від відповідальності, а не розмір штрафних санкцій, як посилається позивач в апеляційній скарзі.

Щодо доводів апелянта, що суд першої інстанції безпідставно поклав в основу рішення правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 12.03.2024 у справі №160/13661/23, що стосувалася спору у кардинально інших правовідносинах, під час яких діяло зовсім інше правове регулювання, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки у вказаній постанові Верховного Суду викладено правовий висновок щодо правомірності застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії карантину, які поширювалися на правовідносини, що врегульовувалися пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, та період дії воєнного стану на території України, що врегульовувалися пунктом 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, а в даній справі мало місце питання щодо застосування саме вказаних положень.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про залишення позову без задоволення.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «А/Т тютюнова компанія «В.А.Т.-ПРИЛУКИ» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 по справі № 520/26285/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.10.2024 року