Ухвала

від 26.03.2024 по справі 620/300/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

26 березня 2024 року Чернігів Справа № 620/300/24

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді БаргаміноїН.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішенняформа «В3» №00069960404 від 17.07.2023.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення було задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області податкового повідомлення - рішення № 00069960404 від 17.07.2023, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Соя Плюс» судові витрати в розмірі 2684,00 грн.

До суду від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №620/300/24, яким вирішити питання про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області на користь ТОВ «Еко Соя Плюс» 9 000 (дев`ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно частин першої-третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В силу частин першої, третьої п`ятої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства Українирозмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення судуза умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З аналізу наведених норм процесуального закону вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу належать до судових витрат, що, однак, не зумовлює висновку про їх обов`язкову наявність у кожній справі.

За загальним правилом, питання про стягнення таких витрат має вирішуватися судом одночасно із задоволенням позову такої сторони у рішенні, постанові або ухвалі. Разом з тим, суд може розглянути це питання і після вирішення справи, але лише за наявності визначених законом передумов: неможливості подати докази розміру понесених витрат внаслідок поважних причин з подачею відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів.

Вирішуючи питання темпоральних меж подання заяви про стягнення витрат на правову допомогу, а також доказів на підтвердження їх фактичного понесення та розміру, колегія суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 340/2823/21 зауважила, що вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останній етап перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

Проте підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов`язується ухвалення додаткового рішення в цій частині.

Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п`яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.

Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до статті 252 Кодексу адміністративного судочинства Україний тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 160/16902/20.

Так, суд зазначає, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не позбавляв права представника позивача подати до суду заяву про неможливість подати докази розміру понесених витрат до вирішення справи по суті.

Проте, представником позивача до розгляду справи по суті не було надано доказів сплати витрат на правничу допомогу, заяви, в якій в порядку частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, було б повідомлено, що протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду будуть надані докази для розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу також не було подано, як і не повідомлено суд про поважні причини, які зумовили неможливість подання таких доказів до прийняття рішення в справі.

Суд звертає увагу, що зазначення в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також те, що ґрунтовний розрахунок обсягу та вартості наданої адвокатом професійної правничої допомоги по справі та докази сплати, будуть надані суду до виходу в нарадчу кімнату не є заявою в розумінні частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, представником позивача в позовній заяві чи в будь-який інший спосіб не було повідомлено суд про неможливість з поважних причин до закінчення розгляду справи подати докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат.

Представник позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення вказав, що остаточний розрахунок витрат міг змінюватись в залежності від позиції та дій відповідача, то відповідно остаточний розрахунок суми витрат та докази її сплати, він, як представник позивача, планував подати разом з відповіддю на відзив, при цьому вказав, що станом на 11.03.2024, відзив не отримував, і вже з реєстру судових рішень дізнався про те, що справа розглянута і 11.03.2024 року винесено рішення.

Суд не приймає вказані посилання, оскільки копію відзиву відповідачем було направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано 26.01.2024, що підтверджується результатами відстеження поштового відправлення. Крім того, копію відзиву було додано до системи «Електронний суд» 23.02.2024.

Тобто, представник позивача, враховуючи вищевикладене, мав можливість подати суду розрахунок суми витрат на правову допомогу та докази їх понесення, в тому числі з урахуванням поданого відповідачем відзиву та враховуючи його обізнаність зі строками розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16 зазначила, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Так, приймаючи у даній справі рішення від 11.03.2024 судом були вирішені заявлені позовні вимоги, а також вирішено питання щодо розподілу судових витрат, в тому числі понесених витрат на правову допомогу, та оскільки позивачем не надано суду належних доказів понесення таких витрат в межах даного адміністративного спору в строк, визначений позивачем в адміністративному позові, суд прийшов до висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивач у заяві про ухвалення додаткового рішення просить повторно вирішити питання про стягнення з відповідача суми витрат на правову допомогу, питання по яке вже було вирішено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.03.2024.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 808/1436/18.

Відповідно до частини четвертоїстатті 252 Кодексу адміністративного судочинства України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" про ухвалення додаткового судового рішення слід відмовити.

Керуючись статтями 241-243, 248, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Соя Плюс" до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 25.03.2024.

Суддя Наталія БАРГАМІНА