Ухвала

від 25.03.2024 по справі 1340/5528/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 березня 2024 року

Київ

справа № 1340/5528/18

адміністративне провадження № К/990/9317/24

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №1340/5528/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 11.03.2024.

Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі зокрема пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Однак, обґрунтування цієї підстави наведено безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Так, судові рішення не містять висновку про те, що господарські операції між позивачем і його контрагентом мали реальний характер (незгоду з чим висловлено у касаційній скарзі). Ухвалюючи судові рішення, суди виходили з таких мотивів, які за своїм змістом зводяться до допущення контролюючим органом істотних порушень норм податкового законодавства під час проведення перевірки, зокрема:

1) контролюючий орган під час проведення перевірки позивача, копії первинних документів за актом невиїзної документальної перевірки ТОВ Корпорація КРТ від 18 травня 2018 року №1/28-10-18-17/37786903 не досліджував, тобто на момент проведення перевірки та прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 30 липня 2018 року №0012971601 та №0012961601 відповідач був позбавлений можливості надати оцінку первинній документації та встановити реальність чи нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом;

2) у справі №1340/4619/18 визнано протиправними та скасованими податкові повідомлення-рішення від 04 липня 2018 року №0005444817, №0005454817, №0005434817, складені відносно ТОВ Корпорація КРТ, які складені на підставі Акта перевірки №1/28-10-18-17/37786903 від 16 травня 2018 року. Таким чином, Акт перевірки №1/28-10-18-17/37786903 від 16 травня 2018 року, який був покладений в основу поставлених у вину позивачу порушень, не може бути використаний як підстава для висновків щодо взаємовідносин платника податків з його контрагентом ТзОВ Корпорація КРТ, а тому є недопустимим доказом порушення позивачем податкового законодавства;

3) договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання, тому господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу, а відтак дослідження відповідачем змісту укладених позивачем договорів не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій та порушення останнім приписів податкового законодавства;

4) будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер не є належним доказом у розумінні процесуального закону.

З цих підстав суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах податковий орган не забезпечив повного та всебічного з`ясування обставин господарської діяльності позивача, які мають істотне значення, при цьому акт перевірки, отриманий у результаті документальної невиїзної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Відповідачем не здійснювалася перевірка первинних документів за господарськими операціями, такі не увійшли у акт перевірки, а проведений відповідачем опис згаданих первинних документів не є достатнім для висновку про наявність порушень з боку позивача. Крім того, суди критично оцінили пояснення податкового органу про те, що такі документи на їх вимогу позивач не надав, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження відповідних дій щодо позивача, які відповідач вправі вчинити для отримання таких за невиконання вимоги суб`єкта владних повноважень.

У касаційній скарзі відсутнє обґрунтування незгоди з такими висновками судів у взаємозв`язку із посиланням на відповідну підставу для касаційного оскарження судових рішень. Водночас у касаційній скарзі також містяться доводи про не врахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду з питання застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України. Однак, зі змісту касаційної скарги неможливо встановити, щодо якого з первинних документів ГУ ДПС вважає наявними підстави для застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України. Разом з тим, як вже зазначалося, за встановленими у цій справі обставинами, підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень стала саме отримана ГУ ДПС інформація без дослідження первинних документів.

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Касаційна скарга має містити обґрунтування неправильного застосування судами норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права послідовне у взаємозв`язку із усіма висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову та обов`язковим посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України (з наведенням обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для відповідної підстави).

У цілому доводи ГУ ДПС зводяться до викладення обставин справи, цитування висновків акта перевірки, норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Суд звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №1340/5528/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «Енергія-Новояворівськ» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон