Ухвала

від 25.01.2024 по справі 953/327/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/327/24

н/п 1-кс/953/805/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2024 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромвідділу Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000001018 від 01.09.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Острогожськ, Воронізької області рф, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який підозрюєтьсяу вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.199КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В:

25.01.2024 до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромвідділу Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000001018 від 01.09.2023 про застосування запобіжногозаходу увиді триманняпід вартоювідносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,підозрюваного увчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 199 КК України.

Клопотання обґрунтовано тим, що 28.12.2023 ОСОБА_5 , знаходячись за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи спільний з невстановленою особою умисел на підроблення офіційних документів, які видаються установою, організацією, які надають права, з метою використання їх іншими особами, а саме довіреності на розпорядження майном, за зразком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 09.12.2021 про «Деякі питання використання спеціальних бланків нотаріальних документів» на підставі розміщеного оголошення у месенджері «Telegram» на каналі « ІНФОРМАЦІЯ_2 » прийняв замовлення від невстановленої в ході проведення досудового розслідування щодо виготовлення довіреності на вчинення правочину від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в обхід передбаченого наказу Міністерства Юстиції України від 28.12.2006 № 111/5«Про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.12.2006 за № 1378/13252, з нанесенням на нього імітації голографічного захисного елементу, отримавши від невстановленої особи інформацію у текстовому вигляді, необхідної для довіреності.

Так, 28.12.2023 приблизно о 15:00 від ОСОБА_9 , який є замовником на виготовлення вищезазначеного підробленого документа та якого працівники правоохоронних органів дотримуючись вимог діючого кримінального процесуального законодавства України залучили до конфіденційного співробітництва при проведені контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, на підконтрольний невстановленій в ході досудового розслідування особі, віртуальний рахунок «TWGGffAMwhYvXpovA12rG2ojsWs8dpttAo» платіжної системи USDT TRC20, надійшли грошові кошти у сумі 400 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ станом на 28.12.2023 становить 15 047,76 грн.

Надалі, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою, у період з 29.12.2023 до 05.01.2024, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , маючи у своєму розпорядженні необхідне обладнання та знаряддя для виготовлення підроблених довіреностей на укладення правочину, розробив електронний макет зазначеної довіреності від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із зазначенням серійного номеру НОМЕР_1 , який переслав невстановленій особі, для узгодження зазначеного макету.

В свою чергу, невстановлена особа узгодивши електронний макет довіреності від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , переслала його ОСОБА_5 .

Після чого, ОСОБА_5 діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою, використовуючи електронний макет документу надісланий йому невстановленою в ході досудового розслідування особою, обладнання, знаряддя, бланк довіреності та полімерну плівку, які заздалегідь замовлені, придбані останнім, знаходячись за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом друку на принтері та нанесення зображення голографічних захисних елементів з метою їх імітації та придання зовнішньої схожості з аналогічним офіційним документом, незаконно виготовив довіреність на право здійснення правочинів від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із зазначенням серійного номеру НОМЕР_1 за зразком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1290 від 09.12.2021 про «Деякі питання використання спеціальних бланків нотаріальних документів». Незаконно виготовлену довіреність від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із зазначенням серійного номеру НОМЕР_1 , з підробленим на ньому голографічним захисним елементом, ОСОБА_5 за допомоги послуг ТОВ «Нова Пошта», з метою конспірації своїх дій та не викриття себе, відправив зазначену довіреність замовнику ОСОБА_9 , використовуючи при цьому його анкетні дані у якості відправника та отримувача, чим здійснив збут підробленої довіреності, що містить підроблені голографічні захисні елементи.

Таким чином, ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою у групі з невстановленою особою, умисно, з корисливих мотивів, вчинили підроблення та збут офіційного документа, який видається установою, організацією, який надає права, з метою використання його іншою особою, а саме довіреність на право здійснення правочинів від імені ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім`я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , із зазначенням серійного номеру НОМЕР_1 , з виготовленими підробленими на ньому голографічними захисними елементами.

23.01.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 199 КК України.

Причетність ОСОБА_5 до скоєння інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, якими обґрунтовується пред`явлена підозра, а саме: протоколом негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 262 КПК України від 11.01.2024; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 263 КПК України від 12.01.2024; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 264 КПК України від 11.01.2024; протоколом негласної слідчої (розшукової) дії в порядку ст. 271 КПК України від 09.01.2024; іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

На даний час виникла необхідність у застосуванні стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки встановлені ризики, визначені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Метою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення,незаконно впливатина потерпілих,свідків,інших підозрюваниху цьомукримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Таким чином, з метою запобігання зазначеним ризикам сторона обвинувачення вважає за доцільне застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням максимального розміру застави.

Прокурор у судовому засіданні підтримав зазначене клопотання у повному обсязі.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні причетність до інкримінованого кримінального правопорушення визнав, зазначив, що його ввели в оману, кінцеву мету він не розумів, йому вона не була відома. Крім того, зазначив, підробкою документів не займався, лише зберігав такі документи, документи, які були у нього вилучені йому не належать, їх йому присилав ОСОБА_10 , грошей за їх зберігання він не отримував. Що стосується нотаріальної довіреності, то за неї він отримав 600 грн. від ОСОБА_10 , йому її замовив чоловік на ім`я ОСОБА_11 та надіслав бланк, йому пояснив, що під час війни таку довіреність було втрачено, а тому він вирішив допомогти та заповнив бланк. Щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував, просив застосувати більш м`який запобіжний захід.

Захисник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення клопотання слідчого заперечував, зазначив, що чітку роль його підзахисного у вчиненому злочині визначити неможливо. Крім того, стороною обвинувачення не доведено наявність існування ризиків на які йде посилання в клопотанні. Просить відмовити у задоволенні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обравши інший більш м`який запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою у виді нічного домашнього арешту або особистого зобов`язання.

Захисник ОСОБА_7 підтримав позицію захисника ОСОБА_6 .

Вислухавши думкиучасників процесу,перевіривши матеріаликлопотання,керуючись принципомправової визначеності,відповідно доположень ст.183,331КПК України, суд доходить наступного висновку.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.09.2023 за номером №12023220000001018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

23 січня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

Щодо наявності обґрунтованої підозри.

Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК України).

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Стаття 277 КПК України визначає вимоги до змісту повідомлення про підозру як процесуального документа. Так, повідомлення про підозру, окрім інших відомостей, має містити зміст підозри.

Достатність належить до оціночної категорії, тому в кожному кримінальному провадженні за внутрішнім переконанням слідчий, детектив, прокурор вирішують питання про достатність рівня підозри, обґрунтування якої (тобто її зміст) лягає в основу процесуального документа. Повідомлення про підозру це суб`єктивне, засноване на відповідній структурі складу злочину, формулювання обвинувачення у формі певної тези, яка лише у процесі досудового розслідування в повному обсязі може перерости у твердження у вигляді обвинувального акта.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

З матеріалів, доданих до клопотання вбачається, що ОСОБА_5 23.01.2024 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

Не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих стороною обвинувачення документів, які перелічені вище у сукупності, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри, на час розгляду клопотання, щодо можливого вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України.

У світлі обставин цього кримінального провадження досліджених матеріалів достатньо для того, щоб у рамках судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про застосування запобіжного заходу, дійти висновку про наявність «обґрунтованої підозри».

Слідчий суддя наголошує, що при вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження чи продовження строку його дії, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Висновок про обґрунтованість підозри не констатує винуватості ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину та відповідно не порушує принципу «презумпції невинуватості».

Щодо наявності ризиків.

Частиною 5 ст. 9 КПК визначено, що кримінальне процесуальне законодавство застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Прецедентне право Європейської конвенції з прав людини сформулювало підстави, за наявності яких допускається безперервне тримання особи під вартою.

До цих підстав віднесені: наявність ризику, що підозрюваний не з`явиться до суду; вчинить дії, які перешкоджають правосуддю; скоїть інше кримінальне правопорушення; стане причиною громадських заворушень (Tiron v. Romania, § 37; Smirnova v. Russia, § 59; Piruzyan v. Armenia, § 94).

Ризик переховування обвинуваченого від суду, крім суворості покарання, має оцінюватись також з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити цей ризик, або продемонструвати, що він наскільки незначний, що не виправдовує попереднє ув`язнення особи. (Panchenko v. Russia, § 106).

Вказаний ризик підлягає врахуванню у світлі таких чинників, як характер людини, його моральні принципи, місце мешкання, робота, сімейні зв`язки та будь-які інші зв`язки з країною, у якій ведеться її переслідування. (Becciev v. Moldova, § 58).

Згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Clooth v. Belgium» серйозність звинувачень може примусити судові органи помістити обвинуваченого під варту з метою попередження спроб подальших правопорушень. Однак необхідно, щоб цей ризик був очевидним, а захід таким, що відповідає обставинам справи, зокрема, минулому та особі обвинуваченого.

Вказані підстави враховані у національному законодавстві.

Зокрема, згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов`язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, суд відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати проведенню досудового слідства та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Надаючи оцінку можливості ОСОБА_5 переховуватися від суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що підозрюваний з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

Слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення у судовому засіданні доведений можливий ризик того, що підозрюваний ОСОБА_5 за необхідності зможе переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція ч. 2 ст. 199 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з конфіскацією майна.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Водночас, окрім врахування ступеня тяжкості кримінального правопорушення, яке інкриміноване ОСОБА_5 , не залишається поза увагою слідчого судді те, що Указом Президента України № 64/2022 на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан. Також вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та роз`яснення, надані Верховним Судом у листі від 03.03.2022 р. N 1/0/2-22 «Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану», де у п. 8 зазначено, що як відповідний ризик суди мають ураховувати запровадження воєнного стану та збройну агресію в Україні.

Слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для застосування запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Наведені вище обставини у сукупності дають підстави стверджувати, що підозрюваний у разі не обрання йому запобіжного заходу, який належним чином не забезпечить виконання покладених на нього обов`язків, зможе за необхідності переховуватися від органів досудового розслідування чи суду.

Співставлення негативних для підозрюваного наслідків переховування у виді його покарання у невизначеному майбутньому, тобто після його можливого затримання, із засудженням до покарання у разі доведення прокурором його винуватості у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих, свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

В свою чергу, частиною 11 ст. 615 КПК України визначено, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. Показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо у такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

За таких обставин ризик впливу на потерпілих, свідків, інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Наведені обставини формують у слідчого судді переконання щодо наявності ризику впливу на учасників цього кримінального провадження.

Також, слідчим суддею взято до уваги твердження сторони обвинувачення щодо наявності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Як встановлено під час судового засідання, на цей час досудове розслідування кримінального провадження триває, вирішується питання про проведення низки слідчих дій, направлених на встановлення місця знаходження предметів та документів, що мають доказове значення у даному кримінальному провадженні.

На підставі вказаного, слідчий суддя доходить висновку про доведеність стороною обвинувачення наявності та актуальності ризику знищення, спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження на час розгляду клопотання. Слідчий суддя звертає увагу, що через тяжкість інкримінованого правопорушення, цей ризик повністю виключити неможливо, а тому при обранні запобіжного заходу він буде взятий до уваги у сукупності із іншими ризиками.

Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя бере до уваги, що на даний час збираються докази щодо причетності до вчинення вказаних кримінальних правопорушень інших осіб, а тому у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу підозрюваний буде мати можливість повідомляти інших осіб, причетних до скоєння кримінальних правопорушень, про хід досудового розслідування, що допоможе останнім уникнути передбаченої законом відповідальності.

Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує те, що він підозрюється у скоєнні двох епізодів кримінальних правопорушень у складі організованої групи, що свідчить про можливість вчинення аналогічних злочинів.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: 1) переховування від органів досудового розслідування та суду; 2) незаконного впливу на потерпілого та свідків, іншого підозрюваного у кримінальному провадженні; 3) знищення, приховання або спотворення документів, речей, які в подальшому будуть використані як докази у зазначеному кримінальному провадженні; 4) вчинити інше кримінальне правопорушення; 5) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя крім наявності ризиків, передбаченихст. 177 КПК України, також на виконання вимогст. 178 КПК Українина підставі наданих сторонами матеріалів враховує відомості про особу підозрюваного, вік та стан його здоров`я, майновий та сімейний стан, а саме те, що він є працюючимпенсіонером,позитивно характеризуєтьсяза місцемроботи,вперше притягаєтьсядо кримінальноївідповідальності,проживає зсином,у якогонаявний рядзахворювань,що підтверджуєтьсядовідками долученимистороною захисту,має міцнісоціальні зв`язки,однак таківідомості неспростовують тане мінімізуютьнаявних ризиків,передбачених ч.1ст.177КПК України,запобігти якимв данномувипадку можелише застосуваннятакого винятковогозапобіжного заходуяк триманняпід вартою. Крім того, зазначені обставини існували на час інкримінованих підозрюваному дій, однак, згідно підозри, вони не стали для нього стримуючим фактором для уникнення від їх вчинення.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги вагомість наявних даних про причетність до вчинення підозрюваним злочину, тяжкість покарання яке може бути застосовано, відомостей про особу підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що прокурор довів у судовому засіданні наявність достатніх підстав вважати, що існують перелічені вище ризики.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, однак, враховуючи існування доведених прокурором ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винуватим, застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, а тому обирає йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 23 березня 2024 року.

Даних щодо неможливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за станом здоров`я слідчому судді не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пункт 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину може бути застосований у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У рішенні «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого.

Отже, розмір застави повинен, головним чином, визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховуючи той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

При цьому Європейський суд з прав людини також наголошує, що якщо на карту поставлене право на свободу, гарантоване статтею 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, влада повинна приділяти питанню встановлення відповідного розміру застави таку ж увагу, якби це стосувалося обґрунтування необхідності тримання особи під вартою.

Дослідивши матеріали клопотання щодо розміру застави, слідчий суддя з урахуванням майнового та соціального стану підозрюваного, який підозрюється у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, за попередньою змовою з невстановленою особою, з корисливих мотивів, доведених ризиків, вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

На переконання слідчого судді, підозрюваному ОСОБА_5 слід визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок. Ця сума є значною та, на думку слідчого судді, цілком здатною забезпечити виконання належної процесуальної поведінки з боку підозрюваного.

Окрім цього, суд вважає за необхідне відповідно до норм ч. 3 ст. 183 та ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи; утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 194, 197, 372, 376, 395 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 ,погоджене прокуроромвідділу Харківськоїобласної прокуратури ОСОБА_4 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000001018 від 01.09.2023 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати допідозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України на строк 59 (п`ятдесят дев`ять) днів в межах строку досудового розслідування , тобто до 23 березня 2024 року включно.

Строк тримання під вартою обчислювати з 25 січня 2024 року до 23 березня 2024 року включно.

Встановити строкдії даноїухвали до 23 березня 2024 року включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок :

ТУ ДСА України у Харківській області (Отримувач коштів (одержувач): ТУ ДСА України у Харківській області; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26281249; Банк отримувача (одержувача): ДКСУ м. Київ; Код банку отримувача (МФО одержувача): 820172; Рахунок отримувача (Р/р): UA208201720355299002000006674; призначення платежу застава) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, в провадженні якого перебуватиме кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, де він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

утримуватися від спілкування з потерпілим, свідками, підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити на строк 2 місяці.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення.

Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_5 з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Київський районний суд м.Харкова.

У разівнесення заставита змоменту звільненняпідозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_5 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження та керівнику Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України, для виконання.

Зобов`язати старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_3 негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_5 про тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_5 в той же строк, але з моменту вручення копії ухвали суду.

Ухвала слідчого судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1