Ухвала

від 13.05.2024 по справі 953/327/24

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/327/24

н/п 1-кс/953/3122/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №1202322000001018 від 01.09.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 по справі №953/327/24, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2024 до суду надійшло вищевказане клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №1202322000001018 від 01.09.2023, у якому заявник просить: скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 по справі №953/327/24 на наступне майно: паспорт громадянина Пакистану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (SHAH SYED DANYAL ALI) за номером НОМЕР_1 на 36 сторінках, повернувши даний документ власнику.

На обґрунтування клопотання заявник, зазначив, що 02 лютого 2024 року суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_5 розглянувши клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури про арешт майна в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023220000001018 від 01.09.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199 КК України постановила вказане клопотання задовольнити частково.

Ухвалив накласти арешт на вилучені 23 січня 2024 року в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, саме паспорту заявника громадянина Пакистану ШАХ САЄД ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за номером НОМЕР_1 на 36 сторінках, в ухвалі 02 лютого 2024 року під номером -82.

23.04.2024 року до адвоката ОСОБА_7 звернувся громадянин Пакистану з проханням представляти його інтереси, щодо скасування арешту на його закордонний паспорт.

Представник посилається на те, що матеріали кримінального провадження не містять даних про здійснення повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 . Жодних процесуальних дій з майном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке було арештовано ухвалою слідчого судді - правоохоронними органами не здійснюються.

Таким чином на даний час відсутні будь-які законні підстави для накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому власник майна на теперішній час ініціює питання про скасування накладеного ухвалою слідчого судді від 02.02.2024 року арешту майна, з метою усунення подальшого обмеження гарантованого Конституцією України права власності такої особи, а також вільного володіння, користування та розпорядження таким майном.

У слідчого були підозри, що зазначений паспорт є недостовірним, проте заявником отримано лист від посольства Пакистану в Україні від 04.03.2024 року, з наступною інформацією - паспорт на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був виданий заявнику у місті Мултан та є достовірним. У зв`язку з воєнними діями в Україні заявник планує покинути територію України, але без закордонного паспорту це не можливо здійснити.

Із зазначеного вбачається, що накладений арешт порушує права та законні інтереси власника майна, оскільки власник паспорту не має відношення до кримінального провадження в якому було подано клопотання про арешт майна, не має статусу підозрюваного, не є будь-яким іншим учасником кримінального провадження, а застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є неспівмірним з завданням кримінального провадження, порушує права власника, що обумовлює необхідність його скасування.

З урахуванням викладеного, вважає, що є достатні підстави для скасування арешту передачі вказаного майна власнику.

Заявник та слідчий до судового засідання не з`явились, від заявника та слідчого надійшли до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Слідчий у своїх запереченнях просив провести розгляд даного клопотання без його участі повідомив, що у кримінальному провадженні №12023220000001018 від 01.09.2023 проводиться досудове розслідування, на вказаний паспорт накладено арешт.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Слідчим суддею достовірно встановлено, що в провадженні СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023220000001018 від 01.09.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 199, ч.3 ст.358 КК України.

02.02.2024 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова по справі №953/327/24 накладено арешт на вилучений під час обшуку 23.01.2024 паспорт ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявником надано лист від посольства Пакистану в Україні від 04.03.2024 року, з наступною інформацією - паспорт на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був виданий заявнику у місті Мултан та є достовірним.

Інших даних про визнання даного документу доказом у кримінальному провадженні або висновку експерта щодо наявності неправомірних відомостей в зазначеному документі на час розгляду клопотання не надано.

Згідно ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частинами 1,2ст.174КПК Українипередбачено,що підозрюваний,обвинувачений,їх захисник,законний представник,інший власникабо володілецьмайна,які небули присутніпри розглядіпитання проарешт майна,мають правозаявити клопотанняпро скасуванняарешту майнаповністю абочастково.Арешт майнатакож можебути скасованоповністю чичастково ухвалоюслідчого суддіпід часдосудового розслідуваннячи судупід чассудового провадженняза клопотаннямпідозрюваного,обвинуваченого,їх захисникачи законногопредставника,іншого власникаабо володільцямайна,якщо вонидоведуть,що вподальшому застосуванніцього заходувідпала потребаабо арештнакладено необґрунтовано.

На слідчогосуддю покладенафункція судовогоконтролю задотриманням праві свободосіб укримінальному провадженні,зокрема,під часдосудового розслідування(пункт18частини першоїстатті 3КПК України),і віннаділений повноваженняминакладати арештна майнота йогоскасовувати (статті173і 174цього Кодексу).

В судовому засіданні встановлено, що по даному кримінальному провадженню проводяться необхідні слідчі дії, однак відомостей про слідчі дії пов`язані з дослідженням паспорт на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - відсутні.

Накладаючи арешт та вказане вище майно, слідчий суддя виходив з того, що слідчий довів необхідність арешту тимчасового вилученого майна, оскільки воно відповідає критеріям речового доказу та є достатні підстави вважати, що воно зберегло на собі сліди кримінального правопорушення або можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Із змістувищезазначених нормубачається,що захистправ власникачи законноговолодільця майна,яке маєзначення длякримінального провадження,є пріоритетним,і ступіньвтручання управо власностіособи маєбути співмірнимпотребам досудовогорозслідування Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Згідно ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження визначено захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК України).

Заходи забезпечення у вигляді арешту майна мають бути пропорційними щодо мети їх застосування, повинен бути встановлений справедливий баланс між завданнями кримінального провадження та вимогою захисту основних прав особи.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994, в яких заявник скаржився на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу № 1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

Суд наголошує на необхідності підтримання «справедливої рівноваги» між загальним інтересом суспільства та захистом основних прав конкретної особи. Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа несе «особистий і надмірний тягар» (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) від 28.10.1999, п.78).

Також, слідчим суддею враховано, що арешт накладений на паспорт громадянина Пакистану у кримінальному провадженні в період воєнного стану обмежує права власника майна.

Об`єктивних даних, що вищевказаний паспорт громадянина Пакистану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (SHAH SYED DANYAL ALI) за номером НОМЕР_1 на 36 сторінках на теперішній час необхідний для проведення слідчих дій, до суду не надано.

Також на теперішній час органом досудового розслідування не доведено, що в подальшому застосуванні арешту на вказане майно громадянина ОСОБА_8 є необхідність, і що потреби досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, як арешт паспорту громадянина Пакистану ОСОБА_3 за номером НОМЕР_1 .

За таких обставин, клопотання представника власника майна про скасування арешту вищевказаного майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 174, 309, 372, 376 ч.2 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна по кримінальному провадженню №1202322000001018 від 01.09.2023, накладеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 по справі №953/327/24 задовольнити.

Скасувати арешт по кримінальному провадженню №1202322000001018 від 01.09.2023, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 02.02.2024 по справі №953/327/24 на наступне майно: паспорт громадянина Пакистану ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (SHAH SYED DANYAL ALI) за номером НОМЕР_1 на 36 сторінках, повернувши даний документ власнику.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Слідчий суддя -