Постанова

від 25.03.2024 по справі 466/11710/23

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 466/11710/23 Головуючий у1інстанції: Єзерський Р.Б.

Провадження № 22-ц/811/3395/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 березня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді: Ванівського О.М.

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвокатаПодоляка БогданаРомановича наухвалу Шевченківськогорайонного судум.Львова від08листопада 2023року у справі за позовом адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

07 листопада 2023 року адвокат Подоляк Богдан Романович, який представляє інтереси ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якій просить суд постановити ухвалу, якою накласти арешт на грошові кошти та інші цінності (майно), що знаходяться в індивідуальному сейфі в АКБ «Індустріалбанк» (м. Львів, пр. Чорновола, 67), наданому в користування ОСОБА_2 , згідно з Договором на користування індивідуальним сейфом (фізичною особою) №3110/1301/67/18 від 23.10.2018, а також просить накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Кредобанк», АТ «Сенс Банк».

Заява мотивована тим, що 07 листопада 2023 ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Львова з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, у якому просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів та інших цінностей, що знаходяться в індивідуальному сейфі в АКБ «Індустріалбанк», наданому в користування ОСОБА_2 згідно з Договором на користування індивідуальним сейфом (фізичною особою) №3110/1301/67/18 від 23.10.2018 і визнати за нею право власності на 1/2 частину грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Кредобанк», АТ «Сенс Банк». У позові зазначає, що за час перебування у шлюбі позивача з відповідачем, ними набуто у спільну власність подружжя грошові кошти у розмірі 1 000 000 доларів США, що станом на день подання позову еквівалентно 36 281 200 грн., які зберігаються в індивідуальному сейфі, згідно з Договором на користування індивідуальним сейфом (фізичною особою) №3110/1301/67/18 від 23.10.2018. Зазначає, що оскільки згадані грошові кошти та цінності набуто позивачем з відповідачем за час перебування у шлюбі, такі є їхньою спільною сумісною власністю подружжя. Також, оскільки позивач позбавлена доступу до вказаного індивідуального сейфу, позивач позбавлена можливості вказати точну суму коштів та цінностей, які знаходиться у такому сейфі. Оскільки, у добровільному порядку відповідач не бажає здійснити поділ спільного майна подружжя, у позивача є всі підстави вважати, що з метою приховування спільного майна для унеможливлення його подальшого поділу між сторонами, відповідач може вилучити грошові кошти та інші цінності з вищезгаданого індивідуального сейфу, змінивши їх місце зберігання, що істотно ускладнить, а фактично унеможливить виконання рішення суду у даній справі, також ускладнить ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду. Крім того, у своєму позові позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частини грошових коштів, що знаходяться на банківських рахунках, відкритих на ім`я ОСОБА_2 в АТ «Кредобанк», АТ «Сенс Банк», які також набуті сторонами під час перебування їх у шлюбі. У зв`язку із вищенаведеним, позивач ОСОБА_1 змушена звернутися до суду із заявою про забезпечення позову.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року заяву адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя повернуто особі, яка її подала.

Ухвалу суду оскаржив представник ОСОБА_1 адвокат Подоляк Богдан Романович, подавши апеляційну скаргу.

Вважає ухвалу незаконною у зв`язку з порушенням судом норм процесуального права.

Вказує, що у позові ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на частину грошових коштів та інших цінностей , що знаходяться в індивідуальному сейфі, згідно з Договором на користування індивідуальним сейфом (фізичною особою) №3110/1301/67/18 від 23.10.2018.

Оскільки позивач позбавлена доступу до вказаного індивідуального сейфу, вона позбавлена можливості вказати точну суму коштів та цінностей, які знаходиться у такому сейфі. У добровільному порядку відповідач не бажає здійснити поділ спільного майна подружжя, тому у позивача є всі підстави вважати, що з метою приховування спільного майна для унеможливлення його подальшого поділу між сторонами, відповідач може вилучити грошові кошти та інші цінності з вищезгаданого індивідуального сейфу, змінивши їх місце зберігання, що істотно ускладнить, а фактично унеможливить виконання рішення суду у даній справі, також ускладнить ефективний захист і поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.

Не погоджується з висновком суду щодо зустрічного забезпечення, оскільки в заяві про забезпечення позову на виконання вимог п.6 ч.1 ст. 151 ЦПК України зазначав, що враховуючи обставини справи позивач вважає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову задоволити повністю.

Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 2 ст.369ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6 (повернення заяви позивачеві(заявникові)), 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.2 ст.247ЦПКУкраїни у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до частин 4,5 ст.268ЦПКУкраїни у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Відповідно до ст.264 ЦПК Українипід час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вонипідтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Повертаючи заяву позивачу, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заяву адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 про забезпечення позову адвоката Подоляка Богдана Романовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, зокрема вказана заява не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, що у разі відмови у задоволенні позовних вимог позивача на думку суду створить істотні збитки для відповідача.

Колегія суддівне погоджуєтьсяз такимвисновком судупершої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будьякій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріальноправових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачем і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Зокрема, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності та обґрунтованості запропонованого заявником способу забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним способом забезпечення позову та предметом позову, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Зустрічне забезпечення по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків та має на меті забезпечити певний баланс сторін і нейтралізувати можливі негативні наслідки, які можуть виникнути внаслідок застосування судом забезпечувальних заходів. Згідно з частиною першою статті 154 ЦПК України метою цього інституту є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

За приписами частини шостої статті 154 ЦПК України питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.

Таким чином, клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане та вирішене судом після застосування судом заходів забезпечення позову та за клопотанням іншої сторони.

Відсутність у заяві про забезпечення позову пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення та не вирішення судом питання зустрічного забезпечення у спірному випадку не є підставою для повернення заяви про забезпечення позову, оскільки не позбавляє права обтяженої сторони звернутися з клопотанням про таке зустрічне забезпечення окремо у встановленому законом порядку. Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 21 грудня 2020 року у справі № 487/5726/19 (провадження у справі № 61-4793св20) та від 30 червня 2021 року у справі № 752/2342/19 (провадження № 61-11920св19).

Відповідно до ч.1 ст.. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст..13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції , було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Конституційний Суд України у п.9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким, лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції..

Відповідно дост. 129 Конституції України основнимизасадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно дост.379ЦПК України підставами дляскасування ухвалисуду,що перешкоджаєподальшому провадженнюу справі,і направленнясправи дляпродовження розглядудо судупершої інстанціїє зокрема неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи ; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Подоляка Богдана Романовича задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 08 листопада 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова в касаційному порядку не оскаржується.

Повний текст постанови складено 25 березня 2024 року.

Головуючий: Ванівський О.М.

Судді Цяцяк Р.П.

Шеремета Н.О.