Рішення

від 13.02.2024 по справі 372/2979/23

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2979/23

Провадження № 2-168/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2024 року Обухівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сташків Т.Г.,

за участю секретаря судового засідання Ленди С.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Обухівського районного суду Київської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

До Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач набув право власності на нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року, у зв`язку з чим до нього перейшло також право власності на відповідну земельну ділянку, на якій розташоване придбане нерухоме майно. З огляду на те, що право власності на спірну земельну ділянку наразі належить відповідачу згідно зі свідоцтвом на право на спадщину, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, площею 0.1380 га.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 01.08.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 12.10.2023 року закрито підготовче провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача та відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись на викладені у відзиві обставини.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Судом установлено, що 21.12.2006 року між ОСОБА_4 (покупець) та ОСОБА_5 , ОСОБА_6 укладено договір купівлі-продажу жилого будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Підгірцівської сільської ради «Про передачу земельних ділянок у приватну власність» протокол №2 від 27.02.1997 року ОСОБА_5 затверджено матеріали інвентаризації присадибної земельної ділянки громадянина ОСОБА_5 ; надано гр. ОСОБА_5 у приватну власність безкоштовно земельну ділянку для будівництва та обслуговування індивідуального жилого будинку площею 0.25 га.

Право власності на земельну ділянку, на якій знаходиться будинок, на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року не було оформлено за ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

31.05.2010 року ОСОБА_5 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №426591 кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,138 га.

Заочним рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2022 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №426591 виданий 31 травня 2010 року управлінням земельних ресурсів у Обухівському районі на підставі рішення Підгірцівської сільської ради протокол №2 від 27 лютого 1997 року, на земельну ділянку кадастровий номер: 3223186803:02:006:0066, площею 0,1380 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 07.03.2023 року заочне рішення Обухівського районного суду Київської області від 20.12.2022 року скасовано, провадження у справі закрито.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. 06.01.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №1 після смерті ОСОБА_5 , власником спірної земельної ділянки кадастровий номер 3223186803:02:006:0066 є ОСОБА_2 .

На підтвердження розміщення будинку та господарських будівель і споруд, придбаних за договором купівлі-продажу від 21.12.2006 року, на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:006:0066 позивачем надано до матеріалів справи висновок експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження №275/04-2023 від 12.06.2023 року та Ситуаційну схему, складену Товариством з обмеженою відповідальністю «Земюрконсалтинг» та виконаною сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 , на якій зображено межі земельних ділянок згідно Державного земельного кадастру та межі буднику позивача.

Відповідно до Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічного дослідження №275/04-2023 від 12.06.2023 року на земельній ділянці кадастровий номер: 3223186803:02:006:0066, площею 0,1380 га, що розташована па території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, село Романків, вулиця Лісова, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, фактично знаходяться частина житлового будинку та господарська будівля (сарай), що належить ОСОБА_4 , які зображені схематично на малюнках № НОМЕР_1 , № 8.

У фактичних межах земельної ділянки, яка навколо огороджена парканом, фактично знаходяться: житловий будинок з прибудовами, погріб з шийкою, сарай, огорожа та ворота, які зображені на малюнках № 7, № 8.

Із урахуванням п.6.1.41 ДБІІ Б.2.2-12:201 8 «Планування і забудова територій», ст. 120 ЗК України та рішення органів місцевого самоврядування для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд, які згідно Договору купівлі-продажу від 21.12.2006 належать ОСОБА_4 , можливо встановити необхідну площею 0,1323 га (по фактичному паркану), що розташована на території АДРЕСА_1 .

У свою чергу, відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем був куплений лише житловий будинок, де розмір земельної ділянки не вказаний і не визначений, а тому позивач має право на ту частину земельної ділянки, яка зайнята частиною житлового будинку і сараю, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Так, на земельній ділянці кадастровий номер: 3223186803:02:006:0066 площею 0,1380 га, що розташована на території АДРЕСА_1 , фактично знаходиться лише частина житлового будинку та господарська будівля (сарай), які зображені схематично на малюнках №7, №8 у висновку експерта.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частина 1 ст. 377 ЦК України (у редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року) передбачала, що до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Згідно ч. 1 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Частина 1 статті 120 ЗК України (у редакції станом на дату укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Однак, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Ураховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу права на земельну ділянку не передбачено умовами договору чи приписами законодавства.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Дана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі №689/26/17.

Судом установлено, що умовами договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року, укладеного між позивачем, як покупцем, та продавцями ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , щодо відчуження жилого будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не визначено розмір земельної ділянки, на якій розташоване нерухоме майно.

При цьому, станом на момент укладення договору купівлі-продажу від 21.12.2006 року, право власності на спірну земельну ділянку не було зареєстроване.

Так, відповідний державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №426591 кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, цільове призначення 02.01 для будівництва і обслуговуванні житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площа земельної ділянки 0,138 га, виданий ОСОБА_5 31.05.2010 року.

У подальшому, право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3223186803:02:006:0066 набуто відповідачем ОСОБА_2 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соврас О.Ю. 06.01.2023 року, зареєстрованого в реєстрі за №1 після смерті ОСОБА_5 .

Отже, суд дійшов висновку про те, що в позивача при набутті права власності на жилий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виникло також і право власності на відповідну земельну ділянку, на якій розташоване вказане нерухоме майно, та яка необхідна для його обслуговування.

Як слідує з прохальної частини позовної заяви, позивач просив визнати право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, площею 0.1380 га, що розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області, село Романків. вулиця Лісова, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого- будинку, господарських будівель та споруд.

Натомість, відповідач наголошував, що фактично на спірній земельній ділянці розташована лише частина житлового будинку та господарська будівля (сарай), відтак необхідною для обслуговування такого нерухомого майна площею земельної ділянки є 0,0336 га.

Так, із кадастрового плану земельної ділянки №3223186803:02:006:0066 від 10.01.2024 слідує, що житловий будинок і сарай, які належать на праві приватної власності позивачу, розміщені на земельній ділянці кадастровий номер 32223186803:02:006:0066 яка належить відповідачу ОСОБА_4 , частина житлового будинку знаходиться на земельній ділянці кадастровий номер 3223186803:02:006:0059 яка належить позивачу ОСОБА_4 , та частина будинку знаходиться на межі земельної ділянки кадастровий номер 3223186803:02:006:0058, яка належить іншій особі.

Відповідно до наданої відповідачем схеми поділу земельної ділянки кадастровий номер 3223186803:02:006:0066 від 10.01.2024, необхідною для обслуговування належного позивачу нерухомого майна житлового будку і сараю, є частина земельної ділянки кадастровий номер 32223186803:02:006:0066 площею 0,0336 га.

Суд наголошує, що недопустимим є отримання земельної ділянки, яка суттєво перевищує площу розміщеного на ній об`єкта нерухомого майна. Близький за змістом висновок наведений у постанові Верховного Суду від 09.02.2018 року у справі № 910/4528/15-г.

Тобто, перехід майнових прав на нерухоме майно до іншої особи тягне за собою перехід до неї і земельних прав на ту частину земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та частини земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.

Ураховуючи надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку визнати за позивачем право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, загальною площею 0,0336 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), яка відповідно до схеми поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:006:0066 від 10.01.2024 року, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 є земельною ділянкою під № 2.

Щодо заявлених позивачем витрат на проведення земельно-технічного дослідження в сумі 20000 грн., суд дійшов висновку відмовити в їх покладенні на відповідача, оскільки суд не призначав проведення судової експертизи та відповідний висновок експерта №275/04-2023 від 12.06.2023року не покладений судом в якості доказу, на підставі якого частково задоволено позов.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача понесені ним судові витрати в розмірі 25 000,00 грн. на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем надано на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу: копію договору про надання правової допомоги від 27.05.2021року, акт приймання-передачі виконаної роботи № 1 до договору на суму 25000,00 грн., квитанцію про отримання готівкових коштів від 28.06.2023року № 2 на суму 25000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого2020року у справі № 755/9215/15-ц).

Оцінюючи заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, суд виходить з того, щоб відповідні витрати не мали надмірний характер, а також відповідали критеріям співмірності, розумності та обґрунтованості такого розміру з урахуванням обставин справи.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру та обсягу наданих послуг, приймаючи до уваги ціну позову, конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін, а також з огляду на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку покласти на відповідача 6007,50 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2,12,13,81,89,247,258-259,263-265,280-283 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на частину земельної ділянки, кадастровий номер 3223186803:02:006:0066, яка розташована на території Підгірцівської сільської ради Обухівського району, Київської області, загальною площею 0,0336 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), яка відповідно до схеми поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3223186803:02:006:0066 від 10.01.2024 року, складеної сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 є земельною ділянкою під № 2.

У задоволенні іншої частини позову, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 261 грн. 43 коп., а також витрати на професійну правову допомогу в сумі 6007 грн. 50 коп.

У стягненні витрат на проведення земельно-технічного дослідження в сумі 20000 грн., - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги у тридцятиденний строк з дня проголошення рішення, а в разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя : Т.Г. Сташків