Ухвала

від 21.03.2024 по справі 553/1820/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/1820/20 Номер провадження 11-кп/814/1332/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_9 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.

Ухвалою суду у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12020270010000597, за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, задоволено клопотання прокурора та продовжено щодо обвинуваченого

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Красноград, Харківської області, українця, громадянина України, не працюючого, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів, починаючи з 15 год. 00 хв. 19.02.2024 по 15 год. 00 хв. 18.04.2024.

Встановлено обвинуваченому ОСОБА_7 заставу в розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить на день постановлення ухвали 402 600 грн.

Мотивуючи своє рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, районний суд врахував, що на даний час обвинувачений ОСОБА_7 утримується в ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№ 23)», обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу не змінились та з метою запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку щодо необхідності продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_9 - захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою обрати щодо ОСОБА_7 запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що прокурором не було надано жодного доказу в обґрунтування продовження строків тримання під вартою.

Крім того вказує, про недоведеність прокурором існування ризиків, наявність обґрунтованого обвинувачення та порушення розумності строку тримання під вартою.

Посилається, що при визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, місцевим судом не було враховано конкретні обставини справи, період, що минув з часу інкримінованих кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обсяг та характер встановлених у судовому засіданні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вказує, що судом завідомо визначений непомірний для обвинуваченого та його родини розмір застави, оскільки ОСОБА_7 будучи інвалідом 2 групи та отримуючи мінімальну соціальну допомогу від держави в розмірі 2500 грн. не має можливості сплатити визначений розмір застави.

Вказує, що продовжуючи запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою місцевий суд не врахував його стан здоров`я, оскільки він є інвалідом 2 групи та потребує обстеження та оперативного лікування в умовах спеціалізованого нейрохірургічного закладу, що неможливо в умовах медичної частини слідчого ізолятора; за час перебування під вартою йому неодноразово надавалась медична допомога, в т. ч. шляхом виклику бригади екстреної медичної допомоги;має родину - дружину та доньку, 2011 року народження;матір,1943 року народження, яка потребує постійного стороннього догляду;постійне місце проживання;соціальну допомогу (пенсію) як інвалід у розмірі 2520 грн.; ніколи не отримував закордонного паспорту та не має можливості виїхати за межі України (тим більше в умовах воєнного стану).

Вказує, що враховуючи стан здоров`я ОСОБА_7 та необхідність отримання ним медичної допомоги, продовження тримання під вартою за таких обставин є фактичним катуванням обвинуваченого.

Позиції учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції захисники та обвинувачений підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити. В разі, якщо колегія суддів дійде висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, просили зменшити розмір застави. Прокурор заперечив проти доводів скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Мотиви суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із наданих матеріалів, на розгляді суду першої інстанції перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12020270010000597, за обвинуваченням ОСОБА_10 за ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України, ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 27 ч. 3 ст. 289 КК України.

Під час розгляду даного кримінального провадження прокурор звернувся до суду з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.

19.02.2024 ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави клопотання прокурора задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням, адвокат ОСОБА_9 захисник в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

У відповідності до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Розглядаючи питання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався в повному обсязі, оцінив у сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, як того вимагають приписи статей 177, 183, 197, 199 та 331 КПК України.

Так ОСОБА_7 може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності, повернутися до протиправної діяльності, чинити тиск на свідків, потерпілих, з огляду на вчинення ними в складі організованої групи особливо тяжких злочинів корисливої спрямованості, відсутності постійного офіційного джерела доходу, міцних соціальних зв`язків.

Вказані ризики, з моменту обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою та до цього часу, не перестали існувати.

За таких обставин, застосування більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, з огляду на серйозність висунутого обвинувачення та суспільний інтерес, який превалює над принципом поваги до свободи особистості, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде сприяти повному та об`єктивному встановленню істини у справі протягом розумного строку, а стороною захисту не наведено в апеляційній скарзі доводів які б переконали у зворотному.

Також слід зазначити, що зважаючи на введення воєнного стану в Україні, зайнятість правоохоронних органів у діяльності з відсічі збройної агресії Російської Федерації, фактор настання існуючих ризиків в даних умовах як то ухилення від суду, вчинення інших кримінальних правопорушень обвинуваченим ОСОБА_7 , значно збільшується, а застосування більш м`якого запобіжного заходу, на переконання колегії суддів, не зможе перешкодити обвинуваченому повернутися до протиправної діяльності та вчинити спроби ухилитися від суду.

Питання щодо допустимості доказів у даному кримінальному провадженні, зокрема і щодо їх достатності для доведення вини в інкримінованих злочинах, може бути вирішено лише під час розгляду кримінального провадження по суті.

Судом було враховано відомості про особу ОСОБА_7 , його сімейний та матеріальний стан, ретельно досліджено відомості про стан здоров`я.

Апеляційним судом не встановлено жодних відомостей про те, що обвинувачений за станом здоров`я не може утримуватися в умовах ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)», та стороною захисту доказів про це не надано.

На думку апеляційного суду, врахуванню підлягає і те, що злочини в яких обвинувачується ОСОБА_7 , є злочинами корисливої спрямованості, та як вбачається з обвинувального акту, в кримінальному провадженні потерпілій ОСОБА_12 завдано матеріального збитку на загальну суму 578 700 грн., цивільний позов заявлено на суму 878 700 грн. Іншим потерпілим шкоду відшкодовано шляхом повернення викраденого.

Однак, поза увагою суду не може залишатися наступне.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з п. 3 ч. 5 вказаної Статті, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За оскаржуваним рішенням суду, ОСОБА_7 визначено заставу у 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому встановлено, що ОСОБА_7 утримується під вартою більше ніж 3 роки, є раніше не судимим, а тому із плином часу, імовірність настання існуючих ризиків дещо зменшується.

Відтак, з огляду на такі обставини, колегія суддів дійшла переконання про можливість зменшення розміру застави в межах, які не будуть завідомо непомірними для обвинуваченого, та в той же час зможуть забезпечити виконання покладених на ОСОБА_7 процесуальних обов`язків.

В даному випадку, ОСОБА_7 слід визначити заставу у 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи наведене, апеляційні вимоги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні в частині визначення розміру застави.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_9 захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задовольнити частково, а ухвалу Ленінського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_7 змінити.

Зменшити розмір застави ОСОБА_7 та визначити її у 90 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на день постановлення ухвали становить 272 520 грн.

В іншій частині ухвалу суду залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4