Рішення

від 27.03.2024 по справі 474/809/23

ВРАДІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 474/809/23

Провадження № 2/474/25/24

РІШЕННЯ

Іменем України

27.03.24р. с-ще Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Сокола Ф.Г.

за участю секретаря судового засідання Лисейко Т.А.

прокурорки ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом виконувача обов`язків керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Чумак О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про конфіскацію земельної ділянки, -

встановив:

14.07.2023р. виконувач обов`язків керівника Первомайської окружної прокуратури Чумак О. звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі - позивач) до ОСОБА_2 (далі - відповідач), в якому просить конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) земельної ділянки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4822384500:03:000:0432 площею 7,4651 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (нині Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області) (далі - спірна земельна ділянка).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 , який є громадянином російської федерації, на підставі свідоцтва про право на спадщину, у 2014 році набув право власності на частину спірної земельної ділянки, право власності на яку зареєстровано у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

За даними державного реєстру речових прав на нерухоме майно інша частина, , спірної земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину отримана у власність ОСОБА_3

Вказував, що за приписами ч. 4 ст. 81, ч.ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню. У разі невиконання цієї вимоги така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Однак, відповідач ОСОБА_2 будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на частку спірної земельної ділянки сільськогосподарського призначення (з 10.04.2014р. і станом на день звернення з позовом до суду), в порушення ч. 4 ст. 81. ст. 145 ЗК України, не відчужив її, а тому позивач вважає наявними підстави для її конфіскації у власність держави.

Посилаючись на ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. 56 ЦПК України, прокурор зазначав, що підставою представництва прокурором інтересів держави у даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах, а саме Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

Ухвалою суду від 18.07.2023р. вжито заходи забезпечення позову, а саме:

1) накладено арешт на земельної ділянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 4822384500:03:000:0432 (загальна площа земельної ділянки 7,4651 га), що становить 3,7325 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївська область (нині Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області);

2) заборонено, органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) з кадастровим номером 4822384500:03:000:0432 (загальна площа земельної ділянки 7,4651 га), що становить 3,7325 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївська область (нині Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області), у тому числі, у разі її поділу чи об`єднання з іншими земельними ділянками.

У судовому засіданні прокурорка ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольнити.

Відповідач в судові засідання, призначені на 21.12.2023р., 27.03.2024р. не з`явився, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлений про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик відповідача до суду. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, а також не подав до суду відзив на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 в судові засідання, призначені на 21.12.2023р., 27.03.2024р. не з`явилася, хоча належним чином в порядку, визначеному ст.ст. 128-131 ЦПК України, повідомлена про час, дату та місце судового розгляду шляхом направлення поштовим зв`язком судових повісток за адресою реєстрації місця проживання, а також через розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про виклик третьої особи до суду. Про причини неявки суд не повідомила, а також не подала до суду письмові пояснення по суті спору, заяву про розгляд справи за її відсутності чи відкладення розгляду справи.

Судове засідання призначене на 14.02.2024р. не відбулося з огляду на тимчасову втрату працездатності головуючим суддею, через травму, з 02.01.2024р. по 16.02.2024р.

З огляду на приписи ст. 223 ЦПК України суд визнав за можливе розглянути справу по суті у відсутність учасників судового розгляду, які не з`явилися у судове засідання, за наявними у справі доказами.

Дослідив письмові докази, судом встановлено таке.

07.12.2012р. державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Поплужною К.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 1-863, в якому вона посвідчила, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його: донька ОСОБА_3 , на частку, та син ОСОБА_2 , на частку. Спадщина на яку в указаних частках видане свідоцтво складається з земельної ділянки площею 7,46 га належної спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії 11-МК № 014298 виданого Сирівською сільською радою Врадіївського району Миколаївської області 10.01.2002р. Земельна ділянка розміщена в межах території Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Свідоцтво про право на спадщину на частку видано ОСОБА_3 Свідоцтво про право на спадщину на частку ще не видано.

22.08.2013р. на заяву ОСОБА_3 сформовано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-4800361732013 щодо земельної ділянки з кадастровий номером 4822384500:03:000:0432, в якому наявні записи про дату державної реєстрації цієї земельної ділянки - 22.08.2013р., та інформацію про документацію із землеустрою на підставі якої здійснено державну реєстрацію земельної ділянки - проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок виготовлений Миколаївською регіональною філією ДП Центр державного земельного кадастру, а також орган який зареєстрував земельну ділянку - відділ Держземагентства у Врадіївському районі.

09.04.2014р. державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Поплужною К.А. видано свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 1-192, в якому вона посвідчила, що на підставі ст. 1261 ЦК України спадкоємцем зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 є його син ОСОБА_2 , на частку. Спадщина на яку в указаних частках видане свідоцтво складається з земельної ділянки площею 7,4651га належну спадкодавцю на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії 11-МК № 014298 виданого Сирівською сільською радою Врадіївського району Миколаївської області 10.01.2002р. Земельна ділянка розміщена в межах території Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Кадастровий номер 4822384500:03:000:0432. Свідоцтво про право на спадщину на частку видане ОСОБА_3 (реєстровий номер 1-863).

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна № 328480746 від 07.04.2023р. земельна ділянка кадастровий номер 4822384500:03:000:0432 площею 7,4651 га з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Сирівська сільська рада Врадіївського району Миколаївської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 335053848223, зареєстрована на праві спільної часткової власності за:

- ОСОБА_3 , громадянкою України, в розмірі частки - ; дата та час державної реєстрації - 10.04.2014р.; документи подані для державної реєстрації - свідоцтво про право на спадщину серії та номеру 1-863, видане 07.12.2012р. державним нотаріусом Врадіївської державної нотаріальної контори Поплужною К.А.; номер запису по право власності 5308198;

- ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , посвідка на постійне проживання серії та номеру ІН018961 видана 09.10.2013р. органом 4801, громадянином Російської Федерації, адреса проживання якого: АДРЕСА_1 . Розмір частки - ; дата та час державної реєстрації - 09.04.2014р.; документи подані для державної реєстрації - свідоцтво про право на спадщину серії та номеру 1-192, видане 09.04.2014р. Врадіївською державною нотаріальною конторою; номер запису про право власності 5287368;

В архіві Врадіївського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Первомайському району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) актовий запис про державну реєстрацію смерті складеного на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відсутній (довідка № 289-23.16.23 від 19.04.2023р.).

За інформацією УДМС України в Миколаївській області ДМС України № 4801.3.1-2890/48.1-23 від 19.04.2023р. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 паспортом громадянина України та посвідкою на постійне/тимчасове проживання в Україні не документувався та будь-яка інформація в УДМС у Миколаївській області стосовно нього відсутня.

12.06.2023р. на адресу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області направлено запит № 54/2-2786вих-23 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру, в якому останньому роз`яснюються вимоги ст.ст. 81, 145 ЗК України, а також обставини встановлення, що ОСОБА_2 який є громадянином рф, на підставі свідоцтва про право на спадщину набув у власність земельну ділянку кадастровий номер 4822384500:03:000:0432 площею 7,4651 га з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Та вимагається повідомити чи вживалися управлінням заходи по усуненню вищевказаних порушень законодавства, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом про конфіскацію земельної ділянки, а якщо ні - повідомити причини незвернення до суду.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №10-14-0.165-1786/2-23 від 22.06.2023р. про набуття ОСОБА_2 який є громадянином рф, на підставі свідоцтва про право на спадщину, у власність земельної ділянки з кадастровим номером 4822384500:03:000:0432 управлінню стало відомо з листа прокуратури від 12.06.2023р. Вказана особа з метою відчуження земельної ділянки на користь держави станом на 20.06.2023р. не зверталася. Управління не заперечує проти вжиття прокурором заходів відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру, для відновлення інтересів держави.

03.07.2023р. листом № 54/2-3355вих-23 керівником окружної прокуратури Мельником О. повідомлено Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області про пред`явлення до суду позову до гр. ОСОБА_2 про конфіскацію у власність держави спірної земельної ділянки.

Встановив вказані обставини суд приходить до такого висновку.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950р.), ратифікованою Законом від 17.07.1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного та надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 81 ЗК України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до ч. 2 цієї статті у разі: 1) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; 2) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини. Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав.

Особливості правових підстав набуття та припинення права власності на об`єкти нерухомого майна іноземцями (особами без громадянства) встановлені нормами Закону України Про міжнародне приватне право, положеннями Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.с. 1, 2 ст. 38 Закону України Про міжнародне приватне право право власності та інші речові права на нерухоме та рухоме майно визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться, якщо інше не передбачено законом. Належність майна до нерухомих або рухомих речей, а також інша класифікація майна визначаються правом держави, у якій це майно знаходиться.

Згідно з ч. 1 ст. 39 даного Закону виникнення та припинення права власності та інших речових прав визначається правом держави, у якій відповідне майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, яка стала підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 22 ЗК України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення не можуть передаватися у власність іноземцям, особам без громадянства.

Згідно ст. 145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може перебувати в її власності, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У випадках, коли земельна ділянка цією особою протягом встановленого строку не відчужена, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до п. 1 та пп. 33, 42 п. 3 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 15 від 14.01.2015р. Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру. До її повноважень, в тому числі, входить організація та здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності; подання позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом; інші.

Згідно ст. 148 ЗК України земельна ділянка може бути конфіскована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та на умовах, встановлених законом.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18.09.2013р. у справі № 6-92 цс 13 зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення від 23 вересня 1982 року у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції, від 11 березня 2003 року Новоселецький проти України, від 1 червня 2006 року Федоренко проти України). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі ст. 1. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

На підставі викладеного, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 будучи громадянином російської федерації, упродовж року після набуття, у квітні 2014р., права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення не відчужив її. За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову про конфіскацію земельної ділянки на користь держави.

На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури слід стягнути судовий збір, що був сплачений Миколаївською обласною прокуратурою за подання позову та заяви про забезпечення позову, в сумі 4 026 грн. 00 коп.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258-265, 268, 273 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов виконувача обов`язків керівника Первомайської окружної прокуратури Миколаївської області Чумак О. в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , про конфіскацію земельної ділянки - задовольнити.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404) земельної ділянки ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) із кадастровим номером 4822384500:03:000:0432 площею 7,4651 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Сирівської сільської ради Врадіївського району Миколаївської області (нині Врадіївської територіальної громади Первомайського району Миколаївської області).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, банк ДКСУ м. Києва, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910048) судовий збір у в сумі 4 026 (чотири тисячі двадцять шість) грн. 00 коп.

В силу вимог ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Врадіївського районного суду Миколаївської області від 18.07.2023р., продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, у подальшому припиняють свою дію.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 27 березня 2024 року.

Суддя Ф.Г. Сокол