Рішення

від 07.03.2024 по справі 632/1860/23

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 632/1860/23

провадження № 2-а/632/4/24

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"07" березня 2024 р. м. Первомайський

Первомайський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Первомайському Лозівського району Харківської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідача та просить скасувати постанову від 31 жовтня 2023 року серії ЕАТ № 8051363 за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про притягнення його до адміністративної відповідальності.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 31 жовтня 2023 року працівником відповідача по справі інспектора патрульної поліції 4 роти батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Никитюка Є.В. відносно нього було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8051363 за ст. ч.1 ст. 126 КУпАП. В постанові зазначено, що 31.10.2023 року о 13 год. 29 хв. по автодорозі Київ-Харків, М-03, 76 км водій, керуючи вантажним автомобілем МAN TGX 18.440 BL-SA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований засіб за ТОВ «ЛИХАЧОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР» згідно договору купівлі-продажу № 607222491т від 02.10.2022 року та переданий згідно акту приймання-передачі транспортного засобу № 3 від 27.10.2023 року з торгівельної площадки м. Київ. На автомобілі були встановлені номерні знаки для разових поїздок та була відмітка у акті приймання передачі транспортного засобу № 3 від 27.10.2023 року. Керував транспортним засобом у відповідності до чинного законодавства, а зазначена підстава порушення в постанові не відповідає дійсності, а також відповідачем не складено постанову про керування транспортним засобом не зареєстрованим на території України. Був безпідставно зупинений працівником поліції, бо правила дорожнього руху він не порушував. Працівник поліції став вимагати документи для перевірки. Йому було надано весь пакет документів на автомобіль та свідоцтво на право керування транспортним засобом. Ознайомившись з наданими документами, працівник поліції, не пояснюючи причину зупинки, ігноруючи його зауваження, не надаючи будь-яких доказі порушення ним ПДР, не складаючи протокол, виніс на місці оскаржувану постанову за відсутність поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Інших постанов не складав.

З зазначеноюпостановою вінне згоден,так яквважає,що вонаскладена стосовнонього беззаконних підстав,а адміністративнеправопорушення,передбачене ч.1ст.126КУпАП вінне вчиняв. Постанова винесена зпорушеннями процесуальногоправа,а томує такою,що підлягаєскасуванню зогляду нанаступне:ненадання інформаціїщодо підставзупинки транспортногозасобу;відмова унаданні будь-якихдоказів скоєнняним адміністративногоправопорушення,а вразі скоєння(надумку поліцейського),відмова вскладанні протоколупро такеадміністративне правопорушення.При цьому,описання інспекторомпатрульної поліціїв оскаржуванійпостанові складуадміністративного правопорушенняне можебути належнимдоказом вчиненняособою такогопорушення,оскільки такапостанова посвоїй правовійприроді єрішенням суб`єктавладних повноваженьщодо наслідківрозгляду зафіксованогоправопорушення,передуванню якомуі єфіксування цьогоправопорушення;відмова унаданні поясненняпо сутіадміністративної справита відмовау отриманніправничої допомогиадвоката; невідповідність винесеної постанови серія ЕАС № 7045096 від 24.05.2023р. приписам ст. 283 КУпАП, оскільки згідно ст. 283 КУпАП. Просив скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАТ 8051363 від 31.10.2023року та стягнути на свою користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.

Рух справи.

Ухвалою судді від 12.12.2023 року відкрито провадження за адміністративним позовом в порядку спрощеного провадження та призначено справу до судового розгляду на 17.01.2024 року, який не відбувся через те, що від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Тому розгляд відкладено на 07.03.2024 року.

Зокрема,у відзивівідповідач зазначив,що згідноПостанови,винесеної інспекторомроти №4БПП вм.Бориспіль УППу Київськійобласті Департаментупатрульної поліціїстаршим лейтенантомполіції НикитюкомЄ.В.31.10.2023року о13год.29хв.водій ОСОБА_1 керував незареєстрованимтранспортним засобом МAN TGX 18.440 BL-SA, державний номерний знак НОМЕР_1 по автодорозі Київ-Харків, М-03, 76 км, при цьому не мав при собі обов`язкового страхового полісу власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1. ґ) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі ПДР) та скоїв адміністративне правопорушення, за яке частиною першою статті 126 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність. Внаслідок чого Пересипкін був притягнутим до адміністративної відповідальності шляхом накладення на нього штрафу в розмірі 425 гривень. Як зазначає позивач в позовній заяві, що 31.10.2023 року він здійснював перегін автомобіля з торгівельної площадки в м. Київ до м. Первомайського Лозівського району Харківської області, на 76 км. автодороги Київ-Харків був зупинений працівником поліції. Слід зазначити, що позивача було зупинено на блокпосту відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Відповідно до п. 10 Порядок перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 (далі - Порядок) уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду, порушення водієм Правил дорожнього руху. П. 3. Правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву,Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, Указ Президента України «Про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях», затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти. П. 5. Право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної і гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта. П. 12. У разі виявлення під час перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян ознак складу кримінального та/або адміністративного правопорушення затримання таких осіб та вилучення відповідних речей здійснюється відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення. Під час перевірки документів зазначених в п. 2.1 ПДР, позивач не пред`явив інспектору поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відповідно до ст. 16 Закону України «Про Дорожній рух» водій, зокрема, зобов`язаний мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у різі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред`являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред`явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред`явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством. Право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у п. 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`являти такі документи. Позивач повинен був перед тим як здійснювати перегін, як зазначав в позовній заяві, перевірити й наявність документів зазначених в Пункті 2.1 ПДР, в тому числі і полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. ОСОБА_1 було ознайомлено з правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Заяви учасників процесу по суті справи та клопотання.

В судове засідання позивач не прибув, при цьому від нього надійшла до суду письмова заява в якій він просить справу розглядати за його відсутності, позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Представник відповідач в судове засідання також не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним, при цьому надав відзив на позовну заяву в якому позов не визнав.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи, що учасники судового процесу будучи належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, від них надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності тому, на підставі ст. 205 КАС України, суд розглядає справу за відсутності сторін в письмовому провадженні.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позиція суду.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КУпАП, оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення здійснюється у порядку, визначеному КАС України, з особливостями, встановленими КУпАП.

Фактичні обставини, встановлені судом.

Судовим розглядом встановлено, що 31.10.2023 року працівником відповідача по справі відносно ОСОБА_1 було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАТ № 8051363 за ст. ч.1 ст. 126 КУпАП. В постанові зазначено, що 31.10.2023 року о 13 год. 29 хв. по автодорозі Київ-Харків, М-03, 76 км водій, керуючи вантажним автомобілем МAN TGX 18.440 BL-SA, державний номерний знак НОМЕР_1 , зареєстрований засіб придбаний ТОВ «ЛИХАЧОВСЬКИЙ ЕЛЕВАТОР», згідно договору купівлі-продажу № 607222491т від 02.10.2022 року, переданий згідно акту приймання-передачі транспортного засобу № 3 від 27.10.2023 року з торгівельної площадки м. Київ, за відсутністю у водія поліса обов`зкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних ТЗ, чим порушив п.2.1.г ПДР України. Вказаною постановою на відповідача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі ст. 7 цього Кодексу ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Позивача притягнутодо адміністративноївідповідальності зач.1ст.126КУпАП,а саме,за керуваннянезареєстрованим транспортнимзасобом МAN TGX 18.440 BL-SA, державний номерний знак НОМЕР_1 , при цьому не мав при собі обов`язкового страхового полісу власників наземних транспортних засобів.

За пунктом 1.3. ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством (пункт 1.9).

Відповідно до підпункту «ґ» пункту 2.1 ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (страховий сертифікат Зелена картка) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).

Аналогічні положення закріплені законодавцем також у статті 16 Закону № 3353-XII.

А саме, водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (частина 1 статті 16 Закону України Про дорожній рух).

Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

З аналізу наведених норм слідує, що згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

За таких обставин, посилання позивача на те, що він мав право не пред`являти страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на вимогу поліцейського для перевірки, доки останній не доведе, що зупинка його транспортного засобу була законною не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов`язку водія транспортного засобу мати при собі та пред`явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.09.2019 по справі № 127/19283/17.

Відповідно до пункту 21.3 статті 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов`язана мати при собі страховий поліс (сертифікат). Страховий поліс пред`являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті (підрозділів Національної поліції), на їх вимогу.

Згідно зп.17.1ст.17 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховики зобов`язані укладати договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України. Внутрішні договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності укладаються строком на один рік.

Щодо доводів позивача про відсутність підстав для зупинки транспортного засобу, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

На виконання пункту 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об`єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.

Поліцейський зобов`язаний зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо є інформація, що свідчить про порушення власником транспортного засобу митних правил, виявлені митними органами відповідно до Митного кодексу України, а саме: порушення строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту іншого транспортного засобу особистого користування, використання такого транспортного засобу для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, розкомплектування чи передачу у володіння, користування або розпорядження такого транспортного засобу особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 2) якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб, який зареєстрований в іншій країні, не зареєстрований в Україні у встановлені законодавством строки чи перебуває на території України з порушенням строків тимчасового ввезення та/або переміщення в митному режимі транзиту, чи використовується для цілей підприємницької діяльності та/або отримання доходів в Україні, чи переданий у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту.

Поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.

Згідно ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до п. 5 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2021 року № 1456, право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Пунктом 10 вказаного Порядку передбачено, що уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби в разі, зокрема, проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в`їзду-виїзду.

Таким чином, відповідачем доведено правомірність зупинки транспортного засобу позивача, оскільки останнього було зупинено на блок-пості Боришівський 76 км, що передбачено п.10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затверджений постановою КМУ від 29.12.2021 року № 1456.

Оскільки зупинка транспортного засобу позивача є законною, а тому останній відповідно до вимог ПДР, був зобов`язаний на вимогу поліцейського пред`явити посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та поліс обов`язкового страхування.

З огляду на викладене, незгода водія з підставою зупинки, а також позиція останнього про відсутність факту вчинення порушення Правил дорожнього руху, якщо саме таке порушення стало підставою для зупинки, не звільняє від обов`язку пред`явити поліс обов`язкового страхування.

З урахуванням вищевикладеного твердження позивача про те, що зупинка його транспортного засобу здійснена відповідачем безпідставно, суд до уваги не приймає.

У зв`язку з чим, суд вважає, що на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення у позивача не було підстав для невиконання вимоги працівника поліції, щодо пред`явлення полісу обов`язкового страхування.

Проте,як встановлено судом, позивач такого полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності не мав.

Крім того, згідно пункту 8 ч. 1ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VII(далі - Закон № 580-VII) поліція відповідно до покладених на неї завдань, у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься в разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п`ятою, шостою, восьмою, десятою і одинадцятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 121-3, частинами першою, другою, третьою, п`ятою і шостою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1, 125, частинами першою, другою і четвертою статті 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128 - 129, частиною першою статті 132-1, частинами третьою, шостою, восьмою, дев`ятою, десятою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140, частинами шостою, сьомою і восьмою статті 152-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 2 розділу ІІІ вищезазначеної Інструкції, постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбаченеч.1 ст. 126 КУпАП виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Таким чином, законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою - поліцейським справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання тощо.

Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі. Крім того, у цій правовій нормі передбачено, що справа про адміністративне правопорушення повинна розглядатися в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; за відсутності такої особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Водночас, вказані положення є законодавчими гарантіями об`єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення, реалізація яких можлива лише у разі, якщо між стадією складення протоколу про адміністративне правопорушення і стадією розгляду відповідної справи по суті існуватиме часовий інтервал, достатній для підготовки до захисту кожному, хто притягається до адміністративної відповідальності.

Отже, складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляд уповноваженим органом (посадовою особою) справи про таке правопорушення належать до різних стадій адміністративного провадження.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст. 126 КУпАП, виноситься на місці вчинення правопорушення, внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом ІV КУпАП, не здійснюється.

В той же час, за наявності в діях особи складу адміністративного правопорушення та притягнення до відповідальності на місці вчинення правопорушення, не передбачено складання працівниками органів і підрозділів Національної поліції протоколу про адміністративне правопорушення, надання особі строку для підготовки до розгляду справи, розгляд будь-яких клопотань, у тому числі щодо забезпечення участі захисника під час винесення постанови.

Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо.

Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді.

Наведена вище правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі №487/2179/17.

Крім того, як вбачається з оскаржуваної постанови, під час розгляду справи позивача було ознайомлено з правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, про що зазначено в пункті «8» постанови.

За змістом ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що поліцейський при складанні постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності діяв не в спосіб, передбачений КУпАП.

Доказів, які б спростовували факт вчинення позивачем правопорушення суду не надано, а ті обставини, на які посилається позивач як на підставу скасування постанови про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, суд вважає, що наведені ним з метою уникнення адміністративної відповідальності.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що постанова інспектора поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП є законною, правомірною, винесеною у відповідності до норм чинного законодавства та не підлягає скасуванню.

Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, то судовий збір з відповідача, не стягується, а залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 14-3, 33, 126, 251, 252, 268, 278-280, 283, 285, 287, 288, 289, 293 КУпАП, статями 19, 20, 72-79, 132, 134, 139, 241, 242, 244-246, 250, 271, 286 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови від 31.10.2023 року серії ЕАТ № 8051363 інспектора патрульної поліції 4 роти батальйону патрульної поліції у м. Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Никитюка Євгенія Васильовича, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 425,00 грн. - залишити без задоволення.

Всі понесені судові витрати позивачем залишити за останнім.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня складання його повного тексту.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець: АДРЕСА_1 , і.п.н. НОМЕР_2 .

Відповідач:Департамент патрульноїполіції,03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, б.3, код ЄДРПОУ 40108646.

Повний текст рішення виготовлено 26.03.2024 року у зв`язку із підвищенням кваліфікації суддею.

Суддя: С. В. Библів