Постанова

від 27.03.2024 по справі 932/5986/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2399/24 Справа № 932/5986/21 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого Пищиди М.М.

суддів Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.

за участю секретаря судового засідання Лопакової А.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приватним виконавцем Русецькою О.О., у межах зведеного виконавчого провадження №60530707, було проведено реалізацію предмета застави за договором №014/119105/3161/73 від 04.12.2006 яким є автомобіль марки «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з порушенням ст.51 ЗУ «Про виконавче провадження».

З огляду на те, що вказане порушення потягло за собою зарахування виручених коштів не на користь стягувача у виконавчому провадженні, а на користь заставодержателя, що за твердженням позивача не зменшує розмір його заборгованості.

Враховуючи зазначене, з урахуванням відмови позивача від частини позовних вимог, останній просив суд визнати недійсними електронні торги з примусової реалізації предмета застави автомобіля «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2006 року випуску, проведені 30.07.2020 організатором торгів приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О., виконавцем торгів державним підприємством «СЕТАМ», викладені у формі протоколу №494104 проведення електронних торгів від 30.07.2020 та акту про проведення електронних торгів від 05.08.2020.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Русецької Оксани Олександрівни, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_2 , треті особи - публічне акціонерне товариство «МТБ Банк», товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», ОСОБА_3 , про визнання електронних торгів недійсними відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії акту про проведені електроні торги від 05.08.2020 складеного приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Русецькою О.О., при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №60530707 з примусового виконання: виконавчого листа №2-808/11 від 02.04.2013, виконавчого листа №2-807/11 від 02.04.2013, було здійснено реалізацію арештованого майна - «ТОЙОТА ПРАДО», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Ціна продажу склала 372 954,00 грн.

Згідно копії листа приватного виконавця Русецької О.О. від 09.09.2020, кошти отримані від реалізації транспортного засобу «ТОЙОТА ПРАДО», реєстраційний номер НОМЕР_1 у розмірі 354 306,30 грн. розподілено наступним чином: 320 943,00 грн. перераховано заставоутримувачу ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ»; 32 094,30 грн. основна винагорода приватного виконавця; 1 296,00 грн. витрати виконавчого провадження.

Відповідно до копії постанови Дніпровського апеляційного суду від 23.03.2021 ухваленої у справі №203/3582/20, вбачається, що зведене виконавче провадження №60530707 складається з виконавчого провадження №59723055 стягувачем у якому є ПАТ «МТБ Банк» та виконавчого провадження №59723160 де стягувачем є ПАТ «МТБ Банк». Також вказано, що автомобіль «Тойота Прадо», реєстраційний номер НОМЕР_1 є заставним майном за договором застави №014/119105/3161/73, права заставодержателя за яким перейшло до ТОВ «Вердикт Капітал» (договори про відступлення прав вимоги №114/2-16 від 02.08.2019 та від 13.08.2019 укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «ОКСІ БАНК»; договори про відступлення прав вимоги від 02.08.2019 та від 16.08.2019 укладені між ПАТ «ОКСІ БАНК» та ТОВ «Вердикт Капітал»). Вказаний договір застави було укладено з метою забезпечення належного виконання умов кредитного договору №014/119105/3161/73. Також зазначено, що заочним рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29.09.2011 ухваленим за результатами розгляду справи №2-166/11 з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було стягнуто заборгованість у розмірі 916 696,65 грн та згодом відкрито виконавче провадження у якому 27.10.2014 винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог, суд першої інстанції виходив з їх безпідставності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсними електронних торгів з реалізації майна.

Порядок і особливості продажу арештованого майна на електронних торгах визначений Порядком реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року №2831/5 (далі Порядок).

Згідно із частиною другою статті 16, частиною першою статті 215 ЦК одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою - третьою, п`ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв`язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами частини четвертої статті 656 ЦК, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (статей 203, 215 ЦК) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року, справа № 6-1749цс15.

Крім того, підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів; правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2018 року по справі № 759/2467/15-ц.

Вирішуючи спір про визнання електронних торгів недійсними, необхідно встановити, чи мало місце порушення вимог порядку та інших норм законодавства під час проведення електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивача, який оспорює результати електронних торгів.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

За частиною другою статті 22 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» за рахунок предмета обтяження обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій договором.

Аналіз статей 546, 572, 576, 577 ЦК України, статей 1, 4 Закону України «Про заставу» дає підстави для висновку, що суть застави полягає в тому, що кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Відповідно до ч. ч.1, 4-5 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі, якщо: 1) право застави виникло після ухвалення судом рішення про стягнення з боржника коштів; 2) вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю; 3) наявна письмова згода заставодержателя.

Реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, заставодержатель яким є ТОВ «Вердикт Капітал» має переважне право перед іншими кредиторами на задоволення своїх вимог за рахунок заставного майна.

Враховуючи зазначене, забезпечене майно, за наявності чинного договору застави та підтвердження факту невиконання зобов`язання, що призвело до утворення заборгованості, може бути реалізовано, в першу чергу, з метою погашення заборгованості виниклої за зобов`язанням за яким кредитором є заставодержатель .

Приписи ч.1 ст. 51 ЗУ «Про виконавче провадження» про порушення якої зазначає позивач, стосуються порядку задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, тобто реалізація заставного майна не в рахунок заставодержателя можлива лише з дотриманням всіх вимог встановлених ч.1 вказаної норми, в той час як за результатами звернення стягнення заставного майна погашено заборгованість саме заставодержателя, тому в такому разі дотримання вказаних приписів не вимагається.

Що стосується порушень, допущених державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», до призначення електронних торгів, у тому числі щодо визначення вартості чи оцінки майна тощо, то такі дії (бездіяльність) державного виконавця підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом. Отже, дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання електронних торгів недійсними.

Зазначену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 6 квітня 2016 року у справі № 6-342гс16.

Таким чином, у справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується й колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав до задоволення позову.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків місцевого суду, зводяться до переоцінки доказів і незгоди із висновками суду щодо обставин справи.

Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що з`ясувавши в достатньо повному об`ємі права та обов`язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд першої інстанції постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

На підставі наведеного та враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів щодо неправильності рішення суду, які б були підставою для його скасування, колегія суддів приходить до висновку, що підстави для скасування чи зміни рішення суду відсутні.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Судді: