Рішення

від 27.03.2024 по справі 450/3332/23

ПУСТОМИТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 450/3332/23 Провадження № 2/450/32/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мусієвського В.Є.

при секретарі Расяк С.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників судового розгляду в приміщенні суду м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Універсальний банк», Фінансової компанії «Кіф», Фінансової компанії «Кредит Капітал», Фінансової компанії «Манівео», Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба миттєвого кредитування», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» про визнання недійсними та скасування кредитних договорів,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, у якому просив визнати недійсними, нікчемними та скасувати кредитні договори, а саме № 26209300969904 від 01 листопада 2021 року, укладений між ним та АТ «Універсальний банк», № 203475 від 01 листопада 2021 року, укладений між ним та ФК «Кіф», № 49634639 від 01 листопада 2021 року, укладений між ним та ТзОВ «ФК «Ірбіс», № 1892957 від 03 листопада 2021 року, укладений між ним та ТзОВ «Гоуфінгоу», № 22576006, укладений між ним та ФК «Кредит Капітал», № 2130747577760, укладений між ним та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», а також укладений між ним та ФК «Манівео».

Мотивував позовні вимоги тим, що в Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває на розгляді кримінальне провадження № 120211414300042 від 30 грудня 2021 року за ч. 2 ст. 190 КК України. Постановою слідчого від 31 грудня 2021 року позивача визнано потерпілим у вказаному кримінальному провадженні. Вказав, що невстановленою групою осіб вчинено шахрайські дії через мережу інтернет, які шляхом співставлення персональних даних оформили на нього кредити. Всупереч вимогам п. 8 ст. 21 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідачами не надано оригіналів договорів та не вказано де їх знайти. Крім цього, кредитні договори повинні були укладатись в письмовій формі, чого недотримано у даному випадку. З огляду на вказане просив позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2023 року цивільну справу № 450/3332/23 (провадження № 2/450/1294/23) за позовом ОСОБА_1 до АТ «Універсальний банк», ФК «Кіф», ФК «Кредит Капітал», ФК «Манівео», ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», ТзОВ «Фінансової компанії «Ірбіс» про визнання недійсними та скасування кредитних договорів направлено за підсудністю до Голосіївського районного суду м. Києва.

Постановою Львівського апеляційного суду від 11 грудня 2023 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 від 03 серпня 2023 року та скасовано ухвалу судді Пустомитівського районного суду Львівської області від 19 липня 2023 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

10 січня 2024 року Пустомитівським районним судом Львівської області отримано матеріали цивільної справи.

Ухвалою від 15 січня 2024 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано десятиденний строк для усунення недоліків.

22 січня 2024 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява, якою усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою від 22 січня 2024 року у справі відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

31 січня 2024 року та 01 лютого 2024 року від представника відповідача АТ «Універсал банк» Яковлев О.С. надійшли клопотання у яких він просив закрити провадження в цивільній справі у зв`язку тим, що вказану позовну заяву необхідно подавати у кримінальному провадженні, а тому така не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В подальшому просив залишити позовну заяву без руху, оскільки така не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України, а саме не вказано повних найменувань відповідачів, їх ідентифікаційних кодів юридичної особи, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету, відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору, інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Ухвалою від 02 лютого 2024 року у задоволенні вищевказаних клопотань відмовлено.

07 лютого 2024 року від представника відповідача АТ «Універсал банк» Яковлев О.С. надійшов відзив на позовну заяву, згідно мотивів якого позовні вимоги заперечив, просив відмовити у задоволенні таких. Вказав, що 01 серпня 2018 року позивачем власноруч укладено Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Відповідно до Анкети-заяви, позивач просив відкрити поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні на ім`я ОСОБА_1 та встановити кредитний ліміт. Підписуючи таку, клієнт підтвердив, що вказана Анкета разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг. Зазначений договір підписано сторонами в електронному варіанті, шляхом накладення одноразового електронного підпису та є правомірним. Вказав, що ОСОБА_1 пройшов відповідну перевірку поданих документів, завантажив мобільний додаток та пройшов процедуру ознайомлення з Умовами і правилами у повному обсязі, після чого банк повідомив, що останній може звернутись до точки видачі пластикових карток зі своїм паспортом. 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав пластикову карту у точці видачі та фізично підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, а працівником банку сфотографовано позивача разом із паспортом громадянина України. 31 січня 2022 року при отриманні ОСОБА_1 нової пластикової карти у точці видачі карт Monobank, співробітником банку сфотографовано позивача разом з його паспортом громадянина України з безконтактним електронним носієм у формі ID-картки. Отже, твердження позивача про те, що він не укладав кредитного договору є хибними та спростовуються долученими письмовими доказами. Крім цього, звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визнання кредитних договорів недійсними є лише спроба свідомого ухилення від сплати коштів, які надані останньому у виді кредиту. Вказав, що банк не допускав істотного порушення Договору, а позивач не доводить суду належними та достатніми доказами, що таке істотне порушення відбулось. Зауважив, що ОСОБА_1 неодноразово здійснював проведення своїх витрат за картковим рахунком у розстрочку, а саме за заявами клієнта № 20.30.0002207257 від 09 грудня 2020 року, № 20.30.0002808355 від 14 березня 2021 року, № 20.30.0003199027 від 10 травня 2021 року, які підписані ним шляхом накладення електронно-цифрового підпису. Крім цього, заборгованість за вищевказаними розстрочками позивачем певний час виконувалась та сплачувалсь, що свідчить про визнання ОСОБА_1 свого боргу.

14 лютого 2024 року від представника відповідача ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» О. Аухімік надійшов відзив на позовну заяву у якому з позовними вимогами не погодився, вказав на безпідставність таких. Зазначив, що сам факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення не підтверджує вчинення такого, оскільки вирок у кримінальному провадженні, яким би підтверджувався факт шахрайства щодо позивача, відсутній. Крім цього, 03 листопада 2021 року між ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 767500343, відповідно до умов якого банк зобов`язувався надати останньому кредит у виді встановленого ліміту у розмірі 4000 грн., які переведені позивачу на його банківську карту, відкриту у АТ «Універсальний Банк», а останній зобов`язувався такі кошти повернути зі сплатою відсотків. Договір між сторонами укладено в електронній формі, шляхом підписання одноразовим електронним ідентифікатором № MNV6RP57, який 03 листопада 2023 року направлено позивачу на вказаний ним номер мобільного телефону НОМЕР_2 . Відповідно до ст. 207 ЦК України, ЗУ «Про електронну комерцію» електронна форма договору прирівнюється до письмової форми, що спростовує необґрунтоване твердження позивача. Отже, ОСОБА_1 вчинено певну сукупність дій, спрямовану на отримання кредиту. Крім цього, позивачу направлено на його електронну адресу примірники договору, а отже твердження про ненадання товариством копій кредитного договору не відповідають дійсності. З огляду на вказане просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу у порядку спрощеного провадження, без повідомлення сторін, вивчивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із вимогами частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

ОСОБА_1 покликається на те, що групою невстановлених осіб вчинено шахрайські дії через мережу інтернет, які шляхом співставлення персональних даних позивача оформили на нього кредити.

Постановою слідчого СВ ВП № 3 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області С. Савчин від 31 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12021141430000342 від 30 грудня 2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Слід зауважити, що досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває більш ніж два роки, при цьому у мотивах позовної заяви позивачем визнано, що розслідування зайшло в «глухий кут».

Суд погоджується з твердженням представника відповідача ТзОВ «Манівео швидка фінансова допомога» О. Аухімік, що сам факт подання заяви про вчинення кримінального правопорушення не підтверджує факт вчинення такого. Вирок у вказаному кримінальному провадженні, яким би підтверджувався факт шахрайства щодо позивача відсутній.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

В силу ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

У відповідності до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вказане твердження позивача про недійсність правочинів через недодержання письмової форми не відповідає дійсності та спростовується вищевикладеним.

Судом встановлено, що 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» уклали Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Позивачу відкрито поточний рахунок № НОМЕР_3 у гривні та встановлений кредитний ліміт. ОСОБА_1 пройшов відповідну перевірку поданих документів, процедуру ознайомлення з Умовами і правилами та активізував карту за допомогою мобільного додатку «Монобанк».

Як вбачається з мотивів відзиву на позовну заяву, співробітником банку 01 серпня 2018 року та 31 січня 2022 року сфотографовано ОСОБА_1 разом з належними йому документами під час отримання пластикових карток, що підтверджується долученими роздруківками фотографій. Наведені обставини не спростовані позивачем, як і не надано жодних письмових пояснень стосовно вказаного факту.

Наведене не викликає розумного сумніву щодо укладення кредитного договору АТ «Універсал Банк» саме з особою ОСОБА_1

03 листопада 2021 року ОСОБА_1 уклав з ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» кредитний договір № 767500343, шляхом підписання такого одноразовим електронним ідентифікатором MNV6RP57, внаслідок чого отримав кредит на споживчі потреби у розмірі 4000 грн, які надіслані на його банківську карту, відкриту в АТ «Універсальний Банк» за № НОМЕР_4 згідно платіжного доручення № с15с84d4-a94c-47c9-b48f-8c54eb4d7e77 від 03 листопада 2021 року.

Вказана банківська карта міститься у переліку виданих ОСОБА_1 карток АТ «Універсал Банк», що підтверджується Довідкою про наявність рахунку від 30 січня 2024 року та свідчить про зарахування кредитних коштів від ТзОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» саме на банківську карту особи ОСОБА_1 .

З приводу позовних вимог про визнання недійсними, нікчемними та скасування кредитних договорів № 203475 від 01 листопада 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФК «Кіф», № 49634639 від 01 листопада 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «ФК «Ірбіс», № 1892957 від 03 листопада 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Гоуфінгоу», № 22576006, укладеного між ОСОБА_1 та ФК «Кредит Капітал», № 2130747577760, укладеного між ОСОБА_1 та ТзОВ «Служба миттєвого кредитування», слід вказати, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Копії вказаних договорів також не долучені до позовної заяви.

Частиною 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За п. 2 ч. 1 ст. 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ним Кодексом.

В силу вимог ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у спразі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, а тому у задоволенні таких слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 43, 81, 82, 89, 259, 263, 264, 265, 273 ЦПК України, 203, 205, 207, 215, 626, 629, 638, 639, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,-

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Львівського апеляційного суду або через місцевий суд до Львівського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Мусієвський В.Є.