Постанова

від 20.03.2024 по справі 926/4211/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2024 р. Справа №926/4211/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Кравчук Н.М.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Блетон, м.Чернівці

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2023 (повний текст рішення підписано 18.12.2023, суддя Ярошенко В.П.)

у справі №926/4211/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс, м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Блетон, м.Чернівці

про стягнення заборгованості в сумі 969 051,09 грн

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс (49081, м. Дніпро, вул. Артільна, 2, код ЄДРПОУ 33667686) звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Блетон (58009, м. Чернівці, пров. лейтенанта Олександра Маланчука, 14а, код ЄДРПОУ 44999726) про стягнення заборгованості в сумі 969 051,09 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2023 позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Блетон на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс заборгованість в розмірі 969 051,09 грн, з яких: основний борг - 966 509,04 грн, 3% річних 2 542,05 грн, компенсацію по сплаті судового збору в розмірі 14 535,77 грн та правові витрати в розмірі 12 000,00 грн.

Як вказав суд першої інстанції, відповідач недопоставив позивачу товар на 966509,04 грн, чим порушив взяті на себе зобов`язання за договором поставки, несумлінно та необачно віднісся до виконання договору, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

За наслідками невиконання договору зобов`язаний повернути позивачу попередню оплату у сумі 966 509,04 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю Блетон звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 03.01.2024.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з`ясовано обставини справи, визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення по справі, зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи, порушено норми процесуального права та невірно застосовано норми матеріального права.

У апеляційній скарзі представник відповідача зазначив, що дійсно у нього наявний обов`язок повернути кошти в розмірі 966 509, 04 грн основного боргу, однак відсутні підстави для стягнення 3% річних.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення першої інстанції в частині стягнення 3% річних в сумі 2 542,05 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, також просив розглядати справу без його участі.

Представник апелянта повторно не з`явився в судове засідання, втретє подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням на лікарняному . Попередні засідання судом було відкладено також за клопотанням відповідача. Колегія суддів зазначає, що хвороба представника не може бути причиною для постійного відкладення справи, окрім того, відповідач не обмежений у виборі іншого представника.

Згідно з ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч.10 цієї статті та ч.2 ст. 271 цього Кодексу і суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідача про час та дату судового засідання було сповіщено належним чином.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст.202 ГПК України).

У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Виходячи зі ст.129 Конституції України, ст.2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позиція відповідача викладена у апеляційній скарзі, а також на строки розгляду апеляційної скарги на рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідача.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

05.07.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Ісполін Плюс та Товариством з обмеженою відповідальністю Блетон було укладено договір поставки №05/07/2023 (далі договір), відповідно до умов якого, постачальник зобов`язується систематично передавати у власність позивачу в якості сторони покупця м`ясо яловиче заморожене, походження Україна, в асортименті, погодженому в специфікаціях, позивач зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору.

За основними умовами договору, які впливають на взаємовідносини сторін, щодо наявного між ними спору:

- загальний об`єм належного до постачання товару вказується в накладних (п1.2.);

- розрахунки за придбаний товар, за даним Договором, здійснюється шляхом перерахування коштів на умовах 30% передоплати, 70% оплати по факту завантаження товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця (п.2.3.);

- поставка здійснюється партіями протягом терміну дії договору, на основу заявок в письмовій чи усній формі) покупця за цінами визначеними в специфікаціях (п.3.1.);

- з метою одержання товару, покупець подає заявку продавцю (замовлення), в якій вказує асортимент (по кожній позиції) та кількість необхідного товару. Покупець здійснює замовлення товару за цінами, що діють на момент подання заявки (п.п.3.1., 3.2) (пункт 4.2.);

- продавець приймає від покупця замовлення на поставку необхідної кількості товару. Про погодження заявки (замовлення) продавець повідомляє покупця (п.4.3.);

- датою поставки окремої партії товару є дата фактичної передачі товару продавцем та прийняття покупцем згідно з накладними (п.4.6.);

- сторони визначили, що за порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує спричинені ним збитки, у тому числі не отриманий прибуток, в порядку, передбаченому чинним законодавством (п.7.1.).

01.08.2023 сторони уклали додаткову угоду №1 до Договору поставки №05/07/2023 від 05.07.2023, відповідно до якої сторони погодили змінити та доповнити пункт Договору, а саме п.1.1. Договору, виклавши його в наступній редакції: в порядку та на умовах, визначених цим Договором. Продавець зобов`язується систематично передавати у власність покупцю м`ясо яловиче заморожене. Походження Україна, м`ясо свинини заморожене, в асортименті (надалі іменується товар). Погодженому в специфікаціях, а покупець зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його на умовах даного Договору.

На виконання вказаних вище умов Договору, на підставі виставлених рахунків відповідачем №3 від 25.07.2023, №4 від 26.07.2023, №5 від 31.07.2023, №6 від 02.08.2023, №7 від 09.08.2023, №8 від 14.08.2023, №9 від 14.08.2023 на загальну суму 6 627 891,84грн. позивачем було сплачено на рахунок відповідача грошові кошти за поставку товару у розмірі 2 875 617,24грн, що підтверджується платіжними інструкціями позивача №1807 від 17.08.2023, №1805 від 17.08.2023, №1797 від 16.08.2023, №1737 від 08.08.2023, №1728 від 04.08.2023, №1716 від 03.08.2023, №1701 від 01.08.2023, №1671 від 27.07.2023.

Відповідачем на адресу позивача було поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною №1 від 31.07.2023 м`ясо яловичини блочне заморожене одно сорт у кількості 7 390 кг ціною з ПДВ 115,02 грн на суму з ПДВ 849 997,80 грн та видатковою накладною №3 від 16.08.2023 яловичина блочна заморожена перший ґатунок у кількості 7 200 кг ціною з ПДВ 115,50 грн. сумою з ПДВ 831 600,00 грн та свинина блочна заморожена 80/20 у кількості 20 кг ціною з ПДВ 125,52 грн сумою з ПДВ 2 510,40 грн.

В подальшому, позивач зробив на адресу відповідача заявку (замовлення) щодо подальшої поставки товару, де така поставка товару повинна була бути 20.08.2023. однак відповідач не відреагував на замовлення позивача, через що позивач прохав повернення коштів позивачу.

23.08.2023 позивач зробив на адресу відповідача повторну заявку щодо поставки відповідної продукції та її завантаження, адже позивач повідомляв відповідача, що такий товар позивачу вкрай необхідний у короткочасні строки з приводу поставки відповідної продукції на адресу виправної колонії у м. Харків, перед якою у ТОВ Ісполін Плюс як підприємства-постачальник на державного замовника, є зобов`язання щодо постачання відповідного товару.

Також позивач повідомляв відповідача, що у разі не завантаження товару, позивач просить повернути передоплату за товар, який не був поставлений відповідачем.

Листом від 31.08.2023 вих. №31/08 відповідач повідомив позивача, що нібито позивач ігнорував дати загрузок, та повідомив про те, що зобов`язується повернути сплачені позивачу кошти, які вносились позивачем на рахунок відповідача в якості передплати за поставлений товар.

Після чого, відповідач як постачальника за умовами Договору, який не виконав своє зобов`язання щодо поставки товару після передоплати за такий товар, частковими платежами почав повертати власні кошти позивача як покупцю, про що вбачається в акті звірки взаємних розрахунків та підтверджується платіжними інструкціями №53 від 11.09.2023, №52 від 08.09.2023, №49 від 06.09.2023, №47 від 05.09.2023, №46 від 04.09.2023, №42 від 31.08.2023, однак наразі сума неповернутої передплати позивача за товар відповідачем, який не був поставлений, складає 966 509,04 грн.

11.09.2023 за вих. №1109НК/23 позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою повернути власні кошти у розмірі 966 509,04 грн.

Вищевказана претензія залишена без відповіді.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Щодо правової природи договору та договірних відносин.

Установлені судом обставини наявності укладеного між сторонами договору, свідчать про виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів ст.ст.173, 174, 175 ГК України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Умовами укладеного договору сторони визначили (серед інших умов), що постачальник зобов`язується систематично передавати у власність позивачу в якості сторони покупця м`ясо яловиче заморожене, походження Україна, в асортименті, погодженому в специфікаціях, позивач зобов`язується приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору, разом з цим, розрахунки за придбаний товар, за даним Договором, здійснюється шляхом перерахування коштів на умовах 30% передоплати, 70% оплати по факту завантаження товару. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на банківський рахунок продавця.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір поставки.

Згідно з приписами частини 1 статті 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 статті 267 ГК України визначає, що строки поставки встановлюються сторонами у договорі.

Поряд з цим, за змістом частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Так, відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець здійснив оплату товару відповідно до умов Договору на підставі рахунків, виставлених постачальником, отже покупець здійснив попередню оплату за товар, яка була прийнята постачальником, а тому на спірні правовідносини розповсюджуються положення статті 693 ЦК України. За частиною 2 цієї статті, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Проте, відповідач взяті на себе зобов`язання виконав не у повному обсязі, не здійснив поставку товару на 966509,04 грн та під час судового розгляду справи ці обставини не спростував.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Таким чином, зобов`язання, які виникли між сторонами, мали ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна з них повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

З огляду на викладене суд вважає, що відповідач несумлінно поставився до виконання зобов`язання з поставки товару, проявив необачність стосовно виконання, а тому його дії є несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

Частина 2 статті 693 ЦК України встановлює, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, положення наведеної норми встановлюють обов`язок відповідача повернути суму отриманої попередньої оплати за наслідками невиконання зобов`язання з поставки товару.

У свою чергу, відповідач проігнорував вимогу позивача (висловлену у листі від 11.09.2023) про повернення 966509,04 грн попередньої оплати, чим не виконав відповідне зобов`язання.

Неповернення суми попередньої оплати вказує на несумлінне виконання відповідачем такого зобов`язання та прояв необачності стосовно виконання, а тому його дії у цьому є також несправедливими та недобросовісними по відношенню до позивача.

Відтак, судом першої інстанції правомірно задоволено вимоги позивача про стягнення суми попередньої оплати, окрім того, відповідач сам підтверджує таку заборгованість та не заперечує проти неї.

Щодо нарахування процентів річних.

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення 3% річних у сумі 2542,05 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

У спорі сума неповернутої попередньої оплати (авансу) є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який мав бути поставлений. При цьому аванс на підставі наведених правових положень підлягав поверненню позивачу у випадку невиконання зобов`язання відповідачем, за яким він передавався, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача, як постачальника, виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися річних на підставі частини другої статті 625 ЦК України.

Відповідач на вимогу не повернув суму попередньої оплати, а тому позивач нарахував річні у сумі 2542,05 грн за період з 21.08.2023 по 21.09.2023.

Відтак, судом правомірно задоволено вимоги позивача.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Блетон залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 06.12.2023 у справі №926/4211/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.03.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяКравчук Н.М.

СуддяСкрипчук О.С.