Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/12295/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/12295/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

при секретарі Токаревій А.Г.

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 19.03.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 (суддя Ващенко Т.М., повний текст складено та підписано 11.12.2023)

за позовом Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автоматизатор"

про розірвання договору та стягнення 425 100,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Державне підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизатор» про розірвання договору №17-07/19 про надання послуг з інформаційно-довідкового обслуговування, налаштування програмних продуктів та їх доробки та стягнення 425 100,00 грн попередньої оплати за цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов вказаного договору та невиконанням передбачених ним робіт.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 в позові відмовлено повністю.

Суд дійшов висновку, що доводи позивача, зазначені в його позовній заяві, не відповідають наявним у матеріалах справи доказам, є недоведеними та необґрунтованими.

Зокрема, суд керувався встановленими обставинами про те, що відповідачем виконувалися роботи за Договором та за результатом виконаних робіт відповідачем було складено і направлено позивачу Акт приймання-передачі наданих послуг №34 від 05.03.2020 на суму 425 100,00 грн, однак позивачем не надано обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних відповідачем робіт. Відтак, суд встановив дійсне виконання відповідачем робіт за Договором, які позивачем належним чином прийнято не було.

Вимоги та зміст апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 28.11.2023 у справі №910/12295/23 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» в повному обсязі. Судові витрати покласти на Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизатор».

Скаржник вважає оскаржуване рішення необґрунтованим та незаконним, прийнятим без всебічного дослідження доказів та за неправильного застосування норм матеріального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги:

- судом не прийнято до уваги Звіт за результатами обстеження наявних інформаційних систем скаржника 2020 року;

- надіслані на електронну пошту листи скаржника не можуть бути належним підтвердженням передачі та встановлення програмного продукту з повним доступом на технічні засоби позивача;

- підписані відповідачем акти не свідчать про дотримання ним встановленого статтею 882 ЦК України порядку передачі/прийняття робіт, який передбачає вчинення на акті відмітки про відмову від його підписання в ході передавання робіт;

- істотне порушення умов договору в даному випадку полягає в тому, що відповідачем було порушено умови договору щодо виконання прийнятих на себе робіт, що відповідно до положень ст. 611 та ч. 2 ст. 651 ЦК України є підставою для розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін.

Клопотання та відзив учасників справи.

14.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоматизатор» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу:

- суд першої інстанції звернув увагу на вказаний апелянтом Звіт за результатами обстеження наявних інформаційних систем скаржника 2020 року та зазначив, що досліджуваний програмний засіб, відповідно до висновку експерта № 004-УКЮ/20 від 16.02.2021, виконаного ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень», відповідає завданню на розробку згідно договору №17-07/19 від 17.07.2019;

- посилання апелента на обов`язок відповідача встановити на технічні засоби (комп`ютери) апелянта програмний продукт є хибними, оскільки відповідач не брав вказаних зобов`язань на себе згідно оскаржуваного договору;

- листування шляхом надіслання електронних листів на офіційну адресу позивача є належними та допустимими доказами;

- позивачем (апелянтом) не доведено належними та допустимими доказами порушення відповідачем умов договору, тому відповідно відсутні підстави для розірвання договору та повернення здійсненої позивачем оплати;

- оскільки апелянт не надав суду докази обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі наданих послуг, то суд першої інстанції вірно застосував наслідки визначені п. 5.2. договору.

Відповідач просить суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Дії суду апеляційної інстанції, щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

04.01.2024 безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Тищенко О.В.

На час надходження апеляційної скарги матеріали справи №910/12295/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили, у зв`язку з чим ухвалою від 09.01.2024 відкладено вирішення питання щодо апеляційної скарги Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду міста Києва надіслати матеріали справи №910/12295/23 на адресу Північного апеляційного господарського суду.

18.01.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/12295/23 .

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі №910/12295/23 апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

02.02.2024 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 та призначено до розгляду на 19.03.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1147/24 від 18.03.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 апеляційну скаргу Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 прийнято до свого провадження колегією суддів у визначеному складі. Ухвалено розгляд справи здійснювати за раніше визначеною датою та часом.

Позиція учасників справи та явка в судове засідання.

19.03.2024 у судове засідання з`явилися представники учасників справи.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

17.07.2019 між позивачем як Замовником, та відповідачем як Виконавцем було укладено договір про надання послуг з інформаційно-довідкового обслуговування, налаштування програмних продуктів та їх доробки № 17-07/19 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Виконавець приймає на себе зобов`язання із надання послуг вказаних у додатку № 1 до цього договору (код за ДК 009:2010 - 62.01 Комп`ютерне програмування, 62.09 Інша діяльність у сфері інформаційних технологій і комп`ютерних систем).

Пунктами 2.1. - 2.3. сторони погодили, що Виконавець надає послуги з налаштування й обслуговування ПП на комп`ютерах Замовника і бере на себе обов`язки: демонстрації співробітникам Замовника правильної технології роботи з ПП; відновлення працездатності ПП після збоїв (у випадках, коли таке технічно можливо); відновлення баз даних ПП (у випадках, коли таке технічно можливо). Послуги з п. 2.1 надаються одним чи кількома уповноваженими представниками Виконавця. У випадку необхідності надання додаткових послуг, їх вартість розраховується виходячи з кількості годин, затрачених Виконавцем, або шляхом надання технічного завдання на надання замовлених послуг.

За умовами пунктів 4.1. - 4.5. Договору загальна вартість Послуг становить 425 100,00 грн без ПДВ. Роботи можуть бути розпочаті після стовідсоткової передплати згідно с попередньою оцінкою або з моменту підписання даного договору сторонами. Попередня оцінка робіт складає 708 годин, 30 хвилин. Вартість однієї години спеціаліста складає 600,00 грн (шістсот грн) без ПДВ. Роботи вважаються виконаними, на підставі підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, що є невід`ємною частиною Договору. Сума Договору визначається вартістю наданих протягом строку дії Договору послуг згідно підписаних Сторонами актів приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. Договору по завершенні надання послуг сторони підписують акт приймання - передачі наданих послуг. Послуги вважаються прийнятими, а акт вважається підписаним обома Сторонами, якщо в продовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту передачі послуг Виконавцем, Замовник не звернувся із зауваженнями в письмовому вигляді та не продемонстрував конкретну помилку представнику Виконавця. В іншому випадку роботи будуть вважатись як нові і виконуватимуться за рахунок Замовника.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019, але в будь-якому випадку до повного розрахунку між Сторонами. У разі якщо жодна зі Сторін не виявила бажання його розірвати, то Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою щодо виконання робіт є договором підряду.

Статтею 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов`язаний одержати спеціальний дозвіл. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.

Відповідно до ст. 843 ЦК України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін (ч. ч. 1-3 ст. 844 ЦК України).

За ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Стаття 849 ЦК України встановлює, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Замовник зобов`язаний сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду. У разі невиконання замовником цього обов`язку підрядник має право вимагати відшкодування завданих збитків, включаючи додаткові витрати, викликані простоєм, перенесенням строків виконання роботи, або підвищення ціни роботи. Якщо виконання роботи за договором підряду стало неможливим внаслідок дій або недогляду замовника, підрядник має право на сплату йому встановленої ціни з урахуванням плати за виконану частину роботи, за вирахуванням сум, які підрядник одержав або міг одержати у зв`язку з невиконанням замовником договору (ст. 580 ЦК України).

Частиною 1 ст. 853 ЦК України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Додатком №1 до Договору сторони затвердили План виконання робіт, відповідно до якого передбачено виконання відповідачем завдань:

- створення робочих столів Агронома, Агронома регіону, Лабораторії промальовування бізнес-процесів напрямків з обмеженням доступів);

- доопрацювання під специфіку організації договору послуг сертифікації;

- створення специфікації до договору;

- доопрацювання алгоритму розгляду і узгодження заявки на сертифікацію доробка типових документів, створення специфічних документів і друкованих форм);

- розробка алгоритму маркування партії;

- розробка процесу лабораторних досліджень, оформлення протоколів дослідження, узгодження (доробка типових документів, створення специфічних документів і друкованих форм);

- розробка алгоритму оформлення сертифікатів (доробка типових створення специфічних документів і друкованих форм).

02.10.2019 позивач перерахував відповідачу кошти в розмірі 425 100,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що відповідач до теперішнього часу не виконав роботи за Договором, що є підставою для його розірвання та стягнення попередньої оплати.

01.07.2020 позивач звернувся до відповідача листом №2543 щодо визначення реальної ситуації з даних правовідносин, обґрунтування переліку робіт, відповіді на який отримано не було.

05.12.2022 листом №0329 позивач звернувся до відповідача щодо надання обґрунтованого переліку робіт, що були виконані задля проведення звірки відповідності оплачених рахунків наданим послугам та встановлення програмного продукту на комп`ютерах позивача, а також виконати обов`язки, передбачені розділом 2 Договору.

26.12.2022 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №0357, у якому, зокрема, вимагав здійснити встановлення програмного продукту на комп`ютери Підприємства та виконати обов`язки, передбачені розділом 2 Договору.

31.01.2023 відповідач надіслав на адресу позивача лист з додатками, відповідно до якого відповідач надав компакт диск з програмним продуктом та відеозапис демонстрації правильної технології роботи з програмним продуктом, та висновок експерта Центру судової експертизи експертних досліджень ДП «Інформаційні судові системи» від 16.02.2021 № 004-УКЮ/20 щодо відповідності програмного продукту умовам Договору.

Позивач у листі від 03.02.2023 №0073 зазначив, що на переданому оптичному диску містяться елементи розробленого програмного продукту, проте він не може підтвердити отримання програмного забезпечення з повним доступом, оскільки його самостійне встановлення є неможливим через відсутність інструкції з інсталяції та правильного запуску програмного продукту, а також відсутності в штаті спеціаліста з програмного забезпечення, що міг би забезпечити впровадження ПП.

Позивач зазначає, що він готовий був надати доступ на сервер та права адміністратора зазначеного серверу для розгортання програмного продукту з повним доступом в дистанційному режимі або за місцезнаходженням позивача на наявних технічних засобах, проте Відповідачем проігноровано даний лист, відповідь не надана, так само як і не встановлено програмний продукт на технічні засоби позивача.

Позивач також вказує, що у 2020 році у звіті за результатами обстеження наявних інформаційних систем позивача встановлено, що розроблений програмний продукт знаходиться в тестовій експлуатації у позивача, доступ в конфігуратор відсутній, у зв`язку з чим проаналізувати розроблену систему не виявилось можливим, що ще раз підтверджує відсутність програмного продукту, що мав бути розроблений в межах договору, на технічних засобах позивача.

Відповідач проти таких тверджень позивача повністю заперечує та зазначає, що ним з електронної адреси office@avtomatizator.com.ua було направлено Акт надання послуг №34 від 05 березня 2020 року на електронну адресу позивача, яку було вказано у Договорі, а саме: dp_center@ukr.net. Окрім Акту надання послуг № 34 від 05 березня 2020 року відповідач зі своєї електронної адреси office@avtomatizator.com.ua направляв позивачу на електронну адресу dp_center@ukr.net наступні документи для розгляду та на підпис:

- 11.12.2019 - посилання на технічне завдання та презентація ТОВ «Автоматизатор»;

- 16.12.2019 - лист щодо уточнення по технічному завданню, яке було направлено раніше, та пропозиція щодо проведення зустрічі;

- 21.12.2019 - лист з пропозицією провести зустріч для демонстрації співробітникам Замовника технології роботи з програмним продуктом, для надання випробування тестового програмного продукту та підписання Акту надання послуг;

- 28.12.2019 - протокол зустрічі від 26.12.2019 та файл з доступом до серверу для тестування розробленої підсистеми;

- 29.01.2020 - посилання та файл у pdf форматі з інструкцією по роботі з підсистемою обліку ведення та видачі сертифікатів;

- 23.12.2022 - сканкопію опису до цінного листа № 0311328440577, сканкопію листа від 21.12.2022, сканкопію Акту надання послуг №34 від 05.03.2020, підписаного відповідачем, та сканкопію листа обліку робочого часу №281 до рахунку №81 від 25.09.2019;

- 01.02.2023 - сканкопію переліку файлів, що містяться на диску для оптичних систем зчитування для передачі програмного продукту, розробленого в рамках Договору, сканкопію листа №6 від 28.12.2022 та сканкопію висновку експерта №004-УКЮ/20 від 16.02.2021;

- 12.02.2023 - посилання на образ диску для оптичних систем зчитування для передачі програмного продукту та відеозапис демонстрації правильної технології роботи з програмним продуктом, сканкопія листа №9 від 09.02.2023 та копію Інструкції по розгортанню підсистем обліку ведення та видачі сертифікатів.

Суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

Перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи учасників справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази як окремо, так і в їх сукупності з урахуванням критерію вірогідності доказів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем виконувалися роботи за Договором та за результатом виконаних робіт відповідачем було складено і направлено позивачу Акт приймання-передачі наданих послуг №34 від 05.03.2020 на суму 425 100,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну (ч. 4 ст. 853 ЦК України).

Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання (ч. ч. 5, 6 ст. 853 ЦК України).

Суд враховує, що пунктом 5.2. Договору сторони встановили, що послуги вважаються прийнятими, а акт вважається підписаним обома Сторонами, якщо в продовж 5 (п`яти) календарних днів з моменту передачі послуг Виконавцем, Замовник не звернувся із зауваженнями в письмовому вигляді та не продемонстрував конкретну помилку представнику Виконавця. В іншому випадку роботи будуть вважатись як нові і виконуватимуться за рахунок Замовника.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, позивач, отримавши від відповідача Акт приймання-передачі наданих послуг №34 від 05.03.2020, не надав обґрунтованих зауважень щодо обсягу та якості виконаних відповідачем робіт.

У зв`язку з вказаним та з огляду на умови п. 5.2 Договору судовою колегією відхиляються доводи позивача про те, що підписані відповідачем акти не свідчать про дотримання ним встановленого статтею 882 ЦК України порядку передачі/прийняття робіт, оскільки доказів обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі наданих послуг матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Колегією суддів також враховує наявну в матеріалах справи копію висновку експерта №004-УКЮ/20 від 16.02.2021, виконаного ДП «Центр судової експертизи та експертних досліджень», відповідно до якого досліджуваний програмний засіб відповідає завданню на розробку згідно договору №17-07/19 від 17.07.2019 між ТОВ «Автоматизатор» та ДП «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» може бути рекомендований до розгортання та дослідної експлуатації. Стан програмного засобу цілком відповідає діючому макету автоматизованої системи, у якому реалізовані усі основні функції, розробленої згідно наданого на дослідження технічного завдання.

З викладеного вбачається дійсне виконання відповідачем робіт за Договором, які позивачем належним чином прийнято не було, про що правильно зауважив суд першої інстанції.

При цьому, слід звернути увагу, що позивач, вказуючи про невиконання відповідачем умов Договору, не вказує, яке саме завдання, передбачене Додатком №1 до Договору, не було виконане відповідачем.

Статтею 861 ЦК України передбачено, що підрядник зобов`язаний передати замовникові разом з результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, відповідачем передавались позивачу як результати виконаних робіт, так і відповідна експлуатаційна інформація (зокрема, листи відповідача від 29.01.2020, 01.02.2023, 12.02.2023).

Аргументи позивача про те, що надіслані на електронну пошту листи скаржника не можуть бути належним підтвердженням передачі та встановлення програмного продукту позивачу судова колегія сприймає критично з огляду на сталу судову практику про те, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 Цивільного кодексу України (зокрема, вказані висновки наведено у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20 та ухвалах Верховного Суду від 25.05.2022 у справі № 914/1003/21, від 03.08.2022 у справі № 910/5408/21).

Разом з цим, з урахуванням додатку №1 до Договору №17-07/19 від 17.07.2019 та наведених в ньому завдань, судом враховуються доводи відповідача про те, що посилання апелента на обов`язок відповідача встановити на технічні засоби (комп`ютери) апелянта програмний продукт є хибними, оскільки відповідач не брав вказаних зобов`язань на себе згідно оскаржуваного договору.

Положеннями ст. 858 ЦК України унормовано, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника:

1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк;

2) пропорційного зменшення ціни роботи;

3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Разом з тим, позивачем не доведено і не обґрунтовано наявність відступів від погоджених Договором умов чи технічного завдання, які б свідчили про наявність підстав для відмови від підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Частиною 2 статті 852 ЦК України передбачено, що за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Суд зазначає, що умовою для розірвання договору на підставі статті 651 ЦК України є порушення однією із сторін певних умов відповідного правочину, яке призвело до завдання іншій стороні шкоди, внаслідок чого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У той же час порушення має стосуватись конкретної умови договору, тобто відповідного погодженого сторонами пункту.

Виходячи з наведених обставин справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними і допустимими доказами порушення відповідачем умов Договору, що свідчить про відсутність підстав для його розірвання та повернення здійсненої позивачем оплати.

Окрім того, судом першої інстанції щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності зазначено, що наслідки спливу позовної давності застосовуються лише у випадку обґрунтованості позовних вимог та наявності підстав для задоволення позову, проте у даному випадку суд встановив відсутність підстав для задоволення позову, а також зауважено, що пунктом 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в редакції згідно із Законом України № 540-IX від 30.03.2020 встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину, тож у даному випадку позивачем строк позовної давності не пропущено.

Усі інші доводи та міркування учасників справи судовою колегією враховано, однак вони не спростовують наведених вище висновків суду та не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Висновки апеляційного інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості та недоведеності.

Апеляційний господарський суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23.

Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Державного підприємства «Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний центр сертифікації і експертизи сільськогосподарської продукції" - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/12295/23 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 910/12295/23 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 25.03.2024.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв