Постанова

від 07.03.2024 по справі 908/2028/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.03.2024 року м.Дніпро Справа № 908/2028/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Ліпинський М.О.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 (суддя Корсун В.Л.)

у справі № 908/2028/22

за позовом: Дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ

про стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 частково задоволено позов дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія та стягнуто з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованість за поставлений товар за договором поставки N 19749 ССВ від 27.10.21, а саме: насіння соняшнику у сумі 878 628 грн 76 коп., 3 % річних у розмірі 2 599 грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 664 грн 92 коп., судовий збір у розмірі 13 363 грн 41 коп.

Доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.22 і до моменту виконання цього рішення 3 % річних за такою формулою: /Проценти/ = /Сума боргу/ х /Процентна ставка/ /100 % /365 днів х /Кількість днів/. Де: /Сума боргу/ - сума простроченого боргу; /Процентна ставка/ - проценти річних; /Кількість днів/ - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов`язання.

Додатковим рішенням від 16.03.23 частково задоволено заяву представника ДП Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді ТОВ Фірма Лія - адвоката Пономарьова Р.О. за вих. від 28.02.23 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі N 908/2028/22. Стягнуто з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія 17 350 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.23 рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткове рішення від 16.03.23 залишено без змін.

02.10.23 видано відповідні накази про примусове виконання судових рішень.

03.10.23 до суду надійшла заява ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ за вих. від 28.09.23 N 28/09/23-1 про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі N 908/2028/22 в частині стягнення з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованості у розмірі 921 606,87 грн. строком на 4 місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 230 401,72 грн. до 21 числа відповідного місяця.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі №908/2028/22 заяву ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ за вих. від 28.09.23 N 28/09/23-1 про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі N 908/2028/22 задоволено частково. Розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 у справі N 908/2028/22 в частині стягнення з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованості у розмірі 890 893,46 грн строком на 4 місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 222 723,36 грн (в перші три місяці) та 222 723,38 грн (в останній місяць) до 21 числа відповідного місяця. В іншій частині заяви відмовлено.

Не погодившись з вказаною ухвалою Дочірнім підприємством Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22 та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права.

Наголошує, що під час розгляду заяви про розстрочення виконання рішення судом залишено поза увагою, що основна сума боргу за поставлений товар виникла ще в лютому 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну. Вказаний борг не погашено протягом 1,5 років. При цьому Позивач намагався вирішити спір у позасудовому порядку, ще на початку 2022 року, направивши претензію на адресу Відповідача, яку останнім було проігноровано.

За твердженням скаржника, станом на 24.10.2023 р., тобто за графіком розстрочення виконання рішення 21.10.2023 р. вже мало бути здійснено оплату в розмірі 222 723,36 грн, але Відповідачем не здійснені поточні дії, направлені на виконання рішення господарського суду.

Апелянт посилається на те, що ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування у товариства відповідних джерел, з яких буде здійснюватися щомісячне погашення загальної заборгованості в розмірі 921 606,87 грн, а також доказів того, що рішення суду буде виконано в майбутньому. Зокрема, доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості перед позивачем по закінченню строку розстрочення.

Крім того, звертає увагу, що вирішуючи питання про розстрочення виконання рішення, суд повинен був враховувати матеріальні інтереси обох сторін, що ним зроблено не було.

На думку скаржника, Відповідач не надав суду належних доказів, які б підтверджували наявність обставин його фінансової неспроможності для одночасного та повного виконання судового рішення, і до цього часу не здійснив жодного (навіть часткового) платежу в погашення заборгованості за рішенням суду. Вказані дії відповідача фактично вказують на ознаки навмисного затягування ним погашення заборгованості за рішенням суду. Враховуючи вищенаведені міжнародно-правові норми захисту порушених прав, вимоги національного законодавства, обставини справи, вважаю, що заява про розстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

04.12.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судове засідання 07.03.2024 року з`явилися представники сторін.

Судом апеляційної інстанції було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та диспозитивності.

Представник позивача в судовому засіданні 07.03.2024 просив суд апеляційну скаргу задовольнити: ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволені заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваної ухвали без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 частково задоволено позов дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія та стягнуто з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованість за поставлений товар за договором поставки №19749 ССВ від 27.10.21, а саме: насіння соняшнику у сумі 878 628 грн 76 коп., 3% річних у розмірі 2 599 грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 664 грн 92 коп., судовий збір у розмірі 13 363 грн 41 коп.

Доручено органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати, починаючи з 06.10.22 і до моменту виконання цього рішення 3 % річних за такою формулою: /Проценти/ = /Сума боргу/ х /Процентна ставка/ /100% /365 днів х /Кількість днів/. Де: /Сума боргу/ - сума простроченого боргу; /Процентна ставка/ - проценти річних; /Кількість днів/ - різниця між датою розрахунку та датою виникнення прострочення зобов`язання.

Додатковим рішенням від 16.03.23 частково задоволено заяву представника ДП Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді ТОВ Фірма Лія - адвоката Пономарьова Р.О. за вих. від 28.02.23 про стягнення витрат на правничу допомогу у справі № 908/2028/22. Стягнуто з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія 17 350 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 07.09.23 рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткове рішення від 16.03.23 залишено без змін.

02.10.23 видано відповідні накази про примусове виконання судових рішень.

03.10.23 до суду надійшла заява ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ за вих. від 28.09.23 № 28/09/23-1 про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі № 908/2028/22 в частині стягнення з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованості у розмірі 921 606,87 грн. строком на 4 місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 230 401,72 грн. до 21 числа відповідного місяця.

В обґрунтування своїх вимог заявник вказує, що станом на день подачі цієї заяви відповідач має сплатити позивачу: 1) заборгованість за поставлений товар за договором поставки №19749 ССВ від 27.10.2021 у сумі 878 628 грн 76 коп., 2) 3% річних у розмірі 2 599 грн 78 коп., 3) інфляційні втрати у розмірі 9 664 грн 92 коп., 4) судовий збір у розмірі 13 363 грн 41 коп., 5) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17 350 грн 00 коп., а всього 921606 грн 87 коп. Відповідач позбавлений можливості виконати зазначені рішення суду шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 921606,87 грн одним платежем через скрутне матеріальне становище, яке зумовлене призупиненням його господарської (виробничої) діяльності через широкомасштабне військове вторгнення російської федерації в Україну. До зміни місцезнаходження на м. Запоріжжя (18.05.2022), місцезнаходження відповідача було зареєстроване за адресою: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Чкалова, 38. Основним видом діяльності, що фактично здійснювалася відповідачем, було виробництво олії та тваринних жирів. Враховуючи незначний проміжок часу від дня оголошення воєнного стану в Україні до дня тимчасової окупації м. Пологи Пологівського району Запорізької області, відповідач не мав можливості забезпечити вивезення належного йому рухомого майна, в т.ч. транспортних засобів, сировини і готової продукції на підконтрольну державній владі України територію. Відповідно до даних Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.23 та Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2023, у відповідача наявні, зокрема:

1. Основні засоби (рядок 1010 Балансу), вартістю 312 тис. грн. До складу цього показника входять транспорті засоби, зазначені в Оборотно-сальдовій відомості по рахунку 1052 за 1 півріччя 2023 р. Зазначені транспортні засоби залишились на території тимчасово окупованого м. Пологи Запорізької області. Відповідач має об`єктивно обґрунтовані підозри, що належні йому транспортні засоби відсутні за адресою їх зберігання.

2. Запаси (рядок 1100 Балансу) вартістю 1 129 950 тис. грн, у т.ч.:

2.1 Виробничі запаси (рядок 1101 Балансу), вартістю 581 953 тис. грн. До складу цього показника входить сировина (соняшник, соя), яка, станом на 24.02.22 залишилася на територіях: ПрАТ Пологівський ОЕЗ»: соняшник у кількості 23759,177 тонн вартістю 429 031 803,85 грн та соя у кількості 6191,091 тонн вартістю 98 139 754,79 грн;

- Філії «Пологівський елеватор» ТОВ «Сонячне насіння плюс»: соя у кількості 3242,683 тонн вартістю 48 046 988,24 грн.

2.2 Готова продукція (рядок 1103 Балансу), вартістю 545043 тис. грн. До складу цього показника входить готова продукція (соняшникові і соєві олія, шрот, відходи виробництва), яка станом на 24.02.22 залишилася на територіях:

- ПрАТ «Дніпровський термінал»: шрот у кількості 544,240 тонн вартістю 4 731 753,85 грн,

- ПрАТ «Пологівський ОЕЗ»: шрот, олія, концентрат фосфатидний у загальній кількості 20486,869 тонн загальною вартістю 525 629 033,74 грн,

- Філії «Пологівський елеватор» ТОВ «Сонячне насіння плюс»: шрот у загальній кількості 733,648 тонн вартістю 9 335 019,55 грн.

У зв`язку з веденням активних бойових дій на території Херсонської міської територіальної громади Херсонської області та тимчасовою окупацією м. Пологи Запорізької області, відповідач не має можливості підтвердити фактичну наявність або відсутність готової продукції за адресами її зберігання. Враховуючи, що: на території м. Пологи (в т.ч. території вищезазначених підприємств) та м. Херсон майже два роки ведуться активні бойові дії, підприємства, що розташовані на тимчасово окупованих територіях, постійно розграбовуються; соняшник, соя, олія, шрот і фосфатидний концентрат мають нетривалий строк зберігання; у місцях зберігання належної Відповідачу сировини і готової продукції відсутні належні умови зберігання, зокрема відсутня можливість проведення заходів з доробки (очищення, сушіння, вентиляція тощо) соняшнику і сої до базових кондицій, відповідач має об`єктивно обґрунтовані підозри, що належна йому сировина і готова продукція відсутні у вищезазначених місцях зберігання або зіпсовані (не придатні до використання за цільовим призначенням). Також відповідач вказує, що внаслідок введення в Україні військового стану і тимчасової окупації м. Пологи Пологівського району Запорізької області, відповідач був змушений припинити здійснення своєї виробничої діяльності, внаслідок чого опинився в скрутному фінансовому становищі. В той же час, відповідач постійно здійснює роботу щодо повернення йому дебіторської заборгованості та за рахунок цих коштів здійснює розрахунки зі своїми кредиторами. Так, за І півріччя 2023 р. розмір дебіторської заборгованості перед відповідачем зменшився на 115900 тис. грн, а кредиторська заборгованість відповідача за товари, роботи, послуги за відповідний період зменшилася на 93396 тис. грн.

На підтвердження обставин, викладених у заяві, відповідачем надано наступні докази:

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відповідача, сформованого станом на 11.11.21,

- витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Відповідача, сформованого станом на 30.08.23,

- Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 1052 за 1 півріччя 2023р.,

- Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.06.23 разом з квитанцією, що підтверджує подання його відповідачем контролюючому органу,

- Звіт про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2023, разом з квитанцією, що підтверджує подання його відповідачем контролюючому органу,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за 1 півріччя 2023,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 201 за вересень 2023,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за 1 півріччя 2023,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 26 за 01.09.2023-28.09.2023,

- оборотно-сальдову відомість по рахунку 311 за 27-28.09.2023.

Частково задовольняючи заяву, суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для часткового задоволення заяви ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ за вих. від 28.09.23 № 28/09/23-1 про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі № 908/2028/22 шляхом розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 у справі № 908/2028/22 в частині стягнення з ТОВ САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ на користь ДП Агрофірма Лія МП у вигляді ТОВ Фірма Лія заборгованості у розмірі 890 893,46 грн (що складається з заборгованості за насіння соняшнику у розмірі 878 628 грн 76 коп., 3% річних у розмірі 2 599 грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 664 грн 92 коп.) строком на 4 місяці зі сплатою суми заборгованості рівними частинами щомісячно по 222 723,36 грн (в перші три місяці) та 222 723,38 грн (в останній місяць) до 21 числа відповідного місяця.

Водночас, судом відмовлено у задоволенні заяви відповідача в частині розстрочення судових рішень про стягнення судового збору у розмірі 13 363,41 грн та 17 350,00 грн витрат на професійну правничу допомогу через її необґрунтованість.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, судовому рішенню в оскаржуваній частині та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Статтею 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Апеляційний суд зазначає, що розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо). Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.

У пункті 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина); наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Конституційний Суд України у рішенні № 5-пр/2013 від 26.06.2013 вказав, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Вирішуючи питання про відстрочку судового рішення, суд повинен врахувати, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою. Слід врахувати те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008, заява № 3236/03, пункт 43), з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності, суд, який надає відстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін, чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як потерпілої сторони; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі. Відповідно, виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції, Reports 1997-II, п. 40; рішення у справі Бурдов проти Росії, заява № 59498/00, п. 34, ECHR 2002-III, та рішення від 06.03.2003 у справі Ясюнієне проти Литви, заява № 41510/98).

Отже, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки/відстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

З огляду на викладені норми вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню у визначеному законодавством порядку та строки, і лише у виключних випадках суд, за наявності обґрунтованих обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, може розстрочити або відстрочити таке виконання.

Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для надання розстрочки виконання рішення, колегія суддів виходить з того, що до зміни місцезнаходження на місто Запоріжжя (18.05.2022 р.), місцезнаходженням Відповідача була наступна адреса: Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вулиця Чкалова, 38. Основним видом діяльності Відповідача було виробництво олії та тваринних жирів (10.41), з цією метою (за поясненнями Відповідача) товариство здійснювало закупівлю сільськогосподарської продукції (соняшнику, олії) у постачальників на території Запорізької, Дніпропетровської, Донецької, Херсонської областей; переробка сільськогосподарської продукції здійснювалась на давальницьких умовах на виробничих потужностях ПрАТ Пологівський ОЕЗ. Відповідно до пункту 4 розділу ІІ Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 р. № 309, всю територію Пологівської міської територіальної громади Пологівського району Запорізької області (до складу якої входить місто Пологи) визнано тимчасово окупованою Російською Федерацією з 03.03.2022 р.

Відповідно до даних Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 30.06.2023 р. та Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за І півріччя 2023 у Відповідача наявні: 1. Основні засоби (рядок 1010 Балансу), вартістю 312 тис. грн.; 2. Запаси (рядок 1100Балансу) вартістю 1 129 950 тис. грн. (які знаходяться на окупованих територіях); 3. Гроші та їх еквіваленти (рядок 1 165 Балансу) у розмірі 190 тис. грн.; 4. Власний капітал (рядок 1495 Балансу) становить 433 936 тис. грн. з від`ємним значенням; 5. Відстрочені податкові зобов`язання (рядок 1 500 Балансу) становлять 185 тис. грн.; 6. Довгострокові кредити банків (рядок 1 510 Балансу) 1 141 666 тис. грн.; 7. Поточні зобов`язання і забезпечення (рядок 1 695 Балансу) 877 145 тис. грн.; 8 Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) ( рядок 2000 Звіту про фінансові результати) та валовий прибуток (рядок 2090 Звіту про фінансові результати) відсутній; 9 Фінансовий результат від операційної діяльності: збиток (рядок 2195 Звіту про фінансові результати) становить - 1 735 тис. грн.; 10. Фінансовий результат до оподаткування: збиток (рядок 2 295 Звіту про фінансові результати) становить 8 175 тис. грн.

Таким чином, показники фінансової звітності демонструють тенденцію погіршення фінансового стану відповідача та збільшення показників збитковості його діяльності у звітних періодах.

Отже, належними доказами підтверджено, що внаслідок військової агресії на території України та тимчасової окупації міста Пологи Пологівського району Запорізької області, де знаходилися все майно та виробничі активи Відповідача - ТОВ Саноіл-Трейдінг, останнє було вимушене припинити здійснення виробничої діяльності, що становило основу його господарської діяльності, наслідком чого виник негативний фінансовий результат у вигляді збитку.

Господарським судом враховано, що ТОВ Саноіл-Трейдінг вживаються заходи щодо повернення дебіторської заборгованості для проведення розрахунків з кредиторами, до яких належить й Позивач.

Так, на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі №908/2028/22, Відповідач перерахував на поточний рахунок Позивача у банківській установі:

- 20.10.2023 - грошові кошти у розмірі 13 363,41 грн з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023, ухвали від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22, без ПДВ (платіжна інструкція № 383 від 20.10.2023);

- 20.10.2023 - грошові кошти у розмірі 222 723,37 грн з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023, ухвали від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22, в т.ч. ПДВ 27 351,99 грн (платіжна інструкція № 385 від 20.10.2023);

- 20.10.2023 - грошові кошти у розмірі 17 350,00 грн з призначенням платежу: витрати на професійну правничу допомогу згідно додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.2023, ухвали від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22, без ПДВ (платіжна інструкція № 384 від 20.10.2023);

- 20.11.2023 - грошові кошти у розмірі 222 723,37 грн з призначенням платежу: згідно рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.2023, ухвали від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22, в т.ч. ПДВ 27 351,99 грн (платіжна інструкція № 44 від 20.11.2023).

Таким чином, Відповідач розпочав погашати заборгованість перед Позивачем згідно графіку затвердженого судом першої інстанції, при чому оплати здійснюються своєчасно та в розмірі визначених судом сум, що вказує на безпідставність тверджень апелянта про протилежне.

Водночас, апеляційний суд вважає слушними зауваження скаржника про те, що тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Сторони несуть однакову економічну відповідальність за свої дії та однакові ризики, оскільки господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Учасник договору не повинен відповідати за прорахунки суб`єкта підприємницької діяльності, з яким він уклав договір.

Проте, наведені ТОВ Саноіл-Трейдінг обставини, які взяті до уваги судом першої інстанції, свідчать про неможливість негайного виконання рішення суду у даній справі з підстав, які, в тому числу, не залежали від самого Відповідача, та є обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення (російську військову агресію, тимчасову окупацію міста Пологи Пологівського району Запорізької області, припинення здійснення виробничої діяльності, що становило основу його господарської діяльності, фінансовий стан Відповідача, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, робота з питання повернення дебіторської заборгованості, тощо).

Судом прийнято до уваги матеріальні інтереси обох сторін:

- щодо Відповідача: неможливість виконання рішення шляхом сплати присудженої суми одним платежем в добровільному порядку, а у випадку його пред`явлення до примусового виконання арешт рахунків та майна відповідача призведе не до стимуляції виконання рішення, а до погіршення платоспроможності через неможливість здійснення господарських операцій, що могли принести фінансову вигоду, та як наслідок перспективу зупинення господарської діяльності;

- щодо Позивача: захист від знецінення присуджених коштів за час розстрочки може бути здійснений шляхом використання інструментів, передбачених, зокрема, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

До всього цього судом враховано й поведінку сторін, а саме позитивну динаміку щодо виконання рішення суду за затвердженим господарським судом графіком та фактичну сплату 50% відсотків присуджених до стягнення сум.

При вирішенні питання про розстрочку судом застосовано принципи розумності та справедливості, а також дотримано принцип добросовісності, а тому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, зроблено правильний висновок, що надання розстрочки строком на 4 місяці (що є меншим за максимальний строк у 1 рік), не порушить прав Позивача та забезпечить Відповідачу можливість здійснити розрахунки в повному обсязі.

Щодо заперечень скаржника, що наведені Відповідачем обставини не можуть бути підставами для розстрочення виконання судового рішення, адже ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування у товариства відповідних джерел, з яких буде здійснюватися щомісячне погашення загальної заборгованості в розмірі 921 606,87 грн., а також доказів того, що рішення суду буде виконано в майбутньому, колегія зазначає, що кожна окрема з вищезазначених підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов`язує можливість розстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями ст. 86 ГПК України, оцінивши подані докази саме у їх сукупності, враховуючи особливості здійснення господарської діяльності Відповідача та негативні економічні процеси, які склалися на даний час, суд вважає, що надана розстрочка виконання судового рішення може дозволити боржнику акумулювати необхідні фінансові кошти для повного його виконання, виходячи з пріоритету інтересів позивача у справі для відновлення його права у вигляді отримання повної суми заборгованості, за наявності достатніх даних вважати реальною можливість відшкодування боржником заборгованості за рішенням суду у даній справі, уникнувши настання стану неплатоспроможності.

Фактичні обставини, засвідчені відповідними доказами (платіжними дорученнями) вказують на небезпідставність таких тверджень.

Натомість є необґрунтованими його посилання на те, що основна сума боргу за поставлений товар виникла ще в лютому 2022 року, тобто до повномасштабного вторгнення в Україну, адже норми права, закріплені у ст. 331 ГПК України, не пов`язують можливість надання розстрочки виконання рішення суду з одночасним існуванням у часі моменту, у який боржником допущено порушення зобов`язання, та обставин, якими боржник обґрунтовує застосування зазначених норм права.

Апелянтом не доведено порушень судом першої інстанції балансу між інтересами сторін, як і неправильну оцінку інших обставин, що впливають на можливість надання розстрочки виконання рішення, зокрема, фінансового стану сторін, ризику настання неплатоспроможності відповідача у разі одномоментного виконання рішення суду тощо.

Відтак, за підсумками здійснення апеляційного перегляду справи, можливо констатувати, що судом враховано негативний фінансовий стан Відповідача та відсутність належних доказів збиткової діяльності Позивача, оскільки надані ним копії витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна № 86570389 від 28.09.23 та акту № 31299876/573/25 опису майна від 28.09.23, а також податкової накладної № 1, на це безпосередньо прямо не вказують.

Слід також наголосити, що надання розстрочки виконання рішення є виключним заходом, який має застосовуватись лише за наявності поважних причин та при найменшій шкоді кредитору. При цьому затримка у виконанні рішення не повинна бути надто тривалою та бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", заява N 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V). За практикою Суду в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення п. 1 ст. 6 Конвенції (див. "Корнілов та інші проти України", заява N 36575/02, ухвала від 7 жовтня 2003 року; тривалість виконання - вісім місяців). І навіть, два роки та сім місяців, не визнавались надмірними і не розглядалися, як такі, що суперечить вимогам розумного строку, передбаченого ст. 6 Конвенції (див. ухвалу від 17 вересня 2002 року у справі "Крапивницький та інші проти України", заява N 60858/00). Отже, для з`ясування обставин чи є період виконання рішення надмірно тривалим, варто звернути увагу на особливі обставини кожної справи.

Розстрочка виконання рішення строком на 4 місяці для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення ще більшого погіршення його матеріального стану, а також запобігання настання кризових наслідків у вигляді ініціювання процедури банкрутства, що може ускладнити виконання рішення суду на користь кредитора.

При цьому апеляційний суд зазначає, що цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача. Однак, ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» з обґрунтованих причин неспроможний сплатити одним платежем визначену суму грошових коштів.

Тобто справедливий баланс інтересів сторін у цій справі дотриманий.

Наведене відповідає правовим висновкам Верховного Суду в постанові від 16.04.2018 у справі № 920/199/16.

Крім того, колегією враховується, що на час перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку, строк, на який було розстрочено його виконання, фактично збіг.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що обставини, які склалися у Відповідача, у своїй сукупності є такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а також те, що розстрочення виконання рішення на 4 місяці не суперечить приписам ст. 331 ГПК України, відповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, судом першої інстанції було обґрунтовано частково задоволено заяву ТОВ «САНОІЛ-ТРЕЙДІНГ» та розстрочено виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 27.02.23 та додаткового рішення Господарського суду Запорізької області від 16.03.23 у справі № 908/2028/22 згідно затвердженого судом графіка.

Доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, позаяк надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційним судом не виявлено.

За таких умов, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити, у зв`язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі №908/2028/22.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі № 908/2028/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 11.10.2023 у справі №908/2028/22 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Дочірнє підприємство Агрофірма Лія малого підприємства у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Лія.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 27.03.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко