Ухвала

від 27.03.2024 по справі 908/828/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.03.2024 Справа № 908/828/24

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 44

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

установив

25.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 06.06.2018 до 31.10.2023 в розмірі 158 439,97 грн

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024, справу № 908/828/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/828/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоїти справі номер провадження 15/39/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом із матеріалами позовної заяви Запорізькою міською радою надіслано заяву про забезпечення позову по справі № 908/828/24 шляхом накладення арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером 1573223723101, а саме: будівля, кафе літ. А, загальною площею 23,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, Південноукраїнська, 12, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1212, виданий 13.08.2009 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. (відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17530338, 24.09.2009).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024, вказану заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що відповідач, придбавши об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 1573223723101 та набувши право оренди земельної ділянки, на якій розташоване це майно, не став на податковий облік за місцем знаходження нерухомого майна, не нараховує та не сплачує плату за землю (земельний податок та орендну плату за землю), відповідно, не має наміру використовувати придбане майно за його цільовим призначенням. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань розмір частки засновника (учасника) становить 115 000,00 грн, що в свою чергу менше ціни позову на 43 439,97 грн, що на думку позивача, зумовлює наявність у позивача об`єктивних підстав вважати, що виконання потенційного рішення у даній справі може бути значно ускладненим та навіть унеможливленим. За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 158 439,97 грн, позивач вважає за доцільне накласти арешт на майно відповідача, яке належить йому на праві власності. Враховуючи зазначене, на думку позивача необхідно забезпечити позов, шляхом накладення арешту на нерухоме майно.

Розглянувши заяву, суд вважає її такою, що не підлягає задоволенню в силу наступного.

Предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 06.06.2018 по 31.10.2023 у розмірі 158 439,97 грн.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

У випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості. Заборона відчуження або арешт майна, які накладаються судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, мають на меті подальше звернення стягнення на таке майно у разі задоволення позову.

При цьому обраний вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №910/12404/21).

Позивач просить накласти арешт на нерухоме майно, а саме: будівля, кафе літ. А., загальною площею 23,7 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, Південноукраїнська 12, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріекобаланс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33961260).

За умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення 158 439,97 грн доцільно було б накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення, тобто лише в межах ціни позову.

Таким чином, вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно відповідача, є неспівмірним заходом з урахуванням предмета позову.

Крім того, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до ст. 74 ГПК України. Позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

В той же час, відповідно до заяви про забезпечення позову та інших матеріалів справи позивачем жодними доказами не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

За наведених обставин, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив

У задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову по справі № 908/828/24, відмовити.

Ухвалу направити сторонам у справі.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвалу підписано 27.03.2024.

Суддя І. С. Горохов