Рішення

від 05.08.2024 по справі 908/828/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/39/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.08.2024 Справа № 908/828/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Запорізької міської ради, 69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 44

про стягнення коштів

суть спору

25.03.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 06.06.2018 до 31.10.2023 в розмірі 158 439,97 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.03.2024 справу № 908/828/24 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/828/24 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 15/39/24. Ухвалено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Разом із матеріалами позовної заяви Запорізькою міською радою надіслано заяву про забезпечення позову по справі № 908/828/24 шляхом накладення арешту на нерухоме майно за реєстраційним номером 1573223723101, а саме: будівля, кафе літ. А, загальною площею 23,7 кв.м, за адресою: м. Запоріжжя, Південноукраїнська, 12, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: 1212, виданий 13.08.2009 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Андрєєвою В.М. (відомості про реєстрацію до поновлення/перенесення: Реєстр прав власності на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 17530338, 24.09.2009).

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25.03.2024 вказану заяву передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.03.2024 у задоволенні заяви Запорізької міської ради про забезпечення позову по справі № 908/828/24, відмовлено.

17.04.2024 з Центрального апеляційного господарського суду надійшов запит справи № 908/828/24 у зв`язку з апеляційною скаргою Запорізької міської ради на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 27.03.2024.

Ухвалою суду від 22.04.2024 зупинено Зупинити провадження у справі №908/828/24 до перегляду Центральним апеляційним господарським судом в порядку апеляційного провадження ухвали Господарського суду Запорізької області від 27.03.2024 у справі №908/828/24.

Матеріали справи № 908/828/24 направлено до Центрального апеляційного Господарського суду, м. Дніпро 23.04.2024.

01.07.2024 матеріали справи повернуто до господарського суду.

05.07.2024 постановлено ухвалу про поновлення провадження у справі та продовження розгляду справи, запропоновано відповідачу надати у строк до 17.07.2024 відзив на позовну заяву, позивачу в строк до 26.07.2024 відповідь на відзив, відповідачу в строк до 05.08.2024 заперечення.

Підставою для звернення з позовом до суду позивачем зазначено несплату коштів, отриманих від безпідставно набутого майна (за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди) за період з 06.06.2018 по 31.10.2023 у сумі 158 439,97 грн.

Відповідно до відповіді № 508718 від 26.03.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» є: вулиця Каховська будинок 44, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, Україна.

Ухвали суду від 27.03.2024, від 05.07.2024 повернулися на адресу суду із позначкою працівника Укрпошта про повернення поштового відправлення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України, ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українською народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

До повноважень міських рад у галузі земельних відносин, відповідно до ст.ст. 12, 83, 122 Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», належить розпорядження землями комунальної власності в межах, визначених Земельним кодексом України.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою, чи ні.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу (ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України).

Згідно із положеннями ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені па земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України визначено, що право власності, користування земельного ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Виникнення права власності на будинок, будівлю або споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Згідно із ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, із визначеними щодо неї правами.

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Законом України «Про Державний земельний кадастр» визначено правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

За змістом ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч. 1 ст. 9 зазначеного Закону).

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про оренду землі», об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

З наведеного слідує висновок, що об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна від 04.03.2024 № 368270373, Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» (ТОВ «Запоріжекобаланс») належить на праві власності з 06.06.2018 нерухоме майно, а саме: будівля, кафе літ. А, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:005:0282.

Власником земельної ділянки в межах міста Запоріжжя загальною площею 0,845 га, кадастровий номер: 2310100000:05:005:0282, за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, (далі - земельна ділянка) є Запорізька міська рада.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме майно у ТОВ «Запоріжекобаланс» виник й обов`язок з оформлення права на земельну ділянку. Натомість, відповідачем речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:005:0282 до теперішнього часу не оформлено та не зареєстровано. Починаючи з 06.06.2018 ТОВ «Запоріжекобаланс» використовує земельну ділянку без укладення із Запорізькою міською радою договору оренди землі.

За змістом ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нерухомого майна, яке належить ТОВ «Запоріжекобаланс», неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нерухомим майном презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV ПК України - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Нормативна грошова оцінка є основою визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Подібні правові висновки викладені в пункті 48 постанови Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, в пункті 7.30 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та в пункті 6.11 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель є єдиною законодавчою базою для оподаткування платою за землю у формі, зокрема, орендної плати, є дані нормативно-грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації у формі витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Згідно з Витягу від 06.11.2023 № НВ-23 00093 692023 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок з кадастровим номером: 2310100000:05:005:0282 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, нормативна грошова оцінка даної земельної ділянки становить 1 184 495,65 грн.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 22.12.2023 вих. № 12441/5/08-01-04-07 ТОВ «Запоріжекобаланс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, з кадастровим номером 2310100000:05:005:0282.

30.06.2015 рішенням Запорізької міської ради № 7 було затверджено нормативну грошову оцінку земель м. Запоріжжя, яку введено в дію з 01.01.2016.

У пункті 3 рішення зазначено, що базова вартість одного квадратного метра земель міста Запоріжжя станом на 01.01.2013 становить 239,50 грн, та з урахуванням коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель за 2014 рік 299,14 грн.

Рішенням Запорізької міської ради № 26 від 28.11.2018 було встановлено розмір орендної плати за землю.

Запорізька міська рада в межах наділених повноважень відповідно до законодавства України, затвердила та встановила податок, та збори на користування землями міста Запоріжжя.

На підставі вищезазначеної інформації та документів, рішень Запорізької міської ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Запоріжжя», від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендної плати за землю», Запорізькою міською радою складено розрахунок недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «Запоріжекобаланс» (ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) земельною ділянкою площею 845 кв.м., розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 06.06.2018 до 31.10.2023.

За зазначеним розрахунком розмір недоотриманих доходів склав: за 2018 рік з 06.06.2018 по 31.12.2018 - 15 996,15 грн; за 2019 рік з 01.01.2019 по 31.3 2.2019 -28 090,81 грн; за 2020 рік з 01.01.2020 по 31.12.2020 -25 749,91 грн; за 2021 рік з 01.01.2021 по 31.12.2021-28 090,81 грн; за 2022 рік з 01.01.2022 по 31.12.2022 - 30 899,89 грн; за 2023 рік з 01.01.2023 по 31.10.2023 -29 612,40 грн.

Таким чином, загальний розмір недоотриманих доходів за період з 06.06.2018 до 31.10.2023 становить 158 439,97 грн.

Вказаний недоотриманий дохід виник через те, що ТОВ «Запоріжекобаланс» не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди. Таким чином, відповідач користувався земельною ділянкою у заявлений до стягнення період без достатніх правових підстав.

05.03.2024 спеціалістами відділу контролю використання земель управління контролю Департаменту управління активами Запорізької міської ради здійснено виїзд на земельну ділянку з кадастровим номером: 2310100000:05:005:0282 за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Південноукраїнська, 12, та встановлено, що на ній розміщена одноповерхова будівля кафе, ділянка не огороджена, межові знаки виявити не вдалось. Відповідно даних Державного реєстру речових прав, нерухоме майно належить на праві власності ТОВ «Запоріжекобаланс». Про що було складено акт виїзду на місцевість від 05.03.2024.

Відповідно до Положення про Департамент управління активами Запорізької міської ради, затвердженого рішенням Запорізької міської ради від 07.12.2022 № 77, безпосередньо до основних завдань вказаного Департаменту відноситься, зокрема, здійснення самоврядного контролю та Державного контролю, у рамках чинного Законодавства, за використанням та охороною земель.

Враховуючи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, лист Головного управління ДПС у Запорізькій області ТОВ «Запоріжекобаланс» не було у період часу з 06.06.2018 по 31.10.2023 власником чи постійним землекористувачем зазначеної земельної ділянки, а тому не було суб`єктом плати за землю у формі земельного податку (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПК України). При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.

Згідно з положенням ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

За приписами ст. 93 ЗК України, право оренди земельної ділянки - щ засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За змістом указаних приписів законодавства України, виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними, що регулюються главою 83 ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуто, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно абс зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереженім майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Разом з цим, обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових затрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Зазначене підтверджується висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 17.10.2018 у справі № 922/2972/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 13.02.2019 та від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 при розгляді аналогічних спорів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Така правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляд) справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі № 922/2060/20 від 05.08.2022.

Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.

Таким чином, з часу виникнення у ТОВ «Запоріжекобаланс» права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1573223723101, а саме: будівля, кафе Літ. А (загальною площею 23,7 кв.м.), виник й обов`язок укласти договір оренди та зареєструвати на підставі нього право оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем не надано доказів належного виконання вимог чинного законодавства України в частині сплати коштів за користування земельною ділянкою.

Суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» (вул. Каховська буд. 44, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) дохід, отриманий від безпідставно набутого майна в розмірі 158 439,97 грн (сто п`ятдесят вісім тисяч чотириста тридцять дев`ять гривень 97 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжекобаланс» (вул. Каховська буд. 44, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69096, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 33961260) на користь Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69105, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 02140892) судовий збір у розмірі 3028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). Вдати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 06 серпня 2024 року.

Суддя І. С. Горохов