Рішення

від 19.03.2024 по справі 910/18311/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

19.03.2024Справа № 910/18311/23Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Шатан Т.О. розглянув у відкритому судовому засіданні справу №910/18311/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНБУДМОНТАЖ-2015» до 1.Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та 2.Донецького відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Михайленка Ігоря Івановича про визнання права власності та стягнення 375 700,00 грн, за участю представників позивача Куренного С.В., відповідача-1 Солдатенка А.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У листопаді 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» надійшла позовна заява до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», Донецького відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в якій викладені позовні вимоги (з урахуванням заяви про зміну предмету позову), щоб в судовому порядку:

(1) визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» на грошові кошти в сумі 375 700,00 грн, що були помилково перераховані фізичній особі-підприємцю Михайленко Ігорю Івановичу за платіжним дорученням №457 від 26.07.2023, та фактично отримані Акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» та Донецьким відділом Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, та

(2) стягнути зазначені кошти на користь позивача з набувачів у наступних сумах: з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в сумі 347 555,80 грн, а з Донецького відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в сумі 28 144,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08 грудня 2023 року залишено без руху позовну заяву та встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

У встановлений ухвалою строк Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» усунуло недоліки позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03 січня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/18311/23 здійснювати у порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 06 лютого 2024 року. Крім того, вказаною ухвалою залучено до участі у справі третю особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Михайленка Ігоря Івановича , та відмовлено позивачеві у задоволенні клопотання про витребування доказів, поданого разом із позовною заявою.

12 січня 2024 року та 18 січня 2024 року до суду від Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного Міжрегіонального Управління міністерства юстиції та від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли відзиви на позовну заяву в яких відповідачі заперечили проти задоволення позовних вимог.

22 січня 2024 року через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення, які в подальшому повернуті та не прийняті ухвалою Господарського суду міста Києва від 23 січня 2024 року з підстав, викладених в ухвалі.

24 січня 2024 року та 05 лютого 2024 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1 та відповідача-2.

05 лютого 2024 року через відділ діловодства суду від третьої особи надійшли письмові пояснення.

05 лютого 2024 року та 06 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, яка в подальшому прийнята судом до розгляду.

12 лютого 2024 року до суду від Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» надійшли заперечення на відповідь на відзив.

19 лютого 2024 року через систему «Електронний суд» від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

За частиною 4 статті 233 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду, які оформлюються окремим документом, постановляються в нарадчій кімнаті, інші ухвали суд може постановити, не виходячи до нарадчої кімнати.

Так, в підготовчому засіданні 20 лютого 2024 року судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження, яка занесена до протоколу судового засідання, та призначено справу № 910/18311/23 до судового розгляду по суті на 19 березня 2024 року.

В судовому засіданні 19 березня 2024 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов. Представник відповідача-1 проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в позові. Представник відповідача-2 у судове засідання не з`явився, у відзиві на позовну заяву заявив клопотання про розгляд справи за відсутності представника ДВС.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2023 року між фізичною особою-підприємцем Михайленко Іриною Валеріївною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» у ході усних перемовин була досягнута домовленість про поставку запчастин на загальну суму 375 700, 00 грн (акумулятор, паливний насос, стартер, комплект зчеплення, вал карданний, шина, насос).

Листом №190 від 24 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» здійснило фізичній особі-підприємцю Михайленко Ірині Валеріївні заявку на поставку запчастин.

В подальшому, 26 липня 2023 року фізичною особою-підприємцем Михайленко Іриною Валеріївною, як постачальником, виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015», як покупцеві, рахунок №2607-23 на оплату запчастин загальною вартістю 375 700, 00 грн без ПДВ. Того ж дня, була здійснена поставка товару, що підтверджується накладною №2607-23 від 26 липня 2023 року.

26 липня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» перерахувало на користь фізичної особи-підприємця Михайленка Ігоря Івановича 375 700, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №457 з призначенням платежу «запасні частини згідно рахунку №2607-23 від 26 липня 2023 року без ПДВ».

Отже, грошові кошти у розмірі 375 700, 00 грн перераховані на користь фізичної особи-підприємця Михайленка Ігоря Івановича, а не фізичній особі-підприємцю Михайленко Ірині Валеріївні.

Водночас, як стверджує позивач, належну оплату фізичній особі-підприємцю Михайленко Ірині Валеріївні було здійснено у подальшому окремим платежем.

Позивач стверджує, що під час оформлення платіжного документу було допущено помилку та отримувачем платежу було помилково вказано фізичну особу-підприємця Михайленко Ігоря Івановича (замість фізичної особи-підприємця Михайленко Ірини Валеріївни), рахунок якого також відкрито у АТ КБ «ПриватБанк». Така помилка була допущена бухгалтером під час оформлення платіжного документу з огляду на подібність прізвищ фізичних осіб-підприємців та відкриття їх рахунків в одному й тому ж банку.

Листом №256 від 27 липня 2023 року позивач звернувся до фізичної особи-підприємця Михайленка Ігоря Івановича з проханням повернути помилково сплачені кошти в сумі 375 700, 00 грн згідно з реквізитами, вказаними у листі.

У відповідь на зазначений лист фізична особа-підприємець Михайленко Ігор Іванович листом повідомив позивача про неможливість повернення коштів у зв`язку з накладенням на них арешту та подальшим їх списанням в межах виконавчого провадження НОМЕР_1 стягувачем в якому є ПАТ «Державний ощадний банк України», а боржником - Михайленко Ігор Іванович .

Відповідно до платіжної інструкції №81С0CORK761 від 01 серпня 2023 року списано з рахунку фізичної особи-підприємця Михайленка Ігоря Івановича на користь Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області 386 472, 00 грн. Призначення платежу: «част. Оплата в сумі 386 472, 00 грн, №185/1057/16-ц; №2/185/20/19 виданий 06.06.2023, залишок до сплати 4188906, 06 грн.-на осн.док. ВК №230731PBNKI0000000».

Листами №584 від 08 серпня 2023 року та б/н від 10 жовтня 2023 року позивач звернувся до відповідача-1 та відповідача-2 з проханням повернути помилково отримані в якості погашення боргу Михайленка Ігоря Івановича та списані з його рахунку 375 700, 00 грн, власником яких є Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015».

Листи залишилися без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача з розглядуваним позовом до суду.

Таким чином, з посиланням на статтю 1212 Цивільного кодексу України, позивач вказує що помилково, без достатньої правової підстави перераховані кошти мають бути повернуті ФОП Михайленко І.І. і останній не має жодних прав, у т.ч. права власності чи користування.

Позивач вважає, що оскільки кошти, власником яких він є безпідставно отримані Михайленком І.І то останній не мав прав ними розпоряджатись і повинен був їх повернути. Водночас будучи обмеженим у розпорядженні такими коштами, це майно у подальшому перейшло у фактичне володіння стягувача (відповідача-1) в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, та органу державної виконавчої служби (відповідача-2), який здійснює примусове виконання судового рішення, то саме ці особи безпідставно набули таке майно і мають бути відповідачами у справі.

За наведених обставин позивач просить суд визнати за ним право власності на грошові кошти у розмірі 375 700, 00 грн та стягнути їх з відповідачів у відповідному розмірі.

У відзиві на позовну заяву Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції заперечив проти задоволення позовних вимог та вказав (1) беручи до уваги надану позивачем копію платіжного доручення, та те, що кошти надійшли без усіляких перешкод на рахунок Михайленко І.І. (вказано отримувач , код отримувача, рахунок отримувача, надавач платіжних послуг), можна зробити висновок, що під час оформлення платіжного документу бухгалтером підприємства не було допущено жодної помилки і це було зроблено навмисно. Тобто всі необхідні вимоги у відповідності до законодавства при формуванні платіжного доручення було дотримано (2) перед тим, як платіжна інструкція була передана до банку, вона була підписана саме керівником ТОВ «Донбудмонтаж -2015» Луковенко та завірена печаткою, тобто ще раз перевірена під час підпису (3) згідно актового запису про шлюб №603 від 05 вересня 1987 року Михайленко Ігор Іванович та Михайленко Ірина Валеріївна знаходяться у шлюбі, тобто мають родинні відносини. Також згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та кінцевим бенефіціарним власником ТОВ «ЮНІ-ГРУПП» є Михайленко Ірина Валеріївна а керівником юридичної особи є Михайленко Ігор Іванович , тобто останні мають між собою зв`язки (4) у відповідності до постанови правління Національного банку України № 163 від 29.07.2022 « Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті користувачів платіжних послуг» згідно розділу 1 п. 35 саме платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції.

Заперечення Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», викладені у відзиві, зводяться до незгоди із заявленим позовом в повному обсязі. Банк зазначає, що 01 серпня 2023 року на транзитний рахунок філії - Донецьке обласне управління АТ «Ощадбанк» від ВДВС надійшли кошти в сумі 347 528, 80 грн та в сумі 27, 00 грн, які 02 серпня 2023 року були спрямовані на погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнион-Нефтепродукт» перед банком за кредитним договором, поручителем за яким є третя особа - Михайленко І.І . Таким чином Акціонерне товариство «Ощадбанк» стягував у виконавчому провадженні та отримав кошти в сумі 347 555, 80 грн на виконання зобов`язань Михайленка І.І. , за чинним договором поруки на підставі рішення суду, що набрало законної сили та виданого на його виконання виконавчого документу, тобто, на достатніх правових підставах.

Разом з цим судом встановлено, що у провадженні Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусвого виконання виконавчого листа №185/1057/16-ц; №2/185/20/18, виданих 06.06.2023 Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Боржником у вказаному виконавчому провадженні є Михайленко Ігор Іванович , стягувачем - ПАТ «Державний ощадний банк України».

Постановою від 13 липня 2023 року заступника начальника Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кравцова Євгена Євгеновича в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках боржника - Михайленка Ігоря Івановича .

Відповідно до платіжної інструкції №176 від 01 серпня 2023 року та №170 від 01 серпня 2023 року Донецьким відділом державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перераховано стягувачеві (АТ «Ощадбанк») 347 528, 80 грн та 27, 00 грн.

У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» пред`явило позовні вимоги до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» та до Донецького відділу Державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання права власності та стягнення грошових коштів у розмірі 375 700, 00 грн, на які накладено арешт в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Тобто такий позов (про визнання права власності та зняття арешту з майна) може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

За конструкцією вказаної правової норми відповідачами у такій справі є боржник та особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Подібні висновки в частині застосування статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" щодо належних відповідачів у відповідній категорії справ є сталими та неодноразово висловлювалися Верховним Судом у постановах від 01.04.2019 у справі № 461/5308/16, від 03.07.2019 у справі № 461/7265/16-ц, від 10.06.2020 у справі № 183/59/17-ц, від 04.08.2020 у справі № 607/3748/18, від 07.12.2022 у справі № 359/3609/19, від 27.01.2023 у справі № 343/565/21, від 29.03.2023 у справі № 462/8376/20, а також постановах від 26.06.2019 у справі № 521/17712/15, від 13.11.2019 у справі № 745/691/18, від 12.08.2021 у справі № 756/14542/19, від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, від 02.02.2022 у справі № 607/3269/21, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 905/386/18.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.11.2019 у справі №905/386/18 висловила позицію щодо застосування норм права, відповідно до якого при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України "Про виконавче провадження". Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 ГПК України) позову до [1] боржника та [2] особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Отже відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 ГПК України.

Таким чином, згідно з наведеними правовими висновками, у даному випадку за поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» позовом має відповідати Михайленко Ігор Іванович (третя особа у справі), як боржник у виконавчому провадженні № 72219971, в якості належного відповідача.

За змістом статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц зроблено правовий висновок про те, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Тобто за змістом норм господарського процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Таким чином заявлені позивачем у цій справі вимоги не можуть бути задоволені судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21).

Незалучення усіх належних відповідачів до розгляду справи виключає можливість вирішення судом такого спору по суті заявлених вимог (аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 757/8221/19-ц).

Водночас у даній справі питання про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення його до участі в якості співвідповідача позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015») не ініціював, відтак, судом таке питання не вирішувалось в силу наведених процесуальних норм.

Суд окремо ставив питання про належність визначеного ним відповідача, проте позивач наполіг на вимогах до визначених ним відповідачів.

При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 48 Господарського процесуального кодексу України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (пункт 31.10 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 372/51/16-ц).

Так само у постановах Верховного Суду від 28.10.2020 у справі № 761/23904/19, від 20.01.2021 у справі № 203/2/19, від 21.11.2022 у справі № 754/16978/21 викладено правовий висновок про те, що визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача (-ів)) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі належного відповідача є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад учасників справи.

З огляду на наведене та враховуючи, що звертаючись з цим позовом до суду, позивач не визначив належного відповідача (ів), суд вважає, що у задоволенні даного позову необхідно відмовити, оскільки незалучення усіх належних відповідачів виключає можливість вирішення судом цього спору по суті заявлених вимог.

За таких обставин, у зв`язку із пред`явленням позову до неналежного відповідача, суд не здійснює розгляд справи по суті позову, не приймає до уваги та не надає оцінку усім іншим доводам сторін, оскільки вони не мають значення для правильного вирішення спору.

Крім того суд зазначає, що з урахуванням задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні НОМЕР_1, в порядку статті 46 ЗУ "Про виконавче провадження" стягнуті кошти були розподілені по виконавчому листу № 185/1057/16-7; №2/185/20/19, виданому Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області про стягнення з Михайленка Ігоря Івановича на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» (код 00032129) 4 159 187, 33 грн, та частково погашено заборгованість у сумі 347 528, 80 та в сумі 27, 00 грн по вказаним виконавчим листам з відрахуванням всіх встановлених законодавством платежів/зборів.

Оскільки кошти, які були помилково (як стверджує позивач) зараховані на рахунок третьої особи, а згодом скеровані на погашення боргу Михайленко І.І. , перед АТ «Державний ощадний банк України», то саме Михайленко І.І. повинен повернути їх позивачеві.

При цьому позивачем не надано належних доказів порушення його прав банком та державною виконавчою службою, яка при списанні коштів діяла відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» при примусовому виконанні виконавчих листів.

За таких обставин позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Донбудмонтаж-2015» задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про визнання права власності на грошові кошти.

Згідно пункту 1.24 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб`єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Звертаючись із цим позовом до суду, позивач посилався на статтю 59 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 397 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Зі змісту наведених норм вбачається, що право вимоги майна у особи, яка набула його безпідставно, належить саме власнику такого майна за умови наявності у зобов`язаної особи такого майна.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відтак, вимога про визнання права власності може бути заявлена виключно у випадку, якщо на момент звернення до суду особа має право власності, але воно оспорюється іншою стороною.

суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» гривня як грошова одиниця України є єдиним законним платіжним засобом в Україні, приймається всіма фізичними та юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України для проведення переказів і розрахунків.

Кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або в безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Правовий режим готівкових і безготівкових грошей має суттєві особливості, які проявляються під час здійснення платежів і переказів.

Під час здійснення платежу готівкою має місце здійснення угоди з грошима як із майном, що має матеріальний вид, речо-ву форму, у той час як безготівкові платежі здійснюються шляхом або видачі платіжного документа, що містить грошове 30-бов?язання, або вказівки про виплату грошей чи пред?явлення платіжного документа, що містить грошове зобов?язання. Як бачимо, під час здійснення платежів у безготівковому поряд-ку (використовуючи безготівкові гроші) має місце реалізація майнового права його власника, зокрема право розпорядження власником безготівковими грошима. Відсутня передача матері-альних предметів - речей, грошей у вигляді банкнот і монет

Відповідно до частини 2 статті 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Грошовим коштам притаманні родові ознаки (певна сума коштів), а не індивідуальні ознаки (конкретні індивідуалізовані банкноти з відповідними серією та номером), що виключає можливість визнання права власності на грошові кошти.

Звернення позивача із позовною вимогою про визнання права власності на грошові кошти з посиланням на статтю 59 Закону України "Про виконавче провадження", є необґрунтованим та безпідставним, оскільки визнання права власності на грошові кошти є неможливим в силу того, що грошовим коштам притаманні родові ознаки. Натомість грошові кошти на рахунку особи (безготівкові гроші), право власності на які просить визнати позивач, за своєю природою не наділені родовими ознаками, а отже застосування такого способу захисту, як визнання права власності, в даному випадку є неприпустимим.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено27 березня 2024 року

Суддя Ігор Курдельчук