Рішення

від 07.03.2024 по справі 753/1506/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/1506/24

провадження № 2/753/3424/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді - Лужецької О.Р.,

при секретарі - Григораш Н.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав передвідповідачем, яка є власником квартири АДРЕСА_1 своє зобов`язання щодо надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг за даною адресою неналежним чином здійснює їх оплату, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 169 грн. 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп. та судові витрати.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.01.2024 р. відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

19.02.2024 р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначив, що сплатив заборгованість за житлово-комунальні послуги, на підтвердження чого надав відповідну квитанцію.

07.03.2024 р. від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про відмову від позову в частині позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 12 169 грн. 19 коп., у зв`язку із тим, що відповідач сплатив основну суму боргу в розмірі 12 169 грн. 19 коп. Разом з тим, просив суд стягнути з відповідача на корить позивача інфляційну складову боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07.03.2024 р. провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 12 169 грн. 19 коп. - закрито.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Комфортцентр»витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 034 грн. 48 коп.

В судовому засіданні, призначеному на 07.03.2024 р., представник позивача просив стягнути з відповідача на корить позивача інфляційну складову боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп.

В судовому засіданні, призначеному на 07.03.2024 р., відповідач заперечував щодо стягнення з нього інфляційної складової боргу та 3 % річних, оскільки нарахування вказаних сум згідно ст. 625 ЦК України відбулось за період дії воєнного стану в Україні.

Всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному і об`єктивному розгляді справи, зібрані по справі докази, керуючись законом, суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №348288987 від 27.09.2023 р. (а.с.34-36).

Згідно з п.1 розділу І Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чавдар 14», затвердженого протоколом загальних зборів від 16.11.2019 р., Об`єднання створено власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

27.12.2019 року між ТОВ «Комфортцентр» та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Чавдар 14» укладено договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відповідно до мов якого ТОВ «Комфортцентр» зобов`язався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , а співвласники зобов`язались оплачувати управителю послугу з управління згідно вимогами законодавства та умовами цього договору (а.с.65-69).

Відповідно до додатку №4 до договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, в якості послуги з управління будинком надаються послуги: утримання будинку та прибудинкової території; поточний ремонт спільного майна будинку (а.с.70).

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються позивачем за даною адресою.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, ст. 10 ЖК України встановлено, що громадяни зобов`язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати жиле приміщення відповідно до його призначення, додержувати правил користування жилими приміщеннями, економно витрачати воду, газ, електричну і теплову енергію, а ст. 66 ЖК України передбачено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири.

Статтею 151 Житлового кодексу України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власник та наймач квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13; висновки Верховного Суду/Касаційного цивільного суду у постанові від 10 грудня 2018 року у справі за № 638/11034/15)

Крім того, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач є споживачем комунальних послуг.

Даним Законом передбачено, що під договором слід розуміти усну чи письмову угоду між споживачем та виконавцем послуг. Цей Закон також передбачає оформлення письмової угоди через посередництво квитанцій та інших розрахункових документів.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII до житлово-комунальних послуг належать:

1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:

забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» № 21-89-VІІІ індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні житлово-комунальні послуги» №2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач своєчасно та в повному обсязі не сплачував вартість наданих житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим, згідно з розрахунком наданим позивачем, за період з лютого 2022 р. по 31.12.2023 р., за ним утворилась заборгованість, що складає 14 440 грн. 56 коп., з яких: заборгованість за послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій в розмірі 12 169 грн. 19 коп., інфляційна складова боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп. (а.с.33)

Як було зазначено вище, відповідач сплатив основну суму боргу в розмірі 12 169 грн. 19 коп., ухвалою суду від 07.03.2024 р. провадження у справі в частині позовних вимог ТОВ «Комфортцентр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 12 169 грн. 19 коп. - закрито.

Разом з тим, представник позивача, посилаючись на розрахунок заборгованостіза житлово-комунальні послуги, наполягає на позовних вимогах щодо стягнення з відповідача інфляційної складової боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп. та 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп.

Однак, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком сум інфляційної складової боргу та 3 % річних, з огляду на наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов`язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної плати, є за своєю правовою природою грошовим зобов`язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 30 жовтня 2013 року у справі за № 6-59цс13).

Однак, відповідно до до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (в редакції чинній на період формування заборгованості) в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняєтьсянарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Станом на період нарахування інфляційної складової боргу, 3 % річних та на день розгляду справи дію воєнного стану в Україні не скасовано та не припинено.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що інфляційна складова боргу в розмірі 1 709 грн. 21 коп. та 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп., нараховані в період з 01.02.2022 по 31.12.2023. Тобтобільша частина часу, за який проведено розрахунок вказаних сум охоплює період дії в Україні воєнного стану.

З огляду на викладене, виходячи з вищенаведених норм законодавства, слід дійти висновку, що в даному випадку відповідач звільнений від обов`язку сплати на користь позивача інфляційної складової боргу та 3 % річних, нарахованих у період дії в Україні воєнного стану, на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги.

Разом з тим, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу та 3 % річних, нараховані за період до введення воєнного стану в Україні.

Таким чином, відповідно до розрахунків, проведених судом за прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційна складова боргу у розмірі 149 грн. 95 коп., 3 % річних у розмірі 26 грн. 60 коп.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно частин 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позову, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 407 грн. 36 коп., з яких 107 грн. 36 коп. відшкодування витрат адвоката за отримання інформації про нерухоме майно.

В судовому засіданні відповідач просив про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвокатом слід саме у договорі з клієнтом визначити механізми розрахунку свого гонорару. Лише рахунку замало. Саме такий висновок випливає з правової позиції ВС/КГС у справі №922/1163/18 від 06.03.2019 р.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №11/08/2023-1 від 11.08.2023 р., укладеного між ТОВ «Комфортцентр» та адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери»,(а.с.23-24), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю стосовно ОСОБА_3 , (а.с.98),копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, (а.с.11),копію акту приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №11/08/2023-1 від 11.08.2023, на суму 5 407 грн. 36 коп., копію платіжної інструкції №304 від 24.08.2023 на суму 5 000 грн. (а.с.26).

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені вакту приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2023, вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 5 300 грн. 00 коп.

Визначаючи час на надання зазначених в звіті послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу. (Постанови ВС від 24.01.2019 року у справі № 910/15944/17, від 19.02.2019 року у справі № 917/1071/18)

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд вважає, що понесені витрати є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

За вказаних вище обставин, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами, принципу справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та доводів щодо їх неспівмірності, суд приходить до висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 107 грн. 36 коп., відшкодування витрат адвоката за отримання інформації про нерухоме майно, суд вважає що в її задоволенні слід відмовити, оскільки на підтвердження понесення таких витрат не надано жодного належного та допустимого доказу.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89,141, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій- задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 (відомості про дату народження відсутні, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр»(код ЄДРПОУ 41120748, місцезнаходження: м. Київ, вул. Підлипка, 24) інфляційну складову боргу у розмірі 101 грн. 60 коп., 3 % річних у розмірі 26 грн. 60 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., та судовий збір у розмірі 128 грн. 20 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА