Постанова

від 07.08.2024 по справі 753/1506/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 753/1506/24 головуючий у суді І інстанції Лужецька О.Р.

провадження № 22-ц/824/11457/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Березовенко Р.В.,

суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» поданою представником - адвокатом Золотопупом Сергієм Васильовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» звернулось до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач належним чином виконав перед відповідачем, яка є власником квартири АДРЕСА_1 своє зобов`язання щодо надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, проте відповідач, будучи споживачем вказаних послуг за даною адресою неналежним чином здійснює їх оплату, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 12 169 грн. 19 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 709 грн. 21 коп., 3 % річних у розмірі 562 грн. 17 коп. та судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 407 грн. 36 коп., з яких 107 грн. 36 коп. відшкодування витрат адвоката за отримання інформації про нерухоме майно.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 березня 2024 року провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в розмірі 12 169 грн. 19 коп. - закрито. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфортцентр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 034 грн. 48 коп.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» інфляційну складову боргу у розмірі 101 грн. 60 коп., 3 % річних у розмірі 26 грн. 60 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., та судовий збір у розмірі 128 грн. 20 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням в частині розподілу судових витрат, представник ТОВ «Комфортцентр» - адвокат Золотопуп Сергій Васильович подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на те, що судове рішення в оскаржуваній частині є необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм процесуального права, а висновки, зроблені в ньому, не відповідають фактичним обставинам справи та не гуртуються на нормах матеріального права, просив змінити рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року в частині відмови розподілу 3 407,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» 3 407,36 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Обґрунтовуючи вимоги та доводи апеляційної скарги представник вказав, що cудом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не наведені мотиви, з яких зменшено розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу, що розподілені судом, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, які підтверджені належними доказами. Також судом порушено принцип справедливості, співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, адже справа розглядалася з викликом (повідомленням) сторін, представник позивача адвокат Золотопуп С.В. брав участь в обох проведених судом судових засіданнях.

У своєму клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідач не навів передбачених судом доводів щодо їх неспівмірності, не визначив конкретну суму яку він вважає обґрунтованою на думку відповідача. Отже у суду не було підстав зменшити їх розмір та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу, замість обґрунтованих позивачем 5 407,36 грн.

Більш того, у суду не було підстав відмовляти у стягненні витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги в сумі 107,36 грн. на оплату адміністративного збору, який обов`язково підлягає оплаті відповідно до вимог закону і договору про надання правничої допомоги, у розмірі 0,04 прожиткового мінімуму для працездатних осіб за отримання інформації адвокатами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 червня 2024 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» поданою представником - адвокатом Золотопупом Сергієм Васильовичем на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Ухвалу про відкриття апеляційного провадження разом з копією апеляційної скарги було надіслано за адресою проживання ОСОБА_1 та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення отримано 04 липня 2024 року, що свідчить про належне повідомлення учасника справи у розумінні вимог ст. ст. 130, 131 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно вимог ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також, надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13ц).

Оскільки дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що судове рішення означеним вище вимогам відповідає, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції врахував предмет позову, складність справи та об`єм виконаних адвокатами робіт (наданих послуг), однак наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням клопотання сторони відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та доводів щодо їх неспівмірності, суд дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з відповідача на користь позивача 2 000 грн. в рахунок їх відшкодування. Вимоги про стягнення з відповідача 107,36 грн в рахунок відшкодування витрат адвоката за отримання інформації про нерухоме майно, суд вважав недоведеними.

З таким висновком суду першої інстанції, колегія суддів погоджується у повній мірі, зважаючи на наступне.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, згідно п. 6.51 висновку Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року у справі №904/4494/18 разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Крім цього, пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Згідно з вимогами частин 1, 2, 5, 6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 14 квітня 2021 року у справі №757/60277/18-ц.

У своїй практиці ЄСПЛ керується трьома ключовими принципами під час вирішення питань про відшкодування судових витрат. Звернення про відшкодування таких витрат задовольняються тоді, коли судові витрати, що підтверджено доказами: фактично понесені; необхідні, щоб запобігти порушенню або отримати відшкодування за нього; визначені у розумному розмірі.

У Практичних рекомендаціях: вимоги щодо справедливої компенсації (стаття 41 Конвенції), виданих Головою Європейського суду з прав людини відповідно до Правил 32 Регламенту Суду від 28 березня 2007 року, з поправками від 09 червня 2022 року, ЄСПЛ зазначає, що витрати, понесені (як на національному рівні, так і під час розгляду справи в самому Суді) у спробі запобігти порушенню чи з метою отримання компенсації після того, як воно сталося, мають бути фактично понесені. Фактично понесені означає, що «заявник мав сплатити їх або бути зобов`язаним сплатити їх відповідно до юридичного або договірного зобов`язання. Документи, що підтверджують те, що заявник сплатив або зобов`язаний сплатити такі витрати, мають бути надані суду» (пункт 18).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 28 грудня 2020 року у справі №640/18402/19 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію Договору про надання правничої допомоги №11/08/2023-1 від 11.08.2023 р., укладеного між ТОВ «Комфортцентр» та адвокатським бюро «Тарас Кулачко та партнери», копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю стосовно Золотопупа С.В. , копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги, копію акту приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2023 р. до Договору про надання правничої допомоги №11/08/2023-1 від 11.08.2023, на суму 5 407 грн. 36 коп., копію платіжної інструкції №304 від 24.08.2023 на суму 5 000 грн.

Із розрахунків витрат на правничу допомогу, які наведені в акті приймання-передачі наданих послуг від 11.08.2023 року, вбачається, що адвокатом надано послуги, загальна вартість яких складає 5 300 грн. 00 коп.

Частина 2 ст. 141 ЦПК України визначає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у тому числі на професійну правничу допомогу), покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Звертаючить до суду з позовом ТОВ «Комфортцентр» заявило вимогу про стягнення з ОСОБА_1 14 440,56 грн. заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

В ході розгляду справи, заявою від 07 березня 2024 року, позивач відмовився від частини позовних вимог на суму 12 169,19 грн. у зв`язку зі сплатою відповідачем основної частини боргу під час розгляду справи.

Така відмова прийнята судом, про що 07 березня 2024 року постановлено відповідну ухвалу.

Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року основні позовні вимоги ТОВ «Комфортцентр» задоволено частково на загальну суму 176,55 грн. з 2 271,38 грн. заявлених до стягнення.

Таким чином, з урахуванням положень ч. 3 ст. 142 ЦПК України, частка позовних вимог у справі, щодо яких було відновлено порушене право позивача відповідачем становить 85,49% = (176,55 грн. + 12 169,19 грн.)/ 14 440,56 грн. х 100%.

Враховуючи принцип пропорційності відшкодування судових витрат, з урахуванням доводів апеляційної скарги щодо дійсності, необхідності та співмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 5 300,00 грн., за рахунок відповідача не може бути відшкодовано витрати на суму більше ніж 4 531,15 грн., що становить 85,49% від 5 300,00 грн.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції не врахував принцип пропорційності відшкодування судових витрат, а мотивів визнання неспівмірною суми заявлених витрат не навів, обмежившись перерахуванням загальних критеріїв співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, визначених у ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

Поряд з цим, ч. 1 ст. 140 ЦПК України визначає, що особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов`язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.

Тобто, витрати позивача за отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розумінні ст. 133 ЦПК України відносяться до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду та не є складовою правничої допомоги.

Однак на підтвердження дійсності понесення таких витрат позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, про що правомірно зазначив суд першої інстанції та обґрунтовано відмовив у стягненні витрат у цій частині.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на фактичний обсяг послуг, наданих ТОВ «Комфортцентр» адвокатом Золотопупом С.В., їх дійсність, необхідність, відповідність складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), співмірність часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що вартість послуг, наданих адвокатом у справі відповідає сумі 5 300,00 грн., а тому у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, з урахуванням позовних вимог, які було відшкодовано позивачу відповідачем під час розгляду справи вважає, що відшкодуванню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Комфортцентр» підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4 531,15 грн.

При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово відзначав Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «Руїз Торія проти Іспанії», заява № 18390/91).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За приписами ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у оскаржуваній частині підлягає зміні в частині розміру витрат на професійну правничу допомогу, шляхом їх збільшення до 4 531,15 грн..

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржувалося, а тому, відповідно до ст. 367 ЦПК України, не переглядалося.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфортцентр» подану представником - адвокатом Золотопупом Сергієм Васильовичем - задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 березня 2024 року у частині витрат на професійну правничу допомогу змінити, збільшивши їх розмір з 2 000,00 грн. до 4 531 (чотири тисячі п`ятсот тридцять одна гривня) 15 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова