Рішення

від 27.03.2024 по справі 120/11019/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2024 р. Справа № 120/11019/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Заявлені вимоги мотивовані тим, що за результатами фактичної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН", Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення № 9028/02-32-09-01/30641728 від 15.06.2023 року про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 20000,00 грн.

Позивач з таким рішенням відповідача не погоджується, вважає його незаконними та зазначає, що незважаючи на формальний факт допуску посадових осіб ГУ ДПС у Вінницькій області до фактичної перевірки, така перевірка була проведена з порушенням вимог чинного законодавства щодо підстав та порядку проведення фактичних перевірок. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що наказ від 26.04.2023 № 1185к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», на підставі якого проводилась перевірка, не відповідає приписам ст.ст. 80, 81 ПК України та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Тобто, позивач зазначає, що в такому наказі відсутні будь-які посилання на конкретні підстави для проведення перевірки, оскільки зазначення у ньому норм підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України не свідчать про наявність в останньому інформації про порушення платником вимог податкового законодавства, яка може слугувати підставою для його прийняття та необхідності здійснення податкового контролю у формі фактичної перевірки. Відповідно, незаконність проведення такої перевірки має наслідок протиправності усіх прийнятих за її результатами податкових повідомлень-рішень.

Окрім іншого позивач вважає, що в порушення п. 80.2 ст. 80 ПК України наказ про проведення фактичної перевірки до початку її проведення не було вручено під розписку уповноваженому представнику ТОВ «ВІКІТАН», або особі, яка фактично проводила розрахункові операції, оскільки особа, яка зазначена в акті перевірки ОСОБА_1 таким не являвся та не мав жодних повноважень на отримання від контролюючого органу будь-яких документів.

Щодо суті самого порушення, виявленого контролюючим органом, то представник позивача зазначає, що оскільки ТОВ «ВІКІТАН» у своїй господарській діяльності з 19.07.2019 не використовує резервуар № 2 (тип СУГ-5, заводський № 112773) який взагалі не містив скрапленого газу та був опломбований на підставі накату ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019, тому в його діях в будь-якому разі був відсутній склад правопорушення, передбачений п.п 230.1.2 ст. 230 ПК України.

За таких обставин, на переконання представника позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене з грубим порушенням вимог податкового законодавства, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою від 25.07.2023 судом відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

15.08.2023 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволені позову. Вказує на те, що контролюючий орган провів фактичну перевірку позивача з питань дотримання вимог ПК України та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні на виконання власних повноважень відповідно до п. 19.1.1.14 ст. 19-1 ПК України. Зазначає, що перевірка позивача проведена на підставі пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, норма якого, з поміж іншого, дозволяє проведення фактичної перевірки у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Щодо доводів позивача про вручення копії наказу та направлення на перевірку неналежній особі, то з цього приводу відповідач наголошує, що перед початком перевірки оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_1 було пред`явлено як копію наказу про проведення фактичної перевірки так і ознайомлено під розписку з направленнями на перевірку. Тому відповідач вважає, що ним в повній мірі дотримано вимоги п. 81.1 ст. 81 ПК України, які дозволяли йому розпочати фактичну перевірку.

Також відповідач вказує, що за результатами проведення фактичної перевірки було встановлено факти, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007600 у період з 01.10.2020 по 05.05.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнеміром-лічильником рівня пального введеного в експлуатацію резервуара, що є порушенням вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України. Наведене і слугувало підставою для притягнення позивача до відповідальності за п. 128-1.1 ст. 128 ПК України.

За таких обставин відповідач вважає заявлений адміністративний позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає.

31.08.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивач заперечує аргументи відповідача, викладені у відзиві, та наполягає на тому, що відповідачем було неправомірно проведено фактичну перевірку та незаконно винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

26.04.2023 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Олег Мартинюк, посилаючись на наявну інформацію електронних баз даних в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу ревнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального, а також на виконання функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, затверджених наказом Голови ДПС України від 04.02.2022 № 92, в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками та з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального в Україна, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 629/02-32-09-01 від 25.04.2023, видав наказ № 1185к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, терміном 10 діб з 27.04.2023, період що перевіряється з 01.10.2020 по дату закінчення перевірки.

26.04.2023 на підставі зазначеного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області БуймиструкуП.Д. та ОСОБА_2 видано направлення на перевірку за № 1936 та № 1935 відповідно.

27.04.2023 зазначені посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІКІТАН» (розташування акцизного складу): Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, АГЗП. Направлення на проведення перевірки було пред`явлено, а копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1185к від 26.04.2023 вручено оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_1 27.04.2023.

Сама фактична перевірка ТОВ «ВІКІТАН» проводилась в період з 27.04.2023 по 05.05.2023, за результатами якої складено акт від 05.05.2023 № 7807/02-32-09/04/30641728.

У висновках цього акту зазначено про порушення позивачем вимог п.п 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України. Зокрема, виявлені порушення, на думку контролюючого органу, полягають у тому, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007600 у період з 01.10.2020 по 05.05.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнеміром-лічильником рівня пального введеного в експлуатацію резервуара.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки 30.05.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.1 та 128-1-3 ст. 128-1 ПК України було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "ПС" за № 9028/02-32-09-01/30641728 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 20000 грн.

Вважаючи, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте контролюючим органом на підставі незаконно проведеної перевірки, а також за відсутності в діях товариства виявлених порушень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, яка визначає права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Водночас згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.

Як зазначалося судом вище, підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.04.2023 № 1185к є підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.

Оцінюючи відповідні доводи позивача суд першочергово враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, сформовану у постанові від 8 вересня 2021 року (справа N 816/228/17), де міститься наступний правовий висновок: "У разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення".

Таким чином, головним критерієм, покладеним в основу визнання правових актів органу державної влади незаконними з процедурних підстав, є порушення адміністративних процедур, покликаних забезпечувати платникам податків реалізацію й захист їх прав.

Так, змістовний аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України вказує на те, що підставою для проведення фактичної перевірки згідно цієї норми є наявність чи отримання контролюючим органом інформації яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства. Тобто, вжите в цьому випадку словосполучення "можливі порушення" яке змістовно має розкриватися у отриманій інформації щодо платника податку, якраз і є тим підґрунтям, що вказує на необхідність з`ясування наявності чи відсутності тих ймовірних (можливих) порушень, щодо яких є підозра, у спосіб призначення та проведення фактичної перевірки.

У той же час аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який також міститься посилання в наказі про проведення фактичної перевірки від 26.04.2023 № 1185к, вказує на те, що наведена норма містить одразу дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Таке розуміння цієї норми наведено у низці постанов Верховного Суду (зокрема від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 01.06.2022 у справі № 520/7331/21, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а).

За змістом висновків, викладених у цих постановах, є підстави вважати усталеною практику Верховного Суду про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Дійсно, судова практика Верховного Суду щодо оцінки правомірності рішення контролюючого органу про призначення перевірки в контексті його відповідності вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України з точки зору достатності відображення у ньому підстави проведення перевірки, розрізняє юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

У постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, однак звернув увагу, що спірний у цій справі наказ не містив відповідної підстави з переліку, який встановлений пунктом 80.2 статті 80 ПК України. Суд зазначив, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Верховний Суд у цій постанові зробив висновок, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Отже, із вищенаведеної правової позиції сформованої Верховним Судом можна зробити висновок, що приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зобов`язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав вказати обидві).

В даному спірному випадку, досліджуючи зміст наказу відповідача від 26.04.2023 № 1185к про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» судом встановлено, що, по перше, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава, що має одночасно подвійний характер: отримання інформації з електронних баз даних щодо можливої реалізації та зберігання платником податку пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального; а також на виконання контролюючим органом функцій в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками.

Більше того, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною в контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 629/02-32-09-01 від 25.04.2023.

При цьому, ознайомившись в процесі судового розгляду зі змістом згаданої вище доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області судом встановлено, що ініціювання проведення фактичної перевірки позивача якраз і зумовлене наявністю обставин, відомості про які отримано з електронних баз даних, що свідчать про ймовірне порушення ТОВ «ВІКІТАН» вимог п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального.

Таким чином за даних обставин суд вважає, що призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов`язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної податкової інформації щодо ймовірного порушення платником вимог податкового законодавства в частині адміністрування та реалізації пального. При цьому в процесі розгляду справи судом не встановлено та позивачем жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб`єкта владних повноважень об`єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 у справі N 816/228/17).

Окрім того, оцінюючи в цілому правомірність наказу від 26.04.2023 № 1185к про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН» та коректність формулювання визначених у ньому підстав для проведення такої перевірки суд вважає, що зміст цього наказу в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені ПК України підстави для призначення фактичної перевірки так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо отримання, зберігання та реалізації пального.

При цьому посилання позивача на судові рішення Верховного Суду у справах щодо правовідносин, які склалися між ТОВ «ВІКІТАН» та ГУ ДПС у Вінницькій області в попередні періоди (зокрема справи № 120/5229/20-а, № 1205729/20-а, № 120/1431/20-а, № 120/3918/20-а та інші) суд не вважає аргументованим, позаяк спірні правовідносини у тих справах не є повністю релевантними до даних правовідносин. Позивачем не наведено аргументів та не надано доказів про те, що зміст наказів контролюючого органу про проведення фактичних перевірок, які досліджувалися в попередніх судових справах, є повністю ідентичними як за змістом так і за юридичними і фактичними підставами до наказу ГУ ДПС У Вінницькій області від 26.04.2023 № 1185к, що досліджується в даній судовій справі. А тому вести мову про тотожність обставин таких справ не можливо.

Щодо інших доводів позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ «ВІКІТАН».

Так, в силу згаданого вище пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Як свідчать обставини справи, згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 ПК України, 27.04.2023 о 12-00 годині оператору АЗС ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_1 , як оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН», було вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищевказана особа була ознайомлена під розписку у направленнях на перевірку.

Наведені обставини в своїй сукупності дають підстави для висновку, що вручення під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки ОСОБА_1 як особі - оператору АГЗП, є належним дотриманням контролюючим органом положень статті 81 ПК України, що надавало відповідачу можливість розпочати фактичну перевірку.

А отже доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно нього здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і незаконність самого наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та такими, що не знайшли свого належного підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Що ж до, власне, суті виявлених порушень, як іншої підстави заявлених позовних вимог, то суд зважає на таке.

Так, з матеріалів фактичної перевірки слідує, що згідно з Реєстром платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового відомості про акцизні склади, ТОВ «ВІКІТАН» являється розпорядником акцизного складу за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, АГЗП, уніфікований номер акцизного складу 1007600, дата реєстрації акцизного складу 26.06.2019, який на момент перевірки має статус діючого.

На даному акцизному складі № 1007600 ТОВ «ВІКІТАН» для отримання, зберігання та відпуску пального (газ скраплений), використовує резервуари (посудини, що працюють під тиском) в кількості дві одиниці, а саме:

- Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112771, номінальною місткістю 4,8 м.куб.;

- Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112773, номінальною місткістю 4,8 м.куб.

При цьому, в позивача на цьому акцизному складі перебував лише один рівнемір-лічильник DELPHI 485 із серійним номером 098853, який, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1517 від 19.08.2022 року був замінений на магнітотострикційний рівнемір-лічильник Navitrack із серійним номером 00000714 (дата реєстрації в реєстрі 16.08.2022, має чинну повірку). Наведені обставини не заперечуються в позовній заяві.

Водночас, в ході проведення фактичної перевірки, зовнішнім оглядом резервуара СУГ-5 заводський номер 112773 встановлено відсутність рівнеміра-лічильника.

Отже, за результатами фактичної перевірки встановлено, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007600 у період з 01.10.2020 по 05.05.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.

Натомість, на спростування даного факту виявленого порушення позивач вказує, що резервуар (ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112773, номінальною місткістю 4,8 м. куб.) на момент перевірки взагалі не містив скрапленого газу та був опломбований на підставі наказу ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019 як такий, використання якого є припиненим. В підтвердження цих обставин позивачем надано акт опломбування резервуару для зрідженого вуглеводневого газу від 19.07.2019.

Отже, позивач вважає, що оскільки товариство у своїй діяльності з 19.07.2019 не використовує вказаний резервуар для зберігання, відпуску та реалізацію зрідженого вуглеводневого газу, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.

Проте, з такими доводами позивача суд погодитись не може з огляду на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів (далі Порядок № 891), який визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів.

Відповідно до визначення, що міститься в п.п. 3 п. 2 цього Порядку № 891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Як зазначено в підпунктах 1-4 пункту 5 Порядку № 891, електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема:

1) інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);

2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;

3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;

4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 891 формат даних, структура Реєстру та форма електронних документів для наповнення Реєстру визначаються Мінфіном.

Так, на виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 затверджено Формат даних, структуру та форми електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі Наказ № 944 від 27.11.2018).

Відповідно до пункту 1 розділу І «Формат даних Реєстру», Єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів.

Розділом ІІ «Структура Реєстру» цього Формату даних передбачено, що Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:

довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка 1);

довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Довідка 2).

Як зазначено в пункті 2 розділу ІІ «Структура Реєстру», затвердженого наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018, Реєстр має містити інформацію, зокрема щодо: … 5) розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів, зокрема:

уніфікованих номерів резервуарів, цифрове значення яких має відповідати вимогам частини другої пункту 14 Порядку (також зазначається під час подання інформації, опис якої встановлено підпунктом 13 цього пункту);

типу (назви) резервуарів у вигляді текстових символів;

серійного (ідентифікаційного) номера резервуарів;

дати події;

типу події: введення резервуара в експлуатацію / виведення з експлуатації резервуара;

ємності резервуарів, розмірність яких позначається в кубічних метрах.

Зазначені відомості мають бути зазначені та подані до контролюючого органу у формі згаданої вище Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, затвердженої Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.

Так, форма цієї довідки в розділі 08 (№ рядків 08.5, 08.6 Таблиці 1) передбачає зазначення відомостей про дату події та тип події як введення резервуара в експлуатацію та виведення з експлуатації).

Із вищевикладеного слідує, що розпорядник акцизного складу у випадку припинення ним експлуатації резервуара для зберігання, відпуску чи реалізації пального має обов`язок зафіксувати цей факт та подати відповідні відомості у формі Довідки № 1 згідно з наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.

Тобто, саме вчинення таких дій платником має розцінюватись як належне виконання своїх обов`язків щодо недопущення вчинення порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.

Натомість, як встановлено судом із матеріалів справи, позивач даний обов`язок не виконав, а тому його посилання лише на власний внутрішній наказ по ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019 «Щодо припинення використання резервуарів для зрідженого вуглеводневого газу» без послідуючого вчинення дій, передбачених Порядку № 891 та Наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 не може свідчити про відсутність в його діях складу відповідного правопорушення.

Згідно з пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

В той же час відповідальність за порушення вищезазначених норм п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України регламентується пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Зокрема, відповідно до п.п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

За таких обставин суд доходить висновку про правомірність застосування за даним фактом виявленого порушення до позивача штрафних санкцій в сумі 20000 грн. згідно п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України. за необлаштування рівнеміра-лічильника в кількості одна штука.

Отже, зважаючи на викладені обставини суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 15.06.2023 №9028/02-32-09-01/30641728 є правомірним, прийнятим в межах компетенції контролюючого органу та відповідно до вимог чинного законодавства, а відтак не підлягає скасуванню.

Відповідного висновку також дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 14.02.2024 року по справі №120/9751/23, переглядаючи рішення, прийняте за участю аналогічних сторін при аналогічних обставинах справи.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином системно проаналізувавши приписи законодавства України та надавши оцінку наявним у справі доказам та основним доводам сторін, суд вважає заявлений адміністративний позов ТОВ «ВІКІТАН» безпідставним та таким, в задоволенні якого необхідно відмовити в повному обсязі.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, судові витрати згідно ст. 139 КАС України присудженню на користь позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні вимог адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікітан" (вул. Гайсинське шосе, 2, м. Немирів, Вінницька область, 22800, код ЄДРПОУ: 30641728)

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21028, код ЄДРПОУ: ВП 44069150)

СуддяЧернюк Алла Юріївна