Постанова

від 02.10.2024 по справі 120/11019/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/11019/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.

02 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «ВІКІТАН» (ТОВ «ВІКІТАН») звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (ГУ ДПС у Вінницькій області) в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Вінницькій області №9028/02-32-09-01/30641728 від 15.06.2023.

27 березня 2024 року Вінницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26.04.2023 заступник начальника ГУ ДПС у Вінницькій області Олег Мартинюк, посилаючись на наявну інформацію електронних баз даних в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу ревнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального, а також на виконання функцій, закріплених за управлінням контролю за підакцизними товарами, затверджених наказом Голови ДПС України від 04.02.2022 № 92, в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками та з питань дотримання вимог Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального в Україна, керуючись статтями 20, 61, 62, на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпунктів 80.2.2, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України та доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області № 629/02-32-09-01 від 25.04.2023, видав наказ № 1185к "Про проведення фактичної перевірки ТОВ «ВІКІТАН», яким наказано провести фактичну перевірку позивача за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, терміном 10 діб з 27.04.2023, період що перевіряється з 01.10.2020 по дату закінчення перевірки.

Також, 26.04.2023 на підставі вказаного наказу посадовим особам ГУ ДПС у Вінницькій області БуймиструкуП.Д. та ОСОБА_1 видано направлення на перевірку за № 1936 та № 1935.

27.04.2023 вказані посадові особи прибули на проведення фактичної перевірки за адресою місця здійснення господарської діяльності ТОВ «ВІКІТАН» (розташування акцизного складу): Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, АГЗП. Направлення на проведення перевірки було пред`явлено, а копію наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1185к від 26.04.2023 вручено оператору АГЗП ТОВ «ВІКІТАН» ОСОБА_2 27.04.2023.

Фактична перевірка ТОВ «ВІКІТАН» проводилась в період з 27.04.2023 по 05.05.2023, за результатами якої складено акт від 05.05.2023 № 7807/02-32-09/04/30641728.

Так, у хлді проведеної перевірки встановлено порушення позивачем вимог п.п 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України, які полягають у тому, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007600 у період з 01.10.2020 по 05.05.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнеміром-лічильником рівня пального введеного в експлуатацію резервуара.

На підставі вказаного акту фактичної перевірки 30.05.2023 ГУ ДПС у Вінницькій області на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та п. 128-1.1 та 128-1-3 ст. 128-1 ПК України було прийняте податкове повідомлення-рішення форми "ПС" за № 9028/02-32-09-01/30641728 про застосування до ТОВ "ВІКІТАН" штрафу в розмірі 20000 грн.

Не погодившись з таким рішенням позивач оскаржив його до Вінницького окружного адміністративного суду.

За результатами встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок щодо необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно до пп.20.1.4п.20.1ст.20 Податкового кодексу України(ПК України) контролюючий орган має право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із п. 75.1ст.75 ПК Україниконтролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп.75.1.3п.75.1ст.75 ПК України).

Відповідно до ст. 80 ПК Українифактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема:

-у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПК);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК).

При цьому, ст. 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Тобто, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзацом 5 п. 81.1 ст. 81 ПК України визначено, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац 6 п. 81.1 ст. 81 ПК України).

Таким чином, законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки:

-непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення);

- оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Пунктом 86.1 ст. 86 ПК України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме спочатку провести податкову перевірку.

Так, нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14) та інших.

Так, підставою для проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" згідно наказу ГУ ДПС у Вінницькій області від 26.04.2023 № 1185к слугували підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Проте, за твердженням позивача, в цьому випадку контролюючий орган лише обмежився посиланнями на правову норму, однак не розкрив зміст фактичних даних, які зумовлювали необхідність проведення такої перевірки.

Аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме наявність / отримання інформації від визначеного кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

У разі оскарження до суду платником наказу про призначення фактичної перевірки та/або прийнятого рішення податковим органом за наслідками такої перевірки, яка здійснена відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою. У разі наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки не можна вважати протиправним наказ про її

призначення, у якому наявне посилання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, але не розкрито змісту наявної / отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які, імовірно, порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення.

Посилання в наказі на підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, що містить увесь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23.

При цьому, аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, на який також міститься посилання в наказі про проведення фактичної перевірки від 26.04.2023 № 1185к, вказує на те, що наведена норма містить одразу дві самостійні (автономні) підстави для проведення фактичної перевірки у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального: (1) отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства, а також (2) здійснення контролюючим органом функцій, визначених законодавством у цій сфері.

Таке розуміння цієї норми наведено у низці постанов Верховного Суду (зокрема від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 07.11.2019 у справі № 140/391/19, від 10.04.2020 у справі № 815/1978/18, від 12.08.2021 у справі № 140/14625/20, від 01.06.2022 у справі №520/7331/21, від 11.07.2022 у справі № 120/5728/20-а).

Із змісту висновків, викладених у вказаних постановах, є підстави вважати усталеною практику Верховного Суду про те, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо. Здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Так, судова практика Верховного Суду щодо оцінки правомірності рішення контролюючого органу про призначення перевірки в контексті його відповідності вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України з точки зору достатності відображення у ньому підстави проведення перевірки, розрізняє юридичну підставу, як елемент підстави для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави.

Крім того, у постанові від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК передбачає дві самостійні підстави для проведення фактичної перевірки на підставі цього підпункту, однак звернув увагу, що спірний у цій справі наказ не містив відповідної підстави з переліку, який встановлений пунктом 80.2 статті 80 ПК України. Суд зазначив, що формулювання підстав перевірки в наказі не дає цілковитого розуміння, що підставою для перевірки є саме здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, оскільки в наказі є також відсилання до Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Верховний Суд у цій постанові зробив висновок, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

Отже, із вищенаведеної правової позиції сформованої Верховним Судом можна зробити висновок, що приймаючи рішення про проведення фактичної перевірки та оформлюючи відповідний наказ, контролюючий орган для належного визначення юридичної підстави, разом із відображенням підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, зобов`язаний також вказати відповідну фактичну підставу (або отримання інформації про порушення, або здійснення визначених законодавством функцій, або за наявності сукупності підстав вказати обидві).

У даному спірному випадку, досліджуючи зміст наказу відповідача від 26.04.2023 № 1185к про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" судом встановлено, що, по-перше, в такому наказі зазначена юридична підстава для проведення фактичної перевірки підпункти 80.2.2 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України та розкривається її фактична підстава, що має одночасно подвійний характер: отримання інформації з електронних баз даних щодо можливої реалізації та зберігання платником податку пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального; а також на виконання контролюючим органом функцій в частині проведення фактичних перевірок щодо обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами лічильниками.

Водночас, зміст фактичної підстави, яка пов`язана із наявною в контролюючого органу інформацією електронних баз даних щодо можливого порушення платником вимог податкового законодавства, яка потребувала перевірки, додатково підкріплено і посиланням в такому наказі на доповідну записку управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області від 25.04.2023 №629/02-32-09-01.

Так, із змісту вказаної вище доповідної записки управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Вінницькій області встановлено, що ініціювання проведення фактичної перевірки позивача якраз і зумовлене наявністю обставин, відомості про які отримано з електронних баз даних, що свідчать про ймовірне порушення ТОВ «ВІКІТАН» вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України в частині отримання, зберігання та реалізації пального без обладнання акцизного складу рівнемірами-лічильниками та витратомірами-лічильниками рівня пального.

Таким чином, призначення відповідачем фактичної перевірки з наведених у прийнятому наказі підстав (як юридичних так і фактичних) є способом реалізації відповідних управлінських функцій контролюючим органом, пов`язаних в тому числі і з необхідністю перевірки наявної податкової інформації щодо ймовірного порушення платником вимог податкового законодавства в частині адміністрування та реалізації пального. При цьому, позивачем жодним доказом не підтверджено, що такі дії суб`єкта владних повноважень об`єктивно вплинули чи могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, про що власне наголошувалось у висновку Великої Палати Верховного Суду (постанова від 08.09.2021 у справі №816/228/17).

Також, оцінюючи в цілому правомірність наказу від 26.04.2023 № 1185к про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" та коректність формулювання визначених у ньому підстав для проведення такої перевірки судом першої інстанції правильно зазначено, що зміст цього наказу в повній мірі надавав можливість платнику як ідентифікувати передбачені ПК України підстави для призначення фактичної перевірки так і чітко зрозуміти предмет та мету перевірки дотримання вимог податкового законодавства щодо отримання, зберігання та реалізації пального.

Крім того, відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 10.12.2020 у справі № 814/733/17 визначається, що ПК України не встановлено меж для проведення фактичної перевірки в залежності від підстав її призначення, встановлених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, які, в свою чергу, наперед не можуть обмежувати контролюючий орган в обсязі допущених суб`єктом господарювання порушень, що можуть бути виявлені під час проведення перевірки.

Також, згідно позиції Верховного Суду, висвітленої у постанові від 03 серпня 2023 року справа №640/7480/19, не кожне можливе допущене порушення щодо зовнішнього оформлення наказу на перевірку має правову підставу для визнання протиправними наслідків такої перевірки.

Враховуючи встановлені у даній справі фактичні обставини, колегія суддів відхиляє як необґрунтовані доводи позивача про протиправність оскаржуваного наказу та наявність підстав для скасування оспорюваних податкових повідомлень-рішень з підстав незаконності наказу.

Стосовно інших доводів позивача про проведення фактичної перевірки без участі уповноваженої особи ТОВ "Вікітан", то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 ПК України, 27.04.2023 ОСОБА_2 , як оператору АГЗП ТОВ "Вікітан", було вручено під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки, а також вищевказана особа була ознайомлена під розписку з направленнями на перевірку.

Крім того, в матеріалах справи міститься наказ від 22.03.2021 про прийняття на роботу ОСОБА_2 як оператора АЗС (посилання на такий міститься в акті перевірки).

Також, колегія суддів вважає безпідставними твердження апелянта про те, що посадовою інструкцією ОСОБА_2 не визначено повноважень на представництво позивача, оскільки отримання ОСОБА_2 наказу про проведення фактичної перевірки ТОВ "Вікітан" мало добровільний характер, а представникам контролюючого органу зміст посадової інструкції ОСОБА_2 не був відомий.

Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що станом на дату проведення фактичної перевірки ОСОБА_2 , який отримав примірник наказу про проведення фактичної перевірки заперечував щодо отримання такого. На підтвердження заявленої позиції суду, свідчить і той факт, що станом на дату проведення спірної перевірки у перевіряючих були відомості, а саме повідомлення щодо винесення наказу про прийняття ОСОБА_2 з 23.03.2021 на посаду оператора заправної станції у Жмеринка АГЗП, про що свідчить повідомлення про прийняття на роботу на підставі наказу (розпорядження) ВІТ00000022-БКАВ714312.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що вручення під розписку копію наказу про проведення фактичної перевірки ОСОБА_2 як особі - оператору АГЗП, є належним дотриманням контролюючим органом положень статті 81 ПК України, що надавало відповідачу можливість розпочати фактичну перевірку, а тому доводи позивача про те, що призначення та проведення фактичної перевірки відносно нього здійснено відповідачем з порушенням вимог закону, як і незаконність самого наказу про проведення фактичної перевірки є безпідставними та такими, що не знайшли свого належного підтвердження в процесі розгляду даної справи.

Щодо виявлених у ході проведеної перевірки порушень, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, згідно з Реєстром платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового відомості про акцизні склади, ТОВ "Вікітан" являється розпорядником акцизного складу за адресою: Вінницька область, м. Жмеринка, вул. Одеська, 87, АГЗП, уніфікований номер акцизного складу 1007600, дата реєстрації акцизного складу 26.06.2019, який на момент перевірки має статус діючого.

На даному акцизному складі № 1007600 ТОВ «ВІКІТАН» для отримання, зберігання та відпуску пального (газ скраплений), використовує резервуари (посудини, що працюють під тиском) в кількості дві одиниці, а саме:

-Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112771, номінальною місткістю 4,8 м.куб.;

- Ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112773, номінальною місткістю 4,8 м.куб.

При цьому, в позивача на цьому акцизному складі перебував лише один рівнемір-лічильник DELPHI 485 із серійним номером 098853, який, згідно акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №1517 від 19.08.2022 року був замінений на магнітотострикційний рівнемір-лічильник Navitrack із серійним номером 00000714 (дата реєстрації в реєстрі 16.08.2022, має чинну повірку).

Однак, у ході проведення фактичної перевірки, зовнішнім оглядом резервуара СУГ-5 заводський номер 112773 встановлено відсутність рівнеміра-лічильника.

Отже, за результатами фактичної перевірки встановлено, що ТОВ «ВІКІТАН» на акцизному складі №1007600 у період з 01.10.2020 по 05.05.2023 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального, без облаштування рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця.

Так, згідно пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Так, відповідальність за порушення вищезазначених норм п.п. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПК України регламентується пунктом 128-1.1 статті 128-1 ПК України.

Відповідно до п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Так, у ході фактичної перевірки встановлено, що ТОВ "Вікітан" на акцизному складі №1007600 здійснювало господарську діяльність із приймання, відпуску та зберігання пального без облаштування рівнемірами лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів в кількості одна одиниця, а саме ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський №112773, номінальною місткістю 4,8 м.куб.

На спростування даного факту виявленого порушення позивач зазначив про те, що резервуар (ємність зрідженого вуглеводневого газу типу СУГ-5, заводський № 112773, номінальною місткістю 4,8 м. куб.) на момент перевірки взагалі не містив скрапленого газу та був опломбований на підставі наказу ТОВ «ВІКІТАН» № 1 від 19.07.2019 як такий, використання якого є припиненим. В підтвердження цих обставин позивачем надано акт опломбування резервуару для зрідженого вуглеводневого газу від 19.07.2019.

Відтак, позивач вважає, що оскільки товариство у своїй діяльності з 19.07.2019 не використовує вказаний резервуар для зберігання, відпуску та реалізації зрідженого вуглеводневого газу, тому в його діях відсутній склад правопорушення, передбаченого пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.

З цього приводу колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 22.11.2017 № 891 затверджено Порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів (Порядок № 891), який визначає процедуру створення та ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (далі - Реєстр), а також порядок передачі облікових даних (обсягу обігу та залишку пального) з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів.

Відповідно до визначення, що міститься в п.п. 3 п. 2 цього Порядку № 891, резервуар - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки у вигляді стаціонарної споруди або ємності, який призначений для здійснення операцій з обігу пального та його зберігання та для якого встановлена залежність його місткості від абсолютної висоти рівня пального в резервуарі, що оформлено у вигляді градуювальної таблиці.

Згідно підпунктів 1-4 пункту 5 Порядку № 891 електронні документи для наповнення Реєстру, які формуються розпорядниками акцизних складів та надсилаються до Реєстру за кожним місцем розташування акцизного складу, містять, зокрема:

1)інформацію про розпорядника акцизного складу (найменування, реєстраційні дані, реквізити документів, на підставі яких здійснюється експлуатація акцизного складу);

2) інформацію про всі наявні у розпорядника акцизного складу акцизні склади (адреса, правовстановлюючі документи на споруди та приміщення акцизного складу) з уніфікованим номером кожного акцизного складу, який автоматично присвоєно в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, з уніфікованою нумерацією кожного акцизного складу та всі резервуари (їх кількість, тип, ємність) з уніфікованою нумерацією кожного резервуара, розташовані на акцизних складах;

3) інформацію про акцизний склад з уніфікованим номером в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, розташовані на такому акцизному складі резервуари з уніфікованою нумерацією, про назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери витратомірів, установлених у кожному місці відпуску пального шляхом наливу з акцизного складу, та назви, моделі, серійні (ідентифікаційні) номери рівнемірів, установлених на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на такому акцизному складі;

4) дату встановлення, заміни, опломбування, технічного обслуговування, ремонту, повірки, калібрування витратоміра, рівнеміра, резервуара, відомості щодо організацій та осіб, які проводили такі роботи.

Згідно п. 12 Порядку №891 формат даних, структура Реєстру та форма електронних документів для наповнення Реєстру визначаються Мінфіном.

Так, на виконання цієї норми наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944 затверджено Формат даних, структуру та форми електронних документів для наповнення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі ( Наказ № 944 від 27.11.2018).

Відповідно до п. 1 розділу І «Формат даних Реєстру», Єдиний державний реєстр витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі (Реєстр) - електронна база даних, яка містить податкову інформацію про наявність у розпорядників акцизних складів витратомірів та рівнемірів, їх серійні (ідентифікаційні) номери, відомості щодо резервуарів та акцизних складів, на яких встановлені витратоміри і рівнеміри, а також облікові дані щодо обсягів обігу та залишку пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у розрізі резервуарів та акцизних складів.

Розділом ІІ «Структура Реєстру» цього Формату даних передбачено, що Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:

-довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (Довідка 1);

- довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (Довідка 2).

У пункті 2 розділу ІІ «Структура Реєстру», затвердженого наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 визначено, що Реєстр має містити інформацію, зокрема щодо: … 5) розташованих на акцизному складі пального стаціонарних резервуарів, зокрема:

-уніфікованих номерів резервуарів, цифрове значення яких має відповідати вимогам частини другої пункту 14 Порядку (також зазначається під час подання інформації, опис якої встановлено підпунктом 13 цього пункту);

- типу (назви) резервуарів у вигляді текстових символів;

- серійного (ідентифікаційного) номера резервуарів;

- дати події;

- типу події: введення резервуара в експлуатацію / виведення з експлуатації резервуара;

- ємності резервуарів, розмірність яких позначається в кубічних метрах.

Вказані відомості мають бути зазначені та подані до контролюючого органу у формі згаданої вище Довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, затвердженої Мінфіну № 44 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.

При цьому, форма цієї довідки в розділі 08 (№ рядків 08.5, 08.6 Таблиці 1) передбачає зазначення відомостей про дату події та тип події як введення резервуара в експлуатацію та виведення з експлуатації).

Тобто, розпорядник акцизного складу у випадку припинення ним експлуатації резервуара для зберігання, відпуску чи реалізації пального має обов`язок зафіксувати цей факт та подати відповідні відомості у формі Довідки № 1 згідно з наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 у редакції наказу Мінфіну № 248 від 18.06.2019.

Таким чином, саме вчинення таких дій платником має розцінюватись як належне виконання своїх обов`язків щодо недопущення вчинення порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 статті 230 ПК України.

Однак, позивач даний обов`язок не виконав, а тому посилання лише на власний внутрішній наказ по ТОВ "Вікітан" від 19.07.2019 № 1 "Щодо припинення використання резервуарів для зрідженого вуглеводневого газу" без послідуючого вчинення дій, передбачених Порядку № 891 та Наказом Мінфіну № 944 від 27.11.2018 не може свідчити про відсутність в його діях складу відповідного правопорушення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для скасування податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції згідно п. 128-1.1 ст. 128-1 ПК України в розмірі 20000 грн. за необлаштування рівнеміра-лічильника в кількості одна штука.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку.

Крім того, у апеляційній скарзі не зазначено жодної норми матеріального або процесуального права, яку порушив суд першої інстанції під час розгляду даної справи та обставини або доказу, якому суд першої інстанції не дослідив чи не надав належної оцінки.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційних скарг.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВІКІТАН" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 27 березня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.