Рішення

від 26.02.2024 по справі 160/29756/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2024 рокуСправа №160/29756/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради до Головного державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельська Дана Сергіївна, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпро про оскарження дій та скасування постанов,-

УСТАНОВИВ:

14.11.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельської Дани Сергіївни, в якій просить суд:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельської Дани Сергіївни;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про відкриття виконавчого провадження

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Ухвалою від 20.11.2023 року позовну заяву Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельської Дани Сергіївни про оскарження дій та скасування постанов залишено без руху.

13.12.2023 року на адресу суду надійшла заява від позивача на усунення недоліків, до якої долучено квитанцію про оплату судового збору у розмірі 8052,00 грн, заяву про поновлення строку звернення та уточнену позовну заяву, позовній вимоги у якій викладені наступним чином:

- визнати протиправними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельської Дани Сергіївни щодо винесення постанов від 16.10.2023 року про відкриття виконавчого провадження (ВП №73047621) та про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про відкриття виконавчого провадження;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову від 16.10.2023 року у ВП №73047621 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

В обгрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що державні виконавці не мають законних підстав проводити будь-яке списання коштів за виконавчими документами у справах, де боржниками є державні органи, органи місцевого самоврядування, дані повноваження належать виключно органам Казначейства. Більш того про те, що дії виконавця, ОСОБА_1 , є протиправними свідчить і постанова про стягнення виконавчого збору. Так, постановою про стягнення виконавчого збору визначено, що стягненню підлягає виконавчий збір у розмірі 26 800,00 грн, як за виконання рішення немайнового характеру. Однак, розмір виконавчого збору за виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/20819/22 мав розраховуватись на підставі ч. 2 ст. 27 ЗУ «Про виконавче провадження» як за виконання рішення майнового характеру.

Ухвалою від 18.12.2023 року поновлено позивачу строк звернення до суду по справі №160/29756/23. Прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зобов`язано Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в строк до 05.01.2024 року (включно) надати належним чином завірені копії виконавчого провадження №73047621.

12.02.2024 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, яким заперечується проти задоволення позовних вимог, так як рішення суду по справі №160/20918/22 має зобов`язальний характер, проте жодних стягнень ним не передбачено. Зважаючи на вказане, представник відповідача наголошує, що і виконавчий збір розрахований правильно.

Ухвалою від 12.02.2024 року залучено до участі у справі №160/29756/23 в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Управління державної казначейської служби України в Шевченківському районі м. Дніпро.

Ухвалою від 19.02.2024 року заяву Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради про уточнення до адміністративного зміну підстави позову - повернуто без розгляду.

26.02.2024 року представником третьої особи подані пояснення по справі, в яких зазначено, що до Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпро постанови державного виконавця від 16.10.2023 року за ВП №73047621, які оскаржуються позивачем, не надходили, а також стягнення з рахунків Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради Управлінням не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

16.10.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Даною Сергіївною відкрито ВП №73047621 на підставі виконавчого листа №160/20819/22, виданого 14.07.2023 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_2 про зобов`язання Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 31.07.2021 року до 06.02.2022 року.

16.10.2023 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельською Даною Сергіївною також винесено постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 26800,00 грн. та постанову про розмірі мінімальних витрат виконавчого провадження у ВП №73047621.

Вважаючи означені постанови про відкриття протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (пункт перший частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 1 ст. 5 «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини третьої статті 18 вказаного Закону виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, представник позивача з посиланням на ч.2 ст. 6 ЗУ «Про виконавче провадження» наголошує, що державний виконавець не мав права відкривати ВП на підставі виконавчого листа №160/20819/22, виданого 14.07.2023 року суддею Дніпропетровського окружного адміністративного суду, оскільки саме орган Казначейства у даному випадку здійснює безспірне списання коштів.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Частиною 4 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання.

Відповідно до пункту 12 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетними установами є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також організації, створені ними у встановленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідно державного бюджету чи місцевого бюджету. Бюджетні установи є неприбутковими.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських Інспекція з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради, яка виступає боржником у виконавчому листі Дніпропетровського окружного адміністративного суду №160/20819/22 від 14.07.2023 року, за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.

При цьому, абзацами 1, 2 підпункту 1 пункту 9 Бюджетного кодексу України, встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого, постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 (надалі, також Положення №215) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, коштів клієнтів відповідно до законодавства, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Підпунктом 3 пункту 4 Положення №215 передбачено, що казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Згідно частин 1-3 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відтак, порядок виконання таких рішень за якими боржник має вчинити дії, регулюється розділом VIII вказаного Закону.

До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, належать рішення зокрема щодо зобов`язання боржника особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій.

Суд зазначає, що немайновий характер відповідно наявний коли боржнику необхідно вчинити певні дії чи утриматись від вчинення певних дій, а майновий характер може бути лише в тому разі, коли виконавчим документом визначено стягнення з боржника певної заборгованості, сум, наприклад, аліментів, заборгованість по заробітній платі.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №160/20819/22 від 01.05.2023 року зобов`язано Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі з 31.07.2021 року до 06.02.2022 року.

Разом з тим, відповідач вказує, що рішення суду по справі №160/20819/22 має зобов`язальний характер та не передбачає жодних стягнень.

Суд погоджується з твердженням відповідача та вказує, що вищевказане рішення суду не містить зазначення конкретної суми середнього заробітку, який підлягає стягненню, а містить зобов`язання нарахувати його та виплатити.

Відповідно, суд робить висновок, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 року у справі №160/20819/22 пред`явлене вірно до виконання стягувачем за виконавчим листом №160/20819/22, виданого Дніпропетровським окружним адміністративним судом 14.07.2023 року до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Суд зазначає, що в кожному випадку за наслідками виконання виконавчого документа за яким необхідно боржнику здійснити нарахування та виплату стягувачу коштів чи то за стягненням безпосередньо визначеної у рішенні судом, стягувач відповідно має наслідки зміни його майнового стану, та такі твердження позивача щодо майнових інтересів стягувача не визначають характер виконання рішення суду за предметом пред`явленого виконавчого документа до виконання, та саме резолютивна частина вказаного вище рішення суду визначає та покладає на сторону по справі відповідні дії, обов`язки чи утримання від вчинення певних дій.

Належних та достатніх доказів протилежному, позивачем до суду не надано, в позові необґрунтовано.

Також, суд зазначає, що згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Зокрема, ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Частина 5 статті 27 Закону №1404-VIII визначає випадки коли виконавчий збір не стягується.

Варто відмітити, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє державний виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору та винести постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 13.02.2019 року у справі №295/13991/16-а, від 20.02.2019 року у справі №712/5014/17, від 28.01.2021 року у справі №640/24233/19.

Виконавчий збір за своєю правовою природою не є санкцією, що застосовується за невиконання рішення суду, а є платою за вчинення дій, пов`язаних з примусовим виконанням виконавчого документу, що здійснюються органами державної виконавчої служби, тобто є державним збором (платою) за таку процедуру.

Отже, стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Саме тому на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору за виконавчим документом.

Згідно із частиною восьмою розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 року №512/5 (далі Інструкція №512/5) про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 42 Закону №1404-VІІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Пунктом 2 розділу VI Інструкції №512/5 визначено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Отже, як приписами ст. 27, ст. 42 Закону №1404-VІІІ так і положеннями Інструкції №512/5 чітко визначено обов`язок державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору при надходженні виконавчого документа державному виконавцю одночасно із постановою про відкриття виконавчого провадження та про стягнення витрат виконавчого провадження.

Як наслідок, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження є аналогічно безумовною дією виконавця та за наслідками вчинених дій в ході виконавчого провадження, забезпечення організації таких дій із визначенням розміру та виду витрат виконавчого провадження згідно нормативно-правових актів Міністерства юстиції України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів та тверджень сторін по справі не впливають на висновки суду.

Керуючись ст. 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Інспекції з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради до Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Загребельської Дани Сергіївни, третя особа: Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Дніпро, про оскарження дій та скасування постанов залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко