Рішення

від 27.03.2024 по справі 480/9656/23

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року Справа № 480/9656/23

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гелета С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Малого приватного підприємства "Аміго" до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Мале приватне підприємство " Аміго " звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці і просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості №UА805170/2023/000005/2 від 02.08.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що декларування та визначення митної вартості товару здійснювалося відповідачем саме за декларацією до якої підприємством було подано повний пакет документів. Наданих документів для відповідача було достатньо для визначення митної вартості товару та її визнання за основним методом - відповідно до п.1 ч.І ст. 57 Митного Кодексу України. Підприємством на вимогу Сумської митниці надавало додаткові документи, але відповідачем за наявності документів та за відсутності законодавчих підстав, прийняв рішення про коригування митної вартості товарів.

Позивач звертає увагу, що підприємством надано визначений ч.2 ст.53 МК України вичерпний перелік документів для визначення митної вартості товару та її визнання відповідачем за основним методом. Задекларована митна вартість правомірно та обґрунтовано визначалась позивачем - декларантом на підставі положень договору та додатків до нього, відповідних інвойсів та рахунків про сплату. Всі документи, які були пред`явлені декларантом відповідачу разом з декларацією, та з врахуванням коректування не містять жодних розбіжностей, які б унеможливлювали визначення ціни товару за першим (основним) методом чи викликали б сумнів у заявленій ним митної вартості товару. Позивач зазначає, що надані документи містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного МПП «Аміго» товару. Таким чином, підприємством митному органу при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, згідно ч.2 ст. 53 МК України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, було надано повний і достатній пакет документів. Крім того, зазначає, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано належним чином підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Позивач вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості, є незаконним та необґрунтованим, оскільки не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 55 Митного кодексу України. На підставі вказаного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів.

Відповідач проти позову заперечує та просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. Зазначає, що МПП «Аміго» подано електронну митну декларацію згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар «бром рідкий». У митній декларації митна вартість була визначена декларантом - за першим методом (за ціною договору).

Разом із тим, відповідач зазначає, що під час придбання товару позивач додатково поніс витрати у зв`язку з транспортуванням товару від міста Гданськ, Польща до місця ввезення товару на митну територію України. Нормою частини 3 статті 335 МК України передбачено, що під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант надає документи та відомості. Разом з митною декларацією митному органу подаються рахунок або інший документ, який визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, декларація митної вартості. В митній декларації декларантом або уповноваженою ним особою зазначаються відомості, в тому числі й про документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів та обраний метод її визначення відповідно до статті 53 цього Кодексу.

Таким чином, митниця зобов`язана здійснювати контроль за повнотою нарахування митних платежів та правильністю визначення бази митного оподаткування, зокрема, митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України.

Автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано наступні профілі ризиків у зв`язку із чим було витребувано у позивача додаткові документи. Після надання додаткових документів відповідачем було встановлено, що митну вартість товару, заявлена позивачем, згідно додаткових документів не може бути визнано обґрунтованою, оскільки рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 №7 593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023. В рахунку не зазначені номера транспортного засобу, яким перевозився вантаж. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. не включена в митну вартість.

Крім того, звертає увагу, що згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку, але заявка декларантом не надавалась.

Отже, здійснивши вищевказаний аналіз поданого декларантом підприємства пакету документів та виявивши, що подані документи містять розбіжності, а надані із митною декларацією відомості є необ`єктивними та не містять усіх відомостей, щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів.

Позивачем додатково були надані договір транспортного експедирування від 10.01.2020 №1001/20 та листи від 01.08.2023 №01/08-1, від 02.08.2023 №02/08-1 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей.

Виходячи з вищевикладеного, позивачем розрахунки здійснено на основі необ`єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України. Таким чином відповідачем, керуючись частиною першою статті 55 МК України, 02.08.2023 правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до якого скориговано митну вартість товару за 2 методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів. За основу було взято дані інформаційних ресурсів митниці (єдина автоматизована інформаційна система митних органів України) в яких наявна інформація щодо митного оформлення товару у час, максимально наближений до часу імпорту оцінюваної партії товару на рівні 12,15 дол. США.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику осіб. Судом відмовлено у клопотанні відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Між МПП «Аміго» та компанією - виробником «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, було укладено зовнішньоекономічний договір № 15/11/22 від 15.11.2022р. та дві специфікації до нього № 1 від 15.11.2022 та №2 від 11.05.2023. За умовами договору МПП «Аміго» здійснювало ввезення на митну територію України товару - «Бром рідкий» (код 2801309000).

01.08.2023 позивачем подано електронну митну декларацію №23UA805170002039U4 (далі - МД), згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: «Бром сірий. Масова частка (Вг2) 99,9%. САЗ 7726-95-6. Використовується в хімічній промисловості та аналітичній хімії. Червоно - бура рідина - Вг2. Виробник «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, Країна походження IN. Торгова марка «MODY CHEMI PHARMA LTD». Пакування: 1600 скляні пляшки 1 л., пересипані вермикулітом у 320 ящиках, на 40 дерев`яних піддонах, загорнуті в поліетил. плівку, стягнуті поліпроп. стрічкою. Відповідно до графи 20 №23UA805170002039U4 товар поставлявся на умовах CIF, Гданськ, Польща.

Також позивачем з митною декларацією №23UA805170002039U4 було надано пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД:

за кодом « 0271» - пакувальний лист б/н від 30.05.2023;

за кодом « 0380» рахунок - фактура (інвойс) UE2001 від 30.05.2023;

за кодом « 0705» коносамент MAEU 227887696 від 08.06.2023;

за кодом « 0730» автотранспортна накладна 9829 від 26.07.2023;

за кодом « 0862» декларація про походження товару UE2001 від 30.05.2023;

за кодом « 3001» банківський платіжний документ, що стосується товару 78 від 15.05.2023;

за кодом « 3004» рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7 593 від 27.07.2023;

за кодом « 3007» документ, що підтверджує вартість перевезення товару 9829/0723 від 27.07.2023;

за кодом « 3530» страховий поліс 22Е83663 від 09.06.2023;

за кодом « 4103» доповнення до зовнішньоекономічного договору, специфікація №2 від 11.05.2023;

за кодом « 4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 15/11/22 від 15.11.2022;

за кодом « 4301» договір (контракт) про перевезення 24/07/2023 від 24.07.2023;

за кодом « 5069» заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу від 01.08.2023;

за кодом « 9000» інші некласифіковані документи, контрольний талон від 28.07.2023

за кодом « 9000» інші некласифіковані документи, сертифікат аналізу б/н від 01.05.2022;

за кодом « 9610» копія митної декларації країни відправлення 1381355 від 30.05.2023;

за кодом « 9610» копія митної декларації країни відправлення MRN 23PL322080NS61M6X8 від 25.07.2023.

Як зазначає відповідач, після отримання МД від МПП «Аміго» автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі -АСМО) згенеровано наступні профілі ризиків: код

- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» з коментарем «Відповідно до ст. 320 ч.4 ст. 337 МКУ, пункту 1 розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, лист Державної митної служби України №24/24-01/7/52 від 19.12.2022. Індикатор 3.3.4 Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим ніж рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснене за МД № 23UA100110527531U5 від 13.07.2023 (митна вартість на рівні 12,15 $/ за кг)».

- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» з коментарем «Відповідно до ст. 320 ч.4 ст. 337 МКУ, пункту 1 розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, лист Державної митної служби України №24/24-01/7/52 від 19.12.2022. Індикатор 3.3.4 Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим ніж рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснене за МД № 23UA100110527531U5 від 13.07.2023 (митна вартість на рівні 12,15 $/ за кг)».

Відповідачем на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено МПП «Аміго» в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів, а саме заявку на перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На запит Сумської митниці МПП «Аміго» листом від 01.08.2023 вих. №01/08-1 надано додаткові документи, а саме рахунок фактура №7593 транспортної компанії доповнений відомостями на вимогу митниці; додатково надана заявка на перевозку, а також повідомлено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. відноситься до послуг виключно по території України і не стосується митної вартості на даних умовах поставки. Також декларантом МПП «Аміго» додатково були надані договір транспортного експедирування від 10.01.2020 №1001/20 та листи від 01.08.2023 №01/08-1, від 02.08.2023 №02/08-1 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей.

У відзиві представник Сумської митниці зазначає, що відповідачем не було визнано заявлену декларантом митну вартість товару у зв`язку із наступним.

Так, рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 №7593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023. В рахунку не зазначені номера транспортного засобу , яким перевозився вантаж, а вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. не включена в митну вартість. Також згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку, але заявка декларантом не надавалась.

У зв`язку із зазначеним, розрахунки МПП «Аміго» здійснено на основі необ`єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України, у зв`язку із чим керуючись частиною першою статті 55 МК України Сумською митницею прийнято 02.08.2023 рішення про коригування митної вартості товарів №UA805170/2023/000005/2 відповідно до якого скориговано митну вартість товару за 2 методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805170/2023/000037.

Позивач, не погодився із прийнятим рішенням, у зв`язку із чим звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012).

Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Із положень частин першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас у розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

За результатами аналізу зазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України.

Водночас митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Разом з тим витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем на час подання МД не було встановлено невідповідності у поданих позивачем документах під час митного оформлення товару, а підставою для витребування додаткових документів було спрацювання автоматизованої системи митного оформлення стосовно декларування ідентичного товару іншим декларантом зі ціною вищою ніж позивач.

Зазначені обставини стали підставою для витребування додаткових документів та, у подальшому, підставою корегування митної вартості товару.

Так, відповідачем зазначає, що згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку, але заявка декларантом не надавалась.

Разом із тим, зазначається про ненадання документів по взаємовідносинам між ТОВ «Хелльманн Східна Европа Оуверсіз» та ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору №24/07/2023 від 24.07.2023.

Умовами договору № 24/07/2023 від 24.07.2023 не передбачено обов`язку сторонами даного договору надавати заявки на перевезення за договорами, укладеними з третіми особами, а ненадання позивачем документів, укладеними між ТОВ «Хелльманн Східна Европа Оуверсіз» та ФОП ОСОБА_1 не спростовують дані тих документів, які надані МПП «Аміго» під час розмитнення товарів.

При цьому для підтвердження витрат на транспортування позивач подав до митного оформлення відповідні документи, матеріалами справи підтверджується, що документи, які стосуються позивача та відповідної заявки перевізнику були надані відповідачу, зауваження стосовно документів між МПП «Аміго» та ТОВ «Хелльманн Східна Европа Оуверсіз» відсутні.

Надані позивачем до митного органу документи містять детальний опис наданих транспортних послуг за межами території України, витрати на транспортування яких включені у митну вартість товару.

Стосовно посилання відповідача, що рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 №7 593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, суд зазначає, що позивачем відображено у рахунку №7593 дані договору, оскільки зазначено « договір перевізника №24/07/2023 від 24.07.2023», копія якого наявна була у відповідача, надана до матеріалів справи. Стосовно відсутності у рахунку №7593 номера транспортного засобу , яким перевозився вантаж, суд зазначає, що відсутність додаткової інформації не можуть спросовувати заявлену митну вартість товару, а транспортний засіб, яким було ввезено товар на митну території України наявний у відповідача, зазначений у МД.

Стосовно того, що позивачем не було включено у вартість транспортно-експедиційного обслуговування 2831,92 грн. , яка є вартістю транспортно-експедиційного обслуговування на території України (вартість яка відображені у рахунку №7593 від 27.07.2023), суд зазначає наступне.

Відповідачем не було донараховано зазначену суму до митної вартості товару, а взагалі було не взято до уваги митну вартість товару, яка заявлена декларантом за першим методом, згідно поданих документів, оскільки спірним рішенням за основу вартості було взято вартість ідентичних товарів по іншій митній декларації.

Слід зазначити, що доказів того, що подані під час митного оформлення товару документи містили розбіжності матеріали справи не містять, відповідачем не доведено.

Матеріалами справи підтверджується, що митному органу позивачем надані документи, які передбачені ст. 53 МК України, що містять дані, на підставі яких кількість і ціна партії товару повністю ідентифікуються.

Разом з тим суд зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митним органом не обґрунтовано вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

В свою чергу відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

З огляду на перелік документів, поданих декларантом позивача до митного органу, суд зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Суд зазначає, що одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.

При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, що підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи.

Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення.

Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019 у справі № 820/636/17, від 21.01.2020 у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020 у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16).

Як убачається із спірного рішення про коригування митної вартості товарів відповідачем здійснено коригування митної вартості товару за другорядним методом резервним, відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Проте факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач не надав до матеріалів справи належних доказів щодо наявності достатності та обґрунтованості підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, зважаючи на таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення.

Проте митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано.

Підсумовуючи наведене суд зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів.

Враховуючи зазначене, відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправними та скасування спірного рішення про коригування митної вартості товарів, оскаржуване рішення не відповідають критеріям, установленим частиною 2 статті 2 КАС України.

Судом враховують висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладені у постановах від 27.04.2018 у справі №820/2897/17, від 07.08.2018 у справі №820/2898/17, від 27.11.2018 у справі №820/1981/17, від 10.12.2019 у справі №820/2003/17, від 25.06.2020 у справі №820/1982/17, від 26.01.2021 у справі № 826/13892/16, від 09.09.2022 по справі № 820/2004/17.

Так, Верховний Суд у постанові від 09.09.2022 по справі №820/2002/14 визнав обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, відповідачем не підтверджено належними доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Враховуючи задоволення позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, відповідно до ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму судового збору сплачену позивачем при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Малого приватного підприємства " Аміго " до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №UА805170/2023/000005/2 від 02.08.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (м.Суми, вул..Ю.Вєтрова,24,і.к. 44017631) на користь Малого приватного підприємства "Аміго" (вул. Свободи, 37/14,м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область,41100) суму судового збору у розмірі 2684 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Гелета