Постанова

від 09.07.2024 по справі 480/9656/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 липня 2024 р. Справа № 480/9656/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024, головуючий суддя І інстанції: С.М. Гелета, м. Суми по справі № 480/9656/23

за позовом Малого приватного підприємства «АМІГО»

до Сумської митниці

про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мале приватне підприємство «АМІГО», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості №UА805170/2023/000005/2 від 02.08.2023.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що підприємством надано визначений ч. 2 ст. 53 МК України вичерпний перелік документів для визначення митної вартості товару та її визнання відповідачем за основним методом. Задекларована митна вартість правомірно та обґрунтовано визначалась позивачем - декларантом на підставі положень договору та додатків до нього, відповідних інвойсів та рахунків про сплату. Всі документи, які були пред`явлені декларантом відповідачу разом з декларацією, та з врахуванням коректування не містять жодних розбіжностей, які б унеможливлювали визначення ціни товару за першим (основним) методом чи викликали б сумнів у заявленій ним митної вартості товару. Позивач також зазначив, що надані документи містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного МПП «Аміго» товару. Таким чином, підприємством митному органу при здійсненні імпортування товарів на митну територію України, згідно ч.2 ст. 53 МК України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за основним методом, було надано повний і достатній пакет документів. Проте, відповідачем за наявності документів та за відсутності законодавчих підстав, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості не обґрунтовано належним чином підстав для застосування другорядного методу визначення митної вартості.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року адміністративний позов Малого приватного підприємства «АМІГО» задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів №UА805170/2023/000005/2 від 02.08.2023.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (м.Суми, вул.Ю.Вєтрова,24,і.к. 44017631) на користь Малого приватного підприємства "Аміго" (вул. Свободи, 37/14,м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область,41100) суму судового збору у розмірі 2684 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що відповідно до графи 20 № 23UA805170002039U4 товар поставляється на умовах CIF Гданськ, Польща. Тобто, в даному випадку, позивач додатково поніс витрати у зв`язку з транспортуванням товару від міста Гданськ, Польща до місця ввезення товару на митну територію України.

Позивачем з митною декларацією № 23UA805170002039U4 було надано пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД.

Однією з форм митного контролю відповідно до частини першої статті 336 МКУ, є перевірка документів та відомостей, необхідних для митного контролю, які відповідно до статті 335 МКУ надаються під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України.

Автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» згенеровано профілі ризиків: код 105-2 "Контроль правильності визначення митної вартості товарів", 106-2 "Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів", у зв`язку із чим було витребувано у позивача додаткові документи. Після надання додаткових документів відповідачем було встановлено, що митну вартість товару, заявлену позивачем, не може бути визнано обґрунтованою: рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 № 7593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023. В рахунку не зазначені номера транспортного засобу, яким перевозився вантаж. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. не включена в митну вартість; згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 № 24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку. Заявка декларантом не надавалась.

Отже, здійснивши вищевказаний аналіз поданого декларантом підприємства пакету документів та виявивши, що подані документи містять розбіжності, а надані із митною декларацією відомості є необ`єктивними та не містять усіх відомостей щодо ціни, що підлягала сплаті за ці товари, інспектором з митного оформлення на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено декларантові в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів: заявку на перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені експертними організаціями.

У відповідь МПП "АМІГО" листом від 01.08.2023 вих. № 01/08-1 повідомлено: рахунок фактура № 7593 транспортної компанії доповнений відомостями на вимогу митниці; вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. відноситься до послуг виключно по території України, і не стосується митної вартості на даних умовах поставки. Додатково надана заявка на перевозку. Також декларантом додатково були надані договір транспортного експедирування від 10.01.2020 №1001/20 та листи від 01.08.2023 №01/08-1, від 02.08.2023 №02/08-1 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей.

Зважаючи на вищевказані підстави та на те, що подані декларантом документи є неповними і такими, що обчисленню не піддаються, враховуючи ненадання декларантом додаткових документів в повному обсязі для підтвердження правильності обчислення ним митної вартості оцінюваних товарів, відповідач дійшов висновку про неможливість використання основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору, а тому й необхідність коригування заявленої митної вартості за другорядним методом на основі наявної інформації з програмно-інформаційного комплексу ЄАІС щодо митного оформлення подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено на митній території України.

Таким чином відповідачем, керуючись частиною першою статті 55 МК України, 02.08.2023 правомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості товарів відповідно до якого скориговано митну вартість товару за 2 методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів. За основу було взято дані інформаційних ресурсів митниці (єдина автоматизована інформаційна система митних органів України) в яких наявна інформація щодо митного оформлення товару у час, максимально наближений до часу імпорту оцінюваної партії товару на рівні 12,15 дол. США.

Позивач не скористався правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що між МПП «Аміго» та компанією - виробником «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, було укладено зовнішньоекономічний договір № 15/11/22 від 15.11.2022р. та дві специфікації до нього № 1 від 15.11.2022 та №2 від 11.05.2023. За умовами договору МПП «Аміго» здійснювало ввезення на митну територію України товару - «Бром рідкий» (код 2801309000).

01.08.2023 позивачем подано електронну митну декларацію №23UA805170002039U4 (далі - МД), згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: «Бром сірий. Масова частка (Вг2) 99,9%. САЗ 7726-95-6. Використовується в хімічній промисловості та аналітичній хімії. Червоно - бура рідина - Вг2. Виробник «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, Країна походження IN. Торгова марка «MODY CHEMI PHARMA LTD». Пакування: 1600 скляні пляшки 1 л., пересипані вермикулітом у 320 ящиках, на 40 дерев`яних піддонах, загорнуті в поліетил. плівку, стягнуті поліпроп. стрічкою. Відповідно до графи 20 №23UA805170002039U4 товар поставлявся на умовах CIF, Гданськ, Польща.

Також позивачем з митною декларацією №23UA805170002039U4 було надано пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД:

за кодом «0271» - пакувальний лист б/н від 30.05.2023;

за кодом «0380» рахунок - фактура (інвойс) UE2001 від 30.05.2023;

за кодом «0705» коносамент MAEU 227887696 від 08.06.2023;

за кодом «0730» автотранспортна накладна 9829 від 26.07.2023;

за кодом «0862» декларація про походження товару UE2001 від 30.05.2023;

за кодом «3001» банківський платіжний документ, що стосується товару 78 від 15.05.2023;

за кодом «3004» рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7593 від 27.07.2023;

за кодом «3007» документ, що підтверджує вартість перевезення товару 9829/0723 від 27.07.2023;

за кодом «3530» страховий поліс 22Е83663 від 09.06.2023;

за кодом «4103» доповнення до зовнішньоекономічного договору, специфікація №2 від 11.05.2023;

за кодом «4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 15/11/22 від 15.11.2022;

за кодом «4301» договір (контракт) про перевезення 24/07/2023 від 24.07.2023;

за кодом «5069» заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу від 01.08.2023;

за кодом «9000» інші некласифіковані документи, контрольний талон від 28.07.2023

за кодом «9000» інші некласифіковані документи, сертифікат аналізу б/н від 01.05.2022;

за кодом «9610» копія митної декларації країни відправлення 1381355 від 30.05.2023;

за кодом «9610» копія митної декларації країни відправлення MRN 23PL322080NS61M6X8 від 25.07.2023.

Як зазначає відповідач, після отримання МД від МПП «Аміго» автоматизованою системою митного оформлення «Інспектор» (далі -АСМО) згенеровано наступні профілі ризиків: код

- 105-2 «Контроль правильності визначення митної вартості товарів» з коментарем «Відповідно до ст. 320 ч.4 ст. 337 МКУ, пункту 1 розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, лист Державної митної служби України №24/24-01/7/52 від 19.12.2022. Індикатор 3.3.4 Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим ніж рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснене за МД № 23UA100110527531U5 від 13.07.2023 (митна вартість на рівні 12,15 $/ за кг)».

- 106-2 «Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів» з коментарем «Відповідно до ст. 320 ч.4 ст. 337 МКУ, пункту 1 розділу IV Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №684, лист Державної митної служби України №24/24-01/7/52 від 19.12.2022. Індикатор 3.3.4 Заявлення митної вартості товарів за рівнем нижчим ніж рівень митної вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснене за МД № 23UA100110527531U5 від 13.07.2023 (митна вартість на рівні 12,15 $/ за кг)».

Відповідачем на підставі частини третьої статті 53 Митного кодексу України було направлено МПП «Аміго» в електронному повідомленні перелік документів, необхідних для підтвердження правильності обчислення заявленої митної вартості товарів, а саме: заявку на перевезення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

На запит Сумської митниці МПП «Аміго» листом від 01.08.2023 вих. №01/08-1 надано додаткові документи, а саме рахунок фактуру №7593 транспортної компанії доповнений відомостями на вимогу митниці; додатково надана заявка на перевозку, а також повідомлено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. відноситься до послуг виключно по території України і не стосується митної вартості на даних умовах поставки. Також декларантом МПП «Аміго» додатково були надані договір транспортного експедирування від 10.01.2020 №1001/20 та листи від 01.08.2023 №01/08-1, від 02.08.2023 №02/08-1 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей.

Сумською митницею не було визнано заявлену декларантом митну вартість товару у зв`язку із тим, що: рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 №7593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023. В рахунку не зазначені номера транспортного засобу, яким перевозився вантаж, а вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. не включена в митну вартість. Також згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку, але заявка декларантом не надавалась.

У зв`язку із зазначеним, відповідач дійшов висновку, що розрахунки МПП «Аміго» здійснено на основі необ`єктивних даних, які не підтверджені документально, що є порушенням вимог частини 9 статті 58 МК України, у зв`язку із чим керуючись частиною першою статті 55 МК України Сумською митницею прийнято 02.08.2023 рішення про коригування митної вартості товарів №UA805170/2023/000005/2 відповідно до якого скориговано митну вартість товару за 2 методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA805170/2023/000037.

Позивач, не погодився із прийнятим рішенням, у зв`язку із чим звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, у свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Положеннями ст. 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

За змістом ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Положення ст. 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України).

Згідно з ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Із положень частин 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

За приписами ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

За ч. 5 ст. 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України).

Згідно ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

За положеннями статей 57, 58 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю.

Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 МК України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Єдиними підставами, які надають митному органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

В той же час, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.10.2019 по справі 809/1469/16, від 04.06.2020 у справі №1.380.2019.001823, від 01.04.2021 у справі № 260/695/19.

Судовим розглядом встановлено, що між МПП «Аміго» та компанією - виробником «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, було укладено зовнішньоекономічний договір № 15/11/22 від 15.11.2022р. та дві специфікації до нього № 1 від 15.11.2022 та №2 від 11.05.2023. За умовами договору МПП «Аміго» здійснювало ввезення на митну територію України товару - «Бром рідкий» (код 2801309000).

01.08.2023 позивачем подано електронну митну декларацію №23UA805170002039U4 (далі - МД), згідно якої до митного оформлення пред`явлено товар: «Бром сірий. Масова частка (Вг2) 99,9%. САЗ 7726-95-6. Використовується в хімічній промисловості та аналітичній хімії. Червоно - бура рідина - Вг2. Виробник «MODY CHEMI PHARMA LTD» Індія, Країна походження IN. Торгова марка «MODY CHEMI PHARMA LTD». Пакування: 1600 скляні пляшки 1 л., пересипані вермикулітом у 320 ящиках, на 40 дерев`яних піддонах, загорнуті в поліетил. плівку, стягнуті поліпроп. стрічкою. Відповідно до графи 20 №23UA805170002039U4 товар поставлявся на умовах CIF, Гданськ, Польща.

Також позивачем з митною декларацією №23UA805170002039U4 було надано пакет документів, визначених в графі 44 вказаної МД:

за кодом «0271» - пакувальний лист б/н від 30.05.2023;

за кодом «0380» рахунок - фактура (інвойс) UE2001 від 30.05.2023;

за кодом «0705» коносамент MAEU 227887696 від 08.06.2023;

за кодом «0730» автотранспортна накладна 9829 від 26.07.2023;

за кодом «0862» декларація про походження товару UE2001 від 30.05.2023;

за кодом «3001» банківський платіжний документ, що стосується товару 78 від 15.05.2023;

за кодом «3004» рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №7 593 від 27.07.2023;

за кодом «3007» документ, що підтверджує вартість перевезення товару 9829/0723 від 27.07.2023;

за кодом «3530» страховий поліс 22Е83663 від 09.06.2023;

за кодом «4103» доповнення до зовнішньоекономічного договору, специфікація №2 від 11.05.2023;

за кодом «4104» - зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів 15/11/22 від 15.11.2022;

за кодом «4301» договір (контракт) про перевезення 24/07/2023 від 24.07.2023;

за кодом «5069» заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність у товарах наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів наркотичних засобів і психотропних речовин, ввезення на територію України, вивезення з території України чи транзит через територію України яких здійснюється за наявності дозволу від 01.08.2023;

за кодом «9000» інші некласифіковані документи, контрольний талон від 28.07.2023

за кодом «9000» інші некласифіковані документи, сертифікат аналізу б/н від 01.05.2022;

за кодом «9610» копія митної декларації країни відправлення 1381355 від 30.05.2023;

за кодом «9610» копія митної декларації країни відправлення MRN 23PL322080NS61M6X8 від 25.07.2023.

На запит Сумської митниці МПП «Аміго» листом від 01.08.2023 вих. №01/08-1 надано додаткові документи, а саме рахунок фактура №7593 транспортної компанії доповнений відомостями на вимогу митниці; додатково надана заявка на перевозку, а також повідомлено, що вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. відноситься до послуг виключно по території України і не стосується митної вартості на даних умовах поставки. Також декларантом МПП «Аміго» додатково були надані договір транспортного експедирування від 10.01.2020 №1001/20 та листи від 01.08.2023 №01/08-1, від 02.08.2023 №02/08-1 з поясненнями щодо виявлених розбіжностей.

Колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару та додатково на вимогу митниці, дійшла висновку, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надані позивачем до митного органу документи містять детальний опис наданих транспортних послуг за межами території України, витрати на транспортування яких включені у митну вартість товару.

В свою чергу, за результатом вивчення поданих позивачем документів, контролюючим органом ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів, згідно з яким визначено митну вартість товару за 2 методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішень про коригування митної вартості товару контролюючий орган вказав: "...За результатами проведення перевірки документів, які зазначені у частинах другій та третій статті 53 МКУ митницею здійснено порівняння заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що фактурна вартість за одиницю оцінюваного товару є значно нижчою, ніж фактурна вартість за одиницю ідентичного товару, митне оформлення якого вже здійснено, що викликало сумніви щодо достовірності рівня митної вартості товару.

Фактурна вартість заявленого декларантом товару «бром рідкий CAS [7726-95-6]», за митною декларацію від 01.08.2023 UA805170/2023/002039 відповідно до інвойсу від 30.05.2023 UE2001 складає 9 дол. США/кг. Під час здійснення контролю митної вартості встановлено, що надані документи містять розбіжності :

- рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 № 7593 не містив посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023. В рахунку не зазначені номера транспортного засобу, яким перевозився вантаж. Вартість транспортно-експедиційного обслуговування в сумі 2831,92 грн. не включена в митну вартість;

- згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку.

Після письмового запитування від декларанта встановлені статтею 53 МКУ додаткові документи та відомості: заявка, виправлений рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 № 7593 декларантом надались, а висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями не надався.

Також листом від 02.08.2023 № 02/08-1 декларантом повідомлено, що зниження ціни від попередніх поставок обумовлено довгими перемовами з продавцем. Документального підтвердження даної інформації не було надано.

З метою здійснення контролю за правильністю та повнотою визначення декларантом митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, використовуючи право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, з урахуванням ч. 3 ст. 53 МКУ, декларанта зобов`язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Листом від 02.08.2023 № 02/08-1, декларантом повідомлено про неможливість надання на даний час інших додаткових документів для підтвердження митної вартості товару...На інформаційних ресурсах митних органів міститься інформація щодо митного оформлення ідентичного товару "бром рідкий", оформленого за основним методом визначення митної вартості товару в максимально наближений час до часу його експорту в Україну (митна декларація від 13.07.2023 №UA100110/2023/527531) складає 11,5 дол. США/кг....".

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. В основу такого підходу лягли висновки про те, що торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо) (постанови Верховного Суду від 21.10.2021 у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 у справі № 810/3295/17, від 23.11.2022 у справі № 810/2547/17).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові № 815/2552/16 від 15.02.2023 дійшов висновку, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного суду від 20 березня 2024 року у справі № 560/1919/23.

Щодо доводів відповідача про те, що рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 № 7593 не містить посилання на договір про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, колегія суддів зазначає, що позивачем відображено у рахунку №7593 дані договору, оскільки зазначено «договір перевізника №24/07/2023 від 24.07.2023», копія якого наявна була у відповідача та надана до матеріалів справи /т. 1 а.с. 100/.

Стосовно відсутності у рахунку №7593 номера транспортного засобу, яким перевозився вантаж, судова колегія зазначає, що відсутність додаткової інформації не може спростувати заявлену митну вартість товару, яка підтверджена документально, а транспортний засіб, яким було ввезено товар на митну території України наявний у відповідача, зазначений у МД.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що виправлений рахунок на оплату транспортних витрат від 27.07.2023 № 7593 декларантом було надано до митного органу додатково, що не заперечується відповідачем.

Щодо доводів відповідача про не включення позивачем у вартість транспортно-експедиційного обслуговування 2831,92 грн., яка є вартістю транспортно-експедиційного обслуговування на території України (вартість яка відображені у рахунку №7593 від 27.07.2023), то суд звертає увагу на те, що відповідачем не було донараховано зазначену суму до митної вартості товару, та взагалі не було взято до уваги митну вартість товару, яка заявлена декларантом за першим методом, згідно поданих документів, оскільки спірним рішенням за основу вартості було взято вартість ідентичних товарів по іншій митній декларації.

Щодо посилання відповідача на те, що згідно п. 3.1 договору про надання транспортних послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом від 24.07.2023 №24/07/2023, на кожне окреме перевезення замовник подає перевізнику заявку, але заявка декларантом не надавалась, колегія суддів зазначає, що заявка на перевозку позивачем надавалась додатково; умовами договору № 24/07/2023 від 24.07.2023 не передбачено обов`язку сторонами даного договору надавати заявки на перевезення за договорами, укладеними з третіми особами, а ненадання позивачем документів, укладених між ТОВ «Хелльманн Східна Европа Оуверсіз» та ФОП ОСОБА_1 відповідно до договору №24/07/2023 від 24.07.2023. не спростовують дані тих документів, які надані МПП «Аміго» під час розмитнення товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що для підтвердження витрат на транспортування позивач подав до митного оформлення відповідні документи. Матеріалами справи підтверджується, що документи, які стосуються позивача та відповідної заявки перевізнику, були надані відповідачу, зауваження стосовно документів між МПП «Аміго» та ТОВ «Хелльманн Східна Европа Оуверсіз» відсутні.

Отже, як вірно зазначив суд першої інстанції, надані позивачем до митного органу документи містять детальний опис наданих транспортних послуг за межами території України, витрати на транспортування яких включені у митну вартість товару.

Наведені обставини, встановлені у цій справі, дають підстави для висновку про те, що у відповідача були всі документи, які надавали йому можливість підтвердити визначену позивачем митну вартість товару за ціною договору. Натомість відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, поданих декларантом позивача; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Суд не заперечує права митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (частина п`ята статті 54 МК України), проте для цього він має довести підстави застосування норм частини третьої статті 53 МК України: наявність розбіжностей у поданих декларантом документах, ознак підробки або відсутність усіх відомостей про числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Саме лише посилання на наявність у нього інформації про іншу ціну ідентичного товару не є достатньою підставою не визнавати митну вартість, визначену за ціною договору.

Верховний Суд у постанові від 03.12.2020 у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Колегія суддів встановила, що в оскаржуваному рішенні митним органом не обґрунтовано неможливості визначення митної вартості товару за першим методом на підставі документів, наданих декларантом під час митного оформлення. За відсутності такого обґрунтування, висновок про необхідність застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості ніж основний, є безпідставним.

Судом встановлено, що при прийнятті митницею спірних рішень про коригування митної вартості товару за основу було взято наявну в митниці цінову інформацію, що міститься в ціновій базі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС).

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України є необґрунтованим, оскільки самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об`єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з`ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.

Щодо аналізу цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 вказав, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Верховний Суд зауважив, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено.

При цьому, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається лише при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення вбачається, що таке рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо. Так, відповідачем вказано лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості, що свідчить про помилковість зазначених доводів відповідача.

Зазначена позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Відповідачем під час розгляду справи також не надано до суду доказів здійснення детального порівняння, як і не надано доказів, які б підтверджували ідентичність або аналогічність характеристик імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, що свідчить про необґрунтованість та недоведеність зазначеного висновку відповідача.

У постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17 наведено правову позицію про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та вмотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Частиною 7 статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Стосовно доводів відповідача, щодо надання позивачем додатково витребуваних доказів не в повному обсязі, колегія суддів зазначає, що ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зі змісту наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що підприємством позивача було надано до митного оформлення необхідний перелік документів, передбачений ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України.

Однак, як встановлено судом, відповідачем під час винесення спірного у даній справі рішення, не було наведено належних обґрунтувань щодо наявності сумніву в числових значеннях або недостовірності наданих документів, що могло б бути підставою для запиту додаткових документів. При цьому, такий запит повинен містити як обґрунтування причин запиту, так і конкретизацію того, які саме складові митної вартості не підтверджені або викликали сумніви, в чому саме полягають розбіжності, чи впливають вони на митну вартість, які додаткові документи можуть спростувати ці сумніви.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що в оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.

Колегія суддів також зауважує, що висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, на не подання яких посилається відповідач, в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України його декларант може подати за власним бажанням. Натомість апелянт не довів, що висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що декларант подав усі наявні документи, які ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, а недоліки на які посилається митниця, не перешкоджали визначенню митної вартості товарів. Декларантом включено до митної вартості товарів усі необхідні складові, визначено їх числові значення, підтверджено та обґрунтовано документально складові митної вартості товарів - ціну, що підлягала сплаті за товар, та транспортні витрати, а також спростовано обставини, які унеможливлюють, на думку контролюючого органу, застосування основного методу визначення митної вартості товарів.

При цьому, митним органом не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за ціною договору.

Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17.

Суд зазначає, що зміст спірного рішення відповідача, який є індивідуально-правовим актом, оскільки породжує права і обов`язки для позивача, має відповідати вимогам, визначеним статтею 2 КАС України.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує Закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Так, критерій прийняття рішень, вчинення (невчинення) дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, за змістом випливає з принципу законності, що закріплений у частині другій статті 19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте, відповідачем не доведено належними доказами правомірність свого рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при винесені оскаржуваного рішення відповідач діяв не в порядку та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, а отже рішення є таким, що не відповідає ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, є наявними підстави для задоволення адміністративного позову.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року по справі № 480/9656/23 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 по справі № 480/9656/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко