Ухвала

від 26.03.2024 по справі 280/6570/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 березня 2024 року

Київ

справа № 280/6570/23

адміністративне провадження № К/990/9916/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 280/6570/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

14.03.2024 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області на судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, предметом спору у якій було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.07.2023 №00023600709, №00023620709, якими визначені грошові зобов`язання на загальну суму 117003,95 грн; визнання протиправним та скасування наказу від 07.06.2023 №924-П «Про проведення фактичної перевірки».

Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою, суд виходить з такого.

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до пунктів 6, 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є: справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на обставини, встановлені судовими рішеннями, предметом спору у цій справі є визнання протиправними наказу відповідача щодо проведення перевірки та скасування рішень контролюючого органу, на підставі яких може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (117003,95 грн

Характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників свідчать про те, що ця справа дійсно є незначної складності, а ознаки необхідності розгляду цієї справи виключно за правилами загального позовного провадження, визначені частиною четвертою статті 12 КАС України, відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вищезгадану касаційну скаргу подано на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

У касаційній скарзі процитовано пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, наведено підходи Верховного Суду щодо критеріїв оцінки кожного з наведених у ньому винятків. Зазначено, що незрозуміле визначення в законі цих оціночних понять та їх критеріїв щодо доступу до перегляду касаційним судом може порушувати право на доступ до суду. Водночас скаржник зазначає, що у період з 01.01.2011 по теперішній час відсутній єдиний підхід адміністративних судів усіх інстанцій щодо застосування законодавства, дотримання норм якого є предметом перевірки. Враховуючи, що з 2020 року основним видом дозволених перевірок є саме фактичні, практика застосування норм, що регулюють проведення фактичних перевірок саме зараз зазнає змін, які потребують однозначних і зрозумілих висновків Верховного Суду. Це свідчить про те, що касаційна скарга стосується питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики в податкових спорах.

Оцінивши такі доводи, колегія суддів вважає, що вони мають загальний характер, а доводи про відсутність єдиної практики у питанні застосування законодавства, дотримання норм якого є предметом фактичної перевірки, не містять достатніх обґрунтувань. Зі змісту судових рішень і доводів касаційної скарги не вбачається, що спірним у цій справі було питання застосування норм права щодо предмета фактичної перевірки (відповідності чи невідповідності виявлених порушень предмету фактичної перевірки). Суди, задовольняючи позов, виходили з безпідставності висновків контролюючого органу, зроблених за наслідками проведеної перевірки.

Тому, приведені скаржником доводи не можуть сприйматися як виключний випадок.

Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не вбачаються з поданих матеріалів касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 257, 328, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18.10.2023 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.02.2024 у справі № 280/6570/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтогазпром Плюс» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу.

Копію цієї ухвали суду надіслати особі, яка подала касаційну скаргу, у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон Л.І. Бившева В.В. Хохуляк