Рішення

від 18.03.2024 по справі 607/11806/23

КРЕМЕНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №607/11806/23

Провадження № 2/601/41/2024

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2024 року м. Кременець

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі

головуючого Мочальської В.М.,

за участі секретаря Домінської І.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сампари Н.М.,

представника третьої особи адвоката Дробахи С.В.,

представника третьої особи адвоката Підкови І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Салій Ганна Ярославівна, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ», про визнання правочинів недійсними,-

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., про визнання договорів дарування недійсними.

Позов мотивований тим, що 05 квітня 2011 року між ним та його дружиною ОСОБА_2 були укладені два договори дарування столярного цеху з допоміжними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 та земельної ділянки для іншої комерційної діяльності площею 1,25 га з кадастровим №6123480700:02:001:0012, що розташована по АДРЕСА_1 .

Вважає, що вказані правочини вчинено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, оскількиспірне майно було придбано за кошти його матері ОСОБА_3 з умовою передати його єдиній доньці ОСОБА_4 після досягнення нею повноліття. ОСОБА_3 не давала згоди на дарування майна відповідачці, він опинився в тяжких фінансових обставинах (мав зобов`язання перед ОСОБА_3 в розмірі 120000 євро, заборгованість в розмірі 6195541,9 та 39600 гривень перед ТОВ «В-4»).

Відповідачка, скориставшись тяжкими обставинами, а саме наявністю проваджень про стягнення з нього коштів, вмовила його приховати майно від власників ТОВ «В-4» шляхом відчуження столярного цеху і земельної ділянки на її користь.

Посилаючись на те, що оспорювані договори укладені під впливом обману і на вкрай невигідних умовах, є фіктивними, просив визнати договори дарування недійсними на підставі статті 233 ЦК України.

04.09.2023 до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідачка ОСОБА_2 просила у позові відмовити, посилаючись на те, що вона перебувала в шлюбі з позивачем з 05.06.1993 по 30.03.2021. ОСОБА_1 на момент дарування їй спірного майна чітко усвідомлював сутність правочинів, це було його волевиявлення. 23 червня 2020 року нею та позивачем спірне майно було продане ТОВ «МАКОШ МІНЕРАЛ». Усі кошти від продажі майна вона зняла з рахунків і ОСОБА_1 на свій розсуд розпорядився ними. Щодо договірних зобов`язань між позивачем і його матір`ю ОСОБА_3 то їй стало відомо 27 липня 2023 року коли отримала документи з Кременецького районного суду. До матеріалів справи про поділ майна подружжя, який розпочав позивач у жовтні 2020 року, не було подано рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16.04.2021 для включення у загальну масу спільного майна подружжя, розгляд справи по суті з поділу майна позивач затягував три роки. Задоволення даного позову грубо порушить права ТОВ «МАКОШ МІНЕРАЛ», яке придбало законно спірне майно. Також просить врахувати строки позовної давності.

25.10.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» Дробахи С.В. надійшли письмові пояснення щодо позову в яких представник третьої особи зазначає, що позивачем не доведено, що 05.04.2011 спірні договори дарування було укладено між сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову в повному обсязі.

02.12.2023 від третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 надійшли письмові пояснення щодо позову в яких ОСОБА_3 просить позов позивача задовольнити посилаючись на те, що оспорювані правочини не відповідають її внутрішній волі, оскільки вона інвестор, а тому позивач не мав права дарувати її майно без її згоди, оскільки ОСОБА_1 був лише титульним власником майна і мав зобов`язання перед нею.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.07.2023 прийнято самовідвід головуючого судді Дзюбича В.Л. у розгляді даної справи.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07.07.2023 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я., про визнання договорів дарування недійсними передано на розгляд до Кременецького районного суду Тернопільської області.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 08 серпня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання і надано строк для подання відзиву, зустрічного позову, відповіді на позов, заперечення на відповідь на відзив. Ухвалу надіслано сторонам, третій особі.

12.08.2023 від позивача надійшла заява про допит свідків.

11.09.2023 від представника відповідачки адвоката Заводовської М.Л. надійшло клопотання про проведення судового засідання з її участю в режимі відео конференції поза приміщеннями суду за допомогою сервісу «EASYCON».

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 12 вересня 2023 рокузадоволено клопотання представника відповідачки - адвоката Заводовської М.Л. про проведення судового засідання з її участю в режимі відео конференції поза приміщеннями суду за допомогою сервісу «EASYCON».

15.09.2023 від представника позивача адвоката Сампари Н.М. надійшло клопотання про проведення судового засідання з її участю за допомогою сервісу відеоконференцзв`язку ЄСІТС через електронний кабінет електронного суду та доступ до всіх матеріалів справи через ЄСІТС .

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 15 вересня 2023 року клопотання представника позивача - адвоката Сампари Н.М. задоволено.

18.09.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» надійшла заява про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.

19.09.2023 від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив на позов відповідачки ОСОБА_2 в якій позивач зазначає, що оспорювані правочини вчинені ним під впливом тяжких обставин та з метою збереження майна.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 вересня 2023 рокузадоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, запропоновано подати письмові пояснення щодо позову відповідно до ст. 178, 181 ЦПК України.

28.09.2023 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» Дробахи С.В. надійшла заява про вступ у справу як представника та про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 вересня 2023 рокузадоволено клопотання представника третьої особи - адвоката Дробахи С.В. про проведення судового засідання за його участю в режимі відеоконференції поза приміщеннями суду за допомогою сервісу «EASYCON».

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 жовтня 2023 рокупродовжено строк розгляду справи на 30 днів.

25.10.2023 від представника відповідачки адвоката Заводовської М.Л. надійшло клопотання про застосування позовної давності у даній справі.

06.11.2023 від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.05.2011 про забезпечення позову.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 листопада 2023 року залучено до участі у справі в якості третьої особи на стороні позивача ОСОБА_3 , запропоновано подати письмові пояснення щодо позову відповідно до ст. 178, 181 ЦПК України.

Ухвалою Кременецького районного суду Тернопільської області від 11 грудня 2023 року закрито підготовче судове засідання, справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 09 січня 2024 року на 14 год. 30 хв.

26.01.2024 від третьої особи ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи у її відсутності.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Сампара Н.М., посилаючись на доводи, наведені в позовній заяві та письмових поясненнях, просили ухвалити судове рішення про задоволення позову. Як на підставу позову посилаються на ст. 233 ЦК України.

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Заводовська М.Л. в судовому засіданні позов не визнали з підстав, наведених у відзиві на позов.

Третя особа приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. в судове засідання не з`явилася, припинила нотаріальну діяльність та здала справи в обласний архів.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засіданні не з`явилася, подала заяву про розгляд справи у її відсутності.

Представник третьої особи ОСОБА_3 адвокат Підкова І.Р. в судовому засіданні позов позивача підтримала з підстав, зазначених ним у судовому засіданні.

Представник третьої особи адвокат Дробаха С.В. в судовому засіданні позов не визнав з підстав наведених ним у письмових поясненнях.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом

05 квітня 2011 року між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_2 як обдарованою був укладений договір дарування столярного цеху з допоміжними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , який посвідчений ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 950.

Як вбачається з пунктів 1, 2 договору, ОСОБА_1 передає безоплатно у власність (дарунок) своїй дружині, а ОСОБА_2 приймає у власність (дарунок) належний дарувальнику столярний цех з допоміжними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 . Столярний цех з допоміжними будівлями і спорудами, який дарується, належить дарувальнику на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серія САС № 745775), виданого виконавчим комітетом Білокриницької сільської ради 31 березня 2011 року та зареєстрованого Кременецьким районним комунальним бюро технічної інвентаризації 31 березня 2011 року, реєстраційний № 3785124. Право власності на столярний цех з допоміжними будівлями і спорудами, що дарується, у обдаровуваної виникає з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

В пункті 4 договору зазначено, що сторони стверджують, що цей договір вчинений не під впливом помилки, обману, насильства, тяжкої обставини і не є удаваним правочином і спрямований на реальне настання правових наслідків, які обумовлені ним.

В пункті 8 договору зазначено, що згідно даних Єдиних реєстрів заборон, заборон та арештів столярний цех з допоміжними будівлями і спорудами, який дарується, під забороною не перебуває, що підтверджується витягами від 05 квітня 2011 року. Відсутність податкової застави перевірено по витягу з Державного реєстру застав рухомого майна від 05 квітня 2011 року.

23 червня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу столярного цеху з допоміжними будівлями і спорудами, що розташований по АДРЕСА_2 , який посвідчений ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1271.

05 квітня 2011 року між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_2 як обдарованою був укладений договір дарування земельної ділянки для іншої комерційної діяльності площею 1,25 га, кадастровий номер № 6123480700:02:001:0012, що розташована по АДРЕСА_1 , який посвідчений ОСОБА_5 , приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 950.

Як вбачається з пунктів 1, 10 договору, ОСОБА_1 передає безоплатно у власність (дарунок) своїй дружині, а ОСОБА_2 приймає у власність (дарунок) належну дарувальнику земельну ділянку для іншої комерційної діяльності площею 1, 25 га, кадастровий номер № 6123480700:02:001:0012, що розташована по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка належить ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку, серія ЯД № 196249, виданого Кременецьким районним відділом земельних ресурсів 18 травня 2007 року і зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010765101307. Право власності на земельну ділянку підлягає державній реєстрації, як передбачено ст. 182 ЦК України і виникає у обдарованої з моменту прийняття дарунка та в порядку, передбаченому ст. 125, 126 Земельного кодексу України та п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також в порядку поділу та об`єднання земельних ділянок» та ст. 167, 174 Податкового кодексу України.

В пункті 7 договору зазначено, що відсутність заборони відчуження, арешту, податкової застави, зазначеної земельної ділянки підтверджується витягами, виданими приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Салій Г.Я. 05 квітня 2011 року.

23 червня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,9246 га, кадастровий номер № 6123480700:02:001:0350 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована по АДРЕСА_1 , який посвідчений ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1279.

23 червня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу будівлі СТО та допоміжні будівлі, що розташована по АДРЕСА_1 , який посвідчений ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1275.

23 червня 2020 року між ОСОБА_2 як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ» як покупцем був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3254 га, кадастровий номер № 6123480700:02:001:0351 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення, що розташована по АДРЕСА_1 , який посвідчений ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за № 1289.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) 29.10.2020, ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , її батьками є сторони по справі.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Збаразького районного управління юстиції у Тернопільській області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 ОСОБА_10 та ОСОБА_9 зареєстрували шлюб 15.06.1974. Після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_11 ».

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано, що підтверджується рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 30.03.2021.

Відповідно до рішення Здолбунівського районного суду Тернопільської області від 16.04.2021 та ухвали Здолбунівського районного суду Тернопільської області від 20.05.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за розписками-зобов`язаннями від 29.11.2003, 01.10.2004, 24.07.2008, 05.09.2010, 30.09.2012 в розмірі 4101600 гривень.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 09.12.2003 СВК «Біла Криниця» продала ОСОБА_1 нежитлову будівлю, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 21.10.2004 Білокриницька сільська рада продала ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,25 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 .

17.01.2011 державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції Данилевич Л.Б. відкрито виконавче провадження № 23717202 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «В-4» 8.50 грн. в повернення державного мита та 37 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до наказу про примусове виконання рішення Господарського суду Тернопільської області від 21.06.2011 стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ «В-4» 39600 грн, 396 грн в повернення витрат по сплаті державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20.06.2011 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «В-4» грошові кошти в сумі 6195544,9 грн, 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 1700 грн судового збору та 840 грн витрачених на розміщення реклами.

З довідки за реквізитами вбачається, що на ім`я ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк» відкрито рахунок.

З постанови Тернопільського апеляційного суду від 25.07.2023 вбачається, що між сторонами проведено поділ майна.

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні пояснила, що їй відомо, що в 2011 році були відкриті провадження щодо ОСОБА_1 про стягнення з нього на користь ТОВ «В-4» грошових коштів і ОСОБА_2 вмовила позивача подарувати їй столярний цех і земельну ділянку, а тому позивач не виконав зобов`язань перед ОСОБА_3 .

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Отже, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя стаття 215 ЦК України).

Тлумачення статей 215, 216 ЦК України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб`єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину.

Відповідно до статті 717 ЦК України, за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до частини першої статті 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Правочин, який оспорюється на підставі статті 233 ЦК України, характеризується тим, що особа вчиняє його добровільно, усвідомлює свої дії, але вимушена вчинити правочин через тяжкі для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому волевиявлення особи не вважається вільним і не відповідає її внутрішній волі.

Підставами визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України та предметом доказування у справі є: 1) наявність тяжкої обставини, в якій перебувала особа, що змусила її вчинити правочин; 2) правочин було вчинено на вкрай невигідних умовах.

Тобто для визнання правочину недійсним на підставі частини першої статті 233 ЦК України необхідна сукупність вказаних умов. Такий висновок підтверджується вживанням законодавцем в частині першій статті 233 ЦК України сполучника «і», за допомогою якого відбувається поєднання вказаних умов. Встановлена статтею 233 ЦК України підстава недійсності правочину є сукупністю цих двох елементів; відсутність хоча б одного з них є ознакою знаходження відповідних правовідносин за межами сфери регулювання частини першої статті 233 ЦК України.

Наявність тяжкої обставини, що змусила особу вчинити правочин, має довести сторона, яка такий правочин оспорює. Предметом доказування також є той факт, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було би вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах. Тяжкі обставини мають вплинути на особу таким чином, що спонукають її вчинити правочин на вкрай невигідних для неї умовах. Умови мають бути очевидно невигідними для особи, яка уклала цей правочин, і бути наявними саме в момент вчинення правочину. Тяжкими обставинами можуть бути, зокрема, тяжка хвороба особи, членів її сім`ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства особи, учасника правочину, та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.

Такі правочини мають дефекти волі і здійснюються за обставин, коли особа змушена вчинити правочин на вкрай невигідних для себе умовах.

Виходячи із системного аналізу наведених норм, визнання правочину недійсним на підставі статті 233 ЦК України пов`язане із доведеністю наявності чи відсутності власного волевиявлення в особи на його вчинення на тих умовах, за яких був укладений правочин.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 712/4728/16-ц (провадження № 61-21177св18), від 07 листопада 2018 року у справі № 216/6077/14-ц (провадження № 61-13459св18), від 05 травня 2020 року у справі № 462/3280/17 (провадження № 61-5148св19), від 12 березня 2021 року у справі № 295/17488/15-ц (провадження № 61-9960св19), від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20) та від 10 серпня 2021 року у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21), від 23 листопада 2022 року у справі № 522/6715/16 (провадження № 61-546св21),що свідчить про сталість судової практики щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України.

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 369/13272/18-ц (провадження № 61-19054св20), від 10 серпня 2021 року у справі № 754/16129/17 (провадження № 61-6436св21) та від 15 листопада 2021 року у справі № 149/1962/20 (провадження № 61-11553св21) зазначено, що за договором дарування обдарований безвідплатно набуває у власність майно і цим правочином не встановлюється обов`язок обдарованого вчинити або не вчиняти на користь дарувальника або іншої особи будь-яку дію, а отже правочин не може вчинятися на вкрай невигідних умовах з огляду на те, що цей правочин не є оплатним.

В судовому засіданні установлено, щодо тяжких обставин, для усунення яких необхідно було укладання ОСОБА_1 оспорюваних договорів, позивач відносить наявність заборгованості перед ТОВ «В-4» та зобов`язання перед ОСОБА_3 .

За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 912/574/21 наявність цивільно-правових зобов`язань перед іншими особами і вчинення ним дій з укладання договору дарування з метою уникнення відповідальності за своїми зобов`язаннями не є тією обставиною, з якою законодавство України пов`язує можливість визнання недійсним укладеного договору з підстав його укладення під впливом тяжкої обставини.

З огляду на вказане та враховуючи, щосудова практика щодо вирішення питання застосування правового механізму, передбаченого статтею 233 ЦК України, є сталою, доводи позивача та його представника адвоката Сампари Н.М. про те, що оспорювані правочини вчинені під впливом тяжких обставин (загроза втрати майна, відкриті виконавчі провадження, судові провадження щодо стягнення з ОСОБА_1 понад 6000000 грн) та з єдиним умислом зберегти майно та в майбутньому передати дочці, відповіднодо взятих на себе зобов`язань перед ОСОБА_3 є тяжкими обставинами, є безпідставними.

Твердження позивача, третьої особи ОСОБА_3 та її представника адвоката Підкови І.Р. про те, що майно, яке є предметом оскаржуваних правочинів, було придбано за кошти його матері ОСОБА_3 з умовою передати його єдиній доньці ОСОБА_4 після досягнення нею повноліття, що встановлено рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 16.04.2021, суд до уваги не приймає, оскільки предметом позову зазначеної справи була боргова розписка.

Аргументи позивача та його представника у судовому засіданні про те, що слід врахувати висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року, суд відхиляє, адже фактичні обставини у наведених представником позивача справах та у справі, яка розглядається, не однакові.

Отже, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 не довів належними та допустимими доказами факт укладення договорів на вкрай невигідних для нього умовах під впливом тяжких обставин, а тому суд погоджується з доводами відповідачки, її представника адвоката Заводовської М.Л. та представника третьої особи адвоката Дробахи С.В. про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентуєтьсястаттею 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ст. 133 ЦПК України).

Виходячи з положеньст.141 ЦПК Українисудові витрати у разі відмови в позові покладаються на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.258, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України,суд,-

УХВАЛИВ:

У позові - відмовити.

Дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вказане рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 , житель АДРЕСА_3 .

Представник позивача: адвокат Сампара Надія Миронівна, місцезнаходження вул. За Рудкою, 33/24а, м. Тернопіль, 46000.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 , жителька АДРЕСА_4 .

Представник відповідача: адвокат Заводовська Марія Любомирівна, вул. Чехова, 8, м. Тернопіль, 46000.

Третя особа: ОСОБА_3 , АДРЕСА_5 .

Представник третьої особи: адвокат Підкова Інна Романівна, вул. Гетьмана І. Мазепи. 2/91, м. Тернопіль, 46009.

Третя особа: приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Салій Ганна Ярославівна.

Третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «МАКОШ МІНЕРАЛ, код ЄДРПОУ - 41157153, місцезнаходження Хмельницьке шосе, 20, с. Зарванці Вінницький район, Вінницька область, 23223.

Представник третьої особи: адвокат Дробаха Сергій Вікторович, місцезнаходження вул. Святоюрівська, 243/21, м. Вишневе, Бучанський район Київська область, 08132.

Повний текст рішення складено 28 березня 2024 року.

Головуючий