Ухвала

від 28.03.2024 по справі 727/5188/22

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 березня 2024 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду у складі:

Головуючого ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря ОСОБА_4

розглянувши у закритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 ,

захисника потерпілого ОСОБА_6 -адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції), його захисника ОСОБА_9 , перекладачів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за №12022262020000823 щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України,неодруженого, не працюючого, інваліда ІІ групи, раніше не судимого, обвинуваченого за ч. 4 ст.152 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 грудня 2023 року ОСОБА_8 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України та йому призначене покарання у виді 12 років позбавлення волі.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою залишений до набрання вироком законної сили. Строк відбування покарання обчислений з 23 березня 2022 року.

Вирішено включити інформацію про обвинуваченого до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

На таке рішення надійшла апеляційна скарга захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 із проханням скасувати вирок та призначати новий розгляд у суді першої інстанції.

Провадження№11-кп/822/98/24 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_12

Категорія: ч.4 ст.152 КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .

Також захисник просить призначити комісійну стаціонарну комплексну судову психолого-психіатричну експертизу, проведення якої доручити Львівській філії судових експертиз ДУ«Інститут судової психіатрії МОЗ України», на вирішення якої поставити ряд питання щодо психічного стану обвинуваченого.

Посилається на те, що дане провадження розглянуто з порушенням територіальної підсудності, оскільки досудовим розслідування та судом першої інстанції чітко встановлено місце вчинення кримінального правопорушення - с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області, а тому кримінальне провадження територіально підсудне Герцаївському районному суду Чернівецької області.

Зазначене є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення, і є безумовною підставою для скасування вироку.

По суті обвинувачення захисник зазначає, що у матеріалах кримінального провадження відсутні належні й допустимі докази, які б достовірно та безсумнівно доводили винуватість ОСОБА_8 , зокрема відсутні свідки чи висновки експертиз, тоді як висновком Івано-Франківського НДЕКЦ МВС України судово-трасологічної експертизи не встановлено приналежність слідів на місці події кримінального правопорушення ОСОБА_8 , однак суд не надав цьому належної оцінки.

Також,на думку апелянта, матеріали справи не містять доказів наявності у потерпілого ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, які мали би бути йому завдані внаслідок того, що ОСОБА_8 (як стверджує сторона обвинувачення) завів руки потерпілого за спину та утримував їх у такому положенні під час скоєння згвалтування. При цьому сам потерпілий стверджує, що виривався з рук обвинуваченого, тому це мало б відобразитись на тілі (спині та/або руках) ОСОБА_6 .

У той же час висновки експертів, які покладені в основу оскаржуваного вироку, грунтуються на припущеннях.

При цьому, ні на місці події, ні на одязі або тілі потерпілого не було виявлено слідів сперми ОСОБА_8 , докази протилежного у матеріалах справи відсутні. Також відсутні докази, які б ствердно свідчили про те, що на змивах з кистей рук, зрізів із нігтів з кистей рук чи піднігтьовому вмісті потерпілого містяться біологічні сліди обвинуваченого чи навпаки.

Відсутні і докази проведення під час досудового розслідування слідчого експерименту із обвинуваченим або відмову останнього від його проведення.

Окрім цього, апелянт вважає, що суд першої інстанції не встановив обставин, що пом`якшують покарання, хоча у матеріалах справи наявна характеристика на обвинуваченого від 14.11.2023 №831, видана Молницьким старостинським округом №2 Герцаївської міської ради про те, що ОСОБА_8 характеризується задовільно. Крім того, місцевий суд не врахував, що ОСОБА_8 є молодою особою, має стійкі соціальні зв`язки.

Апелянт звертає увагу що ОСОБА_8 є інвалідом ІІ групи з дитинства через наявність психічного захворювання, проходив регулярне стаціонарне лікування, наразі обвинувачується у особливо тяжкому злочині,тому у сторони захисту виникають обгрунтовані сумніви з приводу осудності обвинуваченого ОСОБА_8 , однак суд відмовив у призначенні стаціонарної психологічної експертизи обвинуваченого.

Захисник вважає, що висновок експерта від 05.04.2022 за №149 не може бути належним доказом осудності обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки проведена амбулаторна судово-психіатрична експертиза не надала всебічного та об`єктивного визначення психічного стану обвинуваченого,була проведена протягом нетривалого за участю лікаря, перекладача та захисника, обвинуваченого ОСОБА_8 , у ході якої останньому було задано декілька запитань щодо обставин справи і його ставлення до скоєного.

На переконання захисника, за такий короткий час експерти об`єктивно не могли повною мірою дослідити анамнез та психічний стан ОСОБА_8 в різні відрізки часу, підготувати виявлені відомості для доповіді комісії

експертів. При цьому, у висновку лише перелічено численні звернення ОСОБА_8 за медичною допомогою, проте не враховано, які наслідки такого лікування мали для обвинуваченого після виписки із стаціонарного лікування.

Крім того, із висновку вбачається, що ОСОБА_8 при народженні отримав травму, що вплинула на його психічне здоров`я, внаслідок чого обвинуваченого визнаною особою з інвалідністю з дитинства, проте експертами не надано оцінку, чи пов`язана така травма, його

психічний розвиток, сімейний і соціальний статус з теперішніх станом здоров`я обвинуваченого та чи вплинули ці фактори на подію кримінального правопорушення, у якому звинувачується ОСОБА_8 .

Захисник вважає, що у суду повинні бути беззаперечні докази та відсутні будь-які сумніви у осудності ОСОБА_8 , а отже є необхідність у призначені стаціонарної судово психолого-психіатричної експертизи для визначення психічного стану обвинуваченого ОСОБА_8 .

Оскільки питання осудності ОСОБА_8 має істотне значення для кримінального провадження, для вирішення якої потрібно спеціальні знання, а сторона захисту не може самостійно провести стаціонарну судово-психіатричну експертизу в зв`язку із відсутністю в обвинуваченого коштів та застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під

вартою, просить суд апеляційної інстанції призначити судову

експертизу, проведення якої доручити Львівській філії судових експертиз Державної установи «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров`я України», яка є спеціалізованою експертною установою, та має можливість провести саме стаціонарну судово-психіатричну експертизу.

На апеляційну скаргу захисника прокурором подане заперечення із проханням залишити вирок без змін як такий, що відповідає вимогам закону.

Згідно вироку, 22 березня 2022 року біля 17 години ОСОБА_8 , перебуваючи у парку в центрі АДРЕСА_1 , зустрівши свого малолітнього односельчанина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою задоволення статевої пристрасті, без добровільної згоди ОСОБА_6 , який внаслідок малолітства не міг усвідомлювати сутність та значення вчинюваних відносно нього дій,скоїв згвалтування,а саме-анальне проникнення в тіло малолітнього ОСОБА_6 з використанням геніталій.

Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_8 малолітньому ОСОБА_6 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді тріщин в ділянці слизової ануса (анального кільця) в кількості 3-х, які відповідно до висновку експерта №155ст від 29.03.2022 відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу, доводи прокурора,захисника потерпілого-адвоката ОСОБА_7 про відсутність підстав для скасування чи зміни вироку,допитавши експертів ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , перевіривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Згідно ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.152 КК України є правильними, ґрунтуються на доказах, які судом всебічно, повно і об`єктивно досліджені та таким доказам у їх сукупності надана вірна юридична оцінка.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження обвинувачений ОСОБА_8 не визнав винуватість та на підставі ст. 63 Конституції України відмовився давати показання.

Така позиція є правом обвинуваченого,однак,не зважаючи на це,винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину доведена сукупністю належних і допустимих доказів,безпосередньо судом досліджених та правильно оцінених.

Зокрема, малолітній потерпілий ОСОБА_6 , який був допитаний у порядку ст.225 КПК України,показав,що 22.03.2022 року разом із товаришем ОСОБА_15 були у парку неподалік від будинку ОСОБА_6 . В цей час підійшов незнайомий хлопець ,який повідомив, що його звуть ОСОБА_16 . Далі він попросив телефон у ОСОБА_17 , щоб пограти в ігри, однак ОСОБА_17 відмовив та втік додому,а він з ОСОБА_16 залишився вдвох.Потім ОСОБА_17 повернувся зі своїм молодшим братом ОСОБА_18 ,однак ОСОБА_16 їх вигнав і сказав, що буде з ним(потерпілим)будувати будинок. Після цього вони пішли під міст збирати необхідний матеріал для будиночку.Потім обвинувачений сказав йому стати на коліна і руки завести назад,тримав його руки, зняв йому штани та труси і він відчув сильний біль. ОСОБА_16 щось ввів йому в задній прохід та почав робити рухи вперед-назад, ніби поштовхи, від яких ОСОБА_19 ще більше боліло. Він(потерпілий)вирвався і побіг, а ОСОБА_16 кричав йому, щоб він нікому нічого не розповідав. Вдома через біль не міг заснути,вночі розповів матері. Мама взяла серветку і побачила на серветці кров. Далі він з мамою поїхав до ОСОБА_16 додому і, коли ОСОБА_16 вийшов з будинку, він відразу його впізнав. ОСОБА_16 запам`ятав по довгій царапині на руці та запам`ятав його обличчя. Прийшли батьки ОСОБА_16 і вони самі викликали поліцію (т.1 а.с.145-161)

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.03.2022, ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_8 як особу,яка вчинила щодо нього злочин,про який він повідомляв під час допиту (т.1 а.с.140-141).

Показання малолітнього потерпілого узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами.

Зокрема,малолітній свідок ОСОБА_20 ,допитаний слідчим суддею у порядку ст.225 КПК України, показав, 22.03.2022 року разом із товаришем ОСОБА_21 гуляли у парку. До них підійшов незнайомий дорослий хлопець, який сказав,що його звуть ОСОБА_16 ,якого запам`ятав по рисах обличчя. Свідок відмовив ОСОБА_16 надати свій телефон та втік.Потім разом із братом ОСОБА_18 повернулись у парк,однак ОСОБА_16 наполіг, щоб ОСОБА_17 і Севастян йшли додому, а він з ОСОБА_19 буде будувати будинок з гілок.

Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_17 повернувся в парк і побачив лише ОСОБА_19 , а ОСОБА_16 вже не було. По обличчю ОСОБА_19 було помітно, що він засмучений. Вони з ОСОБА_19 пішли додому до ОСОБА_17 , а потім ОСОБА_19 пішов до себе додому. На наступний день у розмові із ОСОБА_19 , останній повідомив, що погано спав, так я у нього болів задній прохід. (т.1 а.с.205-220);

За протоколом пред`явлення для впізнання за фотознімками від 06.04.2022 свідок ОСОБА_20 упізнав ОСОБА_8 як особу,яка перебувала у парку з ОСОБА_22 та про яку він надавав покази під час допиту (т.1 а.с.201-204).

Малолітній свідок ОСОБА_23 ,який був допитаний слідчим суддею у порядку ст.225 КПК України, підтвердив показання малолітнього ОСОБА_20 щодо обставин перебування у парку 22.03.2022 року (Т.1 а.с.233-246).

За фотознімками згідно протоколу від 06.04.2022 малолітній свідок ОСОБА_23 також упізнав ОСОБА_8 (т.1 а.с.229-232).

У районному суді законний представник потерпілого- ОСОБА_24 показала, що вночі з 22 березня на 23 березня 2022 її син ОСОБА_6 плакав, кричав під час сну,вночі розповів про біль в районі анального отвору. Вона оглянула дитину та намастила задній прохід маззю. Зранку побачила на його трусах кров. Потім ОСОБА_19 розповів, що 22.03.2022 року він грався в парку з друзями ОСОБА_17 та ОСОБА_25 ,до них підійшов незнайомий хлопець ОСОБА_16 . Потім син з ОСОБА_16 пішов в парк до річки, де під мостом ОСОБА_16 зняв з її сина штани та нижній одяг, на що її син ОСОБА_19 почав здійснювати опір та вириватися з рук ОСОБА_16 , однак останній міцно тримав ОСОБА_19 та здійснив анальне проникнення. ОСОБА_19 сказав, що відчував поштовхи позаду геніталіями ОСОБА_16 в його анальний отвір.

Свідок ОСОБА_26 -мати малолітніх свідків ОСОБА_27 -у судовому засіданні показала, що 22.03.2022 року орієнтовно о 16 годині до них додому прийшов ОСОБА_6 та грався із її синами на дорозі біля будинку.Приблизно о 17 годині її син ОСОБА_17 попросив її набрати ОСОБА_28 , бо він хотів з ним гратися та не міг його знайти.Приблизно о 18 годині вона покликала дітей додому, але ОСОБА_19 з ними не бачила. У подальшому була присутня під час допиту її синів та проведенні за їх участі слідчих дій.Їі діти розповідали обставини, свідками яких були та під час пред`явлення для впізнання упізнали односельчанина ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_29 в судовому засіданні показала, що працює психологом та має стаж роботи двадцять років. Проводила психологічне діагностування малолітнього потерпілого ОСОБА_28 та була присутньою під час слідчих дій за його участю.

ОСОБА_6 розповідав про події, що відбулися між ним та хлопцем на ім`я ОСОБА_16 , покази не змінював, категорично виключила можливість того, що дитина вигадала ці події, оскільки поведінка та емоції дитини свідчать про те, що він дійсно був у травматичній для нього ситуації, яку не вигадав.

Малолітній потерпілий ОСОБА_6 не схильний до навіювань та достовірно все розповідав. Покази малолітнього ОСОБА_19 , які він давав слідчому судді, не змінювались. Сказав, що ОСОБА_16 завів його руки назад, зняв з нього штани, а ОСОБА_19 плакав, що йому боляче.Потім відчув поштовхи вперед та назад приблизно разів десять та сказав, що ОСОБА_16 вводив в нього геніталії. Через деякий час ОСОБА_16 послабив руки і ОСОБА_19 втік.

Показання потерпілого щодо обставин його згвалтування ОСОБА_8 підтверджуються письмовими доказами.

З висновку психологічного дослідженнявід 30.03.2022 року вбачається, що за наслідками проведення психологічної роботи із малолітнім ОСОБА_6 встановлено,що він зазнав психічного, фізичного та сексуального насилля (т.1 а.с.126-128)

Згідно висновку судово психіатричного експерта № 256 від 30.03.2022, станом на 22.03.2022, малолітній ОСОБА_6 ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого, хворобливого тимчасового розладу психічної діяльності також не виявляв. Враховуючи віковий період, рівень розвитку, ОСОБА_6 міг правильно сприймати зовнішню сторону подій (місце, особу, час), без належного розуміння їх внутрішнього та соціального змісту та міг і може давати по них покази (т.1 а.с.136-137)

Відповідно до висновку експерта № 155 ст від 29.03.2022 року, яким проводилась судово медична експертиза, у ОСОБА_6 виявленні тілесні ушкодження: тріщини в ділянці слизової ануса в кількості 3-х. Дані тілесні ушкодження виникли в результаті дії твердих тупих предметів, можливо внаслідок введення напруженого статевого члена в анальний отвір, по строку та обставинам можуть відповідати вказаному у фабулі постанови, і відносяться до легких тілесних ушкоджень (т.1 а.с.166-167)

Згідно висновку експерта № 49 від 22.04.2022, у піднігтьовому вмісті ОСОБА_8 знайдено епітеліальні клітини, невелика частина яких на лівій руці мають травматичне походження. Враховуючи наявність травматичних клітин, не виключається присутність домішки клітин потерпілого ОСОБА_6 в піднігтьовому вмісті ОСОБА_8 (т.2 а.с.80-82)

Згідно протоколу затримання від 23.03.2022 року,під час затримання у ОСОБА_8 були вилучені труси,в яких він був одягнутий(т.2 а.с.84-87)

Відповідно до висновку експерта № 48 від 22.04.2022 у плямах на трусах, які належать ОСОБА_8 , виявлено кал, сперматозоїди, клітини прямої кишки, клітини ротової порожнини. Знайдені клітини містять антиген А ізосерологічної системи АВО. Даний антиген є властивим як для ОСОБА_8 так і для ОСОБА_6 . Отримані результати не виключають змішування клітин від них обох, в тому числі і за рахунок клітин прямої кишки від потерпілого ОСОБА_6 (т.2 а.с.91-94)

При цьому колегія також враховує,що відповідно до протоколу добровільної видачі від 23.03.2022 року,законний представник малолітнього ОСОБА_6 видала його одяг,у тому числі труси,у яких малолітній потерпілий був одягнутий під час його згвалтування 22.03.2022( т.1 а.с.63)

Згідно висновку експерта № 639 від 20.04.2022 року в плямах бурого кольору на трусах малолітнього ОСОБА_6 виявлено кров людини. В плямах жовтого кольору на трусах знайдені поодинокі сперматозоїди (т.1 а.с.71-73)

Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи № СЕ-19/109-22/3453-БД від 13.06.2022 встановлено генетичні ознаки зразків крові потерпілого ОСОБА_6 та підозрюваного ОСОБА_8 .

На наданих для дослідження трусах малолітнього потерпілого виявлено сліди сперми, крові та клітини з ядрами.

Генетичні ознаки слідів сперми збігаються з генетичними ознаками зразків крові ОСОБА_8 та не збігаються з генетичними ознаками зразка крові потерпілого ОСОБА_6 . Походження слідів сперми від потерпілого ОСОБА_6 виключається. (т.1 а.с.82-100)

На спростування доводів апелянта,зазначені висновки експертів у їх сукупності безумовно,поза розумним сумнівом доводять,що обвинувачений вчинив згвалтування малолітнього ОСОБА_6 при обставинах,про які потерпілий надав показання суду та які узгоджуються з іншими наведеними вище доказами.

Отже,показання обвинуваченого,який не визнав винуватість,суд правильно оцінив як спосіб захисту з метою уникнути справедливого покарання за вчинення особливо тяжкого злочину,пов`язаного із посяганням на статеву недоторканість малолітньої дитини.

На підставі сукупності досліджених доказів районний суд дійшов обгрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину,передбаченого ч.4 ст.152 КК України.

Доводи апелянта про те,що висновок судово-психіатричного експерта №149 від 05.04.2022 року не може бути належним доказом осудності обвинуваченого судова колегія також вважає безпідставними.

Відповідно до цього висновку,який досліджений районним та апеляційним судом, ОСОБА_8 на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння,а також на час проведення обстеження, виявляв та виявляє ознаки психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки, внаслідок органічного враження ЦНС з легкою розумовою відсталістю.

Наявні зміни психіки на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, а також на час проведення обстеження, позбавляли та позбавляють ОСОБА_8 у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними,що відповідає юридичній категорії`обмежена осудність».

За своїм психічним станом ОСОБА_8 на даний час не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру (т.2 а.с.46-47)

Оспорюючи такі висновки,захисник у апеляційній скарзі посилався на те,що час,протягом якого проводилось амбулаторне обстеження ОСОБА_8 експертами, недостатній,на думку апелянта,для об`єктивного визначення психічного стану обвинуваченого.

Водночас,захисник правильно вказав,що обсяг дослідження та вибір методик у кожному конкретному випадку визначає експерт.

Зі змісту мотивувальної частини висновку №149 від 05.04.2022 року вбачається,що експертами було безпосередньо проведений психіатричний огляд обвинуваченого, оцінені інші дані,включаючи дані про спадковість,інші захворювання(соматичні-ОРВІ,аденоїди,садна,тощо),сімейний та соціальний стан,психічні травми,особливості поведінки,тощо.

Також викладено у висновку та оцінено анамнез захворювання ОСОБА_8 на підставі дослідження його амбулаторної карти хворого №2080/13 Чернівецької психіатричної лікарні та медичної карти за місцем проживання,періодів перебування на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні, довідки МСЕК про інвалідність.

Врахувавши усі встановлені дані,експерти дійшли висновку,що Черчел на час вчинення злочину перебував у стані обмеженої осудності(що не виключає кримінальної відповідальності)

Допитані під час апеляційного розгляду експерти ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,якими проводилась вказана вище експертиза,підтвердили свої висновки.

Окрім того,додатково підтвердили,що сформували висновки на підставі безпосереднього дослідження психічного стану обвинуваченого,який був присутній,а також на підставі сукупності медичних документів,вказаних у висновку,у тому числі щодо перебування обвинуваченого на обліку у психіатричній лікарні та його стаціонарного лікування.

Необхідності та доцільності у проведенні стаціонарної психіатричної експертизи не вбачали.

Судова колегія не встановила підстав для висновку,що експертиза проведена із недотриманням методики та не надає всебічного та об`єктивного визначення психічного стану обвинуваченого колегія,а тому районний суд обгрунтовано відмовив у клопотанні сторони захисту про призначення стаціонарної психіатричної експертизи.

Апеляційним судом було витребувано інформацію для з`ясування стану психічного здоров`я ОСОБА_8 протягом перебування у СІЗО після його затримання до даного часу.

Відповідно до інформації ДУ «Чернівецький слідчий ізолятор» обвинувачений ОСОБА_8 з жодними скаргами до адміністрації установи щодо погіршення стану здоров`я не звертався(а.с.114 т.4)

Згідно відповіді в.о.начальника філії ЦОЗ ДКВС України у Чернівецькій, Івано-Франківській, Закарпатській та Тернопільській областях від 20.03.2024 року, ОСОБА_8 вперше був оглянутий у Чернівецькій міській медичній частині №33 по прибуттю до державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» 28.03.2022 року, скарг не висловлював. Діагноз: Соматично здоровий.

09.02.2023 року був оглянутий лікарем психіатром в зв`язку з направленням на переогляд комісією МСЕК, скарг теж не висловлював. Психічний стан: Контакт формальний. Орієнтований правильно. Емоційно не стійкий, без психозу. Увага розсіяна. Мислення конкретно образне. Судження примітивні. Критика знижена. Діагноз: Виражені розлади особистості внаслідок органічного ураження ЦНС з легкою розумовою відсталістю (F07.8). Призначене лікування отримав. За час перебування в державній установі «Чернівецький слідчий ізолятор» за медичною допомогою не звертався. (в тому числі зі скаргами на погіршення психічного стану). 02.03.2023; 25.01.2024 проведено щорічні профілактичні огляди.

(а.с.117 т.4)

Зазначені документи були оголошені та досліджені апеляційним судом у присутності судових психіатричних експертів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 ,які у зв`язку із цим показали,що, виходячи із наданої інформації,стан психічного здоров`я обвинуваченого після надання ними висновку не погіршився та підстав для проведення стаціонарної психіатричної експертизи наразі також не вбачають.

Отже,висновок судово психіатричного експерта №149 від 05.04.2022 року,показання експертів у апеляційному суді,отримані під час апеляційного розгляду дані щодо стану психічного здоров`я обвинуваченого на даний час, не дають підстав для висновку про необхідність призначення стаціонарної судової психіатричної експертизи,а тому такі доводи та клопотання захисника суд також відхиляє.

Посилання апелянта на наявність підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду через порушення правил підсудності колегія теж вважає необгрунтованими.

Відповідно до ст.5 КПК України процесуальна діяпроводиться,а процесуальнерішення приймаєтьсязгідно зположеннями цьогоКодексу,чинними намомент початкувиконання такоїдії абоприйняття такогорішення.

Згідно ч.9ст. 615 КПК України в редакції Закону № 2201-IX від 14.04.2022 року, яка діяла станом на 28.06.2022 року, тобто на час направлення обвинувального акту до суду,було передбачено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти…скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування.

Із матеріалів провадження вбачається,що досудове розслідування здійснювалось та було закінчене слідчим ГУНП в Чернівецькій області,що територіально знаходиться у межах юрисдикції Шевченківського районного суду.

Місце затвердження прокурором обвинувального акту також територіально належить до юрисдикції Шевченківського районного суду.

Отже,обвинувальний акт направлений та кримінальне провадження розглянуте районним судом із дотриманням правил підсудності.

Зміна у подальшому редакції ч.9 ст.615 КПК України не є підставою,як помилково вважає захисник,для висновку,що правила підсудності були порушені.

Отже,передбачених законом(ст.ст.412,415 КПК України) підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду у суді першої інстанції судова колегія не вбачає.

При призначенні покарання суд повною мірою дотримався вимог ст.ст.50,65 КК України,врахувавши,що ОСОБА_8 вчинив особливо тяжкий злочин проти статевої свободи та статевої недоторканості-згвалтування,пов`язане із анальним проникненням у тіло малолітнього 9-річного хлопчика.

На спростування доводів захисника,зважив суд і на дані про особу винного,який раніше не судимий, є особою молодого віку, по місцю проживання характеризується задовільно,на обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Передбачених ст.ст.66,67 КК України обставин,що пом`якшують та обтяжують покарання, суд не встановив.

При цьому зважив на стан здоров`я обвинуваченого,який є інвалідом ІІ групи з дитинства та має психічне захворювання,яке позбавляло його можливості у повній мірі усвідомлювати свої дії і керувати ними,що відповідає критерію обмеженої осудності,однак не звільняє від кримінальної відповідальності.

Повною мірою врахувавши викладене,суд призначив обвинуваченому покарання ближче до нижньої межі санкції ч.4 ст.152 КК України.

Судова колегія вважає, що таке покарання є необхідним і буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Отже, вирок районного суду відносно ОСОБА_8 є законним і обгрунтованим, а тому подану захисником апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.404,405,407,418,419 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Чернівецького апеляційного суду,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м.Чернівці від 22 грудня 2023 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим - у той же строк з дня вручення йому копії ухвали.

Головуючий ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3