Постанова

від 30.01.2025 по справі 727/5188/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року

м. Київ

справа № 727/5188/22

провадження № 51-3311км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 березня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022262020000823, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 4 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Ухвалено внести відомості про особу засудженого ОСОБА_7 до Єдиного реєстру осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості малолітньої особи.

Вирішено питання щодо речових доказів і процесуальних витрат.

За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення за таких обставин.

22 березня 2022 року близько 17:00 ОСОБА_7 , перебуваючи в парку, що розташований в центрі с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області, зустрівши свого односельчанина - малолітнього ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою задоволення статевої пристрасті, без добровільної згоди ОСОБА_8 , який унаслідок малолітства не міг усвідомлювати сутності та значення вчинюваних стосовно нього дій, вчинив дії сексуального характеру, а саме анальне проникнення в тіло малолітнього ОСОБА_8 з використанням геніталій, спричинивши останньому фізичний біль і заподіявши легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо засудженого ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На його думку, місцевий суд розглянув кримінальне провадження стосовно підзахисного з порушенням правил територіальної підсудності. Зазначає, що місце вчинення злочину - с. Молниця Чернівецького району Чернівецької області - територіально відноситься до підсудності Герцаївського районного суду Чернівецької області. Вважає, що після 25 серпня 2022 року згідно зі статтями 5, 615 КПК України Шевченківський районний суд м. Чернівці не мав повноважень розглядати це кримінальне провадження, а був зобов`язаний звернутися до Чернівецького апеляційного суду із поданням про передачу справи до Герцаївського районного суду Чернівецької області, оскільки на той час розгляд кримінального провадження по суті розпочато не було.

Стверджує, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у проведенні стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, чим допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.

Не погоджується з висновком амбулаторної судово-психіатричної експертизи від 05 квітня 2022 року № 149 Чернівецької філії судово-психіатричних експертиз ДУ «ІПСПЕ та МН МОЗ України», оскільки, на його думку, експертизу виконано з порушеннями Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08 травня 2018 року № 865.

Захисник зазначає, що всупереч згаданому вище Порядку у висновку експерта не досліджено і не встановлено відомостей про анамнез та психічний стан ОСОБА_7 у різні відрізки часу, відомостей щодо підготовки доповіді комісії експертів, не враховано, які наслідки лікування ОСОБА_7 мали для обвинуваченого після виписки зі стаціонарного лікування. На думку захисника, експерти також не надали оцінки, чи пов`язана травма, яку засуджений отримав у дитинстві, його психічний розвиток, сімейний і соціальний статус із теперішнім станом здоров`я обвинуваченого та чи вплинули ці фактори на подію кримінального правопорушення.

Вважає, що призначене місцевим судом ОСОБА_7 покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК України), а у вироку суду відсутні обставини, що пом`якшують покарання, що є істотним порушенням норм кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК України). Зазначає, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що пом`якшують покарання, хоча у матеріалах кримінального провадження наявна задовільна характеристика на обвинуваченого, який є молодою особою, має стійкі соціальні зв`язки, є інвалідом дитинства 2 групи.

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника ОСОБА_6 .

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

За змістом положень ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість під час перегляду судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 152 КК України, зроблено з додержанням приписів ст. 23 КПК України, на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Довід захисника про те, що місцевий суд розглянув кримінальне провадження стосовно його підзахисного з порушенням правил територіальної підсудності, є безпідставним.

Згідно до ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 615 КПК України (у редакції, що діяла на час передачі обвинувального акта до суду) під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, в межах територіальної юрисдикції яких закінчено досудове розслідування, а в разі неможливості з об`єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - найбільш територіально наближеним до нього судом, що може здійснювати правосуддя, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.

Зміни, внесені до ч. 9 ст. 615 КПК України Законом України від 27 липня 2022 року№ 2462-IX (набрав чинності 25 серпня 2022 року), не стосувалися абз. 2 ч. 9 цієї статті, у якій зазначено, що положення цієї частини не поширюються на кримінальні провадження, обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності в яких скеровано до суду до моменту введення воєнного стану та набрання чинності цією частиною.

З матеріалів кримінального провадження колегія суддів убачає, що 28 червня 2022 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовноОСОБА_7 надійшов до розгляду в Шевченківський районний суд м. Чернівці (т. 3, а.к.п. 27), у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

20 липня 2022 року суд провів закрите підготовче судове засідання і своєю ухвалою призначив судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 на 29 липня 2022 року, який у зв'язку з неявкою учасників було відкладено на 11 серпня 2022 року (т. 3, а.к.п. 71, 72, 81). 11 серпня 2022 року суд почав слухати справу (журнал судового засідання від 11 серпня 2022 року, т. 3, а.к.п. 89).

Тобто доводи захисника ОСОБА_6 про те, що після 25 серпня 2022 року Шевченківський районний суд м. Чернівців не мав повноважень розглядати кримінальне провадження стосовно його підзахисного, є необґрунтованими.

Довід захисника про те, що суди попередніх інстанцій безпідставно відмовили у проведенні стаціонарної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи, чим допустили істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, був перевірений судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнаний безпідставним.

Відповідно до висновку судово-психіатричного експерта від 05 квітня 2022 року № 149 ОСОБА_7 на період, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, а також на час проведення обстеження, виявляв та виявляє ознаки психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки, внаслідок органічного ураження ЦНС з легкою розумовою відсталістю. Наявні зміни психіки на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, а також на час проведення обстеження, позбавляли та позбавляють ОСОБА_7 у повній мірі усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, що відповідає юридичній категорії «обмежена осудність».

Зі змісту мотивувальної частини зазначеного висновку вбачається, що експертами було безпосередньо проведено психіатричний огляд обвинуваченого, оцінено інші дані, зокрема дані про спадковість, інші захворювання, сімейний і соціальний стан, психічні травми, особливості поведінки тощо.

Доводи сторони захисту про те, що всупереч Порядку проведення судово-психіатричної експертизи у висновку експерта не досліджено і не встановлено відомостей про анамнез та психічний стан ОСОБА_7 у різні відрізки часу, а час, протягом якого проводилося його амбулаторне обстеження, є недостатнім для об'єктивного визначення психічного стану, не є слушними.

Як зазначив апеляційний суд, у висновку викладено й оцінено анамнез захворювання ОСОБА_7 на підставі дослідження його амбулаторної карти хворого № 2080/13 Чернівецької психіатричної лікарні та медичної карти за місцем проживання, періодів перебування на стаціонарному лікуванні у психіатричній лікарні, довідки МСЕК про інвалідність.

Урахувавши усі встановлені дані, експерти зробили висновок, що ОСОБА_7 на час вчинення злочину перебував у стані обмеженої осудності (що не виключає кримінальної відповідальності).

Допитані під час апеляційного розгляду експерти ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проводили цю експертизу, підтвердили свої висновки.

Також експерти зазначили, що вони сформували висновки на підставі безпосереднього дослідження психічного стану обвинуваченого, який був присутній, а також на підставі сукупності медичних документів, указаних у висновку, у тому числі щодо перебування обвинуваченого на обліку у психіатричній лікарні та його стаціонарного лікування. Експерти не вбачали необхідності й доцільності у проведенні стаціонарної психіатричної експертизи.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням суду апеляційної інстанції.

Доводи захисника щодо невідповідності призначеного місцевим судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_7 через суворість є необґрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Під час вибору заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.

Призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид і розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме перевихованню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.

Як убачається з вироку місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовуючи висновок щодо виду і розміру покарання, обраного ОСОБА_7 , місцевий суд відповідно до ст. 65 КК України взяв до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належать до категорії особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості проти малолітнього 9-річного хлопчика, дані про особу обвинуваченого, його вік, який має інвалідність 2 групи з дитинства, за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку в лікаря-нарколога не перебуває, раніше не судимий. Суд також урахував, що обвинувачений ОСОБА_7 звертався за спеціалізованою психіатричною медичною допомогою в поліклінічний підрозділ ЧОПЛ, урахував висновок судово-психіатричного експерта № 149 від 05 квітня 2022 року, відповідно до якого на період часу, коли було вчинено інкриміноване йому діяння, він виявляв ознаки психічного розладу у формі виражених розладів особистості та поведінки, внаслідок органічного враження ЦНС із легкою розумовою відсталістю. Наявні зміни психіки на цей період позбавляли ОСОБА_7 повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За психічним станом ОСОБА_7 не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , судом не встановлені.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з таким рішенням судів попередніх інстанцій. Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, засадам справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації. Таким чином, підстав вважати призначене засудженому покарання явно несправедливим через його суворість, про що захисник зазначає в касаційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Колегія суддів Верховного Суду вважає, що обставини, на які посилається захисник у касаційній скарзі, не є обставинами, що пом`якшують покарання засудженого відповідно до положень ст. 66 КК України.

При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи, викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 , і дав на них вмотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах апеляційну скаргу визнав необґрунтованою.

Ухвала апеляційного суду відповідає положенням статей 370, 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які б були підставами для скасування судових рішень, про що йдеться в касаційній скарзі захисника ОСОБА_6 , у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 грудня 2023 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 27 березня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3