Рішення

від 20.03.2024 по справі 550/1435/23

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1435/23

Провадження № 2/550/22/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 березня 2024 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Мухартової Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Нестеренко Н.М.,

представника відповідача адвоката Сідько С.І.,

представника відповідача адвоката Хворост Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних позовних вимог: Фермерське господарство «Грига», державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринська Оксана Володимирівна, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки площею 5,1601 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0209 , цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський (Чутівський) район, Зеленківська сільська рада, серія та номер НСВ 758736, зареєстрованого в реєстрі за № 42, що був укладений 07 лютого 2023 року між ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 (Обдарованою), та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається нате, що вона була власником земельної ділянки площею 5,1601 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0209, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Зеленківська сільська рада. Проживає одна в с. Смородщина, Полтавського району Полтавської області, їй 84 роки. Через свій похилий вік та отриманий у 2019 році перелом ноги в бедрі, є такою, що потребує постійного стороннього догляду. Протягом тривалого часу її старший син ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_5 умовляли її подарувати вказану земельну ділянку їхній дочці, онучці позивачки ОСОБА_2 та запевняли позивачку, що онучка догляне її, допомагатиме всім, чим зможе. Онука дуже часто приїздила, допомагала по господарству, готувала страви, привозила продукти харчування, ліки, прала речі, прибирала в будинку. Вказана земельна ділянка перебувала в оренді, за що позивач отримувала орендну плату, що була для неї суттєвою матеріальною допомогою, так як пенсію вона отримує зовсім малу 4228,07 грн. і цих коштів не достатньо для харчування, оплачувати комунальні послуги та купляти необхідні ліки. Позивач все ж таки вирішила подарувати земельну ділянку своїй онучці ОСОБА_2 і 07.02.2023 року уклала з нею договір дарування. Позивач вказує, що сам договір вона не читала, просто поставила підпис в тому місці, де вказав нотаріус. Після укладення договору, ставлення онуки до неї різко змінилося, вона перестала приїжджати до неї, допомагати по господарству, привозити продукти харчування і ліки. Волевиявлення позивача не відповідає справжньому наміру, підписуючи договір дарування земельної ділянки позивач вважала, що її онука забезпечить всім необхідним доглядом, харчуванням, ліками, допомогою по господарству, договір дарування підлягає визнанню недійсним.

Ухвалою суду від 23 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача, адвокат Сідько С.І. подала відзив на позовну заяву, в якому вказує, що в обґрунтуванні позову, фактично позивач не заперечує той факт, що на час укладення оспорюваного договору дарування усвідомлювала та розуміла значення своїх дій, добровільно, без будь-якого тиску зі сторони відповідача погодилася укласти договір дарування. Тобто, позивач підтверджує, що самостійно прийняла рішення подарувати земельну ділянку відповідачу. Укладаючи оспорюваний договір дарування земельної ділянки, в приміщенні Чутівської державної нотаріальної контори, позивач була повідомлена нотаріусом про зміст, умови та наслідки його укладення. Текст договору їй був зачитаний нотаріусом вголос, документ наданий для особистого ознайомлення, та був в подальшому підписаний позивачем власноручно. Дієздатність ОСОБА_1 , на момент посвідчення, нотаріусом перевірено. Вказане підтверджується самим змістом оспорюваного договору дарування. Отже, волевиявлення позивача, на момент укладення договору дарування, було вільним та відповідало її внутрішній волі. ОСОБА_1 , саме ОСОБА_2 , вважала тією особою, до якої мало безоплатно і без будь-яких умов перейти право власності на належну їй спірну земельну ділянку шляхом дарування. З приводу того, що позивач посилається як на підставу для задоволення її позовних вимог, на мізерний розмір своєї пенсії 4228,07 грн. і про те, що вона на даний час фактично перебуває на утриманні свого молодшого сина ОСОБА_6 , вказані відомості є суперечливими і спростовуються самим позивачем, яка повідомляє чуд про понесені нею витрати на оплату правничих послуг адвоката в розмірі 14000 грн., який значно перевищує її місячний дохід. При цьому, вона подарувала останню належну їй земельну ділянку іншій особі, зазначаючи про добровільність її волевиявлення і розуміння наслідків, добровільно відмовившись від додаткового доходу у вигляді орендної плати, і не скористалася своїм правом отримати безкоштовну правову допомогу за рахунок держави. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Позивач надала відповідь на відзив, в якому зазначила, що на момент укладення договору дарування вона не знала про те, що даним договором не може бути покладено на обдарованого обов`язку по утриманню та догляду за дарувальником. Подарувати земельну ділянку відповідачу вона вирішила сама, але на момент укладення оспорюваного договору не розуміла природу даного правочину. Стверджує, що договір вона не читала, просто поставила підпис в тому місці, на яке вказав нотаріус, нотаріусом текст договору вголос зачитаний не був. Щодо понесених витрат на оплату правничої допомоги адвоката у розмірі 14000 грн. вказує, що дані витрати були понесені сім`єю її молодшого сина, а саме невісткою, оскільки на даний час вона перебуває на їхньому утриманні. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, з мотивів наведених в позовній заяві.

В судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача, адвокат Сідько С.І. та адвокат Хворост Д.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували.

Представник третьої особи ФГ "ГРИГА" в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Третя особа державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринська О.В. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутності, при винесенні рішення покладається на розсуд суду.

Позивач в судовому засіданні повідомила, що в той день коли вона з відповідачем укладала договір дарування, то по неї приїхала її онука (відповідач) зі своєю матір`ю ОСОБА_5 і вони поїхали до нотаріуса. Нотаріус у бабусі запитала: «Чи будете дарувати землю?», бабуся відповіла: «Так». Нотаріус запитала у позивача, скільки в неї дітей, вона відповіла «Двоє». Також позивач в судовому засіданні пояснила, що укласти договір дарування з відповідачем її умовляла мати відповідача (невістка позивача) ОСОБА_5 , відповідач цієї розмови щодо дарування земельної ділянки не чула. Проти дарування онуці земельної ділянки вона не заперечувала, бо і так знала що онука її догляне. Про те, яка допомога з боку відповідача повинна бути вони не домовлялися. Також позивач повідомила, що вона укладала два договори дарування. Перший, з її онукою ОСОБА_2 (відповідачем), а другий з її молодшим сином ОСОБА_6 , оскільки у неї у власності було дві земельні ділянки. При укладенні даних договорів були значні відмінності, у першому вона підписала договір дарування на білому аркуші паперу, поставила підпис де їй показала нотаріус, а при укладенні другого договору, вона читала самостійно (5-6 аркушів) і підписувала синій документ. При укладенні другого договору дарування позивач дізналася, що земельна ділянка перебуває в оренді у ФГ «ГРИГА» і орендна плата складає 6500 грн., тоді позивач розсердилася на сім`ю старшого сина і вирішила звернулася до суду з даним позовом аби забрати у них спірну земельну ділянку.

Свідок ОСОБА_5 суду пояснила, що позивач є її свекрухою, відносини у них добрі. У 2000 році коли помер свекор, то її свекруха (позивач по справі) звернулася до свого старшого сина, щоб він відмовився від прийняття спадщини після смерті батька на користь свого молодшого брата ОСОБА_7 , пояснивши це тим, що ОСОБА_8 , її молодший син заставляє, все майно переписати на нього, оскільки все майно повинно бути меншому синові. Пройшло 10 років, позивачка, говорить своєму старшому синові, « ОСОБА_9 , я переписала заповіт, на ОСОБА_10 два паї і хату, ОСОБА_8 так сказав, щоб було все ОСОБА_11 ». З боку позивачки розмов щодо її утримання не було, так як вона по господарству робила все сама, маючи огород 10 соток обробляла його сама, посадила 3-4 кг цибулі, посадила картоплю, коли потрібно було вибирати картоплю найняла для цього людину. Позивач вважала відповідача ОСОБА_2 своєю любимою онукою, яка до неї часто приїжджала, привозила ліки, прибирала в будинку, прала речі, готувала їжу. Коли свідок із своїм чоловіком в черговий раз приїхала в гості до свекрухи, то вона повідомила, що телефонувала до бувшого секретаря сільської ради ОСОБА_12 і з`ясовувала наслідки договору дарування, на що ОСОБА_13 їй відповіла, «Як подарите, не будете получати гроші». Позивач сказала свідку, що нічого, бо ви мені і так допомагаєте. Коли їхали в смт. Чутове для укладення договору дарування, то позивача супроводжувала свідок ОСОБА_5 так як на дворі було слизько, а бабуся погано ходила, як зайшли до нотаріуса, вона у бабусі спитала «Хто ця людина?», бабуся відповіла: «Це моя онучка», нотаріус їй сказала: «Як подарите, у Вас не буде паю», бабуся відповіла: «Нічого страшного, у мене ще є один пай». Після укладення договору дарування, нотаріус сказала відповідачу: «Подякуйте бабусі за подарунок», відповідач подякувала і вони пішли від нотаріуса. У бабусі при собі була сумка, бабуся була без палички і ходунків, і свій паспорт в нотаріуса забирала особисто. Після укладення договору дарування ставлення сім`ї свідка ОСОБА_5 та відповідача до бабусі не змінилося. Вони як і раніше приїжджали до неї в гості, вітали зі святом 8 Березня, подарували квітку в горщику. Коли бабусі було потрібно щоб вони приїхали, вони їй не відмовляли, а постійно приїжджали.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що позивач є її подругою, сусідкою і товаришують вони вже близько 20 років. 16.11.2023 року позивач повідомила свідку, що 17.11.2023 року їде до сина в м. Полтава, а її просила наглядати за господарством. Позивача не було вдома близько 1,5 місяця, на дзвінки не відповідала, їй телефонувала соціальний працівник вона теж не відповідала, говорила, що телефон був в ремонті. Свідок добре знає всю сім`ю позивача, на свята вони часто збиралися у бабусі (позивача) і запрошували до столу ОСОБА_14 . Після 07.02.2023 року відносини між сім`єю відповідача з позивачем не змінилися і ставлення до бабусі не змінилося. На день народження позивача 27.08.2023 року до неї приїхала відповідач і привезла торт.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, та показання свідків, з`ясувавши обставини та дослідивши матеріали справи, дійшов таких висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 5,1601 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0209, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Зеленківська сільська рада.

07 лютого 2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування земельної ділянки площею 5,1601 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0209, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Зеленківська сільська рада, посвідчений державним нотаріусом Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринською О.В. (а.с.11).

ОСОБА_1 була власником земельної ділянки площею 5,1601 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0209, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Зеленківська сільська рада.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав, у власності ОСОБА_1 перебувала земельна ділянка площею 5,1299 га кадастровий номер 5325481600:00:004:0208, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована за адресою: Полтавська область, Полтавський район, Зеленківська сільська рада, яка 19 липня 2023 року була передана в оренду ФГ "ГРИГА" (а.с.25).

Згідно довідки Центру первинної медико-санітарної допомоги №2 Полтавської міської ради від 17.11.2023 року встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на "Д" обліку та потребує постійного стороннього нагляду, за станом здоров`я потребує постійного підтримуючого медикаментозного лікування (а.с.22).

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, та бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За нормами ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов`язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Як на підставу визнання оспорюваного договору дарування недійсним позивач посилається на те, що подарувати земельну ділянку відповідачу вона вирішила сама, але на момент укладення оспорюваного договору не розуміла природу даного правочину, оскільки вона мала на меті укласти договір довічного утримання.

Згідно ч.1 ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей майна, які значно знижують його цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

До обставин, які мають істотне значення, частиною першою статті 229 ЦК України віднесено природу правочину, права та обов`язки сторін, такі властивості і якості речей, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

За роз`ясненнями,наданими вп.19постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни «Просудову практикурозгляду справпро визнанняправочинів недійсними"№ 9від 6листопада 2009року,Обставини,щодо якихпомилилася сторонаправочину (стаття229ЦК (435-15)),мають існуватисаме намомент вчиненняправочину.Особа напідтвердження своїхвимог провизнання правочинунедійсним повиннадовести,що такапомилка дійсномала місце,а такожщо вонамає істотнезначення. Неє помилкоющодо якостіречі неможливістьїї використанняабо виникненнятруднощів уїї використанні,що сталосяпісля виконанняхоча боднією зісторін зобов`язань,які виниклиз правочину,і непов`язанез поведінкоюіншої сторониправочину.Не маєправового значенняпомилка щодорозрахунку одержаннякористі відвчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження наявності помилки щодо природи укладеного договору дарування в момент його укладення у нотаріуса.

Як вбачається з пояснень самого позивача і свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_14 позивач усвідомлено знала про укладання саме договору дарування, в результаті якого земля перейде у власність її онуки(відповідача) і бажала настання таких наслідків. Про це свідчить її відповідь нотаріусу про наявність у неї іншої земельної ділянки, з якої вона буде отримувати орендну плату та ствердна відповідь «Так» на запитання нотаріуса «Чи будете дарувати землю ?».

Фактично поданий позов виник в результаті сімейного конфлікту з приводу поділу майна(кому з синів буде залишатись майно) та образи позивача на родичів з приводу передання її другої земельної ділянки в оренду без її згоди.

Суд наголошує, що позивач, не зважаючи на свій поважний вік перебуває у гарній фізичній формі. Зі слів невістки вона сама обробляє домашню земельну ділянку. Також варто підкреслити, що під час отримання пояснень від позивача в судовому засіданні вони надавалися у чіткій послідовній та логічній формі, що свідчить про повноцінну розумову діяльність позивача і відсутність у неї вікових змін у світосприйнятті.

Суд звертає увагу, що спірний договір дарування земельної ділянки укладений у письмовій формі та посвідчений державним нотаріусом.

В оспорюваному договорі дарування сторони, зокрема і позивач, своїми підписами підтвердили, що договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладений у відповідності зі справжньою їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних для них умовах і не є результатом впливу тяжких обставин, договір укладено ними без застосування обману чи приховування фактів, які мають істотне значення, сторони однаково розуміють значення, умови договору, його природу і правові наслідки, бажають настання саме тих правових наслідків, що створюються договором.

Доказів порушення державним нотаріусом Махринською О.В. вимог ст.44 Закону України «Про нотаріат» щодо встановлення дійсності намірів сторін укласти саме договір дарування земельної ділянки, а не договір довічного утримання, роз`яснення вимог законодавства щодо змісту і правових наслідків договору судом не отримано.

Таким чином, якщо договір дарування посвідчено та зареєстровано у встановленому законом порядку, при цьому у момент складання договору дарувальник підтвердив, що правочин здійснено за доброю волею, то навіть незважаючи на поважний вік дарувальника, відповідний договір є дійсним.

Докази на підтвердження того, що на момент укладення спірного договору дарування стан здоров`я позивача погіршився до тієї міри, що вона не розуміла зміст правочину та його наслідки - відсутні.

Погіршення сімейних стосунків сторін після укладення правочину не можуть бути підставою для визнання спірного договору недійсним, оскільки передбачені законом підстави недійсності правочину мають існувати на момент його вчинення.

Таким чином, суд вважає безпідставними посилання позивача на те, що спірний договір дарування укладений внаслідок її помилки щодо природи правочину та прав і обов`язків сторін. Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі наведеного та керуючись ст.10, 12, 89, 258-259, 263-265, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи без самостійних позовних вимог: Фермерське господарство «Грига», державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринська Оксана Володимирівна, про визнання договору дарування земельної ділянки недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт невідомий.

Третя особа: Фермерське господарство «ГРИГА», адреса місцезнаходження: Полтавська область, Полтавський район, с. Василівка, вул. Шкільна, буд. 27, код ЄДРПОУ 34327335.

Третя особа: державний нотаріус Полтавської районної державної нотаріальної контори Махринська Оксана Володимирівна, адреса місцезнаходження: м. Полтава, провулок Стешенка, буд. 6.

Повний текст рішення суду виготовлено 28 березня 2024 року.

Суддя Д.Є. Хоменко