Постанова

від 13.03.2024 по справі 903/6/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2024 року

м. Київ

cправа № 903/6/21 (903/307/23)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Васьковського О.В., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.,

за участю представників сторін:

АТ «Укрексімбанк» - Мірчука В.В.,

ОСОБА_1 - Андріяш Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України»

на рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023

та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023

у справі №903/6/21 (903/307/23)

за позовом Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Замок"

4. ОСОБА_3

5. ОСОБА_4

про визначення розміру часток в статутному капіталі товариства

у межах справи № 903/6/21

за заявою Фізичної особи ОСОБА_1

про неплатоспроможність.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021 відкрито провадження у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; керуючим реструктуризацією боргів ОСОБА_1 призначено арбітражного керуючого Самчука А. М.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 02.03.2021 заяву Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", Банк) про грошові вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 задоволено повністю; визнано вимоги АТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 у розмірі 166763876,96 грн, в тому числі: 26 911 488,69 грн - заборгованість за кредитами, 26 571 249,35 грн - заборгованість за процентами, 113 271 337,92 грн - пені, 5261,00 грн судових витрат по справам згідно з кредитними договорами, 4 540,00 грн - судового збору за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

У справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 . АТ «Укрексімбанк» є єдиним кредитором боржника є вимоги якого визнано ухвалою суду від 02.03.2021.

АТ «Укрексімбанк» в межах справи № 903/6/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 звернулось з позовною заявою до відповідачів: ОСОБА_1 (відповідач 1), ОСОБА_2 (відповідач 2), Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Замок» (відповідач 3), ОСОБА_3 (відповідач 3), ОСОБА_4 (відповідач 5), в якій (з урахуванням заяви про зміну предмету позову) просив суд:

1. Визначити наступні розміри часток в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Старий Замок»):

ОСОБА_4 - 4 281 540,98 грн, що становить 50% статутного капіталу;

ОСОБА_3 - 2 140 770,49 грн, що становить 25% статутного капіталу;

ОСОБА_2 -1 959 229,51 грн, що становить 22,88% статутного капіталу;

ОСОБА_1 -181 540,98 грн, що становить 2,12% статутного капіталу.

2. Зобов`язати ТОВ «Старий Замок» зареєструвати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань розміри часток в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок»:

ОСОБА_4 - 4 281 540,98 грн, що становить 50% статутного капіталу;

ОСОБА_3 - 2 140 770,49 грн, що становить 25% статутного капіталу;

ОСОБА_2 -1 959 229,51 грн, що становить 22,88% статутного капіталу;

ОСОБА_1 -181 540,98 грн, що становить 2,12% статутного капіталу.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 05.08.2010 відчужила дочці ОСОБА_5 свою частку в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок» з метою уникнути звернення стягнення на відповідні корпоративні права в рахунок погашення кредитної заборгованості перед АТ «Укрексімбанк» - тобто, вчинила фраудаторний правочин.

На думку позивача, ОСОБА_1 не дотрималася вимог норм чинного на той час законодавства щодо оформлення переходу права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок» і її дочка ОСОБА_5 без достатньої правової підстави набула право власності на цю частку.

AT «Укрексімбанк» вважає, що відступлення відповідачем 1 своєї частки відбулося з порушенням норм закону та здійснено з метою унеможливлення звернення стягнення на частку в статутному капіталі товариства, у зв`язку з існуванням на момент їх відступлення укладання невиконаного грошового зобов`язання, що порушило права та інтереси AT «Укрексімбанк».

У зв`язку із цим є підстави для повернення ОСОБА_1 частки в статутному капіталі та ухвалення судом рішення про визначення розміру часток в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок».

Від відповідача 1 - ОСОБА_1 надійшов відзив, в якому позовні вимоги Банку заперечуються у повному обсязі. Одночасно із відзивом подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог АТ «Укрексімбанк» про визначення розміру часток у ТзОВ «Старий Замок» та зобов`язання вчинити дії.

ТОВ «Старий Замок» подало відзив, в якому позовні вимоги не визнає повністю, у задоволенні позову просить відмовити. Одночасно із відзивом до суду подано заяву про застосування строків позовної давності до заявлених позовних вимог АТ «Укрексімбанк» про визначення розміру часток у ТзОВ «Старий Замок» та зобов`язання вчинити дії.

Обставини справи встановлені судами

Між AT "Укрексімбанк" та ОСОБА_6 укладено:

- кредитний договір №86707С12 від 14.06.2007 зі змінами та доповненнями згідно якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 548 000,00 швейцарських франків з кінцевою датою погашення 12 червня 2014 року. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту;

- кредитний договір №86707С51 від 27.12.2007 зі змінами та доповненнями згідно якого Банк надав позичальнику кредит у вигляді невідновлюваної кредитної лінії з лімітом заборгованості 330 000,00 Євро з кінцевою датою погашення 26 грудня 2014 року. Позичальник зобов`язався щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у валюті кредиту в розмірі річної процентної ставки.

AT "Укрексімбанк" виконав взяті за кредитними договорами зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти.

Розпочинаючи з 2009 року ОСОБА_1 перестала належним чином виконувати свої зобов`язання за кредитними договорами, у зв`язку із чим сторонами неодноразово вносилися зміни до кредитних договорів в частині графіку погашення кредиту.

В червні - липні 2010 року ОСОБА_1 знову перестала повертати кредитні кошти та сплачувати проценти у встановлені строки та згідно графіка.

Банк вважає, що оскільки ОСОБА_1 не мала наміру виконувати взяті на себе зобов`язання, тому 05.08.2010 відчужила своїй дочці частку в статутному капіталі ТОВ "Старий Замок", код ЄДРПОУ 21737495 в розмірі 50 % статутного капіталу. Крім цього, 13.08.2010 ОСОБА_1 подарувала своєму синові ОСОБА_3 земельну ділянку та житловий будинок по АДРЕСА_1 .

За позовами Банку до відповідача ОСОБА_1 Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалені судові рішення:

1) від 09.12.2011 у справі №2-8170/11 за позовом AT "Укрексімбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №8670702 від 14.06.2007, №86707С51 від 27.12.2007 яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_7 на користь AT "Укрексімбанк" за Кредитним договором №8670702 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 5 136 963,07 грн та за Кредитним договором №86707С51 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 4338007,44 грн, а всього 9477 970,51 грн та 1700,00 грн - судового збору, 120,00 грн - витрат на інформаційно-технічне забезпечення, видано виконавчий лист;

2) від 19.08.2013 у справі №161/9015/13-ц за позовом AT "Укрексімбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №86707С12 від 14.06.2007, №86707051 від 27.12.2007 яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_7 на користь AT "Укрексімбанк" за Кредитним договором №86707012 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 197259,90 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 1627461,84 грн та за Кредитним договором №86707051 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 145218,98 євро, що в гривневому еквіваленті становить 1495955,61 грн, а всього 3123314,45 грн та 3441 грн - судового збору, видано виконавчий лист;

3) від 07.11.2013 у справі №161/17876/13-ц за позовом AT "Укрексімбанк" до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за Кредитними договорами №86707012 від 14.06.2007, №86707051 від 27.12.2007, яким позовні вимоги задоволені в повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_7 на користь AT "Укрексімбанк" за Кредитним договором №86707012 від 14.06.2007 заборгованість в розмірі 27 722,95 швейцарських франків, що в гривневому еквіваленті становить 305000,45 грн. таза Кредитним договором №86707051 від 27.12.2007 заборгованість в розмірі 19992,84 євро, що в гривневому еквіваленті становить 251908,62 грн., видано виконавчий лист.

Зазначені судові рішення виконані не були через відсутність у відповідачки ОСОБА_1 майна.

Ухвалою Господарського суду Волинської області від 21.01.2021 відкрито провадження у справі № 903/6/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

02.03.2021 Господарським судом Волинської області визнано кредиторські вимоги AT "Укрексімбанк".

Щодо учасників ТОВ "Старий Замок" та розмір їх часток у статутному капіталі.

Згідно із нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Четверговою А.Д. (зареєстрована в реєстрі за №1671) заявою ОСОБА_6 від 05.08.2010 боржниця (відповідач-1 у даній справі) заявила про свій вихід зі складу засновників (учасників) Товариства з обмеженою відповідальністю "Старий Замок" з подальшим відступленням та оформленням у повному обсязі належної їй частки громадянці ОСОБА_8 з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до правонаступника відповідних прав на умовах, які були попередньо узгоджені.

Згідно з протоколом № 8 загальних зборів учасників ТОВ "Старий Замок" від 05.08.2010 (присутні учасники ОСОБА_7 - володіє 50% частки статутного капіталу та ОСОБА_4 - володіє 50% частки статутного капіталу та ОСОБА_8 ) задоволено заяву ОСОБА_6 про її вихід зі складу учасників товариства та відступлення нею своєї частки ОСОБА_8 (за попередньою згодою іншого учасника ОСОБА_4 ). Іншим питанням було вирішено включити ОСОБА_8 до складу учасників товариства та затвердити нову редакцію Статуту товариства.

Відповідно до Статуту ТОВ "Старий Замок", затвердженого протоколом загальних зборів товариства від 29.11.2019 № 3 учасниками товариства є ОСОБА_4 (відповідач 5), ОСОБА_2 (відповідач 2) та ОСОБА_3 (відповідач 4) (п. 1.1 статуту).

Статутний капітал Товариства становить 8 563 081 грн 96 коп.:

- частка ОСОБА_4 становить 50%, що еквівалентно 4 281 540 грн 98 коп.;

- частка ОСОБА_2 становить 25%, що еквівалентно 2 140 770 грн 49 коп.;

- частка ОСОБА_3 становить 25%, що еквівалентно 2 140 770 грн 49 коп. (п. 3.2 статуту).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 21737495) станом на 05.08.2010 засновниками (учасниками) юридичної особи були ОСОБА_4 (181540 грн 98 коп.) та ОСОБА_7 ( ОСОБА_1 ) (181 540 грн 98 коп.).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 21737495) станом на 20.03.2023 засновниками (учасниками) юридичної особи є ОСОБА_4 (4281 540 грн 98 коп.), ОСОБА_2 ( 2 140 770 грн 49 коп.) та ОСОБА_3 (2140 770 грн 49 коп.).

З витягу також вбачається, що 06.08.2010 відбулася державна реєстрація зміни складу або інформації про засновників (учасників) юридичної особи.

До матеріалів справи також долучено Установчий договір ТОВ "Старий Замок" в редакції станом на 05.08.2010, а також зміни та доповнення до Установчого договору, зареєстровані 02.01.2023 про те, що розмір статутного капіталу товариства становить 363081 грн 96 коп. Частка учасників в статутному фонді товариства: ОСОБА_7 - 181540 грн 98 коп. (50%) та ОСОБА_4 - 181540 грн 98 коп. (50 %).

Щодо обставин безоплатного відчуження ОСОБА_6 частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Замок" для ОСОБА_5 та визнання таких дій фраудаторним правочином.

Бан зазначив, що 19.03.2021 від арбітражного керуючого Самчука А.М. отримано інформацію про те, що 05.08.2010 ОСОБА_6 безоплатно відчужила ОСОБА_5 частку в статутному капіталі ТОВ "Старий Замок" (код ЄДРПОУ 21737495) в розмірі 50%, а 13.08.2010 ОСОБА_1 відчужила земельні ділянки та житловий будинок на користь свого сина ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із позовною заявою Банк вказує, що прагне змінити розподіл часток у статутному капіталі ТОВ "Старий Замок", стверджуючи серед іншого, що відступлення своєї частки боржницею - ОСОБА_1 на підставі заяви 05.08.2010 відбулося з метою уникнути звернення стягнення та таку частку на користь АТ "Укрексімбанку", з яким у боржниці виникли кредитні правовідносини на підставі договорів, що укладені у 2007 році.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Волинської області від 25.07.2023, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023, у задоволені позову АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Старий Замок", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення розміру часток в статутному капіталі товариства відмовлено повністю.

У межах розгляду позовних вимог кредитора АТ "Укрексімбанк" судові рішення мотивовані тим, що відступлення ОСОБА_1 безоплатно своїй дочці частки у статутному капіталі Товариства та наступне припинення сплати кредитних зобов`язань Банку є фраудаторним правочином, а вимоги Банку про перерозподіл часток ТОВ "Старий Замок" таким чином, щоб частка ОСОБА_5 (дочки боржниці) зменшилася на 181540 грн 98 коп. або 2,12 % статутного капіталу товариства (оскільки фраудаторним правочином ОСОБА_1 відступила у 2010 році статутний капітал саме в розмірі 181540 грн 98 коп., що на час відступлення становило 50%) є підставними.

Водночас, дослідивши заяви відповідача-1 ОСОБА_1 та відповідача 3 - ТОВ «Старий Замок» про застосування строків позовної давності щодо позовних вимог Банку у межах даної позовної заяви, суди визнали заяви відповідачів обґрунтованими, встановивши, що позивачем протилежного не спростовано, належних та допустимих доказів в обґрунтування клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення з позовом суду не подано. Пропуск строку позовної давності є підставою для відмови в позові.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

АТ "Укрексімбанк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №903/6/21 (903/307/23) скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

AT «Укрексімбанк» не погоджується із висновком судів про пропуск строку позовної давності, вважає судові рішення суду в цій частині необґрунтованим, винесеним з порушенням норм процесуального права, неправильним застосування норм матеріального права, без врахування висновків Верховного суду.

В якості підстави касаційного оскарження зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, вказує, що судами не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм статей З, 13, 16, 261 ЦК України, викладені у постановах:

- від 18.05.2022 у справі №643/15604/17, від 19.04.2023 у справі № 912/2007/18 - застосування інституту позовної давності пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного договору;

- від 11.11.2021 у справі № 910/8482/18 (910/4866/21), від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21) - застосування норм про позовну давність підпорядковується загальним засадам матеріального цивільного права, які мають фундаментальний характер і є нормами прямої дії (постанова Верховного Суду від 25.01.2021 у справі № 758/10761/13-ц), включаючи й загальні положення щодо справедливості, добросовісності та розумності як загального стандарту поведінки учасників цивільних правовідносин.

Скаржник вважає, що при визначенні моменту початку перебігу строку позовної давності у даній справі необхідно визначити момент, коли позивач дізнався або мав об`єктивну можливість дізнатися про те, що ОСОБА_1 вчинила саме фраудаторні правочини, а не про сам факт відсутності майна.

Про наявність факту безпідставного набуття ОСОБА_2 частки в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок» та намагання ОСОБА_1 вчинити фраудаторні правочини AT «Укрексімбанк» стало відомо 31.03.2021 із відповіді арбітражного керуючого Самчука А.М. на запит AT «Укрексімбанк» та долучених до нього копій листа ОСОБА_1 від 30.03.2021, протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Старий Замок» та заяви про вихід із складу учасників товариства.

AT «Укрексімбанк» стверджує, що ним надано належні докази, на підставі яких можна чітко встановити момент (31.03.2021), коли позивач дізнався про порушення своїх прав та почався відлік строку позовної давності.

За доводами Банку, в оскаржуваних судових рішеннях суди переклали весь тягар доказування на AT «Укрексімбанк», хоча і відповідачі зобов`язані в обґрунтування поданих заяв про застосування строків позовної давності довести належними доказами, що позивач дізнався або міг дізнатися про порушення своїх прав раніше 31.03.2021.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

ТОВ "Старий Замок" надало відзив на касаційну скаргу АТ "Укрексімбанк", в якому зазначає про правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права та наведено прохання залишити касаційну скаргу без задоволення, оскаржені судові рішення - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Предметом касаційного перегляду у цій справі є постанова апеляційного суду, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, яким відмовлено в позові АТ «Укрексімбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ТОВ "Старий Замок", ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визначення розміру часток в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок».

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог АТ «Укрексімбанк», однак відмовили у задоволенні позову у зв`язку із спливом строків позовної давності.

В касаційній скарзі AT «Укрексімбанк» не погоджується із висновками судів про пропуск позивачем строку позовної давності, вважає судові рішення суду в цій частині необґрунтованими, винесеним з порушенням норм процесуального права.

Відтак, діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваних судових рішень в межах доводів касаційної скарги про застосування строків позовної давності стосовно позовних вимог про визначення розміру часток в статутному капіталі товариства.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

У контексті застосування місцевим господарським судом наслідків спливу позовної давності за заявами ОСОБА_1 та ТОВ «Старий Замок» (за вимогами про визначення розміру часток в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок») колегія суддів зазначає таке.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частин 3, 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав.

Це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

У приписі частини першої статті 261 ЦК України є презумпція обізнаності особи про стан її суб`єктивних прав. Відтак, обов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (п. 7.5.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц).

При тлумаченні вимог щодо початку перебігу позовної давності, слід керуватися тим, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про відповідні обставини, тобто про порушення права, довідалася, могла довідатися або зобов`язана була довідатися особа, яка є носієм цього права, а не інша особа, у тому числі й та, якій за законом надано повноваження по захисту цього права (постанова Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09). Однак, позивач у даній справі, намагається перекласти свій обов`язок на відповідачів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16 сформульовано висновок, який полягає в тому, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз статті 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтями 32-38 ГПК України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваних судових рішень у справі), про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше.

У справі, що розглядається, Банк з даним позовом звернувся у березні 2023 року.

Представник Банку стверджує, що про укладення 05.08.2010 фраудаторного правочину щодо відступлення частки в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок» АТ "Укрексімбанк" - йому стало відомо 31.03.2021 із листа боржниці, який був долучений до відповіді арбітражного керуючого (виконував повноваження керуючого реструктуризацією боргів) ОСОБА_9 на запит Банку.

Однак такі доводи позивача щодо обрахунку строків позовної давності саме з 31.03.2021 (день, коли Банк дізнався про вчинення 05.08.2010 боржницею фраудаторного правочину) судами визнано необґрунтованими, оскільки, як зазначено вище, позивач повинен був довести, що він не знав і не міг дізнатися про укладення фраудаторного правочину боржницею з об`єктивних, незалежних від нього причин. Та на підтвердження таких доводів подати належні та допустимі докази (статті 76, 77 ГПК України).

У свою чергу, як встановили суди, матеріалами справи підтверджено, що позивачу було відомо про майновий стан боржника - ОСОБА_1 по факту проведеного анкетування Банком.

Так, при отриманні кредитних коштів 06.12.2007 ОСОБА_1 було заповнено анкету індивідуального позичальника, в пункті 30 "Власність у підприємствах" зазначено ТОВ "Старий Замок" 50% 181 500 грн (код ЄДРПОУ 21737495).

Отже, з 06.12.2007 Банку було відомо про наявність у власності майна, котре в подальшому було відступлено. Протягом усього періоду часу, Банк мав можливість переконатись у тому, чи перебуває у власності частка у статутному капіталі.

АТ "Укрексімбанк" жодним чином не заперечує факт проведеного анкетування ОСОБА_1 , та відповідно, що йому було відомо про наявність у власності усього нерухомого та рухомого майна ОСОБА_1 , в тому числі і частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Замок".

Позивач зазначав, що вже у грудні 2010 Банк вручив позичальниці вимогу про дострокове повернення кредитних коштів і оскільки така не була виконана, то у 2011 та 2013 роках Банк звернувся до суду з позовами про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами. При поданні позовів у 2011 - 2013 роках Банк був вправі скеровувати відповідні запити до державного реєстратора, самостійно отримувати інформацію з відкритих джерел, звертатися до боржника, проте, цього не робив.

З матеріалів справи вбачається, що має місце два судових рішення Луцького міськрайонного суду від 09.12.2011 у справі № 2-8170/11 та від 19.08.2013 у справі № 161/9015/13-ц про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договорами.

Відтак, вже із грудня 2011 року судовим рішенням, яке набрало законної сили підтверджено статус Банку як кредитора ОСОБА_1

29.12.2015 АТ «Укрексімбанк» звернулося до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ у Волинській області з заявами про примусове виконання рішення №№ 086-19/3625, 086-19/3627, згідно яких у відповідності до статей 17, 19 Закону України «Про виконавче провадження» направлено на виконання виконавчі листи № 1599 від 28.03.2012 про примусове виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі №2-8170/11 та № 313 від 05.02.2014 про примусове виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі у справі №161/9015/13-ц.

Колегія суддів вважає, що оскільки судовий спір у вказаних справах полягав у стягненні коштів в примусовому порядку, позивач міг перевірити майновий стан відповідача, як на стадії судового розгляду, так і на стадії виконавчого провадження, шляхом отримання відповідей на запити до державного виконавця про надання інформації, в тому числі про наявність/відсутність частки у статутному капіталі ТОВ "Старий Замок", чи будь-якої іншої юридичної особи, а також шляхом ініціювання відповідної заяви про забезпечення доказів чи витребування письмових доказів за ухвалою суду з метою отримання доказів, чи відомостей, котрі особа не здатна отримати самостійно в силу вимог законодавства (обмежена чи конфіденційна інформація).

Згідно з частиною 2, пунктами 3, 5 частини 3 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент звернення до державної виконавчої служби), державний виконавець надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент звернення до державної виконавчої служби), сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Однак, Банк належним чином не скористувався своїм правом стягувача у виконавчих провадженнях з примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі № 2-8170/11 та рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області у справі у справі №161/9015/13-ц щодо ознайомлення з матеріалами цих виконавчих проваджень в результаті реалізації якого «міг довідатися» про відсутність у ОСОБА_1 частки в статутному капіталі ТОВ «Старий Замок».

Також, як вірно зазначили суди, позивач мав змогу отримати інформацію про перебування чи не перебування у власності боржника частки у статутному капіталі ТОВ «Старий Замок» як від самої ОСОБА_1 та від Товариства шляхом адресування відповідного запиту, чи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб-фізичних осіб підприємців чи громадських формувань, адже до введення воєнного стану в Україні відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, були відкритими і загальнодоступними, за винятком реєстраційних номерів облікових карток платників податків, відомостей про відкриття та закриття рахунків, накладення та зняття арештів на рахунки та майно.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Наведене правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Водночас, позивач не спростовував тієї обставини, що "міг довідатися" про відсутність у власності боржниці частки у статутному капіталі, про яку остання повідомляла при укладенні кредитних договорів, як з відкритих джерел, чи з матеріалів виконавчого провадження, чи шляхом надіслання запитів.

Доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо, оскільки позивач повинен також довести той факт, що він не міг довідатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. У свою чергу, відповідач повинен довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (аналогічний висновок викладено у п. 9.2 постанови ВПВС від 11.09.19 у справі № 487/10132/14-ц).

Ураховуючи, що матеріали справи містять заяви відповідача-1 та відповідача-3 про застосування до оспорюваних правовідносин позовної давності, такі заяви заявниками обґрунтовані, а позивачем протилежного не спростовано, Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів, що позов не підлягає до задоволення з підстав спливу позовної давності.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування попередніми судами висновків Верховного Суду у наведених в касаційній скарзі справах, оскільки обставини справ, встановлені у постановах Верховного Суду, не є релевантними до правовідносин, що склались у цій справі за позовом АТ "Укрексімбанк".

У постановах від 22.11.2022 у справі № 29/5005/6325/2011(904/7806/21), від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21), суди дійшли висновку про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строків позовної давності, оскільки ліквідаторам у обох справах не було відомо про склад майна боржників - банкрутів.

Визнання поважними причини пропуску строку позовної давності у даних постановах Верховного Суду базуються на конкретних обставинах справи, суд вирішив визнати поважними причини пропуску такого строку з конкретних підстав викладених у постановах. Тобто обставини виписані у даних постановах не носить характер загальної правової позиції щодо визнання поважними причини пропуску строку позовної давності на звернення до суду з позовом за захистом прав та інтересів позивача.

У справі, що переглядається, позивач не скористався правом на звернення з заявою (клопотанням) про визнання поважними причин пропуску позовної давності на звернення до суду з позовом, стверджуючи, що ним не пропущено строк позовної давності.

У постанові від 18.05.2022 у справі №643/15604/17 висновки судів стосувались вимог про визнання недійсним та застосування наслідків визнання договору недійсним шляхом повернення сторін в первісний стан. Встановлені судами обставини справи, а саме, що "позивачі звернулися до суду з зазначеним позовом 04.12.2017, дізнавшись про порушення своїх прав 05.01.2017, отримавши вирок суду від 14.12.2016 та виконавчі листи щодо його виконання, що не спростовано відповідачами, слугували підставою відмови для застосування позовної давності за заявою ТОВ «ИРИС» відповідно до статті 261 ЦК України. В даному випадку строки позовної давності слід рахувати з моменту визнання винним попереднього власника майна».

У постанові від 19.04.2023 у справі №912/2007/18 при застосуванні норм позовної давності, суди, на виконання вказівки Верховного Суду щодо визначення моменту початку перебігу позовної давності, з урахуванням встановлених обставин дійшли висновку, що застосування інституту позовної давності у даному випадку пов`язується саме із моментом отримання позивачем, який не є стороною договору, інформації про порушення його права, а не з фактом укладення між відповідачами оспорюваного договору, що свідчить про звернення АТ "Державний ощадний банк України» в межах строку позовної давності. З тексту постанови вбачається, що мало місце вивчення змісту правочину та встановлення наявності повноважень керівника на вчинення відповідного правочину.

Відповідно наведена скаржником судова практика не є релевантною до правовідносин у справі, що розглядається, оскільки в цій справі дослідженню підлягає питання чи міг позивач довідатись про відсутність у власності боржниці частки у статутному капіталі Товариства шляхом надіслання запитів, достеменно знаючи що її наявність у боржниці при укладенні кредитних договорів, чи з відкритих джерел, зокрема з ЄДР, чи з матеріалів виконавчого провадження.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та в зазначених справах, на постанови в яких посилається скаржник на обґрунтування підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень, що виключає підстави для застосування вказаних правових позицій під час вирішення цього господарського спору.

Враховуючи викладене, обрана скаржником - АТ "Укрексімбанк" підстава касаційного оскарження, передбачена приписами пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження, оскільки підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності та водночас відхиляє доводи скаржника щодо неврахування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень наведених в касаційній скарзі висновків Верховного Суду щодо застосування норм статей З, 13, 16, 261 ЦК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, як і аргументи про неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах при ухваленні оскаржуваних судових рішень, не знайшли свого підтвердження, не спростовують висновків місцевого та апеляційного господарського судів, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення та постанову - без змін.

Судові витрати

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання, відповідно до положень статті 129 ГПК України, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно - імпортний банк України» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Волинської області від 25.07.2023 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 у справі №903/6/21 (903/307/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді О.В. Васьковський

В.І. Картере