Ухвала

від 28.03.2024 по справі 910/10298/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/10298/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Краснова Є. В.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Міністерства юстиції України на постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2024 (колегія суддів: Ходаківська І. П., Демидова А. М., Євсіков О. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2023 (суддя Чинчин О. В.) у справі

за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" до відповідачів: 1) Міністерства юстиції України; 2) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Черток Ірина Володимирівна про визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року Закрите акціонерне товариство "Українська будівельна компанія" звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ПРОСПЕКТ ВАЛЕРІЯ ЛОБАНОВСЬКОГО, 4-В" про визнання протиправним та скасування наказу № 4087/5 "Про задоволення скарги" від 15.11.2021.

27.09.2023 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення, згідно з яким закрив провадження у справі про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 15.11.2021 № 4087/5 в частині пунктів 3 та 5; позов задовольнив частково; визнав протиправним та скасував зазначений наказ в частині пунктів 2 та 4 щодо скасування рішення від 28.04.2021 № 5792371, прийнятого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черток І. В.; в іншій частині позову відмовив.

21.02.2024 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 26.02.2024, про залишення цього рішення без змін.

07.03.2024 Міністерство юстиції України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове - про відмову у позові.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Краснова Є. В. - головуючого, Рогач Л. І., Мачульського Г. М.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Щодо повноважень особи, яка підписала касаційну скаргу

Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Згідно з частинами першою, третьою та четвертою статті 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Як вбачається з касаційної скарги її підписала та подала Дарина Павловська - головний спеціаліст Центрального відділу судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ).

На підтвердження права представляти інтереси Міністерства юстиції України на засадах самопредставництва до касаційної скарги додані: 1) наказ про призначення цієї особи на посаду головного спеціаліста Відділу; 2) Положення про Центральний відділ судової роботи Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Положення-1); 3) Положення про Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Положення-2).

У касаційній скарзі зазначено, що "відповідно до пункту 5.1.21 головні та провідні спеціалісти Відділу мають право, крім іншого: брати участь у справах, діяти в судах України від імені Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Міністерства юстиції України, Кабінету Міністрів України з усіма правами, що надані процесуальним законодавством України стороні, третій особі, в тому числі з правом оскарження судових рішень та сплати судових витрат, окрім права подання позовної заяви, визнання позову, відмови від позову, його відкликання та зміни, відкликання та відмови від апеляційних та касаційних скарг, досягнення примирення та укладення мирової угоди; засвідчувати копії документів, що підтверджують повноваження (накази, положення, інструкції тощо); засвідчувати копії документів, що подаються до суду, до органів, що здійснюють дисциплінарне провадження щодо судді".

Проте, процитована у касаційній скарзі норма відсутня як у Положенні-1, так і Положенні-2.

У Положенні-1 визначені завдання, функції, структура, права, обов`язки Відділу як структурної одиниці Управління судової роботи та міжнародної правової допомоги Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та повноваження начальника цього Відділу.

Разом з тим, у вказаних вище документах зміст трудових (посадових) обов`язків Дарини Павловської як головного спеціаліста Відділу не визначений.

У пункті 6.6 Положення-1 вказано, що посадові обов`язки заступника начальника Відділу, інших працівників Відділу визначаються цим положенням та посадовими інструкціями.

Однак посадової інструкції головного спеціаліста Відділу до касаційної скарги не додано.

В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 303/4297/20 зазначено, що «з 29 грудня 2019 року самопредставництво юридичної особи, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування (в адміністративному судочинстві - також суб`єкта владних повноважень, який не є юридичною особою) у цивільному, господарському й адміністративному судочинствах можуть здійснювати будь-які фізичні особи, уповноважені на це саме відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту). У разі, якщо такого договору (контракту) у письмовій формі немає чи у ньому зафіксований неповний перелік трудових (посадових) обов`язків працівника (наприклад, є посилання на посадову інструкцію), то поряд із підтвердженням наявності трудових відносин, такий працівник подає відповідний документ юридичної особи (зокрема, посадову інструкцію), у якому визначений його обов`язок представляти інтереси цієї особи в суді (діяти за правилами її самопредставництва), а за наявності - також обмеження відповідних повноважень.».

Оскільки закон не містить норм, які уповноважують Дарину Павловську за займаною посадою діяти від імені Міністерства юстиції України на засадах самопредставництва, а підписант не надала підтверджень того, що вона мала право вчиняти такі дії за положенням чи трудовим договором (контрактом), в тому числі підтверджень того, що коло її трудових (посадових) обов`язків як головного спеціаліста Відділу охоплювало можливість діяти від імені скаржника на таких засадах, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно подати відповідні документи (зокрема, але не виключно посадову інструкцію головного спеціаліста Відділу).

Щодо підстав касаційного оскарження

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною другою статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У цьому випадку необхідно чітко вказати:

- норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні;

- навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи;

- обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

При цьому слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, при цьому, необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої цієї ж статті (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.

У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

Тобто процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування яких конкретно норм матеріального та/або порушення норм процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

Необхідно наголосити на тому, що частина друга статті 287 ГПК України надає скаржнику право на оскарження судових рішень у касаційному порядку виключно у випадках, передбачених цією нормою.

У касаційній скарзі зазначено, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права; також наведені окремі цитати правових висновків із постанов Верховного Суду, однак скарга не містить аргументів про неврахування судами попередніх інстанцій саме цих висновків Верховного Суду та не визначено відповідної підстави касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

При цьому суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями за скаржника визначати підстави касаційного оскарження, оскільки вказане призвело б до порушення таких принципів як змагальності та диспозитивності.

Тому скаржнику необхідно визначити підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 287 ГПК України, та обґрунтувати її (їх).

Щодо судового збору

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684 грн.

Оскільки предметом позову у цій справі є одна немайнова вимога, за подання касаційної скарги підлягав сплаті судовий збір у розмірі 5 368 грн.

Проте до касаційної скарги скаржник не додав доказів сплати судового збору в установлених порядку та розмірі.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Міністерства юстиції України підлягає залишенню без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення зазначених вище недоліків шляхом:

1) подання доказів на підтвердження повноважень Дарини Павловської на представництво інтересів Міністерства юстиції України;

2) визначення підстав (підстави) касаційного оскарження, передбачених (передбаченої) частиною другою статті 287 ГПК України, з належним обґрунтуванням із урахуванням наведеного в цій ухвалі;

3) подання доказів сплати судового збору у розмірі 5 368 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Щодо надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги

Статтею 291 ГПК України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Згідно з частинами п`ятою, сьомою статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.

Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.

Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу у паперовій формі, до якої не додано доказів надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги.

Тож скаржнику необхідно також належним чином виконати вимоги статті 291 ГПК України та надати суду докази надсилання копій касаційної скарги і доданих до неї документів іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 174, 234, 235, 290, 291, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без руху.

2. Установити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання вимог суду касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов