Постанова

від 26.03.2024 по справі 640/19418/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 березня 2024 року

м. Київ

справа № 640/19418/20

адміністративне провадження № К/990/14145/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.

за участю:

секретаря судового засідання Івченка М.В.

представника позивача Лісунової А.А., Маричевої О.О.,

представника відповідача Кокизи Н.В., Палій М.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Грибан І.О., суддів Ключкович В.Ю. Парінова А.Б.)

УСТАНОВИВ;

І. Суть спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» (далі - позивач, товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати:

1.1.- податкове повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року;

1.2. -податкове повідомлення-рішення №0003885212 від 12.05.2020 року;

1.3. -податкове повідомлення-рішення №0003895212 від 12.05.2020 року;

1.4. -податкове повідомлення-рішення №0003905212 від 12.05.2020 року;

1.5. -податкове повідомлення-рішення №0003845212 від 12.05.2020 року.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначило, господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що підтверджується первинними документами, наданими ТОВ «Ядзакі Україна» під час спірної перевірки. В свою чергу, технічні помилки, допущені у податкових розрахунках за формою 1-ДФ, на переконання позивача, не завдають жодної шкоди державному бюджету та не призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб. Зокрема, позивач переконаний, що ним правомірно включено до собівартості реалізованої продукції вартість послуг по забезпеченню трудовими ресурсами за Договором про надання послуг на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також сформовано податковий кредит на загальну суму 7 990 265,03 грн.

2.1. Позивач указує, що значення від`ємного об`єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, на думку позивача, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року.

2.2. Крім того, позивачем зазначено, що у останнього відсутній обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних за договором з ТОВ «Профур», оскільки, позивачем не здійснювалося будь-яких операцій з безоплатного надання майна в оренду ТОВ «Профур» та первинних документів за фактом надання подібних послуг не складалося.

2.3. ТОВ «Ядзакі Україна» належним чином документально оформлено факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подано відповідні документи до Офісу великих платників податку.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» задоволено повністю.

3.1. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №0003875212 від 12.05.2020 року, №0003885212 від 12.05.2020 року, №0003895212 від 12.05.2020 року, №0003905212 від 12.05.2020 року, №0003845212 від 12.05.2020 року.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що господарські операції позивача із контрагентами є реальними, що підтверджується первинними документами, наданими ТОВ «Ядзакі Україна» під час спірної перевірки.

4.1. Також позивачем правомірно включено до собівартості реалізованої продукції вартість послуг по забезпеченню трудовими ресурсами за Договором про надання послуг на загальну суму 39 951 324,99 грн., а також сформовано податковий кредит на загальну суму 7 990 265,03 грн.

4.2. Висновки відповідача про те, що позивачем не відкориговано значення від`ємного об`єкту оподаткування минулих звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування звітних періодів у податковій звітності за 2019 рік, не відповідають фактичним обставинам, оскільки зазначене коригування здійснено позивачем шляхом подання 05.03.2020 року уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року.

4.3. Крім того, у останнього відсутній обов`язок для нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних за договором з ТОВ «Профур», оскільки, позивачем не здійснювалося будь-яких операцій з безоплатного надання майна в оренду ТОВ «Профур» та первинних документів за фактом надання подібних послуг не складалося.

4.4. Висновки відповідача про не нарахування податкових зобов`язань у грудні 2018 року на загальну суму 461 525,00 грн. від балансової вартості основних засобів, які ліквідовано за самостійним рішенням платника податку є неправомірними, оскільки, як зазначено позивачем, ТОВ «Ядзакі Україна» належним чином документально оформлено факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подано відповідні документи до Офісу великих платників податку.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 вересня 2021 року та прийнято постанову, якою відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна».

6. Відмовляючи у задоволені позовних вимог, апеляційний суд висновував:

1) операції із списання (ліквідації) основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об`єктом оподаткування ПДВ та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому, база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до п. 189.9 статті 189 ПК України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

2) Отже, позивач повинен був скласти і зареєструвати в ЄРПН податкові накладні на загальну вартість зазначених списаних (ліквідованих) основних засобів на загальну суму 6 254 025,11 гривень.

3) Позивачем не надано суду доказів реальності господарських операцій по взаємовідносинах з ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС».

4) операція з безоплатної передачі майна, є об`єктом оподаткування у розумінні п. 185.1 ст. 185 ПК України, оскільки така операція відповідає визначенню операцій з постачання товарів/послуг, наданому пп. 14.1.185 та пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

5) на порушення вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, позивачем не складено та не зареєстровано в ЄРПН протягом граничного строку, передбаченого ст. 201 ПК України, податкові накладні на загальну суму 45 421 194,90 гривень.

6) Згідно п.119.2 ст.119 ПК України, неподання ,подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих(сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари(роботи, послуги), якщо такі відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 грн.

ІІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. 08 червня 2022 року товариство не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права щодо відмови у задоволені позовних вимог, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №826/19418/20 та залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 вересня 2021 року.

7.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №826/19814/20 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 та 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

7.2. Так, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні застосував норму права без врахування висновків про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в Постановах Верховного Суду у справах № 809/4373/15, № 560/3956/18, № 560/711/19, № 826/10120/18, № 826/10186/18 (в частині нереальності господарських операцій) та у справах № 813/5611/15, № 826/2313/13-а, № 820/813/17 (в частині списання основних засобів), а також з підстави, що передбачена п. 3. ч. 4 ст. 328 КАС України - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (щодо епізодів нібито оренди приміщень контрагенту ТОВ «Профур» та подання уточнюючих розрахунків в період зупинення перевірки).

7.3. Товариство указує, що за правовою позицією Верховного Суду в аналогічних справах, фактичне надання послуг повинне підтверджуватися лише Актами наданих послуг, що у цьому випадку є достатнім доказом здійснення операції. Твердження про певні змістові недоліки чи відсутність певних додаткових документів мають оціночний характер та не можуть бути безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а відтак не є і підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних, зокрема, інших первинних документів, випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Так, за фактом здійснення операції Позивач надав до перевірки (а також до Позовної заяви), належним чином оформлені первинні документи - Акти виконаних робіт (наданих послуг) та додаткові супутні документи (калькуляції, реєстри входу-виходу працівників, відповідь від ТОВ «Смарт-Солюшнс»), які містять достатню та повну інформацію про зміст, період та вартість наданих послуг із забезпечення персоналом. Надані документи в сукупності підтверджують факт реального прибуття працівників контрагента на підприємство та містять достатні відомості про прізвища, ІПН, кількість працівників, залучених у відповідному періоді, кількість витраченого ними часу та інші відомості, необхідні для повної ідентифікації наданої послуги.

При цьому, Акти виконаних робіт (наданих послуг) є належним чином оформленими первинними документами для цілей бухгалтерського обліку, що підтверджують отримання Товариством послуг від ТОВ «Смарт Солюшнс» та містять достатню деталізацію змісту наданої послуги та її вартості.

Таким чином, господарські операції Позивача за Договором про надання послуг забезпечення персоналом, укладеним з ТОВ «Смарт Солюшнс», є реальними, оскільки підтверджені обставинами фактичного здійснення правочину та всіма необхідними та належно оформленими первинними, додатковими документами, які засвідчують факт здійснення таких операцій, а також пов`язані з його господарською діяльністю та обумовлені діловою метою (розумною економічною причиною).

Позивач уважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно підтримав позицію Відповідача, що таких актів та інших додаткових документів (калькуляцій, листа від контрагента) не достатньо для підтвердження реальності господарських операцій Позивача із ТОВ «Смарт Солюшнс». Суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки обставинам справи та наданим Позивачем доказам, чим порушив норми процесуального права, а також неправильно та без урахування правових висновків Верховного Суду застосував норми матеріального права, зокрема п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2 ст. 200 ПК України.

7.4. Позивач наголошує, що за правовою позицією Верховного Суду, яка викладена зокрема у справах № 813/5611/15, № 826/2313/13-а, № 820/813/17, у випадку, якщо платник належним чином документально оформив факт знищення, розібрання, перетворення основних засобів, внаслідок чого основні засоби не можуть використовуватися за первісним призначенням у зв`язку з фізичним зносом та подав відповідні документи податковому органу, такі операції не є постачанням товарів у розумінні пп. 14.1.191 п. 14.1 статті 14 ПК України та не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України.

За фактичними обставинами справи, Позивач не ліквідував основні засоби за власним рішення, а був вимушений їх списати саме у зв`язку з неможливістю подальшого використання за первісним призначенням, що є прямим виключенням з випадків для нарахування податкових зобов`язань в порядку п. 189.9. статті 189 ПК України. Акти списання основних засобів, складені комісією Позивача, відповідають типовій формі і містять всі необхідні дані, які дозволяють ідентифікувати списані основні засоби, їх поточний стан, можливість подальшого використання та причини їх вибуття, затверджені керівником Позивача та є достатнім доказом належного проведення Позивачем списання основних засобів і підставою для не нарахування на їхню вартість податкових зобов`язань з ПДВ.

Таким чином, суд апеляційної інстанції був зобов`язаний врахувати наведені висновки Верховного Суду у справах, що аналогічні за обставинами до цієї справи. Однак, суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду та в результаті неправильно застосував норми матеріального права - п. 189.9. статті 189 ПК України, дійшовши до необґрунтованого висновку про наявність у Позивача обов`язку нарахувати податкові зобов`язання з ПДВ на вартість списаних основних засобів та правомірність спірних ППР.

Така позиція суду апеляційної інстанції є неправомірною та суперечить висновками Верховного Суду у наведених вище справах, адже Верховний Суд в аналогічних правовідносинах та при наданні платниками аналогічних документів вказує на відсутність підстав для кваліфікації такого списання основних засобів як постачання товарів.

7.5. Позивач акцентує, про відсутність висновку Верховного Суду з питань застосування п. 50.2 статті 50 ПК України у подібних правовідносинах щодо правомірності подання уточнюючих розрахунків у період зупинення перевірки.

Товариство вказує, що коригування різниць було здійснено Позивачем шляхом подання 05.03.2020 р. уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПнП (податок на прибуток) за І квартал 2019 р., І півріччя 2019 р. та 9 міс. 2019 р., проте Відповідач безпідставно не врахував такі уточнюючі декларації в порушення вимог ПК України. Водночас, оскільки під час зупинення перевірки (з 31.01.2020 р. по 16.03.2020 р.) перевірка не проводилася, у цьому періоді Позивач виконав свій обов`язок та правомірно відкоригував значення різниць та від`ємного значення об`єкту оподаткування ПнП за 2018 р. на 120 470 934,00 грн і сплатив відповідні податкові зобов`язання, суми штрафних санкцій та пені.

Відповідно до п. 50.2 ПК України (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Відтак, на думку Позивача, подання уточнюючих декларацій у період зупинення перевірки не заборонено, адже з системного аналізу п. 44.5 статті 44 та п. 82.4. статті 82 ПК України зрозуміло, що, оскільки строки проведення перевірки у випадку її призупинення переносяться, то перевірка в цей період призупинення не проводиться.

7.6. Також позивач звертає увагу, що наразі відсутня правова визначеність і єдність судової практики щодо правильного застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах (зокрема, п. 44.1 ст. 44, п. 14.1.185 ст.14, пп. «б» п. 185.1. ст.185 ПК України) та необхідним є формування правового висновку Верховного Суду

За фактичними обставинами справи, відповідно до Договору з ТОВ «Профур» № 02-17- НВ від 11.08.2017 р. Позивач отримував послуги з виготовлення продукції, яка використовується у галузі автомобілебудування. Суть послуги за Договором з ТОВ «Профур» полягає саме у залученні персоналу для виготовлення продукції з використанням матеріалів, обладнання та виробничих площ Позивача, а не у виробництві Виконавцем (ТОВ «Профур») певної кількості продукції з сировини та на потужностях Позивача.

Відтак, надання персоналу ТОВ «Профур» доступу до виробничих площ та обладнання Позивача, які працівники ТОВ «Профур» використовували виключно при наданні Позивачу послуг з виготовлення джгутів та кабелів із жорстких та м`яких проводів для автомобілів, не є окремою операцією з надання послуг, а є забезпеченням виконавця засобами для цілей виконання робіт, передбачених у Договорі. Таке забезпечення ТОВ «Профур» виробничими площами та обладнанням не може вважатися окремим об`єктом оподаткування, оскільки є складовою однієї операції.

Ані умовами Договору, ні іншими документами не передбачено надання ТОВ «Профур» права використання обладнання Позивача, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна. За умовами Договору лише ті працівники ТОВ «Профур», які надаються ним для виконання послуг на виробництві, мають право використовувати обладнання Позивача з чітко визначеною метою - для виготовлення продукції з матеріалів Замовника. Тому правова природа такого використання полягає лише в забезпеченні Замовником засобів для надання Виконавцем послуг, але не в передачі прав користування майном юридичній особі - контрагенту за Договором.

Суд апеляційної інстанції у цій справі безпідставно зробив протилежний висновок про надання Позивачем контрагенту послуг з безоплатної оренди, хоча ні Акт перевірки, ні процесуальні документи Відповідача у справі не містять жодних достовірних доказів наявності у контрагента права користуватися виробничими приміщеннями та обладнанням, притаманного правовідносинам оренди. Фактично висновки суду апеляційної інстанції є результатом неправильного тлумачення норм Договору з ТОВ «Профур» та неправильного застосування норм податкового законодавства.

7.7. Крім того, у відповідача були відсутні підстави для застосування до Позивача штрафних санкцій, оскільки технічні помилки, що були допущені у податкових розрахунках за формою 1-ДФ не завдали будь-якої жодної шкоди державному бюджету та не призвели до заниження податку на доходи фізичних осіб, а законодавство не передбачає відповідальності за наявні технічні помилки у звітності.

8. Податковий орган надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

9. У судовому засіданні представники позивача підтримали доводи касаційної скарги та просили останню задовольнити шляхом скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

9.1. У судовому засіданні представники відповідача заперечували проти доводів касаційної скарги та наголошували на тому, суд апеляційної інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог, просили постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

IV. Установлені судами фактичні обставини справи

10. Суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.4 статті 77, пункту 82.1 статті 82 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за IV квартал 2019 року, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДПС від 11.11.2019 року №422 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна»», Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Ядзакі Україна» з питань здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків і зборів, дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період х 01.10.2016 року по 30.09.2019 року, та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 30.09.2019 року (далі також - спірна перевірка), за результатами якої складено Акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 (далі також - Акт перевірки).

11. Згідно з Акта, перевірка (розділ ІІ) проводилася з 27.11.2019 року по 16.03.2020 року. Термін проведення перевірки продовжувався на 15 робочих днів з 13.01.2020 року на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 09.01.2020 року №4 «Про продовження документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)». Термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» зупинявся з 31.01.2020 року терміном 30 робочих днів, на підставі наказу Офісу великих платників податку ДФС від 31.01.2020 року №131 «Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)».

12. За висновками Акту перевірки, встановлено порушення ТОВ «Ядзакі Україна» податкового законодавства України :

- підпункту 134.1.1 пункту 134 статті 134, пункту 135.1 статті 135; пункту 134.1. статті 134, підпункту 140.4.2. пункту 140.4 статті 140 Податкового Кодексу України (із змінами та доповненнями); пунктів 7, 9, 10, 11, 15 МСБ02 «Запаси», видані Радою з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку станом на 1 січня 2012 року (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток всього у сумі 18 787 486 грн., у тому числі за IV кв. 2016 року у сумі 634 561 грн., за 1 кв. 2019 року у сумі 11 570 725 грн., за ІІ кв. 2019 року у сумі 5 767 370 грн., за ІІІ кв. 2019 року у сумі 814 830 грн.

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1. статті 188; пункту 185.1. статті 185, пункту 187.1статті 189; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством: завищено суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванні 15816049,69 грн. у тому числі за жовтень 2016 року у сумі 88903,13 грн., за листопад 2016 року у сумі 238907,81 грн., за грудень 2016 року у сумі 277990,94 грн., за січень 2017 року у сумі 19535,33 грн., за лютий 2017 року у сумі 53766,23 грн., за березень 2017 року у сумі 156554,61 грн., за квітень 2017 року у сумі 147884,31 грн., за травень у сумі 47067,75 грн., за червень 2017 року у сумі 222055,12 грн., за липень у сумі 119383,89 грн., за серпень 2017 року у сумі 109458,03 грн., за вересень 174965,27 грн., за жовтень 2017 року у сумі 258988,54 грн., за листопад 2017 року у сумі 331853,32 грн., 331853,32 грн., за грудень 2017 року у сумі 416390,35 грн., за січень 2018 року у сумі 460194,79 грн., за лютий 2018 року у сумі 593342,54 грн., за березень 2018 року у сумі 101059,74 грн., за квітень 2018 року у сумі 1037060,83 грн., за травень 2018 року у сумі 292082,52 грн., за червень 2018 року у сумі 107945,67 грн., за липень 2018 року у сумі 758882,01 грн., за серпень 2018 року у сумі 155545,35 грн., за вересень 2018 року у сумі 683632,86 грн., за жовтень 2018 року у сумі 104874,84 грн., за листопад 2018 року у сумі 1387543,06 грн., за грудень 2018 року у сумі 2865333,02 грн., за січень 2019 року у сумі 187953,68 грн., за лютий 2019 року у сумі 527790,63 грн., за березень 2019 року у сумі 301365,07 грн., за квітень 2019 року у сумі 1284687,05 грн., за травень 2019 року у сумі 760712,22 грн., за червень 2019 року у сумі 1490923,08 грн., за липень 2019 року у сумі 51416,10 грн.;

- завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларації) за вересень 2019 року у сумі 786 752 грн.

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме підприємством не складено та не зареєстровано в єдиному реєстрі податкових накладних протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкові накладні: на загальну суму 45 421 194, 90 грн., в т.ч. ПДВ на суму 7 570 199, 15 грн.; на загальну суму 6254025, 11 грн. в т.ч. ПДВ 1042337, 52 грн.;

- розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року №4, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 року за N111/26556, та «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового Кодексу України, щодо подання відомостей з недостовірними даними - неповідомлення державним податковим інспекціям за встановленою формою відомостей №1-ДФ про доходи громадян за 3-4 кв.2018 року;

- вимоги пункту 2 статті 6 Закону України №2464-VI від 08.07.2010, із змінами та доповненнями, а саме порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що призвело до заниження нарахування внеску за період перевірки на загальну суму 577 395,60 грн.

13. Відповідно до листа Офісу великих платників податків ДПС від 07.05.2020 року №17430/10/28-10-52-12, позивача за результатами розгляду заперечення від 23.04.2020 року (вх. Львівського управління Офісу ВПП ДПС №12773/10 від 29.04.2020 року) на акт від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 та доданих документів, комісією із розгляду спірних питань, які виникають під час організації та проведення документальних перевірок та розгляду заперечень прийнято рішення наступного змісту: «висновки акта перевірки від 23.03.2020 року №39/28-10-52-12/32269989 є правомірними, аргументи, викладені в запереченні ТОВ «Ядзакі Україна» від 23.04.2020 року та додані документи не спростовують висновки акта перевірки.

14. Листом від 12.05.2020 року №17693/10/28-10-52-12 Львівським управлінням Офісу великих платників податків ДПС направлено ТОВ «Ядзакі Україна» податкові повідомлення-рішення із розрахунками штрафних санкцій:

- №0003875212 від 12.05.2020 року, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток на 18 152 825, 00 грн. та донораховано штрафні санкції на суму 4 538 231,00 грн.;

- №0003885212 від 12.05.2020 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ, задекларовану на рахунок платника в банку, у розмірі 18 725 489, 61 грн., визначено податкове зобов`язання у сумі 14 980 391, 64 грн. та нараховано штрафні санкції у сумі 3 745 097, 97 грн.;

- №0003895212 від 12.05.2020 року, яким зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за вересень 2019 року на суму 786 752, 00 грн.;

- №0003905212 від 12.05.2020 року, яким застосовано штрафні санкції на суму 4 081 335,18 грн. у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних;

- №0003845212 від 12.05.2020 року, щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510 грн за платежем податок з доходів фізичних осіб.

15. Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, в порядку адміністративного оскарження останніх, позивач звернувся до Державної податкової служби України, рішенням якої від 20.07.2020 року №22937/6/99-00-06-02-02-06 залишено податкові повідомлення - рішення без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

16. Уважаючи неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення від 12.05.2020 №0003875212, №0003885212, № 40003895212, №0003905212 та № 0003845212, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

V. Оцінка Верховного Суду

17. Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям між ТОВ «Смарт Солюшнс».

18. Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

19. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, яка стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

20. Відповідно до п.14.1.181 п.14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

21. За приписами п. 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

22. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 статті 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

23. Відповідно до п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

24. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст.198ПК).

25. Згідно абз. 1 та 2 п. 201.10 статті 201 указаного Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

26. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

27. Тобто, з фактом реєстрації контрагентом (продавцем товарів/послуг) податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних у позивача виникло право на включення сум ПДВ до складу податкового кредиту.

28. За приписами п.44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

29. Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

30. Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій (видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші).

31. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені (п.5 ст.9 Закону № 996).

32. Згідно пп. 2.1 та пп. 2.4 статті 2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затв. наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстр. в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за № 168/704 (далі за текстом - Положення № 88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

33. За п.2.5 Положення № 88, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

34. Отже, первинні документи, зокрема рахунки на оплату, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) оформлені відповідно до вимог, встановлених Законом № 996 та Положенням № 88 та складені в момент проведення кожної господарської операції або (якщо це неможливо) безпосередньо після її завершення є підставою для включення даних по проведеним господарським операціям до податкового обліку платника податку.

35. За статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції.

36. Перевіряючи реальність господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентом на підставі допустимих і належних доказів та правомірність формування витрат за цими операціями, Суд зазначає наступне.

37. Так, між Західноукраїнською філією ТОВ «Смарт Солюшнс» (Виконавець) та ТОВ «Ядзакі Україна» укладено Договір від 07.07.2015 року №0707-3Ф/15 про надання послуг (далі також - Договір), відповідно до положень якого, Виконавець зобов`язується надати Замовнику платні послуги, що визначені у Додатках до цього Договору (далі - послуга). Замовник зобов`язується оплачувати надані послуги на умовах, узгоджених Сторонами. Вид послуг, місце, час, терміни виконання, а також, якість і обсяг послуг, додаткові умови - визначаються в Додатках до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

38. Згідно із змістом розділу 7 цього Договору, підтвердженням факту належного надання послуг і підставою для оплати послуг є належним чином підписані та оформлені Акти прийому-передачі наданих послуг.

39. Відповідно до Додатку №1/OF-15 до Договору від 07.07.2015 року №0707-3Ф/15 Виконавець зобов`язується за Заявкою Замовника і за оплату надати послуги із забезпечення Замовника персоналом на території України, на умовах, які узгоджуються сторонами в Заявках до цього Договору. За необхідності падання Замовнику додаткових послуг з метою підтримки чисельності працівників, що виконують роботи на території Замовника, останній звертається до Виконавця з Заявкою про надання відповідної додаткової послуги та здійснює її оплату на підставі виставленного рахунку. Строки, умови та обсяги додаткових послуг, узгоджуються сторонами в окремих Заявках. (пункт 1).

40. Працівники, що направляються Замовнику, є співробітниками Виконавця. Виконавець забезпечує дотримання всіх прав Фахівця, передбачених чинним трудовим законодавством України. Виконавець несе відповідальність за дотримання трудового, податкового та інших напрямків законодавства України щодо працівників. Надані працівники не надають будь-які послуги і не здійснюють будь-які дії від імені Замовника. (пункт 2).

41. Замовник сповіщає Виконавця про свої потреби в трудових ресурсах, характер робіт, рівень необхідної кваліфікації та спеціальних знань письмово у формі Заявки, наведеної в Доповненні - №1 до цього Додатка, який має бути підписаний обома Сторонами.(пункт 6).

42. Заявка повинна бути направлена не пізніше, ніж за 1 (один) робочий день до передбачуваної дати початку надання послуг. Якщо Заявка направлена пізніше зазначеного терміну, Виконавець докладе всіх зусиль для виконання Заявки, в максимально короткий термін. (пункт 7).

43. Виконавець не створює на території Замовника стаціонарних робочих місць (власних чи орендованих). Працівники, в рамках цього Договору, вважаються надісланими на виконання трудових функцій з тимчасовим розміщенням в приміщеннях, які відповідають вимогам безпеки, наданих Замовником. Такий напрямок не є відрядженням. Замовник здійснює контроль за дотриманням працівниками правил техніки безпеки. (пункт 8).

44. Зокрема, між Виконавцем та Замовником укладено низку Додаткових угод до Договору №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року щодо узгодження окремих положень цього Договору.

45. До матеріалів справи позивачем долучено Акти виконання робіт (наданих послуг) за перевіряємий відповідачем період, в яких зазначено про отримання Замовником послуги «по забезпеченню трудовими ресурсами» за відповідний період. Акти засвідчено підписами відповідальних представників Сторін Договору, печатками юридичних осіб, що відповідає вимогам Закону №996 до первинної документації.

46. Акт приймання виконаних робіт (послуг) є документом, який фіксує закінчення будь-яких робіт (послуг) та приймання їх замовником за кількістю та якістю, проте типову форму не затверджено, з огляду на що, суд не приймає посилання відповідача у Акті перевірки на не конкретизацію зазначених у актах виконаних робіт наданих послуг.

47. Також, позивачем долучено рахунки на оплату за перевіряємий період згідно з Договором №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року.

48. Крім того, на запит ТОВ «Ядзакі Україна» від 22.04.2020 року №542, листом ТОВ «Смарт Солюшнс» підтверджено, що за період з 2016 року по 2019 рік Західноукраїнською філією ТОВ «Смарт Солюшнс» надані ТОВ «Ядзакі України» послуги з забезпечення персоналом на підставі Договору від №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року про надання послуг, для підтримання безперебійного та ефективного виробництва схемних джгутів для автомобілів. Зокрема, зауважено, що забезпечення персоналом за Договором здійснювалося відповідно до Заявок позивача та щомісячній основі. Оплата за надані послуги здійснювалася Замовником відповідно до пункту 20 Додатку №1/OF-15 до Договору.

49. До листа ТОВ «Смарт Солюшнс» долучено Додаток 1, в якому наведено перелік даних (іпн. та ПІБ, номер перепустки) залучених працівників за період жовтень 2016 року - червень 2019 року. Аналогічний перелік працівників надано ТОВ «Ядзакі Україна».

50. Факт отриманих позивачем послуг від ТОВ «Смарт Солюшнс» за Договором від №0707-3Ф/15 від 07.07.2015 року про надання послуг підтверджується витягами з Реєстрів входу та виходу персоналу на територію Товариства. Оскільки залучені працівники безпосередньо брали участь у виробничому процесі Товариства за місцем знаходження заводу у с. Минай Ужгородського району Закарпатської області, то відомості про фактичне прибуття працівників на роботу, а також їхнє вибуття з заводу, додатково підтверджують факт залучення персоналу Товариством на отримання відповідних послуг.

51. Оплата за Договором про надання послуг здійснювалась Товариством на підставі виставлених рахунків відповідно до погодженого розрахунку. Водночас, факт оплати ТОВ «Смарт Солюшнс» за надані послуги підтверджується платіжними дорученнями.

52. Під час перевірки відповідачем встановлено, що позивачем відображено вартість отриманих послуг від ТОВ «Смарт Солюшнз» шляхом включення до собівартості реалізованої продукції на загальну суму 39 951 324,99 грн., що підтверджується матеріалами справи та наданими позивачем документами.

53. З матеріалів справи судом встановлено, що у зв`язку з наданням послуг позивачу, ТОВ «Смарт Солюшнс» складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні, що підтверджується інспекторам ОВПП (стор. 69-75 Акту перевірки). На підставі отриманих від ТОВ «Смарт Солюшнс» зареєстрованих податкових накладних позивачем сформовано податковий кредит. Податкові накладні не були заблоковані на етапі реєстрації, доказів спростування чого відповідачем не надано.

54. Таким чином, отримавши послуги забезпечення персоналом, позивачем вироблено продукцію та реалізовано її власним контрагентам, отримавши дохід, що спричинив зміни у майновому стані ТОВ «Ядзакі Україна».

55. Висновок контролюючого органу про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» (з чим погодився суд апеляційної інстанції) ґрунтувався на тому, що позивачем не надано жодних первинних документів, які б фіксували конкретні факти надання ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» послуг по забезпеченню трудовими ресурсами, обумовлених договором про надання послуг, а також необхідність у забезпеченні трудовими ресурсами. Не надано доказів наявності на той чи той період часу вакантних посад, їх перелік, кількість, вимоги до наявності фаху тощо. Не надано доказів і працевлаштування саме запропонованих ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» робітників, тобто використання отриманих послуг у подальшій господарській діяльності.

56. Суд зазначає, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Вказана позиція узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 810/2202/16.

57. Крім того, контрагент позивача у відповідності до вимог чинного законодавства, на момент здійснення позивачем господарських операцій, було платником податку на додану вартість; установчі документи вищезазначеного товариства невизнані недійсними, відсутні вироки суду, які набрали законної сили стосовно посадових осіб зазначеного підприємства, правовідносини відбулися на підставі укладених договорів, належне виконання яких підтверджуються актами виконаних робіт та податковими накладними, а сплата коштів - відповідними банківськими виписками з банківського рахунку.

58. Так, висновки про відсутність достатніх як трудових так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

59. Крім того, можлива відсутність ТОВ «СМАРТ СОЛЮШНС» трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

60. Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

61. Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

62. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 №820/4648/13-а.

63. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. За умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано), якщо контролюючий не доведе зворотне.

64. Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

65. Верховний Суд уважає за необхідне зазначити, що у цій справі дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу, оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

66. Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції суду належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

67. При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

68. Ненадання правової оцінки обставин справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

69. Щодо висновків відповідача та суду апеляційної інстанції про надання позивачем, контрагенту ТОВ «Профур», послуг з безоплатної оренди приміщень та обладнання, суд зазначає наступне.

70. Суд апеляційної інстанції висновував, що позивач отримує послуги з виготовлення продукції, за допомогою персоналу ТОВ «Профур» (тобто осіб, задіяних у наданні Послуг по Договору, які перебувають у трудових та/або цивільно-правових відносинах із ТОВ «Профур») на виробничих потужностях, які належать саме позивачу. А тому суд апеляційної інстанції погодився з висновком контролюючого органу, що скаржник фактично надавав в безоплатне користування майно, а саме виробничі площі та обладнання, на якому здійснювалося виготовлення продукції, працівникам ТОВ «Профур».

71. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

72. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

73. Водночас статтею 1 Закону №996 визначено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

74. Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

75. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

76. Як передбачено, підпунктом 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 ПК України, постачання послуг - будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

77. Відповідно до підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

78. Підпунктом «б» пункту 185.1. статті 185 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

79. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається, зокрема, для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

80. Таким чином, для виникнення у платника об`єкту оподаткування ПДВ повинен мати місце факт надання послуг, який має виражатись в певних діях виконавця таких послуг та засвідчуватися належним чином оформленими первинними документами.

81. За таких обставин, постачання послуг з оренди (оплатної чи безоплатної) - об`єкт оподаткування ПДВ буде мати місце, якщо: орендарю надається право користування певним визначеним майном; отримувач послуги (орендар) отримує право самостійно та на власний розсуд використовувати предмет оренди для власних цілей;

82. Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції поза увагою залишилось (не досліджено) чи відбувався перехід до ТОВ «Профур» права користування приміщенням та обладнанням позивача.

83. Тобто Суду апеляційної інстанції необхідно було надати оцінку умовам Договору, іншим документам щодо надання ТОВ «Профур» права використання обладнання Товариства, його виробничих приміщень чи будь-якого іншого майна.

84. Ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судом вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи та, відповідно, вимагає скасування такого рішення у відповідній частині з направленням справи на новий розгляд для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

85. Отже, тільки після встановлення фактів про надання позивачем послуг з безоплатної оренди обладнання та приміщень можна зробити висновок щодо правомірності нарахування податкових зобов`язань з ПДВ та реєстрації податкових накладних.

86. Щодо не нарахування податкових зобов`язань з ПДВ із списання основних засобів, колегія суддів зазначає наступне.

87. Як убачається з акту перевірки на порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 189.9 ст. 189 ПК України, позивачем занижено податкові зобов`язання з ПДВ всього у сумі 1 042 337,52 грн.

88. Позивач у періоді, що перевірявся (з 01.10.2016 по 30.09.2019) здійснював списання основних засобів на загальну суму 5 211 687,59 гривень. Суму залишкової вартості списаних основних засобів скаржником відображено у Звіті про фінансові результати та в Декларації з податку на прибуток підприємства у відповідні звітні періоди згідно вимог чинного законодавства.

89. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем до перевірки надано: наказ від 01.11.2016 № 308, в якому зазначено, що у зв`язку із рішенням кінцевого Замовника Volkswagen (Німеччина) про переміщення проекту VM Movo Т6 на іншу локацію та припиненням відповідного виробництва на потужностях скаржника, необхідно провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VM Movo Т6. Специфічні об`єкти основних засобів (тестове обладнання, монтажні дошки тощо), що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VM, списати та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі SAP ERP; акт на списання основних засобів від 30.11.2016; наказ від 11.12.2016 № 316, в якому зазначено, що у зв`язку із завершенням замовлень на виробничий проект VM Crafter та припиненням відповідного виробництва на потужностях скаржника, необхідно провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VM Crafter. Специфічні об`єкти основних засобів (монтажні дошки тощо), що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VW, списати та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі SAP ERP. Акт на списання основних засобів від 26.12.2016; запит на вибуття основних засобів від 25.01.2017; акт на списання основних засобів від 25.01.2017; запит на вибуття основних засобів від 20.02.2017; акт на списання основних засобів від 20.02.2017; акт на списання основних засобів від 04.05.2017; запити на вибуття основних засобів; акт на списання основних засобів від 30.06.2017; запити на вибуття основних засобів; акт на списання основних засобів від 31.07.2017; наказ від 05.03.2018 № 17 «Про порядок проведення інвентаризації основного та допоміжного обладнання»; акт на списання основних засобів від 31.03.2018; наказ від 02.04.2018 № 402, в якому зазначено, що у зв`язку із рішенням кінцевого Замовника Volkswagen (Німеччина) про переміщення проекту VM Movo PQ26 на локацію підприємства-конкурента, прийнятим рішенням у центральному офісі YEL Ядзакі Юєроп Лімітед) та припиненням відповідного виробництва на потужностях скаржника, наказано провести огляд основних засобів, що відносяться до виробничого проекту VM Movo PQ26. Визначити об`єкти, що є унікальними та не можуть бути використані в інших проектах VW та JLR. Провести їх списання та здійснити відповідні бухгалтерські записи в обліковій системі 8АР ЕКР;Акт на списання основних засобів від 30.04.2018; наказ від 25.01.2019 «Про порядок проведення інвентаризації основного та допоміжного обладнання»; акт на списання основних засобів від 01.03.2019.

90. Однак, позивач не нараховував податкові зобов`язання з ПДВ на залишкову вартість списаних основних засобів на загальну суму 1 042 337,52 гривень.

91. Відповідно до п. 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України , відповідно до ст. 186 ПК України, у т.ч. операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України , відповідно до ст. 186 ПК України; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; г) виключено; д) виключено; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

92. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

93. Згідно з пп. 14.1.191 п. 14.1 статті 14 ПК України, постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами, як власника, у т.ч. продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. При цьому, відповідно до підпункту «д» цього підпункту постачанням товарів також вважаються ліквідація платником податку за власним бажанням необоротних активів, які перебувають у такого платника.

94. Відповідно до п. 189.9 статті 189 ПК України, у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається, як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

95. Норма цього пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв`язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у т.ч. у разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів в інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

96. Відповідно до пп. 14.1.9 п. 14.1 статті 14 ПК України, залишкова вартість основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів для цілей розд. III - сума залишкової вартості таких засобів та активів, яка визначається, як різниця між первісною вартістю і сумою розрахованої амортизації відповідно до положень розд. III ПК України.

97. Згідно з п. 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку, як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

98. Тобто операції із списання (ліквідації) основних виробничих засобів або невиробничих засобів прирівняні до операцій з постачання товарів, які є об`єктом оподаткування ПДВ та відповідно оподатковуються податком у загальновстановленому порядку за ставкою 20 відсотків. При цьому, база оподаткування ПДВ за такими операціями визначається відповідно до п. 189.9 статті 189 ПК України, а саме за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

99. Посилання позивача на практику Верховного Суду є помилковим, оскільки правовідносини не є подібними оскільки у вказаних висновках зазначається про процедуру списання (наявність актів, тощо….). Позивач уважає, що його основні виробничі або невиробничі засоби, які ліквідуються не є об`єктом оподаткування. Однак, указані посилання Суд не приймає до уваги, оскільки основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається, як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації.

100. Відтак, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач занизив податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 042 337,52 гривень.

101. Суд зауважує, що повідомлення-рішення від №0003885212 від 12.05.2020 року складається з двох податкових порушень, а саме із податкових зобов`язань з ПДВ із списання основних засобів та надання позивачем, контрагенту ТОВ «Профур», послуг з безоплатної оренди приміщень та обладнання.

102. З огляду на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови апеляційного суду в частині скасування повідомлення-рішення від №0003885212 від 12.05.2020 року та направлення на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

103. Щодо донарахування штрафу у зв`язку з несвоєчасною реєстрацією податкових накладних (ППР від №0003905212 від 12.05.2020), Суд зазначає, що тільки під час встановлення правомірності дій контролюючого органу зі збільшення суми податкового зобов`язання з податку на прибуток та зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ можна дійти до висновку щодо правомірності/неправомірності податкового правопорушення.

104. Щодо подання позивачем уточнюючих декларацій з податку на прибуток у період зупинення перевірки, суд зазначає наступне.

105. Так, перевірку проведено з 27.11.2019 року по 16.03.2020 року; термін проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» зупинявся з 31.01.2020 року терміном на 30 робочих днів, на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 31.01.2020 року №131 «Про зупинення документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Ядзакі Україна» (ЄДРПОУ 32269989)», тобто, до 13.03.2020 року. Акт перевірки, в свою чергу, складено 23.03.2020 року.

106. В акті перевірки (стор.36) зазначено, що 27.11.2019 року позивачем подано уточнюючу Податкову декларацію з податку на прибуток за 2018 рік №9311942849, відповідно до якої подано додаток ТЦ «Самостійне коригування ціни контрольованої операції і сум податкових зобов`язань платника податку» на суму коригування 120 470 943 грн. при продажу товарів (робіт, послуг). В результаті поданого додатку ТЦ сума від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за 2018 рік зменшилася на 120 470 934 грн. та становить 30 257 858 грн.

107. Контролюючим органом зазначено, що позивачем не подано уточнюючих декларацій до податкових деклараціях з податку на прибуток за І квартал 2019 року, І півріччя 2019 року та 9 місяців 2019 року, та не зменшено значення рядка 3.2.4 «Сума від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих звітних періодів» додатку РІ із 120 470 934 грн. до 30 257 858 грн., що призвело до заниження різниць, які виникають відповідно до ПК України за 9 місяців 2019 року у сумі 120 470 934 грн.

108. Позивач посилається на те, що ним подано уточнюючі декларації від 05.03.2020 року в період, коли спірну перевірку зупинено, проте відповідачем не враховано подані уточнюючі декларації від 05.03.2020 року, що на переконання ТОВ «Ядзакі Україна» є протиправним, оскільки вважає, що подання уточнюючої декларації під час зупинення перевірки спірного періоду є правомірним.

109. Колегія суддів звертає увагу на помилковість тверджень позивача в цій частині з огляду на наступні положення податкового законодавства.

110. Згідно з пунктом 82.4 статті 82 ПК України проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

111. Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку або надіслання платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки.

112. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов`язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

113. Загальний термін проведення перевірок, визначених у пунктах 200.10 та 200.11 статті 200 цього Кодексу, з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

114. За приписами абзацу 4 пункту 50.1 статті 50 ПК України якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

115. При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені статтею 177 цього Кодексу.

116. Суд зауважує, що метою правового регулювання, встановленого нормами пункту 50.2. статті 50 ПК України, є обмеження зловживання платниками своїми правами шляхом подання уточнюючих розрахунків під час проведення перевірки, оскільки ціллю проведення податкової перевірки є встановлення обставин щодо дотримання платником податків норм податкового законодавства при веденні податкового обліку та сплати податків.

117. Так, уточнюючі декларації позивачем подано під час зупиненої планової документальної виїзної перевірки, отже, на останнього розповсюджуються застереження пункту 50.2 статті 50 ПК України, в той час, як зупинення перевірки вливає лише на строки проведення такої перевірки, в той час, як сама перевірка не є закінченою.

118. Отже, доводи позивача щодо протиправного застосування відповідачем пункту 50.2 статті 50 ПК України до позивача та не взяття до уваги під час проведення перевірки уточнюючих декларацій від 05.03.2020 року, поданих у період, коли спірну перевірку було зупинено, є помилковими та спростовуються положеннями податкового кодексу України.

119. Указана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі №440/1228/20.

Посилання позивача на те, що норма п. 50.2. ПК України на час проведення перевірки не містила положень щодо неможливості подачі уточнюючих декларацій під час продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення, є помилковим, оскільки остання редакція не змінила норму а уточнила її.

120. Щодо застосування штрафних санкцій згідно ППР від 12.05.2020 № 0003845212 у розмірі 510 грн. за платежем податок з доходів фізичних осіб, Суд зазначає наступне.

121. З матеріалів справи убачається, що перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.51.1 ст. 51, пп. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України та п. 3.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а саме: платником подано з недостовірними відомостями та з помилками податкові звіти про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку на доходи з фізичних осіб та невірно відображено відомості щодо такого платника податку у поданих податкових розрахунках за ф. 1-ДФ, а саме: платником за період перевірки у податковому розрахунку (ф. № 1 -ДФ) невірно відображено інформацію про осіб, податкові номери яких відсутні в окремому реєстрі ДРФО за 3 кв. 2018р., 4 кв. 2018р. по РНОКПП (допущені помилки 98).

122. За результатами розгляду акту перевірки Офісом ВПП ДПС, з посиланням на норми чинного законодавства, прийнято, зокрема, ППР від 12.05.2020 № 0003845212 про збільшення грошового зобов`язання за штрафною санкцією у розмірі 510 гривень.

123. Відповідно до пп. 14.1.180 п. 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розд. IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст. 18 та розд. IV ПК України.

124. Згідно з п. 176.2 статті 176 ПК України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

125. З аналізу змісту підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України висновується, що норми ПК України закріплюють обов`язок платника податків саме щодо своєчасного подання податкової звітності.

126. З матеріалів справи судом встановлено, що ТОВ «Ядзакі Україна» своєчасно подано податкову звітність за формою № 1-ДФ за 3-4 квартали 2018 pоку, яку прийнято відповідачем, що підтверджується Актом перевірки.

127. Відповідно, пунктом 119.2. статті 119 ПК України передбачено, що неподання, подання з порушенням встановленім строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення, податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

128. Суд звертає увагу, що судом апеляційної інстанції залишилось поза увагою чи можуть технічні помилки у податковій звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, які не призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань та/або зміни платника податку, бути підставою для застосування до платника податків відповідальності у вигляді штрафних санкцій.

129. Отже, суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку наявності чи відсутності порушення позивачем підпункту «б» пункту 176.2. статті 176 ПК України.

130. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що повнота встановлення усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, є обов`язковою складовою судового процесу, й має бути дотримана судами у будь-якому спорі.

131. Верховний Суд також наголошує, що принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає, насамперед, у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

132. Відповідно до частин першої - третьої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4 - 7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу,

133. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

134. Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

135. Підсумовуючи викладене, за результатами касаційного перегляду справи колегія суддів висновує про наявність підстав для скасування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року.

VII. Судові витрати

136. Щодо відшкодування судових витрат на правову допомогу, Суд зазначає наступне.

137. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

138. Суд звертає увагу на те, що за результатами розгляду цієї справи Суд дійшов висновку, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року (щодо вирішення справи по суті) підлягає скасуванню.

139. Тобто Верховний Суд не вирішував питання щодо задоволення позовних вимог по суті, а отже з урахуванням приписів статей 139, 252 КАС України відшкодування судових витрат на правову допомогу буде можливе лише при задоволенні позовних вимог. Оскільки справа повертається на новий судовий розгляд, питання про розподіл судових витрат у порядку статті 139 КАС України не вирішується.

140. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

141. Повний текст постанови складено 28 березня 2024 року.

142. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ядзакі Україна» задовольнити частково.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 червня 2022 року у справі №640/19814/20 - скасувати, справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.

3. На підставі частини 3 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України складення рішення у повному обсязі відкласти на строк - до 5 днів.

4. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко