Ухвала

від 28.03.2024 по справі 804/6618/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

28 березня 2024 року

м. Київ

справа № 804/6618/16

адміністративне провадження № К/990/11573/24

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Дашутіна І. В., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 804/6618/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

05 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІЛАЙФ.ПВ» звернулось до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 вересня 2016 року №0006021407, яким позивачу збільшено зобов`язання по податку на прибуток на загальну суму 369 361,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08 вересня 2016 року №0006001407, яким позивачу збільшено зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 76 587,00 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не відображення в акті перевірки невикористаного позивачем податкового кредиту за 2014 рік на загальну суму 269 268,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року, позовні вимоги задоволено частково. Судом визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року №0006021407 (форма Р); визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 08 вересня 2016 року №0006001407 (форма Р). У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 28 травня 2021 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2017 року скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та направлено справу у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишені без змін.

За наслідками повторного перегляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 21 лютого 2023 року рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2022 року скасовано, а справу №804/6618/16 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Установлено, що позивач вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою, яку ухвалою Верховного Суду від 21 березня 2024 року було повернуто на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Так, аналогічно попередній касаційній скарзі, у поданій вдруге касаційній скарзі, як на підставу касаційного оскарження, скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення: норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права; безпосередній висновок судів попередніх інстанцій, який такому суперечить; обґрунтування подібності правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Крім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

При цьому, подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їх сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.

Верховний Суд також звертає увагу скаржника на те, що посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, Верховний Суд у своїй ухвалі від 21 березня 2024 року про повернення первинно поданої касаційної скарги звернув увагу скаржника на те, що у поданій касаційній скарзі останній не навів відповідних обґрунтувань щодо заявленої ним підстави касаційного оскарження, оскільки не вказав на норми права, які були застосовані судами першої та апеляційної інстанцій неправильно, не аргументував, у чому саме полягало таке неправильне застосування, натомість виклав фактичні обставини з наведенням окремих витягів із постанов Верховного Суду (без доведення при цьому як такої подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зазначений ухвалі Верховний Суд зауважив, що фактично зміст доводів касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, тобто - до їх переоцінки, що не узгоджується із приписами пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків касаційної скарги, на які були вказані Верховним Судом.

Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.

Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Ураховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.

Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнілайф.ПВ» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі № 804/6618/16 - повернути скаржнику.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Суддя І. В. Дашутін